Ухвала суду № 22324616, 21.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р.Справа № 2а-12463/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - Ісаєнко М.О.

Представник позивача - Дорошенко Н.В.

Представник відповідача - Варавін Ю.В.Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011р. по справі№2а-12463/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"КОМ-ФОР"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю"КОМ-ФОР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000061602 від 07 вересня 2011 року Дергачівської міжрайонної податкової інспекції Харківської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Ком-фор» орендує виробничі та складські приміщення на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу №35, укладеного 01 квітня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ТОВ Ком-Фор». П.4.2.1 зазначеного договору передбачає право орендаря з письмового дозволу орендодавця здійснювати реконструкцію та поліпшення об'єкту оренди. 06.04.2011 року між ТОВ «Ком-Фор»та ПП «НВФ Будметалпроект», що зареєстровано як платник податку на додану вартість було укладено договір, згідно якого підрядник зобов'язувався виготовити проектно-кошторисну документацію на реконструкцію виробничого приміщення цеху ТОВ «Ком-Фор» та виконати відповідно до неї монтажно-будівельні роботи. Суми податку на додану вартість, що були сплачені ТОВ «Ком-Фор» за період квітень-травень 2011 року у складі вартості виконаних робіт за податковими накладними, отриманими від ПП «НВФ Будметалпроект» були включені підприємством до податкового кредиту. Відповідач здійснивши перевірку позивача прийшов до висновку про порушення останнім норм діючого податкового законодавства, а саме п.20.16 п.20.1.7 ст. 20, п.198.1 (б., п.198, 3 ст.198, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки перевіряючим не було надано дозвіл на проведення будівельних робіт, у зв'язку з чим податківці вважали проведення означених робіт самочинним будівництвом. Позивач вважає такі висновки безпідставними та необґрунтованими, просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечував, вказавши, що фахівцями Дергачівської МДПІ при перевірці підприємства ТОВ «Ком-Форм було встановлено відсутність відповідного дозволу на проведення реконструкції орендованого ним приміщення. Нерухомість, власники (власник) якої, з тієї чи іншої причини, не оформили документально процес будівництва, на сьогоднішній день має статус самочинного будівництва. Від так згідно ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права на нього, тобто не може ним володіти, користуватися та розпоряджатися. У зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про порушення підприємством п.20.16 п.20.1.7 ст. 20 , п.198.1 (б., п.198, 3 ст.198, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу, а саме підприємством завищено податковий кредит за квітень 2011 року на 26333,33 грн., за травень на 46365,44 грн. в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за квітень 2011 року на суму 26333, 00 грн. та за травень 2011 року на суму 46365,00 грн., а також занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 42423 грн. за березень 2011 року, на суму 5752 грн. за квітень 2011 року на уму 141985 грн. за травень 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю"КОМ-ФОР" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Податкового кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Ком-Фор» зареєстроване рішенням Дергачівської райдержадміністрації в Харківській області від 04.04.2005 року за № 1456102000000016.

23.08.2011 року фахівцями Дергачівської МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ком-Фор» з питань достовірності визначення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2011 року.

Під час перевірки податківцями були встановлені наступні порушення: п.20.16, п.20.1.7 ст.20, п.198.1 «б», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством завищено податковий кредит за квітень 2011 року на 26333,33 грн. за травень на 46365,44 грн. в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за квітень 2011 на суму 26333,00 грн. та за травень 2011 на суму 46363,0 грн.; п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме: підприємством занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 42423 грн. за березень 2011 року, на суму 5752 грн. за квітень 2011 року, на суму 141985 грн. за травень 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт №724/07-018/33337750 від 23.08.2011 року.

Позивач скористався правом надання заперечень на акт перевірки (а.с. 47 - 50), за розглядом яких листом №4901/10/07-027 від 05.09.2011 року Дергачівською МДПІ висновки акту перевірки залишені без змін ( а.с. 51-52)

В акті перевірки №724/07-018/33337750 від 23.08.2011 року, перевіряючими зазначено, що оскільки підприємство не надало документів, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за проведення будівельно-монтажних робіт, а саме дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт у квітні та травні 2011 року на орендованому об'єкті, тобто реконструкція орендованого приміщення здійснюється ТОВ «Ком-Фор»самовільно, то в порушення п.20.16, п.20.1.7 ст. 20, п.198.1 б, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит за квітень 2011 року на 26333,33 грн. та за травень 2011 року зменшено податковий кредит на суму 46365,44 грн. за рахунок порушень описаних у п.3.2.3 акта перевірки. В результаті чого в порушення п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України підприємством занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 42423 грн. за березень 2011 року, на суму 5752 грн. за квітень 2011 року, на суму 141985 грн. за травень 2011 року.

На підставі проведеної перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 07 вересня 2011 року № 0000061602, яким зменшено розмір від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 72 698 грн.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач оскаржив його в судовогму порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ТОВ "Ком-Фор" мало достатні і передбачені ПК України підстави для віднесення сум ПДВ сплачених на користь ПП НПП "Стройметалпроект" до складу податкового кредиту за період квітень - травень 2011 року, оскільки послуги фактично були отримані позивачем від Виконавців, що підтверджується первинними документами. Окрім цього, органи державної податкової служби, як контролюючі органи, не наділені компетенцією здійснювати державний контроль у сфері містобудування, зокрема в архітектурно-будівельній частині. Також, чинним податковим законодавством не передбачено вимагати у субєкта господарської діяльності дозвільної та технічної документації на проведення будівництва. Повноваженнями на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю наділена лише Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи, які відповідно мають право здійснювати перевірку наявності у відповідного субєкта господарювання спеціального дозволу на будівництво.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, виробничі та складські приміщення використовуються ТОВ «Ком-Фор»на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу №35, укладеного 01 квітня 2009 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (орендодавець) та ТОВ «Ком-Фор»(орендар).

Відповідно до п.4.2.1 зазначеного Договору передбачено право орендаря з письмового дозволу та за додатковою угодою з орендодавцем, за рахунок власних коштів орендаря, здійснювати реконструкцію та поліпшення об'єкту оренди (а.с.53 57).

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2011 року ОСОБА_5 (орендодавець) відповідно до п.4.2.1 Договору оренди №35 від 01.04.2009 року, надав згоду на проведення реконструкції будівлі цеху з виробництва м'яких меблів та побутового текстилю за рахунок власних коштів ТОВ «Ком-Фор»(а.с. 58).

Згідно із п. 1 Додаткової угоди до договору оренди №35 від 01.04.2011 року складеної 01.04.2011 року, передбачено, що сторони досягли згоди про те, що в зв'язку з виникненням у Орендаря необхідності реконструкції виробничих приміщень цеху з виробництва м'яких меблів та побутового текстилю (літ.В), що використовується в господарській діяльності Орендаря роботи будуть здійснюватися за рахунок Орендаря. Орендар на власний розсуд обирає проектні та підрядні організації, та узгоджує вартість та об'єм робіт ( а.с. 178).

Відповідно до норм діючого законодавства України, обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства покладено на органи державної податкової служби.

Згідно статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», до компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-VI.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 198.6. цієї ж норми Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що обовязковою умовою, з якою Закон повязує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

В свою чергу, відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до абз.3 п. 144.1 ст.144 ПК України, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації на початок звітного року.

З довідки №466 від 23.11.2011 року ТОВ "Ком-Фор" вбачається, що станом на 30.03.2011 року вартість основних фондів ТОВ "Ком-Фор" складає менше 10% від вартості основних фондів (а.с.172).

Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що позивач уклав із ПП НПП "Стройметалпроект" договір підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації на виробниче приміщення ТОВ "Ком-Фор", за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт Солоницівка, вул.Бєлгородська, 5 та отримання необхідних погоджень на неї; виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності з проектно-кошторисною документацією, також роботи по отриманню акту (сертифікату) готовності об'єкта до експлуатації, а замовник зобов'язується прийняту цю роботу та сплатити її (а.с.59 - 62).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанціїї про те, що ТОВ "Ком-Фор" мало достатні і передбачені ПК України підстави для віднесення сум ПДВ сплачених на користь ПП НПП "Стройметалпроект" до складу податкового кредиту за період квітень - травень 2011 року, оскільки послуги фактично були отримані позивачем від Виконавців, що підтверджується первинними документами, копія яких долучено до матеріалів справи ( а.с.59 - 69, 85 - 121) .

За твердженням відповідача, ТОВ «Ком-Фор» не мало права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих і сплачених у зв`язку з придбанням послуг по будівництву об`єкта, як таких, що не відносяться до господарської діяльності платника податку. При цьому, відповідач виходив з того, що позивач фактично здійснював будівельні роботи без отримання дозвільних документів, як того вимагає Закон України «Про планування і забудову територій», у зв`язку з чим прийняте ним податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2011 року №0000061602 вважає правомірним та таким, що не порушує вимог діючого законодавства.

Однак колегія суддів не приймає до уваги дане твердження відповідача, зважаючи на наступне.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України, від 17.02.2011, № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», який набув чинності 12.03.2011 року.

Відповідно до статті 37 вказаного Закону, дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників).

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, перелік документів, що додаються до заяви, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі, переоформлення та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виконання будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, без дозволу на виконання будівельних робіт або його переоформлення, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно зі ст. 32 вищезазначеного Закону, усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищенаведені норми діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що право на виконання підготовчих чи будівельних робіт на підставі отриманого дозволу, як окремого документу, визначається лише на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорії складності.

З матеріалів справи, а саме: проекту реконструкції приміщення з виготовлення м'яких меблів та побутового текстилю по вул.Бєлгордська, 5 в смт. Солоницівка Дергачівського району (а.с.136 - 147) вбачається, що відповідно до п.1.2 розділу "Загальні вказівки" підприємством проводить реконструкцію будівель категорії складності 1.

А отже, ТОВ "Ком-Фор" міг проводити будівельні роботи 1 категорії складності на підставі складеної та узгодженої проектно-кошторисної документації без отримання дозволу, як окремого документу.

Відповідно до розяснення, викладеного в рішенні Конституційного Суду України від 3 лютого 2009 року № 4-рп/2009 ( справа № 1-7/2009 за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 4, 8, 10, підпункту "б" підпункту 2 пункту 13, пунктів 14, 17 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві"), нормативне регулювання є формою впорядкування суспільних відносин і має здійснюватися його суб'єктами у визначених законом межах.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України від 05.04.2007, № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", виключно законами встановлюються види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), і органи, уповноважені його здійснювати. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний контроль у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує його на це та не визначає повноважень такого органу.

Згідно зі ст. 41 Законом України, від 17.02.2011, № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи вищевказані норми діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що органи державної податкової служби, як контролюючі органи, не наділені компетенцією здійснювати державний контроль у сфері містобудування, зокрема в архітектурно-будівельній частині.

Крім цього, чинним податковим законодавством не передбачено вимагати у субєкта господарської діяльності дозвільної та технічної документації на проведення будівництва.

В даному випадку повноваженнями на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю наділена лише Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи, які відповідно мають право здійснювати перевірку наявності у відповідного субєкта господарювання спеціального дозволу на будівництво.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача по здійсненню перевірки щодо встановлення наявності у позивача дозволу на будівництво - реконструкцію виробничих та складських приміщень є протиправними та такими, що вчинені в порушення вимог діючого законодавства, а отже позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність дозволу на будівництво чи дозволу на проведення будівельних робіт не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих і сплачених ним у зв`язку з придбанням послуг по будівництву об`єкта, та як наслідок анулювання його податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року по справі№2а-12463/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011р. по справі№2а-12463/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2012 р.