Постанова № 22325261, 06.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 2а-7632/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засіданняДерев'янко А.О.

Представник відповідача - Корнієвський О.В.

Представник позивача - Машир В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. по справі№2а-7632/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2005"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

21 червня 2011р. ТОВ "Агроальянс-2005" (надалі-позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова(надалі-відповідач), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення №000021800 та № 000031800 від 21.04.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. зазначений позов задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не враховані приписи Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судом не повно зясовані обставини в справі, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України, справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ “Агроальянс 2005” з питань взаємовідносин з ТОВ “Едан Плюс” за період з 01.07.2009 року по 31.10.2009 року, про що складено акт № 1190/1800/33478893.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, вчинених ТОВ “Едан Плюс” з ТОВ “Агроальянс-2005”; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 п.1.32 ст.1, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки 21.04.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000031800, яким ТОВ “Агроальянс-2005” донараховано податок на прибуток в сумі 256980,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 64245,00 грн. та податкове повідомлення рішення № 0000021800, яким ТОВ “Агроальянс-2005” донараховано податок на додану вартість в сумі 205583,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 51395,75 грн.

За результатами адміністративного оскарженням зазначених рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові, скарги ТОВ “Агроальянс-2005” залишені без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Положеннями п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що підставою для формування валових витрат є їх звязок з господарською діяльністю, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ “Агроальянс 2005” та ТОВ “Едан Плюс” у 2009 році укладені договори оренди, а саме: № 65 від 29.06.2009 року, №93 від 30.07.2009р., №114 від 28.08.2009р.та №207 від 29.09.2009р., згідно яких ТОВ “Едан Плюс” як орендатор передає, а ТОВ “Агроальянс 2005”, як суборендар приймає у платне тимчасове користування комбайни марки Claas.

На виконання вищевказаних договорів складено та підписано сторонами акти передачі техніки, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, товарнотранспорті накладні, платіжні доручення, рахунки та інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

Однак, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що наявність у орендаря належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями (виконавцями) податкових, видаткових накладних, не є безумовною підставою для нарахування податкового кредиту у випадку нездійснення самої господарської операції. Дані посилання відповідають практиці Верховного суду України, викладеній у рішенні від 21.01.2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні").

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Беручи до уваги вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що обовязковою умовою для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту у платника податку є реальність здійснення ним господарської операції, з дотриманням певних умов, передбачених законодавцем.

Як вбачається з акту перевірки № 1190/1800/33478893 від 14.04.2011р., підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” є твердження про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ "Едан Плюс", оскільки останній не надав за перевіряємий період підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобовязань в т.ч.: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо. Зазначена обставина надала підстави відповідачу встановити, зокрема:

неможливість фактичного здійснення ТОВ «Едан плюс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями.

Враховуючи вищенаведене, відповідач прийшов до висновку, що усі правочини укладені з ТОВ «Едан плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».( а.с.8-10 )

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договорів оренди, які були укладені позивачем з ТОВ «Едан Плюс» в перевіряємий період, останній мав передати у тимчасове платне користування позивачу комбайни марки Claas, однак перевіркою податкового органу встановлено, що у ТОВ «Едан Плюс» відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, що унеможливлювало здійснення останнім господарських операцій протягом 2009року.

Встановлюючи факт фактичного виконання договорів оренди, укладених позивачем з ТОВ «Едан Плюс» суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження правомірності перебування переданої в оренду техніки, а саме комбайнів у кількості 5 штук, марки техніки Claas у ТОВ “Агроальянс 2005”, орендодавцем були передані позивачу копії технічних паспортів у кількості 5 штук. Після виконання сторонами умови договорів оренди комбайнів та повернення обєктів оренди до орендодавця, копії технічних паспортів також були повернені.

Однак, зазначені висновки суду першої інстанції не підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтверджували придбання або взяття в оренду ТОВ «Едан Плюс» комбайнів марки Claas , які повинні були передаватися в оренду.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що матеріальні цінності, які передавалися ТОВ "Едан Плюс", були отримані позивачем та належним чином оприбутковані.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність у господарських операцій між ТОВ «Агроальянс-2005» та ТОВ "Едан Плюс" реального характеру, є хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та сільськогосподарськими підприємствами були укладені та фактично виконані господарські договори, за умовами яких позивач надавав послуги по збору сільськогосподарських зернових культур.

Однак, колегія суддів зазначає, що надані позивачем податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (послуг) на виконання вищезазначених договорів, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки, зазначені документи оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, а саме: по рядку податкової накладної «номенклатура товарів (робіт, послуг)» не розкрито суті послуг, що підтверджує їх фактичне надання, а усі акти виконаних робіт типові, містять лише назву послуг та їх загальну вартість, разом з цим, відсутні докази, які саме види послуг надавались, їх обсяг із зазначенням дати виконання та конкретної вартості кожної з них, місце надання цих послуг, кількості затрачених трудоднів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що позивачем не доведено фактичного здійснення господарських операцій щодо прийняття в оренду від ТОВ “Едан Плюс” комбайнів та їх наступного використання у своїй господарській діяльності, колегія суддів вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи (копії договорів, акти здачі прийому виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні) не є підставою для включення позивачем витрат за спірними угодами з ТОВ “ Едан Плюс” в сумі 256980,00грн. до складу валових витрат, та формування податкового кредиту в сумі 205583,00грн., оскільки вказані документи, всупереч приписам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не відображають реального змісту господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.2 ч.1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року по справі№2а-7632/11/2070 через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, п. 2 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. по справі №2а-7632/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2005" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 12.03.2012 р.