Ухвала суду № 22298635, 29.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року справа №2а/0570/21688/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Бишова М.В.,

секретарі судового засідання Ванжа Н.Г,

за участі представника відповідача ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року по справі № 2а/0570/21688/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпрогрес» до ОСОБА_3, Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області про визнання неправомірними дій щодо вручення Рішення про результати розгляду скарг та податкових повідомлень-рішень від 24.12.2010 року № 0000222303/1/52179, від 24.12.2010 року № 0000232303/1/52180, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.12.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06.11.2011 року звернувся до суду з зазначеним позовом, яким просив визнання неправомірними дій податкового органу щодо вручення рішення про результати розгляду скарг та податкових повідомлень-рішень від 24.12.2010 року № 0000222303/1/52179, від 24.12.2010 року № 0000232303/1/52180, про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 24.12.2010 року № 0000222303/1/52179 та № 0000232303/1/52180, у звязку з невідповідністю висновків акту перевірки дійсним обставинам.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 24.12.2010 року № 0000222303/1/52179, від 24.12.2010 року № 0000232303/1/52180. В решті частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промпрогрес» являється юридичною особою, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області від 22.09.2003 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м.Краматорську та є платником податку на додану вартість.

Відповідач Державна податкова інспекція у м.Краматорську Донецької області є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

28 вересня 2010 року податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Промпрогрес» з питань здійснення вимог податкового законодавства за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.09.2010 року № 2114/23-3-32643711, яким встановлені порушення п.п. 5.2.1 п. 5.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податку на прибуток у сумі 17878 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року 8831 грн., 2 квартал 2010 року 9047 грн., порушення п.п. 7.2.1 п. п. 7.2.6 п.п. 7.4.1 п. 7.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до відємного значення по рядку 26 декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі - 7065 грн. та заниження суми ПДВ у сумі - 12302,50 грн., у т.ч. за квітень 2010 року 12302,50 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2010 року № 0000232303/1, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 12303 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 6151,50 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 24 грудня 2010 року № 0000222303/1 позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 17878 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 4458,70 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки про порушення податкового законодавства були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Потенціал». Відповідач вважає, що здійснення позивачем операцій з ТОВ «Потенціал» мало безтоварний характер. Вказані операції на думку податкового органу, були спрямовані на заниження обєкту оподаткування, несплати податків, з метою отримання позивачем податкової вигоди, штучного формування валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Потенціал» від 03.09.2007 року № 03/07, постачальник ТОВ «Потенціал» зобовязується поставити у власність покупця ТОВ «Промпрогрес» лом чорних металів, згідно специфікації, яка є невідємною частиною договору поставки. Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах договору поставки. Транспортування товару здійснюється транспортом постачальника. Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Потенціал» видало позивачу видаткові та відповідно податкові накладні, податковими та видатковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фактично умови договору постачання між позивачем та ТОВ «Потенціал» виконувалися сторонами у спірному періоді, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, з чим погоджується колегія суддів.

Факт виконання договору підтверджуються договором поставки, актами приймання виконаних робіт, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, виписками банку, щодо проведення розрахунків з ТОВ «Потенціал», виписками з журналу-ордеру № 6, а отже позивач правомірно включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати понесенні у звязку з виконанням вищевказаного договору.

Крім того, позивачем надано, як доказ подальшого оприбуткування ТМЦ, які були придбані у ТОВ «Потенціал» за договором від 03.09.2007 року № 03/07, договори купівлі-продажу, укладені з ПНВП «Аверса», ТОВ «МеталлХимПром-АРК», ТОВ «Шамбала-С».

Договором суборенди № 23-04/10 виробничого майданчику укладеного між ТОВ «Укрславресурс» та позивачем про оренду виробничої площадки площею 1000 кв.м. за адресою: м. Краматорськ, вул. Уссурійська 2, підтверджується наявність у позивача виробничого майданчику для здійснення своєї господарської діяльності та зберігання лому чорного металу.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що факт відсутності контрагента ТОВ «Потенціал» за юридичною адресою та неможливість у звязку з цим провести його перевірку, є підставою для визнання угоди, укладеною між ним та позивачем, нікчемною.

Статтею 204 Цивыльного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання апелянта на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому як першої так й апеляційної їнстанцій.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на розбіжності в Cистемі автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, оскільки податкове законодавство не містить положень, які дозволяли б податковому органу зменшувати податковий кредит ПДВ в залежності від розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частини позовних про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000222303/1, № 0000232303/1 від 24.12.2010 року.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дії податкового органу по врученню копій рішення про результати розгляду скарг від 24.12.2010 року 127/10/25012-3, повідомлень-рішень № 0000222303/1, № 0000232303/1 від 24.12.2010 року, суд першої інстанції зробив вірний висновок про відмову в їх задоволенні, оскільки в діях інспектора податкової служби 1 рангу ОСОБА_3 не вбачається протиправності дій щодо вручення копій вказаних рішень. Крім того, в цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалось.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м.Краматорську Донецької області по даній справі не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року по справі № 2а/0570/21688/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року по справі № 2а/0570/21688/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 05 березня 2012 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

М.В.Бишов