Постанова № 22313683, 29.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2405/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Рено Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2011 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Рено Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Рено Україна»(далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000672306/0 від 07.07.2010 року та № 0000682306/0 від 07.07.2010 року.

Окружний адміністративний суд м. Києва своєю постановою від 04.11.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В суді першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку закритого акціонерного товариства «Рено Україна»за результатами якої 23.06.2010 року складено акт № 661/1-23-60/33552751 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: п. 5.1, п.п 5.3.9 п. 5.3 статті 5, п.п. 7.3.2 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.2004 року № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 19 594844 грн. та зменшено відємне значення обєкта оподаткування за 2009 рік на суму 152 672732 грн.; п.п. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого, занижено податок на додану вартість в сумі 2 735731 грн. та зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26), зазначеного в декларації з ПДВ за грудень 2009 року на суму 175 594 грн. На підставі встановлених порушень, відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 07.07.2010 року № 0000672306/0, яким за порушення п. 5.1, п.п 5.3.9 п. 5.3 статті 5, п.п. 7.3.2 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток підприємств усього в сумі 34 346 338грн., у тому числі за основним платежем 16 365 944грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17 980394 грн. та № 0000682306/0, яким за порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість усього в розмірі 4 099 913грн., у тому числі за основним платежем 2 735731 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 364182 грн.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем на підставі дилерських договорів та актів надання послуг, отримано від дилерів послуги по реалізації та популяризації транспортних засобів торгової марки «Renault»та », вартість яких включено підприємством до складу валових витрат у загальній сумі 33412327 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ включено суму 2911365 грн. Відповідно до наданих актів виконаних послуг по реалізації та популяризації транспортних засобів торгової марки «Renault», »та дилерських угод, продаж транспортних засобів здійснювався на ТОВ «Рено Україна», відповідно до дилерських угод на умовах купівлі продажу та на умовах комісії.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.06.2003 року № 900-ІV-ВР «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин», визначено поняття «дилер». «Дилер»є юридична або фізична особа, яка, виконуючи функції продавця, здійснює закупівлю машин для наступного їх продажу і надає послуги з технічного сервісу.

Пунктом 7.4. Дилерських угод передбачено, що при виконанні маркетингових зобовязань ДИЛЕР надаватиме Компанії «Рено Україна»послуги з просування товарів марок Рено та Дачія на ринку України з метою збільшення обсягів продажу товарів, в тому числі шляхом поширення інформації щодо таких товарів та умов їх продажу; інформування покупців щодо конкурентних переваг товарів; проведення спеціальних заходів щодо підтримки та збільшення збуту товарів; проведення рекламних заходів у відповідності до статті 10; використання інших методів стимулювання збуту товарів.

Крім того, п.п. 7.5.1 Дилерських угод встановлено, що вартість послуг дилерів, включаючи ПДВ, що визначається за домовленістю сторін в кожному випадку, в залежності від обсягів продажу.

Факт надання позивачу дилерами послуг з просування та популяризації товарів марки «Рено», «Дачія»та їх оплати підтверджено актами виконаних послуг та відповідними банківськими виписками. Таким чином, позивачем отримана саме економічна вигода для своєї підприємницької та господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній в періоді, що підлягав перевірці) валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній в періоді, що підлягав перевірці) господарською операцією є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній в періоді, що підлягав перевірці) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Враховуючи, що витрати понесені позивачем у звязку з придбанням послуг з просування та популяризації товарів марки «Рено»та «Дачіа»на ринку України використовувалися позивачем у власній господарській діяльності та придбання таких послуг було здійснено з метою збільшення обсягів продажу автомобілів на ринку України, а отже були направлені на отримання доходу. Таким чином позивач законно відніс зазначені витрати до складу валових відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів апеляційної інстанції знаходить безпідставними посилання відповідача, в обґрунтування своєї правової позиції, на пункти 13.5, 13.6, 13.7 ст. 13 типової Дилерської угоди, з огляду на те, що позивач здійснював реалізацію автомобілів дилерам відповідно до п. 13.8 ст. 13 типової Дилерської угоди «Викуп транспортного засобу зі складу відповідального зберігання».

Також судом встановлено, що на підставі імпортних контрактів щодо придбання запчастин, автомобілів, поліграфії, CD-дисків, на умовах післяоплати, укладених з постачальниками-нерезидентами (фірми „Renault Polska" (Польща), „Renault s.a.s", „SXP Franse Sari" „Survival", „Auto-K-Herpe S.A.S", „Renault Merchendising Fr EQV ARC", „Renault Technocentre", „Vestalia Routageservise Expedition Pour Le Compte De Renault" (Франція), „Salans uk Limited" (Азербайджан), „ABX Logistsks air&sea GMBH" (Німеччина)) у перевіреному періоді позивачем згідно вантажних митних декларацій отримано від нерезидентів товар на загальну суму 56 212 210,09 євро (еквівалент 459 154 902,3 грн.), 164 905 2 06,6 доларів США (еквівалент 904 275 787,84 грн.) та перераховано нерезидентам 67 672 839,47 євро (еквівалент 544 373 801,98 грн.), 137 821 231, 0 доларів США (еквівалент 872 820 899,97 гривень).

Позивачем здійснено перерахунок між балансовою вартістю валюти, визначеною на дату отримання підприємством товарів від нерезидентів та вартістю придбаної валюти для оплати за товар, за результатами якого підприємством збільшено валові витрати за 2008 рік на суму 51 611878 грн. та за 2009 рік на суму 133 112302 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платник податку при отриманні імпортних товарів відносить до складу валових витрат суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на дату отримання таких товарів.

При цьому, на думку суду першої інстанції, відповідно до підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР заборгованість в іноземній валюті не виникає, у звязку з чим перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається. А тому, при здійснені імпортних операцій, датою виникнення валових витрат є дата оприбуткування платником податків товарів, а саме дата оформлення вантажної митної декларації, в якій зазначено вартість товару.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону № 334/94-ВР обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у звязку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР у разі купівлі іноземної валюти за гривні, валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у звязку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Отже, валові витрати, понесені платником податку в іноземній валюті у звязку з придбанням товарів, визначаються на рівні балансової вартості придбаної валюти.

Згідно з підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Як встановлено судом першої інстанції, оплата за поставлені товари, здійснювалась позивачем після отримання зазначеного товару. А тому, встановити на момент митного оформлення товарів остаточну балансову вартість іноземної валюти, що буде необхідна для здійснення таких розрахунків в майбутньому - неможливо.

У звязку з викладеним, колегія суддів, прийшла до висновку, що валові витрати позивача, які дорівнюють балансовій вартості іноземної валюти, придбаної ним для здійснення розрахунків згідно договорів купівлі-продажу, визначаються на рівні суми гривні, сплаченої ним у звязку з фактичною купівлею іноземної валюти на момент такої купівлі, а не на момент митного оформлення товарів.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи та дана не належна оцінка дослідженим доказам, тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212 та 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Рено Україна»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2011 року скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Рено Україна»задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000672306/0 від 07.07.2010 року та № 0000682306/0 від 07.07.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.І. Маслій

В.В. Файдюк

Повний текст постанови виготовлений 05.03.2012 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.