Ухвала суду № 22312656, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8505/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бабенка К.А, Федотова І.В.,

за участю секретаря: Плакси В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Алтела»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2011 року Приватне підприємство «Алтела» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що нікчемність правочинів, укладених між ПП “Алтела” та ТОВ “Оптдевайс” не підтверджується жодним доказом; на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Оптдевайс” було належним чином зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість; порушення при створенні контрагента та порушення ним податкового законодавства не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. У звязку з викладеним вважає спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними та просить їх скасувати.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17 березня 2011року № 0002082310/0 та № 0002092310/0.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства “Алтела” з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “Оптдевайс” за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року” .

За результатами даної перевірки було складено акт від 02 березня 2011 року № 41/23-10/34575303, за змістом якого встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ “Оптдевайс” та зазначено наступне: в ході перевірки Васильківською МДПІ діяльності ТОВ “Оптдевайс” встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, у звязку з чим угоди поставки між ТОВ “Оптдевайс” та контрагентами є нікчемними; у ТОВ “Оптдевайс” відсутній намір створення правових наслідків, в тому числі, щодо сплати належних сум податків, тобто такі угоди носять фіктивний характер; при проведенні перевірки в листопаді 2010 року не встановлено юридичної та фактичної адреси ТОВ “Оптдевайс”; уточнюючі розрахунки за податкових зобовязань за період вересень-листопад 2010 року підписані від імені директора ТОВ “Оптдевайс” невстановленими особами; ТОВ “Оптдевайс” формував податковий кредит за рахунок ТОВ“Доорс”, яке не мало достатніх виробничих потужностей для надання послуг та товарно-матеріальних цінностей ТОВ “Оптдевайс”; допитаний директор ТОВ “Оптдевайс” повідомив, що мети зайняття підприємницькою діяльністю не мав, перереєстрацію ТОВ “Оптдевайс” провів за проханням сторонніх осіб, до фінансового-господарської діяльності вказаного підприємства не має ніякого відношення

Беручи до увагу наведену інформацію, керуючись нормами Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідач встановив, що договори укладені між ТОВ “Оптдевайс” та ПП “Алтела” з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та є нікчемними.

На підставі висновків зазначеного вище акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2011 року № 0002082310/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 42110,00 грн., в тому числі за основним платежем 33688,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8422,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2011 року № 00020982310/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54,пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 33688,00 грн., в тому числі за основним платежем 26950,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6738,00 грн.

Задовольняючи вказаний вище позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19Конституції України, а докази в справі свідчать про відсутність в діях позивача порушень податкового законодавства.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Правова позиція по вказаному питанню висловлено Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що 18 серпня 2010 року між ПП “Алтела” (замовник) та ТОВ “Оптдевайс” (виконавець) укладено договір підряду № 18-08, за умовами якого замовник доручає та сплачує, а виконавець бере на себе обовязок виконання робіт з тестування та калібрування частотних перетворювачів згідно специфікації. Відповідно до специфікації до вказаного договору виконавець виконує перевірку електричного опору ізоляцій між усіма електричними ланцюгами вимірювального перетворювача та перевірку відповідності вихідних параметрів (калібрування) джерела сигналу вхідних параметрів вимірювального перетворювача Е842\ЭС, 0-5 А, 0-5 мА та Е855\ЭС, 0-125 В, 0-5 мА.

Згідно з актом приймання-передачі устаткування від 17 вересня 2010 року до договору підряду № 18-08 від 18серпня 2010 року замовник передав, а виконавець прийняв вимірювальні перетворювачі всього у кількості 619 штук для виконання робіт за договором підряду; згідно з актом приймання-передачі устаткування від 24 вересня 2010 року до договору підряду № 18-08 від 18серпня 2010 року виконавець передав змовнику вимірювальні перетворювачі всього у кількості 619 штук після виконання робіт за договором підряду.

27 вересня 2010 року сторони підписали акт № ОУ-27030 здавання-приймання виконаних робіт, згідно якого виконавцем виконано у повному обсязі роботи на замовлення замовника на суму 19681,54 грн.

ТОВ “Оптдевайс” виписало на адресу позивача податкову накладну від 27 вересня 2010 року № 27030 на загальну суму 19681,54 грн., в тому числі податок на додану вартість 3280,26 грн.

31 серпня 2010 року між ПП “Алтела” (замовник) та ТОВ “Оптдевайс” (виконавець) укладено договір № 2117 на виконання робіт з бухгалтерського обслуговування, відповідно до якого виконавець бере на себе зобовязання по виконанню робіт з бухгалтерського обліку, а саме: ведення фінансового та податкового обліку на підприємстві замовника; складання бухгалтерських, податкових та інших облікових регістрів; контроль податкових платежів тощо.

Відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт № ОУ-30035 виконавцем виконано роботи з бухгалтерського обслуговування на суму 22216,80 грн.

ТОВ “Оптдевайс” виписало на адресу позивача податкову накладну від 30 вересня 2010 року № 30035 на загальну суму 22216,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 3702,80 грн.

25 березня 2010 року між ПП “Алтела” (замовник) та ТОВ “Оптдевайс” (виконавець) укладено договір №274 про надання юридичних послуг, за яким виконавець зобовязується надати наступні юридичні послуги: надання систематичної консультативної допомоги з питань правового забезпечення господарської діяльності, договірне та претензійно-позовне забезпечення господарської діяльності замовника тощо; та договір № 275 про рекламу товарів, робіт, послуг, відповідно до якого ТОВ “Оптдевайс” надає послуги з реклами електротехнічних товарів, робіт з монтажу інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання тощо.

За договором від 25 березня 2010 року № 274 про надання юридичних послуг сторони підписали акт від 30 вересня 2010 року № ОУ-30036 прийому-передачі наданих послуг, згідно якого виконавцем надано юридичні послуги протягом квітня-вересня 2010 року на загальну суму 90450,00 грн.

ТОВ “Оптдевайс” виписало на адресу позивача податкову накладну від 30 вересня 2010 року № 30036 на загальну суму 90450,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 15075,00 грн.

За договором від 25 березня 2010 року № 275 про рекламу товарів, робіт, послуг сторони підписали акт від 30 вересня 2010 року № ОУ-30037 прийому-передачі наданих послуг про те, що виконавець протягом квітня-вересня 2010 року надав послуги з реклами в повному обсязі шляхом передачі інформації замовнику засобами електронного звязку, до акта додаються CD-диски, що містять інформацію про розробку в проведення рекламних кампаній; рекламних послуг надано всього на суму 29354,40 грн.

ТОВ “Оптдевайс” виписало на адресу позивача податкову накладну від 30 вересня 2010 року № 30037 на загальну суму 29354,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 4892,40 грн.

Крім цього, було встановлено, що в оплату за надані послуги ПП “Алтела” перерахувало на рахунокТОВ“Оптдевайс” грошові кошти у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач займається, зокрема, проектуванням, монтажем систем керування технологічними процесами, оптовою торгівлею іншими машинами та устаткуванням.

Судом першої інстанції було встановлено, що всі виконані ТОВ “Оптдевайс” послуги замовлялися з метою використання їх в господарській діяльності, зокрема, рекламні послуги мали наслідком збільшення доходу ПП “Алтела” від продажу продукції; в результаті наданих юридичних послуг, крім поточних консультацій з господарського, цивільного та податкового законодавства, підготовлено нову редакцію статуту ПП “Алтела”; виконання робіт з тестування та калібрування частотних перетворювачів здійснювалося з метою усунення протиріч та претензій при продажу частотних перетворювачів ТОВ “Екніс-Україна”.

Крім цього, встановлено, що позивач придбав частотні перетворювачі Е842\ЭС, 0-5 А, 0-5 мА та Е855\ЭС, 0-125 В, 0-5 мА у ТОВ“Енергопроміс” (Республіка Білорусь) за договором поставки від 12 серпня 2010 року; згідно договору № 1608 від 16 серпня 2010 року позивач реалізував придбані частотні перетворювачі ТОВ “Екніс-Україна”; при цьому останнє в своєму зверненні до позивача просило звертати увагу на вихідний контроль відповідності дійсності заявлених виробником характеристик, а також електричної та механічної міцності перетворювачів.

Отже, наведене свідчить, що роботи з тестування та калібрування частотних перетворювачів придбавалися позивачем у ТОВ “Оптдевайс” з метою перевірки обладнання, поставленого в подальшому на адресу третьої особи.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що використання в господарській діяльності юридичних, рекламних та послуг з бухгалтерського обслуговування дозволяло позивачу оптимізувати господарські процеси на будь-якому діючому підприємстві, без вказаних послуг практично неможливо здійснювати повноцінну господарську діяльність.

На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивачем надано CD-диски, що містять інформацію про розробку в проведення рекламних кампаній, копії фінансового звіту субєкта малого підприємництва ПП “Алтела” станом на 01 січня 2010 року та станом на 01січня 2011 року, декларацій з податку на прибуток підприємства за 2009 та 2010 роки, копію першої сторінки нової редакції статуту, зареєстрованого 24 червня 2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач замовляв роботи та послуги у ТОВ“Оптдевайс” з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, а спірні господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За правилами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що дії позивача повністю відповідають вимогам зазначеного вище законодавства України, первинні облікові документи позивача підтверджують здійснення господарських операцій.

При цьому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства, оскільки відносно директора контрагента позивача порушено кримінальну справу, з тих підстав, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. У зв?язку з цим постанова про порушення кримінальної справи не має доказового значення в даній справі у розумінні ст. 71 КАС України.

Таким чином відповідачем не наведено підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ПП “Алтела” та ТОВ“Оптдевайс”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне рішення відповідача є протиправним.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі25відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, з огляду на відсутність факту заниження позивачем податкових зобовязань, безпідставним є також збільшення грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями на 8422,00 грн.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції було встановлено, що придбання позивачем у ТОВ“Оптдевайс” робіт та послуг безпосередньо повязано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

За приписом пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом першої інстанції було встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ“Оптдевайс” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ПП “Алтела” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2010 року, а висновки акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, а тому збільшення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на 26950,00грн. є протиправним.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі25відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на відсутність факту заниження позивачем податкових зобовязань, безпідставним є збільшення відповідачем грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями на 6738,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, а тому позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А Федотов І.В.