Рішення № 22311801, 27.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2012 р. Справа № 16/016-12

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув позов Приватного підприємства «АННЕЛІ», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Плюс», м. Ірпінь

про стягнення 60 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність № б/н від 30.08.2011р. (представник);

від відповідача: не зявився.

Обставини справи:

Приватне підприємство «АННЕЛІ»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 20.02.2012р. (Вх. №суду 508 від 27.02.2012р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Плюс» (далі відповідач) про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до ухвали від 29.02.2012р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/016-12 та призначено її розгляд на 13.03.2012р. о 10 год. 50 хв. за участю повноважних представників сторін.

Позивач в судових засіданнях 13.03.2012р. та 27.03.2012р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідач свого представника в судові засідання 13.03.2012р. та 27.03.2012р., не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду про порушення провадження у справі від 29.02.2012 р. та ухвалою від 13.03.2012 р., які направлялися за адресою відповідача, зазначеною у позовній заяві, яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.02.2012 р. Однак, ухвала суду від 29.02.2012р. була повернута поштовим відділенням звязку (в матеріалах справи) з відміткою на довідці «за зазначеною адресою не існує».

Відповідно до п.п. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і повернуто підприємством звязку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Позивачем на банківський рахунок відповідача на підставі рахунку фактури № СФ-0000050 від 30.09.2010р. були перераховані грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.10.2010р. на суму 60 000,00 грн.

Відповідно до зазначеної банківської виписки призначенням платежу є сплата за виготовлення та монтаж вивіски згідно рахунку № 50 від 30.09.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем будь-яких договорів та угод, щодо замовлення послуги з виготовлення та монтажу вивіски укладено не було.

У своїх письмових поясненнях позивач зазначає, що перерахував відповідачу кошти до завершення переговорів про укладення договору підряду між сторонами по справі в якості передплати, з метою придбання відповідачем матеріалів для швидкого виготовлення вивіски та її монтажу. Але договір між сторонами укладено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір, як єдиний документ, між сторонами не укладався. Також, відповідачем не надано до суду доказів, що він якимось чином повідомляв позивача про виготовлення вивіски та про необхідність її отримання та монтажу.

Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не виникло договірних правовідносин відповідно до яких відповідач надав позивачу послугу або виконав роботи, за які позивач зобовязаний розрахуватись.

Таким чином позивач перерахував кошти на рахунок відповідача в розмірі 60 000,00 грн. за виготовлення та монтаж вивіски, яку не отримав від відповідача.

Позивачем в порядку статті 530 ЦК України, направлялись на адресу відповідача вимоги від 30.08.2011 року та від 27.09.2011р. про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 60 000,00 грн. за виготовлення вивіски, які позивач просив повернути на протязі семи днів (докази направлення вимог в матеріалах справи), вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Незважаючи на неодноразові вимоги позивача, станом на момент прийняття рішення, відповідач грошові кошти в розмірі 60 000,00 грн. не повернув.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзиву на позов суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем своїх зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Таким чином, з матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем було перераховано відповідачу кошти у сумі 60 000,00 грн., а останній безпідставно користується даним майном.

Глава 13 Цивільного кодексу України, зокрема стаття 192, визначає гроші (грошові кошти), як майно.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобовязаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. В разі невиконання недобросовісним володільцем цього обовязку заінтересована особа має право предявити позов про витребування цього майна.

За змістом положень частини першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, безпідставне і незаконне володіння та утримання відповідачем грошовими коштами, які є власністю позивача, порушує права і законні інтереси останнього.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали справи, та враховуючи що грошові кошти у сумі 60 000,00 грн. знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог у розмірі 60 000,00 грн., а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Плюс» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, буд. 103, код ЄДРПОУ 33092821, р/р 26009007158501 в ВАТ «Сведбанк», МФО 300164) на користь Приватного підприємства «АННЕЛІ»(03065, м. Київ, проспект Комарова, буд. 42, код ЄДРПОУ 35671453, р/р 26008001040642 в ПАТ КБ «Український фінансовий світ»м. Київ, МФО 377777) 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., а також 1 609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О. Христенко