Ухвала суду № 22301412, 01.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2011 року справа №2а-22283/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів Блохіна А.А. , Міронової Г.М.

при секретарі судового засідання Задоєнко О.В.,

за участю представника позивача Декабрського А.М.,

представників відповідача Куліш О.В., Гутченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року по справі № 2а-22283/10/0570 за позовом закритого акціонерного товариства «Насолода» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкового повідомлення рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 07.09.2010 року № 0002512341/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 750,00 гривень та скасування податкового повідомлення рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 07.09.2010 року № 00025012341/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 795,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відсутні підстави для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначено, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Макра плюс», позивач посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочинів з даним контрагентом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макра плюс».

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство «Насолода» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31477332, знаходиться на податковому обліку в Словянській обєднаній державній податковій інспекції Донецької області, є платником податку на додану вартість з 02.11.2007 року, свідоцтво № 100074941.

З 20.08.2010 року по 27.08.2010 року відповідачем була здійснена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Макра плюс», за період - квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 27 серпня 2010 року № 5912/23-3-31477332.

За підставі акту перевірки відповідачем 07 вересня 2010 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181):

- № 0002502341/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 795 грн. 00 коп., з яких 625 грн. за основним платежем, 170 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002512341/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 750 грн., з яких 500 грн. за основним платежем, 250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правовою підставою визначення податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168).

Як вбачається з акту (пункт 3.2.1), перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2009 року встановлено їх завищення позивачем в сумі 2500 грн., у тому числі за І півріччя 2010 року в сумі 2500 грн. (за контрагентом позивача ТОВ «Макра плюс»), в порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334. Зазначене порушення встановлено відповідачем при перевірці взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Макра плюс». З викладеного в акті перевірки вбачається, що відповідачем здійснений висновок про відсутність реального товарного характеру у вчиненому правочині між позивачем та зазначеним контрагентом, перерахування позивачем коштів без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, та позивачем порушений встановлений порядок формування валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту. Відповідач зазначає про нікчемність вчиненого між позивачем та його контрагентом правочину з огляду на відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності ТОВ «Макра плюс», відсутність у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також не знаходження ТОВ «Макра плюс» за юридичною адресою. Підставою для зазначеного висновку відповідач вважає довідку про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Макра плюс» з питань підтвердження отриманих від платників податків згідно переліку в таблиці відомостей за квітень 2010 року від 25.06.10 № 4458/15-113/34746826, складеної ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Перевіркою повноти визначення відповідачем податку на прибуток встановлено його заниження позивачем в сумі 625 грн. за перше півріччя 2010 року в результаті вищенаведених допущених порушень, які відображено в пункті 3.2.1 акту перевірки. Перевіркою повноти визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень 2010 року не встановлено їх заниження або завищення. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту відповідачем встановлено його завищення позивачем в сумі 500 грн. за квітень 2010 року. Висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту здійснений за тими ж підставами, що й висновок про завищення валових витрат, а саме за нікчемністю правочинів позивача з його контрагентом, внаслідок чого, на думку відповідача, позивач порушив підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2010 року встановлено його заниження в сумі 500 грн. в результаті вищенаведених порушень.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 29.09.2001 року № 20289/7/16-1617 порядок дій органів ДПС при визначенні нікчемності правочинів регламентується та розяснюється наказами ДПА України від 22.02.2008 року № 106 «Про організацію роботи юридичних підрозділів і органах державної податкової служби при опрацювання розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту на додану вартість у розрізі контрагентів». Метою застосування вищезазначених методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макра плюс»був укладений договір від 30 квітня 2010 року № 30/04, відповідно до якого ТОВ «Макра плюс» зобовязується продати, а позивач прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності. Вартість та кількість товарів визначається за домовленістю сторін згідно рахунків та накладних, які виписуються продавцем на кожну окрему поставку товарів. 30 квітня 2010 року ТОВ «Макра плюс» була видана позивачу видаткова накладна № 1300 на товар гофрокартон КГ (1,2*8) у кількості 1000 шт. на загальну суму 2500 грн. Дана видаткова накладна підписані обома сторонами договору. 30 квітня 2010 року ТОВ “Макра плюс” видана позивачу податкова накладна № 1300 на загальну суму 3000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ у сумі 500 грн. Саме за даною податковою накладною позивачем сформований податковий кредит у квітні 2010 року.

Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 205130 основним видом діяльності позивача є виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв (вид діяльності за КВЕДом 15.98.0). Одночасно під час проведення перевірки відповідачем також зазначено в акті перевірки (п. 2.7) щодо інформації про види діяльності, які фактично здійснював позивач, які співпадають з зазначеними у вищевказаній довідці. Відповідно до п. 2.9 акту перевірки, позивач використовував у своїй діяльності офісні, виробничі приміщення, має власне обладнання, яке використовується у власній господарській діяльності за призначенням основного виду діяльності та для перевезення готової продукції користується послугам сторонніх субєктів господарювання. Крім того, позивач має в своєму складі 4 філії, які розташовані у м. Запоріжжя, м. Донецьк, м. Харків та м. Дніпропетровськ.

Колегією суддів встановлено, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що видаткова та податкова накладна, які видані позивачу ТОВ «Макра плюс» фіксують факт здійснення господарської операції, а саме факт придбання позивачем гофрокартону КГ (1,2*8).

Окрім того, позивачем надано договори купівлі-продажу гофрокартону КГ (1,2*8) у інших контрагентів у 2007, 2009, 2010 роках на підтвердження використання у своїй господарській діяльності гофрокартону КГ (1,2*8) для пакування напитків, виробництво яких є основним видом діяльності позивача. Також позивачем надано акт по визначенню норм по витратам сировини та матеріалів для пакування напитків від 02.02.2004 року, що підтверджує необхідність в придбанні гофрокартону для використання у власній господарській діяльності. Вказані документи спростовуюь висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні гофрокартону позивачем у його контрагента.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не прийняття до уваги як доказ вчинення нікчемної угоди між позивачем та ТОВ «Макра плюс» довідки про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Макра плюс» з питань підтвердження отриманих від платників податків згідно переліку в таблиці відомостей за квітень 2010 року від 25.06.10 № 4458/15-113/34746826, складенаої ДПІ у Київському районі м. Донецька з огляду на те, що цей документ фактично не є перевіркою господарської діяльності ТОВ «Макра плюс» по взаємовідносинам з позивачем. Зазначена довідка складена на підставі даних, зазначених в інформаційних базах податкової інспекції вибірковим методом, документи господарської діяльності ТОВ «Макра плюс» по взаємовідносинам з позивачем податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі надання останньої податкової звітності ТОВ «Макра плюс», наявності (відсутності) основних фондів та наявності (відсутності) за юридичною адресою ТОВ «Макра плюс». Дані обставини не мають відношення до правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивача.

Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договір, видаткова та податкова накладна, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року по справі № 2а-22283/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року по справі № 2а-22283/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 05 липня 2011 року.

Головуючий суддяІ.В.Юрко

СуддіГ.М.Міронова

А.А.Блохін