Ухвала суду № 22300901, 12.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року справа №2а/0570/22422/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.,

суддів Бадахової Т.П..

Яковенка М.М.

за участю секретаря судового засідання Манаєва М.В.

за участю

представника позивача Пануровської О.А. (за статутом)

представника відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю)

представника третьої особиОСОБА_5 (за довіреністю)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 р. у справі № 2а/0570/22422/2011 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ» до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії № 48 від 27 вересня 2011 року по справі № 02-266-41/2010,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії № 48 від 27 вересня 2011 року по справі № 02-266-41/2010.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 р. у справі № 2а/0570/22422/2011 позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 48 від 27.09.2011 року по справі № 02-26-41/2010 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на приватну виробничо-комерційну фірму «БЕСТ».

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні в поясненнях та у судових дебатах заперечував проти доводів апеляційної скарги, та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні в поясненнях та у судових дебатах просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, думку представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - юридична особа - Приватна виробничо-комерційна фірма «БЕСТ» (далі позивач) зареєстрована як юридична особа з кодом 24799545 07 березня 1997 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 741079 та довідка головного управління статистики АА № 052836 (а.с. 12-13).

Згідно п.1 ст.3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993р. № 3659-ХІІ, основними завданнями Антимонопольного комітету України є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п.4 ст.4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001р. № 2210-ІІІ державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що Антимонопольний комітет України є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції відповідно до покладених на нього завдань.

Відповідно до ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, спір за участю суб'єкта владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління, а саме, щодо реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів тощо належить до компетенції адміністративних судів та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

До Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі відповідач) надійшла заява ОСОБА_7 та колективна заява окремих власників приміщень громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, розташованих у будинку АДРЕСА_1 щодо встановлення позивачем завищених тарифів на послуги з утримання адміністративного будинку та прибудинкової території (а.с. 50, 57, 74). Громадяни повідомили відповідача, що приватна виробничо-комерційна фірма «БЕСТ», користуючись своїм монопольним положенням вимагає укладання з ними цивільних угод на послуги щодо утримання будинку та прибудинкової території, що не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 523 та безпідставно завищує тарифи на оплату послуг з утримання будинку в розмірі 23 грн. за квадратний метр. Також позивач безпідставно встановлює на кожного працівника обслуговуючого персоналу ( 8 чол.) стільки ж працівників ІТР (8 чол.) та безпідставно вимагає сплачувати їм завищену заробітну плату за рахунок споживачів послуг.

З метою розгляду зазначених заяв Донецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на адресу позивача направлено вимогу про надання інформації № 02-38/1539 від 14 травня 2010 року, відповідно до якої визначено, що позивачу необхідно надати у строк до 31 травня 2010 року до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України наступну інформацію: копію довідки про включення ПВКФ «БЕСТ» до ЄДРПОУ, копії установчих документів позивача, відомості щодо контактних телефонів, факсів, поштової, юридичної адреси, електронної адреси ПВКФ «БЕСТ», копії річних форм бухгалтерської звітності позивача за 2009 рік, а саме форми №1 (баланс) та форми №2 (звіт про фінансові результати) та копії наказів керівників ПВКФ «БЕСТ» про затвердження облікової політики по підприємству на 2009-2010 роки (а.с. 14-15). Також відповідач запропонував позивачеві надати перелік усіх платних послуг, які надавалися позивачем протягом 2009- І кварталу 2010 року, відомості про отримані за платні послуги доходи, перелік власників приміщень у будинку АДРЕСА_1, відомості щодо площі адміністративного приміщення спірного будинку, відомості щодо реквізитів всіх нормативно-правових актів, якими керується позивач при розрахунку рівня тарифів на утримання будинку та прибудинкової території, відомості щодо складу робіт, які виконував позивач при утриманні будинку та прибудинкової території, відомості щодо помісячних рівнів тарифів на утримання будинку та прибудинкової території відомості про фактичні витрати позивача при здійсненні утримання адміністративного приміщення, будинку та прибудинкової території, відомості щодо конкретної загальної величини площі, на яку позивач ділив свої витрати для розрахунку рівнів тарифів на утримання адміністративного приміщення, будинку та прибудинкової території, відомості щодо надання послуг з утримання адміністративного приміщення, будинку та прибудинкової території комусь, окрім власників приміщень, розташованих у спірному будинку.

Листом № 120 від 31 травня 2010 року позивач повідомив відповідача, що гр. ОСОБА_7 та іншими власниками приміщень дому будинку АДРЕСА_1 укладені угоди пайової участі у будівництві вказаної будівлі в 2005-2008 роках, згідно яких громадяни зобовязані протягом пяти банківських днів після предявлення рахунків сплачувати забудовнику (позивачу) всі витрати, які виникають у звязку із комунальним та експлуатаційним обслуговуванням обєкту будівництва пропорційно площі, яку займає кожний з громадян. (а.с. 16). В подальшому громадяни-власники приміщень зобовязані сплачувати за власні рахунки всі експлуатаційні платежі (водоспоживання, споживання електроенергії, охорона приміщень, тощо). Крім того, позивач вказав, що громадянами власниками приміщень у спірному будинку підписані угоди про надання комплексу послуг, складених після вводу в експлуатацію будівлі в 2008 році, де передбачений перелік послуг, строки їх оплати та розмір тарифів.

Позивач зазначив, що всі заявники за власним бажанням та згодою підписали вказані договори та щомісячно сплачують надані позивачем послуги.

Таким чином, позивач вважає, що між ним та споживачами його послуг досягнуто обопільну угоду щодо договорів та оплати. Також позивач повідомив відповідача про майно, яке знаходиться у приватній власності ПВКФ «БЕСТ».

Щодо документів, які відповідач вимогою зажадав отримати від позивача у строк до 31 травня 2011 року, ПВКФ «БЕСТ» повідомив, що для їх підготовки необхідно наявність спеціальних знань, підготовки та часу, також необхідно залучення експертів-аудиторів. Тобто, не всі вказані у вимозі документи надані відповідачу у вказаний строк та у повному обсязі, за що позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 4000,00 гривень відповідно до рішення відповідача від 22 липня 2010 року № 42 (а.с.143-144).

Згідно п. 5 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 визначено, що адміністративній колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України підвідомчі справи про порушення у вигляді, зокрема, створення перешкод працівникам територіального відділення Комітету в проведені перевірки, огляду документів, предметів чи інших носіїв інформації.

На підставі вищезазначеного та подання Другого відділу досліджень і розслідувань до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розпорядженням адміністративної колегії № 47-р від 02 липня 2010 року прийнято рішення про початок розгляду справи № 02-26-41/2010 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях позивача, передбаченого п. 2 ст. 50 та визначеного п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. (а.с. 89-90).

За результатами розгляду зазначеної справи адмінколегією на підставі ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» прийнято рішення від 27 вересня 2011 року № 48, яким визнано вчинення позивачем даного порушення про захист економічної конкуренції та накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. (а.с. 24-30).

Статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Відповідач вказує, що всі системи життєзабезпечення будинку належать приватній виробничо-комерційній фірмі «БЕСТ» і з цих підстав визнає становище позивача на ринку надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території монопольним з часткою 100%.

На думку позивача, даний факт доводить те, що інші субєкти господарювання не мають можливості для надання послуг з обслуговування спірного будинку, оскільки споживачі не можуть відмовитися від отриманих послуг позивача так, як не мають альтернативних джерел їх отримання від інших субєктів господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Виходячи з аналізу даної статті, змагання між господарюючими субєктами у даному випадку не відбувалося, оскільки відповідачем не виявлено підприємств, які бажають займатися діяльністю з надання послуг з утримання спірного будинку.

Крім того, діюче законодавство не забороняє позивачу здати в оренду іншим субєктам господарювання системи життєзабезпечення будинку, які б зажадали надавати послуги з утримання цього будинку, продані, подаровані чи відчужені іншим законним способом таким субєктам.

Згідно пункту 1 частини 2 статі 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається в даному випадку встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

Однак, відповідач в своїх висновках не довів факт зловживання позивачем монопольним становищем, оскільки переконливих доказів відсутності конкуренції відповідачем не наведено.

Таким чином, висновки відповідача щодо визнання становища позивача монопольним на ринку послуг з утримання спірного будинку є помилковим.

Що стосується висновків відповідача щодо встановлення необґрунтовано завищеної плати за послуги позивача з утримання будинку, суд зазначає наступне.

Договорами про надання комплексу послуг № 19-У від 01 січня 2010 року позивач уклав угоди з третьою особою ОСОБА_6 (а.с. 52-56) та про надання комплексу послуг № 10-У від 01 січня 2010 року з ОСОБА_7 (а.с. 59-63). Також позивачем надано низку договорів з іншими заявниками, власниками приміщень у спірному будинку.

За вказаними угодами позивач (Виконавець) бере на себе зобовязання утримання будинку та прибудинкової території та надання експлуатаційних послуг, а власники приміщень даного будинку (Споживачі) зобовязані своєчасно сплачувати послуги, надані Виконавцем.

Відповідно до пункту 3 договорів розмір щомісячної плати за надані послуги визначається на підставі складеної Виконавцем планової калькуляції, яка повинна відповідати певним вимогам.

Тобто, при укладанні вказаних угод між позивачем та громадянами-заявниками виникли цивільно-правові відносини, які регулюються відповідним законодавством.

Відповідач у запереченнях вказує, що позивач, використовуючи своє монопольне становище, вимагає укласти з власниками приміщень договори на послуги з утримання будинку, а споживачі вимушені були підписати договори.

Відповідно до статті 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, тому посилання відповідача, що позивач примушує власників приміщень у будинку, який обслуговує приватна виробничо-комерційна фірма «БЕСТ», не беруться судом до уваги.

Відповідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Також немає доказів звернення власників приміщень спірного будинку звернення до суду із позовами про розірвання чи визнання недійсними договорів.

Отже, цивільно-правові угоди, укладені позивачем з власниками приміщень підписані з боку заявників, є чинними, тому підлягають виконанню з боку сторін зазначених договорів.

Таким чином, відповідач помилково вважає, що при умові укладання цивільно-правових угод з власниками приміщень будинку, який обслуговує ПВКФ фірма «БЕСТ», позивач порушує законодавство про захист економічної конкуренції.

Щодо висновків відповідача в частині необґрунтованого завищення позивачем плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, суд зазначає наступне.

В зазначених вище договорах про надання комплексу послуг споживачам (п.3.1) передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється на підставі складеної Виконавцем планової калькуляції, яка повинна відповідати наступним вимогам: обґрунтованість, детальне врахування витрат Виконавця, які він несе на утримання будинку та надання послуг Споживачу, пропорційність розміру щомісячної плати приміщення Споживача в адміністративному будинку.

Калькуляція вартості послуг із комплексного прибирання місць загального користування, прибирання прибудинкової території, ремонту, експлуатації та відео нагляду адміністративного будинку, складалися позивачем останнього дня кожного місяця та надані на вимогу відповідача за перше півріччя 2010 року (а.с. 76-86).

Відповідач вважає, що позивач, маючи дані про всі фактичні витрати, в калькуляціях зазначав розмір витрат щодо фонду оплати праці та відрахувань з фонду оплати праці, які фактично не зазнавав та які перевищують фактичні витрати в декілька разів.

Проте, позивач вважає, що при розрахунку планової вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території витрати на оплату праці прийняті, виходячи із економічно обґрунтованого, справедливого його розміру у відповідності до обсягу робіт, що виконують працівники позивача.

Крім того, позивач пояснює невідповідність його фактичним витратам тим, що за його послуги сплачує 65-75% власників приміщень, що не спростовує висновків відповідача у спірному рішенні.

Відповідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що тарифи на послуги позивача формуються останнім з урахуванням витрат з отриманням доходу згідно укладених із споживачами договорів.

За загальними принципами права всі правовідносини в суспільстві виникають відповідно до закону чи договору. В даному випадку правовідносини між позивачем та споживачами його послуг виникли відповідно до чинних цивільно-правових договорів, тому цивільно-правові відносини є первинними, а інші правовідносини похідними, і позивач здійснював свою підприємницьку діяльність в межах укладених договорів.

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Донецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не доведено правомірності рішення адміністративної колегії від 27 вересня 2011 року № 48 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ» та з огляду на вищенаведене, прийняв правильне по суті рішення про задоволення позовних вимог приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ» до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 48 від 27.09.2011 року.

З вищезазначених підстав колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження наявними в матеріалах справи доказами обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що є підставою для їх задоволення.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вирішив спір вірно по суті, тому підстав для скасування постанови немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, 195-196, п.3 ч.1 ст. 199, ч.4 ст. 202, п.3 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 р. у справі № 2а/0570/22422/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 р. у справі № 2а/0570/22422/2011 залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 16 березня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Т.П. Бадахова

М.М Яковенко