Ухвала суду № 22325049, 27.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 р.Справа № 2а-5861/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. по справі№2а-5861/11/2070

за позовом ПАТ " Харківгаз"

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року адміністративний позов ПАТ "Харківгаз" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень - рішень від 27.04.2011 року №0000190847 та №0000210847 задоволено в повному обсязі.Скасовано податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 27.04.2011 року №0000190847 та №0000210847. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Харківгаз" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові не погоджуючись з вказаною постановою суду в частині задоволення позовних вимог, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р.,прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

ПАТ "Харківгаз" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги частково ,суд першої інстанції виходив з того, твердження відповідача щодо нікчемності зазначених договорів, укладених між ПАТ "Харківгаз" та ТОВ "Техноенергоресурс" , ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Укрнадраресурси", ґрунтуються лише на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагентів, відповідальність за правильність та достовірність складання якої позивач не несе, а тому висновки щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п. 3.1, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові 07.04.2011р. проведена невиїзна документальна перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техноенергоресурс" та ТОВ "Укрнадраресурси" за період з 01.12.2010 по 03.12.2010 року, за результатами якої складено акт №932/47-0/03359500 від 07.04.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 та ст.761 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ "Харківгаз" з ТОВ "Електроспецтех" по договору підряду №08/191/536 від 19.08.2009 року, договору на виконання ремонтно-будівельних робіт №17/09 від 01.09.2009 року, договору підряду №12/141/12 від 14.01.2010 року; з ТОВ "Техноенергоресурс" по договору підряду №05/051/360 від 05.05.2009 року, договору підряду №11/111/786 від 11.11.2009 року; з ТОВ "Укрнадраресурси" по договору №Т-21/10/757 купівлі-продажу природного газу від 31.08.2010 року; п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, ВАТ"Харківгаз" зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техноенергоресурс", ТОВ"Укрнадраресурси" робіт (послуг) на загальну суму 411655,33 грн.; порушення п.3.1, ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР, ВАТ "Харківгаз" при виконанні договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, завищено валові витрати у сумі 831136,00 грн. за 2010 рік.

На підставі висновків перевірки керівником СДПІ ВПП у м. Харкові 15.10.2010 року прийняті податкові повідомлення - рішення №0000190847 від 27.04.2011 року про сплату 514569,15 грн., в т.ч. основний платіж 411655,33 грн. та штрафні (фінансові) санкції 102913,83 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000210847 від 27.04.2011 року про сплату 207784,00 грн. штрафних (фінансові) санкції.

Підставою для зазначеного висновку податкового органу слугувало те, що ВАТ "Харківгаз" зайво включило до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техноенергоресурс" та ТОВ "Укрнадраресурси" , оскільки відповідно до баз даних ДПС контрагенти позивача не виконують свої податкові зобов'язання,тому дані господарські операції здійснюються позивачем через вказаних суб'єктів господарювання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові вважає, що правочини вчинені у перевіряємому періоді позивачем з ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техноенергоресурс" та ТОВ "Укрнадраресурси" є нікчемним, суперечать моральним засадам суспільства, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, наявність розбіжностей в сумах податкових зобов'язань, що були задекларовані контрагентами - ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техноенергоресурс" та ТОВ "Укрнадраресурси", з сумами податкового кредиту, що був задекларований ВАТ "Харківгаз".

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Подобайло З.Г. № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між ВАТ "Харківгаз" та ТОВ "Укрнадраресурси" 31.08.2010 року укладено договір на постачання природного газу №Т -21/10.

Строк дії договору в частині поставки газу до 30.09.2010 року.

Згідно з п.11.2 строк дії договору може бути продовжений про що укладається додаткова угода.

В ході виконання робіт між ПАТ "Харківгаз" та ТОВ "Укрнадраресурси" підписано додаткові угоди №1 від 23.09.2010 року та №2 від 31.11.2010 року.

Згідно з умовами договору постачальником та покупцем було узгоджено обсяги природного газу на грудень 2010 року. Вказаний договір має всі необхідні реквізити, а саме підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п.3.4 договору кількість газу, поставленого позивачу, закріплюються щомісячними актами приймання - передачі газу, які підписуються повноважними представниками постачальника і покупця на підставі наданих покупцем розподільчих відомостей споживання газу споживачами.

В підтвердження реальності виконання зазначених господарських операцій між ПАТ "Харківгаз" з ТОВ "Укрнадраресурси", та як наслідок правомірність віднесення ПАТ "Харківгаз" сум податку на додану вартість до податкового кредиту, до матеріалів справи налано договір №Т-21/10 від 31.08.2010 року купівлі - продажу природного газу, додаткову угоду №2 від 30.11.2010 року, акт прийому - передачі обємів природного газу за грудень 2010 року, податкова накладна №5354 від 31.12.2010 року, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, лист ОДУ ДК "Укртрансгаз".

Отриманий в грудні 2010 року від ТОВ "Укрнадраресурси" природний газ в обсязі 380000 тис.м3 реалізовано в грудні 2010 року, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року по ціні 2500,44 грн. (2187,20 грн. - ціна природного газу, 43,74 грн. - цільова надбавка, 41,00 грн. - тариф на постачання газу природного, 228,50 грн. тариф на транспортування природного газу ВАТ "Харківгаз") без ПДВ :

- ЗАТ ТМ “Зміївська овочева фабрика”(код ЄДРПОУ 31834736) у обсязі 30,000 тис.м3 на суму 75013,20 грн. (без ПДВ);

- ТОВ “Мерефянська скляна компанія”(код ЄДРПОУ 32952061) у обсязі 100,000 тис.м3 на суму 250044,00 грн. (без ПДВ);

- ТОВ “Малинівський склозавод”(код ЄДРПОУ 32858847) у обсязі 250,00 тис.м3 на суму 625110,00 грн.(без ПДВ). Всього на суму 950167,20 грн. (без ПДВ).

Вказані доходи відображені у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік у рядку 01.1.

Відповідно нараховане податкове зобовязання з ПДВ по вказаної реалізації у сумі 190033,44 грн. відображено у рядку 1 декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Аналіз нормативних документів, які регламентують постачання, розподіл та облік природного газу в Україні за спірний період, дає підстави суду вважати, що постачання до ПАТ "Харківгаз" природного газу в Україні у 2010 році здійснювалось згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", "Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України", затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01.10.1994 року №355, Закону України "Про нафту і газ" та іншими нормативними документами, які регламентують поставку та розподіл природного газу.

Таким чином, вартість природного газу, отриманого ПАТ "Харківгаз" від ТОВ "Укрнадраресурси", включена до складу валових витрат на підставі належним чином оформленого акту приймання-передачі обсягів природного газу.

Враховуючи те, що витрати, понесені позивачем, безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності, впливають на отримання ним прибутку та підтверджені відповідними розрахунковими документами, висновки СДПІ ВПП у м. Харкові про порушення позивачем приписів п. 3.1, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам.

З матеріалів справи вбачається , що 05.05.2009 року між ВАТ "Харківгаз" (замовник) та ТОВ "Техенергоресурс" (виконавець) укладено договір №05/051/360, згідно якого замовник доручає, а виконавець зобовязується виконати роботи з проектування блочно-модульної котельні, що призначена для теплопостачання Безлюдівського проммайданчика ВАТ "Харківгаз".

11.11.2009 року між ВАТ "Харківгаз" (замовник) та ТОВ "Техноенергоресурс" (виконавець) укладено договір на виконання робіт з монтажу та приєднання до існуючих інженерних мереж блочно-модульної котельні, що призначена для постачання Безлюдівського проммайданчика ВАТ "Харківгаз".

14.01.2010 року між ВАТ "Харківгаз" (замовник) та ТОВ "Електроспецтех" (виконавець) укладено договір підряду №12/141/12, згідно якого замовник доручає, а виконавець зобовязується виконати роботи з наладки блочно-модульної котельні , що призначена для постачання Безлюдівського проммайданчика ВАТ "Харківгаз".

В підтвердження реальності виконання зазначених господарських операцій надані платіжні доручення №6492 від 09.12.2010 р., № 2418 від 07.05.2009 р.; № 3453 від 31.07.2009 р.; № 5016 від 27.08.2010 р.; № 444 від 14.10.2009 р.;копію виписки ВАТ ВТБ Банк Відділення “Київська регіональна дирекція” від 27.07.2009р.;платіжні доручення № 760 від 15.02.2010 р.; № 151 від 03.12.2009 р.; № 1204 від 17.03.2010 р.; № 3994 від 24.06.2010 р.; № 4331 від 16.07.2010 р.; № 3685 від 26.08.2009 р.; № 3717 від 28.08.2009 р.; № 4459 від 24.11.2009 р.; № 109 від 08.12.2009 р.; № 176 від 27.08.2009 р., № 1781 від 08.09.2009 р., № 1951 від 18.09.2009 р., № 1956 від 22.09.2009, № 1987 від 24.09.2009 р., копії виписок по рахунку ВАТ ВТБ Банк Відділення в м. Києві від 27.08.2009р., ВАТ ВТБ Банк Відділення “Київська регіональна дирекція” від 11.09.2009 р. та 01.10.2009 р.; акти виконаних робіт по вищевказаним договорам, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, виписки по рахункам та інші документи бухгалтерського обліку.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача та вказаних контрагентів проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товару (продукції, послуг) та розрахунки з постачальником таких товарів (продукції, послуг), таким чином позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаної продукції (послуг) у контрагентів, як такі, що безпосередньо повязані з власною господарською діяльність позивача , підтверджені належним чином оформленими первинними документами та сформовано податковий кредит по операціям з наведеними контрагентами.

Також , підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є висновок відповідача щодо ознак нікчемності правочинів, укладених між ВАТ "Харківгаз" з ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техноенергоресурс" та ТОВ "Укрнадраресурси" , як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочинів, укладених між позивачем і вказаними контрагентами інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (угодами , податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

На момент складання податкового кредиту ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техенергоресурс" та ТОВ "Укрнадраресурси" зареєстровані платниками податку.

Враховуючи наведене договір підряду №08/191/536 від 19.08.2009 року, договір на виконання ремонтно-будівельних робіт від 01.09.2009 року №17/09, договір підряду від 14.01.2010 року №12/141/12, договір підряду від 11.11.2009 року №11/111/786, укладені між ВАТ "Харківгаз" та ТОВ "Електроспецтех", договір підряду від 05.05.2009 року №05/051/360, укладений між ВАТ "Харківгаз" та ТОВ "Техенергоресурс", та договір від 31.08.2010 року №Т -21/10/757 купівлі продажу природного газу, укладений між ВАТ "Харківгаз" та ТОВ "Укрнадраресурси", укладені між сторонами відповідно до норм чинного законодавства, умови зазначених договорів виконані в повному обсязі сторонами, що підтверджується відповідними документами.

Крім того, блочно-модульна котельня введена в експлуатацію ВАТ "Харківгаз" 22.09.2010 року, що підтверджується відповідними документами, та використовується для теплопостачання Безлюдівського проммайданчика ВАТ "Харківгаз", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Безлюдівська, 1.

Матеріалами справи спростовується твердження відповідача про те, що при укладенні договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаними договорами позивач фактично сплатив своїм контрагентам безготівкові грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Тобто , з наведеного вбачається , що спірні господарські операції позивача та контрагентів проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товарів (послуг) та розрахунки з постачальником таких товарів (послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Закону зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається , що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року по справі №2а-11736/10/2070 та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 року визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Електроспецтех" з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року, на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.2010 року 3058/23-03-05/34689962. Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року по справі №2-а-12792/10/2070, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 року, адміністративний позов ТОВ "Техноенергоресурс" до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій неправомірними, задоволено частково. Визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Техноенергоресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року, на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.2010 року № 3057/23-03-05/34566972.

Таким чином, посилання СДПІ ВПП у м. Харкові у акті перевірки №932/47-0/03359500 від 07.04.2011 року, як на єдину підставу встановлених порушень ВАТ "Харківгаз", на акти перевірок ТОВ "Техноенергоресурс" та ТОВ "Електроспецтех", не відповідають дійсним обставинам справи та не можуть слугувати підставою для встановлення порушень безпосередньо ВАТ "Харківгаз".

Тобто, факти порушення позивачем вимог чинного законодавства є недоведеними, оскаржувані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 27.04.2011 року №0000190847 та №0000210847 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. по справі№2а-5861/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.