Ухвала суду № 22299729, 13.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року справа №2а/0570/22477/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Ястребової Л.В.,

суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар: Копиця С.В.

за участі:

представників позивача Бабіної К.О., Матюхіної І.К.

представника відповідача Івашкевич В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року по справі № 2а/0570/22477/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборудование» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.201 року № 0001112341, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем на додану вартість на суму 183334,00 грн. (за основним платежем 183333,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.)

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року позов ТОВ «Укроборудование» задоволено повністю. Скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0001112341 від 01.08.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 183334,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укроборудование» відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду представник Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька підтримала доводи апеляційної скарги, представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Укроборудование» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 25.04.2001 року за № 1266120 0000 000010 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1.

Відповідно до довідки АА№ 466923 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ «Укроборудование» за КВЕД є оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту та консультування з питань комерційної діяльності та управління.

На підставі наказу на перевірку ДПІ у Ленінському районі м. Донецька № 518 від 05.07.2011 року і направлень № 752/23-1/31427234, № 753/23-1/31427234, № 754/23-1/31427234 від 05.07.2011 року, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та у звязку із ненаданням підприємством у повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на запити ДПІ у Ленінському районі м. Донецька № 17242/10/23-213-6 від 19.05.2011 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укроборудование» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Фієста Плюс» з податку на додану вартість за лютий 2011 року, про що було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.07.2011 року № 1833/23-1/31427234.

Відповідно до акту перевірки від 18.07.2011 року № 1833/23-1/31427234 податковим органом були встановлені наступні порушення: ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст.. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Укроборудование» при придбанні товарів. Товар при вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, тобто формування податкового кредиту від ТОВ «Фієста», внаслідок чого занижено ПДВ на 183333,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року на 183333,00 грн.

На підставі визначених в акті перевірки порушень, податковим органом було винесене податкове повідомлення рішення форми «р» № 0001112341 від 01.08.2011 року, яким позивачу згідно п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та на підставі акту перевірки від 18.07.2011 року № 1833/23-1/31427234 збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 183334,00 грн. (за основним платежем 183333,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.). Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 15.11.2011 року за № 5564/6/10/2115, податкове повідомлення рішення, що було оскаржене позивачем - залишено без змін.

Підпунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

-придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із матеріалів справи вбачається, що за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року ТОВ «Укрооборудование» задекларувало податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 242178,00 грн.

Суть спору полягає у правовідносинах позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фієста Плюс» за договором № 02/02-11УГ від 02.02.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Фієста Плюс» постачає ТОВ «Укроборудование» (покупець) вугільну продукцію (товар), кількість та ціна якої зазначена в специфікації від 02.02.2011 року.

Відповідно до матеріалів справи, у лютому 2011 року ТОВ «Укроборудование» перерахувало ТОВ «Фієста Плюс» грошові кошти у розмірі 1100000,00 грн. як попередню оплату.

На виконання умов зазначеного договору, постачальником було видано позивачу видаткові накладні за № 93 від 22.02.2011 року на суму 287123,02 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 47853,84 грн., за № 199 від 11.03.2011 року на суму 13725,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 2287,60 грн., за № 201 від 17.03.2011 року на суму 254321,27 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 42386,88 грн., за № 205 від 21.03.2011 року на суму 212849,06 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 35474,84 грн., за № 210 від 25.03.2011 року на суму 13555,23 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 2258,87 грн., за № 215 від 28.03.2011 року на суму 160640,80 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 26773,47 грн., за № 217 від 29.03.2011 року на суму 14734,27 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 2455,71 грн., за № 220 від 30.03.2011 року на суму 231599,35 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 38599,89 грн., акти приймання передачі за № 199 від 11.03.2011 року на суму 13725,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 2287,60 грн., за № 201 від 17.03.2011 року на суму 254321,27 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 42386,88 грн., за № 205 від 21.03.2011 року на суму 212849,06 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 35474,84 грн., за № 207 від 24.03.2011 року на суму 26966,02 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 4494,34 грн., за № 210 від 25.03.2011 року на суму 13553,23 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 2258,87 грн., за № 215 від 28.03.2011 року на суму 160640,80 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 26773,47 грн., за № 217 від 29.03.2011 року на суму 14734,27 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 2455,71 грн., за № 220 від 30.03.2011 року на суму 231599,35 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 38599,89 грн. та податкові накладні від 22.02.2011 року за № 109 на суму 287123,02 грн. та від 28.02.2011 року за № 135 на суму 812876,98 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 135479,50 грн. Зазначені документи додані до матеріалів справи та їх наявність не заперечується відповідачем.

На підставі вищезазначених документів, позивачем за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року було віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 242178,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено та не спростовано під час апеляційного розгляду, що позивач здійснював продаж вугілля шляхом посередництва та вказаний товар був проданий ТОВ «Тандем 2006» на підставі угоди № 07/02 від 07.02.2011 року, ВАТ «Докучаєвський флюсодоломітний комбінат» на підставі угоди № 136 від 23.02.2011 року, ТОВ «Союзпромінвестдонбас» на підставі угоди № 01/3 від 01.03.2011 року, що підтверджується зазначеними угодами, актами приймання передачі товару, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками фактурами, податковими накладними, які відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, квитанціями про приймання вантажу, оскільки при продажу товару покупцям використовувався залізничний транспорт. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач передавав вугілля для переробки Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецьке вугільне паливо» на підставі угоди № 27/10 від 11.03.2011 року та балансів переробки давальницької сировини, що також підтверджує факт отримання вугілля ТОВ «Укроборудование», який оспорюється відповідачем.

Щодо посилання апелянта на зустрічний акт перевірки ТОВ «Фієста Плюс» від 15.04.2011 року за № 1213/23-2/32725008, отриманого від ДПІ у м. Херсоні, де зазначено, що згідно податкової звітності ТОВ «Фієста Плюс», у нього відсутні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності, загальна чисельність працюючих згідно розрахунку комунального податку від 08.02.2011 року відсутня та відповідно до даних «Журналу звірки податкових зобовязань в розрізі контрагентів» встановлено, що ТОВ «Фієста Плюс» у періоді за лютий 2011 року не задекларувало податкові зобовязання по взаємовідносинах з ТОВ «Укроборудование» в сумі 183333,34 грн., то суд першої інстанції, надавши правову оцінку представленим доводам, дійшов обґрунтованого висновку, що чинним законодавством не передбачена відповідальність субєкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобовязань, зокрема, дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету, наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, як і не передбачена відповідальність в подальшому за можливі порушення контрагентів, що також підтверджується пп. 14.1.139 Податкового кодексу України яким визначено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Відповідач, як на обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на постанову Ленінського районного суду м. Донецька, відповідно до якої директора ТОВ «Укроборудование» було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 163-1 Кодексу про адміністративне правопорушення України, а саме у порушенні встановленого законом порядку ведення податкового обліку, що виявилось у включенні сум до складу податкового кредиту понікчемній угоді з ТОВ «Фієста Плюс». Проте постановою Апеляційного суд Донецької області від 15.02.2012 року була задоволена скарга директора ТОВ «Укроборудование» ОСОБА_5. Скасована постанова Ленінського районного суду м. Донецька від 29.09.2011 року, провадження у справі закрито у звязку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Крім того, рішенням Господарського суду Донецької області від 13 жовтня 2011 року у справі № 24/175пн за позовом ТОВ «Фієста Плюс» до ТОВ Укроборудование» про визнання недійсним договору № 02/02-11 УГ від 02.02.2011 року в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Фієста Плюс» відмовлено. На час апеляційного розгляду постанова Господарського суду Донецької області оскаржена не була та набрала законної сили. При розгляді зазначеної справи встановлено, що продавець виконував свій обовязок і передавав товар покупцю, а покупець цей товар приймав без заперечень та здійснював його оплату, про що свідчать наявні у матеріалах справи специфікації та видаткові накладні до договору, податкові накладні, акти прийому-передачі та банківські виписки, тобто сторонами виконані господарські зобовязання за спірним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між ТОВ «Укроборудование» та його контрагентом ТОВ «Фієста Плюс» правочинів, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, що є недопустимим. Суд першої інстанції вірно зазначив, що позиція відповідача про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи зі змісту вказаних приписів, при розгляді спору щодо правомірності дій та рішень податкових органів та їх посадових осіб при донарахуванні податкових зобовязань презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ретельно перевірні всі обставини справи, судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року по справі № 2а/0570/22477/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів:Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак