Постанова № 22310430, 22.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р. Справа № 5004/489/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиТОВ "Завод "Промлит"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 р.

у справігосподарського суду Волинської області

за позовомПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"

доТОВ "Завод "Промлит"

простягнення 181296,00 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не зявились,

відповідача: ОСОБА_4 (дов. від 05.12.11 № 05/12),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.04.2011 господарського суду Волинської області року позов задоволено, з ТОВ "Завод "Промлит" на користь ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" стягнуто 120864 грн. пені та 60432,00 грн. штрафу, проведено розподіл судових витрат.

Постановою від 05.07.11 Рівненського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Завод "Промлит" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у справі, відповідно до умов договору поставки від 19.05.2010 року № 371 та додаткової угоди № 1 до нього, укладених між ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", та ТОВ "Завод "Промлит", останнє взяло на себе зобов'язання поставити на адресу позивача секції полотна підживлювача 1с-18-150 (креслення 1-223424 Сб) в кількості 1 шт. на загальну суму 302160,00 грн. в строк - протягом 80 днів з моменту виставлення акредитиву.

Відповідно до п. 9.3. договору у випадку поставки неякісної продукції, а також виявлення неякісності продукції в період гарантійного строку, на вимогу покупця постачальник зобовязаний замінити неякісну продукцію на якісну або безоплатно усунути недоліки в продукції протягом 20-денного терміну з дня отримання вимоги покупця та документів, які підтверджують неякісність продукції.

Згідно п. 9.4. договору крім заходів, передбачених п. 9.3 договору, в зв'язку з постачанням неякісної продукції, виявленої як при її прийманні, так і в період гарантійного строку, постачальник повинен сплатити покупцю штраф в розмірі 20% від вартості неякісної продукції та відшкодувати збитки, пов'язані з поставкою неякісної продукції.

Пунктом 9.5. договору встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 9.3 договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості неякісної продукції за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

11.06.2010 року ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" виставив відповідний акредитив № Г11-10/0348 на загальну суму 302160,00 грн. про що було повідомлено ТОВ "Завод "Промлит" листом № 4928/39 від 14.06.2010 року.

На виконання вказаного вище договору 21.08.2010 року відповідачем за накладною № РН-0000191 було поставлено на адресу ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" секції полотна підживлювача Іс-18-150 в кількості 1 шт. на загальну суму 302160,00 грн. (з ПДВ).

Відділом вхідного контролю ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" було виявлено брак отриманої продукції, про що повідомлено постачальника листом № 4951/39 від 26.08.2010 року, у звязку з чим 27.08.2010 року останню було повернуто постачальнику для доопрацювання за товарно-транспортною накладною 01ААК/93 (№097518), довіреність на отримання № 00323 від 26.08.2010 року. Окрім того, про заміну неякісної продукції ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" додатково направлено на адресу відповідача листи № 4968/39 від 23.09.2010 року і № 4970/39 від 29.09.2010 року.

08.12.2010 року за накладною № РН-000267 ТОВ "Завод "Промлит" поставлено на адресу позивача якісну продукцію - секції полотна підживлювача 1с-18-150 в кількості 1 шт. на загальну суму 302160 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом прийому-передачі продукції від 08.12.2010 року, підписаним сторонами без зауважень та заперечень.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що з врахуванням п. 9.3. договору, ТОВ "Завод "Промлит" зобовязаний був здійснити заміну неякісної продукції в строк до 16.09.2010 року, а тому період прострочення виконання зобовязання щодо заміни продукції становить 80 днів з 20.09.2010 року по 08.12.2010 року. На підставі п. 9.4, 9.5 договору за розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 120864,00 грн. пені та 60432,00 грн. штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно в даному випадку враховано положення ст.ст. 199, 217, 231 ГК України, а також те, що право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З врахуванням вказаного обґрунтованим є висновок судів про те, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбачені п. 9.4, п. 9.5 договору, які не суперечить вимогам законодавства.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на те, що у разі, коли обовязок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредитору в звязку з порушенням зобовязання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватись визначенням неустойки, яке наведене в ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф чи пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту цього поняття.

Отже, безпідставним є посилання скаржника на те, що п. 9.5 договору не узгоджується з ч. 2 ст. 549 ЦК України.

З огляду на зазначене вище, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про задоволення позову, а відтак судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 05.07.11 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5004/489/11 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.