Ухвала суду № 22314557, 15.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9597/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український Професійний банк»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.11р. у справі №2а-9597/11/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства «Український Професійний банк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Український Професійний банк»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000324320 від 31.05.11р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.11р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем в строки та у спосіб було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість та сплачено кошти з урахуванням штрафних фінансових санкцій.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Український Професійний банк»з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2011 рік, за результатами якої складно акт № 272/43-20/19019775.

В ході перевірки було встановлено, що відповідно до уточнюючого розрахунку податкового зобовязання з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2011 року, наданої до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податку 20.04.11р. вх. №9002405448 сума збільшення податкового зобовязання, яка підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року становить 11920 грн.

Відповідно до карти особового рахунку ПАТ «УПБ»з податку на додану вартість за лютий 2011 року переплата з податку на додану вартість станом на 20.04.11р. становила 1,39 грн.

У звязку з тим, що позивачем своєчасно, станом на 20.04.11р. не сплачено суму податкового зобовязання у розмірі 11920 грн. визначену ним в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з ПДВ за лютий 2011 року № 9002405448 від 20.04.11р., до подання такого розрахунку, як це передбачено до п.п. «а»абз. 3 п.50.1 ст.50 ПК України, відповідачем на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення № 0000324320 від 31.05.11р., яким визначено позивачу штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1191,86 грн. (10% від суми узгодженого податкового зобовязання).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушення вимог вказаної норми підтверджується матеріалами справи, а відтак оспорюване рішення правомірне.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ, (далі - ПК України) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.п. «а»абз. 3 п.50.1 ст.50 ПК України, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний :

а) надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Таким чином, вказана норма ПК України чітко визначає граничний строк сплати суми недоплати до подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнюючий розрахунок поданий позивачем 20.04.11р., сума недоплати, визначена у цьому розрахунку сплачена платіжним дорученням № 2590 - 21.04.11р., тобто з пропуском граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання на один день.

Відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України, відповідно до якої у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, застосування штрафу згідно оспорюваного податкового-повідомлення рішення правомірне.

Помилковими колегія суддів вважає доводи апелянта про те, що строк доплати податку позивачем не порушено, так як до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 203.2. ст.203 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Вказана норма є загальною щодо строків сплати податкового зобов'язання, зазначеного платником у податковій декларації , тоді як наведена вище норма п.п. «а»абз. 3 п.50.1 ст.50 ПК України спеціальною, оскільки визначає граничний строк сплати суми недоплати за уточнюючим розрахунком, а тому є пріоритетною у спірних правовідносинах.

Безпідставними колегія суддів вважає також і доводи апелянта про те, що відповідачем порушено вимоги п. 7 підрозділу 10 розділу XX ПК України, відповідно до якого до платників податку за порушення ними податкового законодавства за період з 01.01.11р. по 30.06.11р. застосовується розмір штрафних санкцій не більше 1 грн. за кожне порушення.

Згідно Податкового кодексу України перехідні положення були введені для податкової адаптації та зменшення податкового навантаження при визначенні та обчисленні податкових зобов'язань за новим Кодексом, отже відповідальність, передбачена його нормами у перехідний період у розмірі 1 грн. може застосовуватись у разі виявлення перевіркою порушень при обчисленні податкового зобовязання за новим Кодексом.

Як засвідчує порівняльний аналіз змісту підпункту 17.2 пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 року N 2181-III (чинного до 01.01.2011р.) та приписів підпункту п.п. «а»абз. 3 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, обидві ці норми встановлюють однакові правила щодо строків сплати суми недоплати при поданні платником податків уточнюючого розрахунку до подання такого розрахунку. Відповідно, правила поведінки, передбачені колишньою нормою Закону № 2181 та нині чинною нормою Податкового кодексу України, в цьому разі співпадають, а тому відсутні правові підстави для застосування п. 7 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український Професійний банк»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.11р. у справі №2а-9597/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.11р. у справі №2а-9597/11/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М Пилипенко О. Є.