Ухвала суду № 22324127, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р.Справа № 2а-4273/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - Тоцька М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р. по справі№2а-4273/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", в якому просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 3962729,81 грн.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що позивачем проведена перевірка відповідача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та виявлено, що податок з доходів фізичних осіб перераховувався до бюджету з порушенням встановлених строків та нарахована пеня.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі та зазначив, що нарахування податковою інспекцією пені здійснено неправомірно, оскільки податковий розрахунок ф.№1ДФ не є декларацією в розумінні Закону №2181-ІІІ. Також зазначив, що вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню, в звязку із порушенням відносно відповідача справи про банкрутство. Крім того, на думку відповідача, нарахування пені здійснено із порушенням строків, передбачених ст.250 Господарського кодексу України та просив суд застосувати строки давності під час вирішення питання про стягнення пені за період квітень 2007 р. вересень 2009 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 року адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задоволено частково, а саме: стягнуто з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, місто Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) пеню за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період 01.10.2009 р. 31.03.2010 р. в сумі 27,36 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позові, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст. 1, 2, 238, 250 ГК України, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (надалі за текстом - Закон №889-IV) та з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі , з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, в межах апеляційної скарги, та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі СДПІ ВПП у м. Харкові) було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ДП «Завод імені В.О. Малишева» (далі ДП ЗІМ) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р.

За результатами проведеної перевірки, СДПІ ВПП у м. Харкові складено акт від 20.09.2010 за №3530/23-106/14315629, яким встановлено порушення ДП ЗІМ вимог пп.8.1.2., п.8.1. ст.8, п.19.2 «а»ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV із змінами і доповненнями, а саме: ДП ЗІМ податок з доходів фізичних осіб перераховувався до бюджету з порушенням встановлених строків.

Додатком №6 до акту перевірки від 20.09.2010 за №3530/23-106/14315629 здійснено розрахунок пені за неповне та несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб ДП ЗІМ за період: квітень 2007 року березень 2010 року на загальну суму 3962729,81 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки щодо нарахування пені по податку з доходів фізичних осіб ДП ЗІМ листом від 29.09.2010 року №552/17 було подано заперечення до акту перевірки від 20.09.2010 за №3530/23-106/14315629.

Листом СДПІ ВПП у м. Харкові від 09.10.2010 року №13798/10/23-112 «Про розгляд заперечень», висновки акту перевірки щодо нарахування ДП ЗІМ пені за несвоєчасне перерахування доходів фізичних осіб залишено без змін.

Листом від 07.10.2010 року №13952/10/23-112 СДПІ ВПП у м.Харкові повідомила ДП ЗІМ про нарахування пені за наслідками планової виїзної перевірки у розмірі 3962729,81 грн. та необхідність сплатити вказані кошти до державного бюджету.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2011 року по справі №5023/3233/11 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів починаючи з 04.05.2011 р., тому нарахування податковою інспекцією пені за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб в період до введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів є правомірним. Нарахована відповідачу пеня не є податковим зобовязанням, тому під час її нарахування позивач мав дотримуватися строків для застосування адміністративно-господарських санкцій, що встановлені ст. 250 Господарського кодексу України, отже правомірним є нарахування відповідачу пені за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період 01.10.2009 р. 31.03.2010 р., яка становить 27,36 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно пп. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону №889-IV, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №889-IV передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податків особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Пп. 41.4 п.4.1 ст.4 та пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №889-IV та п.6 Податкового розяснення відносно порядку сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб, затвердженого наказом ДПА України від 22.04.2004 року №232 підтверджується, що податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця.

Відповідно до пп. 16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону №889-IV, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до бюджету несе особа, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп..16.4.1 п.16.4. ст.16 Закону №889-IV та п.3.9 і п.3.11 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 р. №290, за несвоєчасне і неповне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб нараховується пеня у розмірі 120% річних від облікової ставки Національного Банку України, діючої на день виникнення податкового боргу або на день його погашення (його частини), при цьому для розрахунку використовується більша з них.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування пені, оскільки розрахунок ф.1 ДФ не є податковою декларацією, з огляду на наступне.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ пунктом 1.11 ст. 1 визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Таким чином, податковий розрахунок за формою 1-ДФ, який надається до органів ДПС згідно п.19.2 «б»ст.19 Закону України від 22.05.2003 р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 р. №451, в якому ДП ЗІМ визначає суми нарахованого та утриманого податку, є податковою декларацією.

Також, колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача щодо заборони стягнення пені, в звязку з порушенням справи про банкрутство державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, з огляду на наступне.

Згідно ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Представником відповідача надано до матеріалів справи ухвалу господарського суду Харківської області від 04.05.2011 року по справі №5023/3233/11 про порушення провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева».

Вказаною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів починаючи з 04.05.2011 р., тому нарахування податковою інспекцією пені за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб в період до введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів є правомірним.

Разом з тим, щодо строків для нарахування органами податкової інспекції пені за несвоєчасне і неповне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України (у редакції чинній на дату складання акту перевірки від 20.09.2010 року), зазначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Нарахована відповідачу пеня не є податковим зобовязанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-Ш, а тому під час її нарахування позивач мав дотримуватися строків для застосування адміністративно-господарських санкцій, що встановлені ст. 250 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним нарахування відповідачу пені за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період 01.10.2009 р. 31.03.2010 р.

Згідно додатку №6 до акту перевірки від 20.09.2010 за №3530/23-106/14315629, загальний розмір нарахованої пені за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період 01.10.2009 р. 31.03.2010 р. становить 27,36 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне перерахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб, а саме: за період 01.10.2009 р. 31.03.2010 р. в сумі 27,36 грн.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій позивачем суду не надано.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 року по справі№2а-4273/11/2070 в частині відмови в задоволенні позову прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р. по справі№2а-4273/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.