Ухвала суду № 22325134, 06.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р.Справа № 2а-9116/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - Маслов Л.К.

Представник відповідача - Марадіна Ю.С. ДерЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. по справі№2а-9116/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркон", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова №0000162200 від 14.07.2011 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки №2050/22-014/21269522 від 05.07.2011 р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000162200 від 14.07.2011р. про сплату пені в сумі 95790,00 грн. з посиланням на порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Висновок про порушення Закону відповідач в акті обґрунтував тим, що позивач сплатив аванси в загальній сумі 51271,76 дол. США за контрактом № 2 від 20.05.2010 р., укладеним з Hangzhou Xiaoshan Qiaonan Weaving Co., Ltd (Китай) про поставку тканини на умовах CIF Одеса, по яких сплинув передбачений ст. 2 Закону 180-денний строк поставки товару. На 4736,03 дол. США цей строк сплинув 07.03.2011 р., на 46535,73 дол. США - 11.04.2011 р. Поставка відбулася 01.12.2010 р. та 15.12.2010 р., однак, відповідні «вантажно-митні декларації не містять відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів».

Позивач вважає, що висновок відповідача про порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не відповідає фактичним обставинам, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Зазначає, що факт поставки товару нерезидентом до 01.12.2010 р. та до 15.12.2010 р. доводиться документально, зокрема, печатками митниці на ВМД про прийняття до митного контролю (початок митного оформлення), іншими документами, які надавалися відповідачу в ході перевірки. У зв'язку з наявністю спору з митним органом (справа № 2а-861/11/2070 знаходиться у провадженні Харківського окружного адміністративного суду), поставлений товар досі зберігається в режимі митного складу ЗАТ «Українські вантажні кур'єри».

Позивач вважає, що оскільки товар був поставлений на митну територію України в грудні 2010 року, а аванси здійснені у вересні-жовтні 2010 року, передбачений Законом 180-денний термін не сплинув, відповідно, порушення, за яке відповідачем застосована санкція, відсутнє.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень, стверджує, що у разі ввезення товару, що підлягає митному оформленню, на територію України, фактом поставки можна вважати належним чином оформлену вантажно-митну декларацію. Вважає, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000162200 від 14.07.2011 р. прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі та у межах повноважень, визначених законодавством України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.20111 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Митного кодексу України, Інструкції "Про порядок здійснення здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями" зареєстрованої постановою НБУ від 24.03.1999 № 136, Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Маркон» з питання дотримання вимог валютного законодавства по контракту №2 від 20.05.2010 р. за період з 01.10.2010 р. по 21.06.2011 р. за результатами якої складено акт №2050/22-014/21269522 від 05.07.2011 р. (а.с. 29-36).

В ході проведенням перевірки встановлено, що за контрактом № 2 від 20.05.2010 p., укладеним між ТОВ «Маркон»та Hangshou Xiaoshan Qiaonan Weaving CO.LTD Xiaoshan Borough Hangzhou City Zhejang China, р/р 19085014040000795 Agricultural Bank of China, керівник ОСОБА_4, умови поставки CIF м. Одеса, тканини з покриттям.

На початок перевірки рахувалась дебіторська заборгованість у сумі 4736,03 дол. США (або 37453,47 грн.), граничний термін завершення імпортної операції резидента (дата завершення оформлення ВМД типу ІМ 40) - 07.03.11р.

У перевірений період ТОВ «Маркон» здійснило оплату з валютного рахунку на користь нерезидента, на суму 46535,73 дол. США (або 368092,97 грн.). 13.10.2010 p . платіжне доручення № 15, граничний термін завершення імпортної операції резидента (дата завершення оформлення ВМД типу ІМ 40) - 11.04.11р.

До перевірки підприємством були надані ВМД (ІМ40) на поставку товару від нерезидента Hangshou Xiaoshan Qiaonan Weaving CO.LTD, China: ВМД № 837073 від 01.12.2010 p. на суму 23073,83 дол. США (або 183160,06 грн.), ВМД № 837092 від 15.12.2010 р. на суму 21010,50 дол. США (або 167308,71 грн.), ВМД № 837091 від 15.12.2010 р. на суму 23412,18 дол. США (або 186433,53 грн.).

В акті перевірки № 2050/22-014/21269522 від 05.07.2011 р. відображено, що надані до перевірки вантажно-митні декларації оформлені не належним чином, а саме на ВМД відсутня відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів (Положення про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574). (а.с. 29-36).

На підставі акта №2050/22-014/21269522 від 05.07.2011 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 14.07.2011 р. про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 0,3 % у сумі 95790,00 грн. (а.с.4), з яким не погоджується позивач та оскаржує в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, тоді як саме з останнім стаття 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» повязує закінчення строку поставки товарів (робіт, послуг) в імпортних операціях, здійснюваних на умовах авансових платежів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Маркон» та Hangshou Xiaoshan Qiaonan Weaving CO.LTD Xiaoshan Borough Hangzhou City Zhejang China було укладено контракт на поставку тканини з покриттям № 2 від 20.05.2010 p. (а.с.54-58) та додаткову угоду від 01.06.2010 р. (а.с. 59).

Згідно з ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент укладення вказаного контракту), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 5 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

У статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», момент здійснення експорту (імпорту) визначено як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно з платіжними дорученнями №11 від 18.09.2010 р., №15 від 18.10.2010 р. та виписками банку (а.с. 60-63), ТОВ «Маркон» були сплачені авансові платежі за контрактом № 2 від 20.05.2010 p. в вересні-жовтні 2010 р.

Штампи Київської регіональної митниці на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №283 (а.с.71), № 293 (а.с. 89), ВМД типу ІМ 40 № 100000026/2010/837091 (а.с. 64), № 100000026/2010/837092 (а.с. 73), № 100000026/2010/837073 (а.с. 82) свідчать, що товари за контрактом №16/72.140-01 від 02.06.2009 перетнули митний кордон України в жовтні-грудні 2010 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на дати фактичного перетину митного кордону України імпортованими позивачем товарами, відсутні підстави, передбачені ст.ст.2 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», для нарахування позивачу пені в сумі 95790,00 грн.

ДПІ у Московському районі м. Харкова при прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій виходила з того, що належним документом, що засвідчує юридичний факт поставки товару за імпортною операцією, є відповідна вантажна митна декларація.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість вказаного твердження ДПІ у Московському районі м. Харкова, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України, межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України. Статтею 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Дата оформлення вантажної митної декларації не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574).

Прийняття вантажної митної декларації для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів і транспортних засобів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа «Під митним контролем» та реєстрації декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій (п.2 Положення про вантажну митну декларацію).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон (державний кордон України). Факт і дату такого перетину посвідчує штамп «Під митним контролем» з відповідною датою на товаросупровідних документах.

Дата оформлення ВМД це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, тоді як саме з останнім стаття 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» повязує закінчення строку поставки товарів (робіт, послуг) в імпортних операціях, здійснюваних на умовах авансових платежів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про помилковість прийняття акта про результати перевірки №2050/22-014/21269522 від 05.07.2011 р. про порушення ТОВ «Маркон» вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині надходження імпортної продукції за зовнішньоекономічним контрактом № 2 від 20.05.2010 p. з порушенням встановлених законодавством строків а отже і протиправність прийнятого рішення №0000162200 від 14.07.2011 р.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду жодних доказів правомірності своїх дій та рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача є безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 року по справі№2а-9116/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. по справі№2а-9116/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 12.03.2012 р.