Ухвала суду № 22296008, 24.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року справа №2а-8833/09/0570 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Літвіновій Л.О.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2- за довіреністю від 20.09.2010р.,

представників відповідача: ОСОБА_3- за довіреністю від 14.01.2010р.,

ОСОБА_4- за довіреністю від 26.08.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Горлівське» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Закрите акціонерне товариство «Горлівське» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, обгрунтувавши позовні вимоги тим, що податковим органом помилково встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижений податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 72800,00 грн. в декларації за 2008 рік, а також завищено відємне значення обєкту оподаткування на прибуток на загальну суму 353993,00 грн. по декларації за 2008 рік. Також, податковим органом помилково зроблено висновок про те, що із суми витрат 446160,00 грн., позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат 327739,00 грн., яка не підтверджена відповідними бухгалтерськими документами, оскільки сума 446160,00 грн. перевірена і підтверджена актом перевірки від 11 квітня 2008 року № 667-23-3/32804702 за період з 1 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року. Позивач зазначав, що при складанні декларації з податку на прибуток за 2008 рік, підприємством в частині відображення суми витрат 446160,00 грн. були порушені вимоги Наказу Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592, яким затверджено Форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання, а саме, позивач відобразив зазначену суму у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів», а не в рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року», проте зазначена помилка не призвела до завищення або заниження обєкту оподаткування, що не враховано податковим органом при проведенні перевірки. Також позивач зазначав, що податковим органом зроблений помилковий висновок про безпідставність включення до рядка 04.1. «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларації з податку на прибуток за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року витрати по оренді устаткування в сумі 141841,00 грн. у звязку з відсутністю виробничої діяльності з агломерації камяного вугілля і переробки вугілля. Також, позивач не погоджується з висновками податкового органу про безпідставність включення до складу валових витрат суми вартості електроенергії 175613,00 грн. у звязку з тим, що ці витрати не повязані з господарською діяльністю, оскільки розрахунок витрат на електроенергію, зроблений податковим органом шляхом множення кількості зважених вагонів на калькуляційну вартість електроенергії, яка є плановою, в той час як фактичні витрати відображаються в бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, позивач не згоден з тим, що податковим органом зменшені витрати на суму вартості електроенергії, яка спожита позивачем для адміністративних цілей, утримання будівель, устаткування, освітлення, охорони праці тощо.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Горлівське» задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000022334/0 від 19 травня 2009 року, при цьому в своєму рішенні суд зазначив, що відповідачем неправомірно встановлено порушення позивачем вимог норм 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств”.

З таким рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права. Так, підприємством необґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати, які фактично не проводилися (витрати на електроенергію, на оренду обладнання для агломерації кам'яного вугілля тощо), оскільки ЗАТ “Горлівське” у перевіряемий період не здійснювало основний вид діяльності, тобто агломерацію кам'яного вугілля. Також, за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. підприємством у 1-му кварталі 2008 р. було завищено валові витрати на суму 3327 739 грн.

В судовому засіданні представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у період з 13 квітня 2009 року по 14 травня 2009 року Горлівською обєднаною державною податковою інспекцією Донецької області здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 15 травня 2009 року № 1392/23-4/32804702.

За результатами перевірки керівником податкового органу 19 травня 2009 року згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ за порушення підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000022334/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 87360,00 грн., у тому числі 72800,00 грн. - за основним платежем та 14560,00 грн. - за штрафними санкціями.

Однією з правових підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000022334/0 від 19 травня 2009 року в акті перевірки наведені норми пункту 5.1., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З посиланням саме на зазначені норми встановлено завищення суми валових витрат у І кварталі 2008 року, не врахованих у попередніх періодах у розмірі 327793,00 грн., які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Податковим органом зроблений зазначений висновок, виходячи з того, що згідно декларації з податку на прибуток за 2007 рік, наданої до Микитівського відділення Горлівської ОДПІ, підприємством задекларовані валові витрати в сумі 2116475,00 грн. (рядок 04.1), інші витрати 46031,00 грн. (рядок 04.13). Валові витрати в декларації за 2007 рік (рядок 04.1) відображені у сумі 2162506,00 грн., залишок суми валових витрат, які не включено до складу валових витрат складає 118421,00 грн. В декларації за І квартал 2008 року позивач відобразив валові витрати в сумі 446160,00 грн., в той час, як залишок склав 118421,00 грн., тобто, не підтвердженими бухгалтерськими документами є витрати в сумі 327739,00 грн.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 4173/24-6914/25 від 25 серпня 2010 року, при дослідженні декларації з податку на прибуток за 2007 рік № 17923 від 5 лютого 2008 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 1415 від 13 лютого 2008 року, № 1738 від 3 березня 2008 року, експертом встановлено, що за результатами 2008 року підприємство отримало збиток в сумі «-446160,00 грн.». Зазначене відображається в акті планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року № 667 23-3/32804702 від 11 квітня 2008 року. Розбіжностей по сумі отриманих збитків за 2007 рік з урахуванням уточнюючих розрахунків даною перевіркою не встановлено. Експертом встановлено, що позивачем при складанні декларації з податку на прибуток за І квартал, півріччя, 3 квартали 2008 року не враховані вимоги Наказу Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592, яким затверджено Форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання, у відповідності до якого від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року відображається у рядку 04.9, а не у рядку 05.2. «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів». Проте зазначене не призвело до заниження або завищення обєкту оподаткування.

Також, актом перевірки від 15 травня 2009 року № 1392/23-4/32804702 не встановлено, що склад валових витрат за 2007 рік не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Сума 446160,00 грн. відображено в рядку 05.2 в декларації за 1 квартал 2008 року «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів». При розрахунку суми прибутку, що підлягає оподаткуванню за І квартал 2008 року, з урахуванням того, що на думку податкового органу, сума підтверджених валових витрат складає 118421,00 грн., обєкт оподаткування буде мати негативне значення (рядок 11), тобто відображення суми 118421,00 грн. в рядку 05.2 призведе до негативного значення прибутку, що підлягає оподаткуванню і не призведе до заниження або завищення обєкту оподаткування.

На таких підставах, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність посилань податкового органу на завищення суми валових витрат у І кварталі 2008 року на 327793,00 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено, що в порушення пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до складу валових витрат віднесено вартість оренди обладнання 141841,00 грн., яка не повязані з господарською діяльністю, у звязку з тим, що позивач не здійснював виробничу діяльність з агломерації камяного вугілля у 2008 році, що вбачається з переліку отриманих видів доходів від інших видів господарської діяльності.

Як установлено судом першої інстанції і не спростовано в суді апеляційної інстанції, позивачем був укладений з Державним відкритим акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Горлівська» дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення» договір № 0304-1 від 1 березня 2004 року, відповідно до умов якого позивач прийняв у користування окреме індивідуально визначене майно, у зв»язку з чим орендодавцем було виставлено позивачу рахунки в оплату послуг оренди майна.

Як встановлено висновком експерта, згідно наданої позивачем експерту розшифровки валових витрат за 2008 рік, значиться включення валових витрат по оренді обладнання до розділу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 141841,40 грн. Згідно індивідуального переліку майна ДВАТ «ЦЗФ «Горлівська», що передається в оренду позивачу значиться 288 одиниць найменувань майна.

Також, експертом досліджено договір про надання послуг № 44/1 від 3 вересня 2004 року, що укладений позивачем з Державним підприємством «Шахта ім. Гагаріна», відповідно до пункту 1.1., якого позивач за дорученням Державного підприємства «Шахта ім. Гагаріна» (замовник) приймає на себе зобовязання з надання послуг, повязаних з прийманням рядового вугілля від замовника по стрічковому конвеєру виконавця, навантаження рядового вугілля в залізничні вагони, перевантаженням на залізничних вагах завантажених залізничних вагонів, перевезення залізничних вагонів орендованим тепловозом. Виходячи з наведеного, експертом встановлено, що до рядку 04.1. декларації з податку на прибуток за 2008 рік позивачем віднесено витрати в сумі 141841,40 грн. не вартості оренди обладнання для здійснення виключно основного виду діяльності агломерації камяного вугілля, а й вартості оренди індивідуально визначеного майна, орендованого позивачем на підставі договору оренди № 0304-1 від 1 березня 2004 року індивідуально визначеного майна. Також, в ході документального дослідження переліку індивідуально визначеного майна ДВАТ «ЦЗФ «Горлівська», переданого в оренду позивачу, експертом встановлено, що приведеному порядку значиться вказане майно, як для технічного призначення так і загального призначення.

Таким чином, на підставі наданих первинних документів, враховуючи вимоги пункту 1.32. статті 1, пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», експерт дійшов до висновку, що за даними дослідження документально не підтверджується порушення позивачем пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат в сумі 141541,40 грн.

Також актом перевірки встановлено, що в порушення пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до складу валових витрат віднесено вартість електроенергії 175 613,00 грн., яка не повязані з господарською діяльністю, у звязку з тим, що позивач не здійснював виробничу діяльність з агломерації камяного вугілля у 2008 році, тому позивач не мав права відносити послуги електроенергії до складу валових витрат у 2008 році.

Перевіркою встановлено, що отримані послуги електроенергії частково включаються до вартості послуг вагової, які надавалися на адресу Державного підприємства «Шахта ім. Гагаріна» на підставі укладеного договору від 3 вересня 2004 року № 44/1. Згідно калькуляції послуг вагової до даного договору, вартість послуги зважування одного вагону складає 129,03 грн. без ПДВ. Вартість електроенергії, включеної до ціни зважування одного вагону складає 37,4 грн. Решта електроенергії, яка віднесена до складу витрат виробництва та не включена до послуг вагової, не повязана з господарською діяльністю підприємства, оскільки, за висновками акту перевірки, позивач не здійснював виробничу діяльність з агломерації камяного вугілля.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем було укладено договір № 44/1 на надання послуг від 3 вересня 2004 року з Державним підприємством «Шахта ім. Гагаріна» , відповідно до умов якого позивач виконував послуги з приймання рядового вугілля по стрічковому конвеєру, завантаженням рядового вугілля в залізничні вагони, перевантаження на залізничних вагах завантажених залізничних вагонів, оформлення необхідних залізничних документів для відправлення вагонів на станцію Нікітова, перевезенням залізничних вагонів орендованим тепловозом. В пункті 2.2. договору зазначено, що вартість перевантаження 1 завантаженого залізничного вагону становить 8,05 грн. Відповідно до додаткової угоди № 3 від 2 січня 2008 року до даного договору сторони домовилися про зміну вартості перевантаження 1 завантаженого залізничного вагону до 124,03 грн. без ПДВ.

У 2004 році позивачем укладено договір про постачання електроенергії № 15 від 1 березня 2004 року з ВАТ «Донецькобленерго», центральними електричними мережами. Постачальником електроенергії було виставлено позивачу рахунки в оплату електроенергії .

Як встановлено висновком експерта, згідно відомостей аналітичного обліку позивача по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками», головної книги по рахунку 631, виставлених рахунків ВАТ «Донецькобленерго», значиться нарахування зобовязань за спожиту електроенергію за січень-грудень 2008 року в сумі 236642,51 грн., які виникли внаслідок отримання зазначених рахунків.

Згідно наданої розшифровки валових витрат позивача до декларації за 2008 рік значиться включення витрат за спожиту електроенергію до розділу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 236642,51 грн. Таким чином, в результаті дослідження наданих первинних документів, враховуючи вимоги пункту 1.32. статті 1, пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за даними дослідження документально не підтверджується порушення позивачем пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат (вартості електроенергії) в сумі 175613,00 грн.

Таким чином, вбачається, що позивачем до складу валових витрат включено не лише вартість електроенергії, яка була спожита при зважуванні вагонів, а вартість всієї електроенергії, яка була спожита підприємством позивача за 2008 рік.

Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11. статті 5 Закону № 334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань відповідача на безпідставне включення до валових витрат за оренду майна за січень-грудень 2008 року в сумі 141841,40 грн. та вартості електроенергії 175 613,00 грн., через те що позивач не здійснював основну виробничу діяльність з агломерації камяного вугілля у 2008 році, оскільки, з урахуванням приписів підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не здійснення основного виду виробничої діяльності не є підставою не включення витрат, повязаних із здійсненням іншої діяльності до складу валових витрат, оскільки, за змістом норм пункту 5.3.9. пункту 5.3., пункту 5.11. статті 5 цього Закону, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За висновками судово-економічної експертизи, включення зазначених сум до складу валових витрат підтверджено первинними документами та відображено в бухгалтерському обліку позивача.

Також, з матеріалів справи вбачається, що підприємство позивача у 2008 році здійснювало інші види діяльності, окрім надання послуг вагової за договором договір № 44/1 на надання послуг від 3 вересня 2004 року з Державним підприємством «Шахта ім. Гагаріна», зокрема, послуги по наданню в тимчасове користування для розміщення давальницької сировини на майданчиках тимчасового зберігання сировини за договором № 01/07 від 1 червня 2010 року, укладеному з ТОВ «Енергоімпекс», на виконання умов якого позивачем виставлено рахунки ТОВ «Енергоімпекс», а також здійснювало реалізацію вугілля, операції з цінними паперами, направлені на отримання доходів.

Як досліджено судом першої інстанції, відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 7-25-183 від 27 січня 2004 року (арк. справи 154), позивач, окрім агломерації камяного вугілля, здійснює інші види оптової торгівлі, оптову торгівлю паливом, спеціалізованою роздрібною торгівлею непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань.

Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що закон не обмежує субєкта господарювання у здійсненні лише основної виробничої діяльності, оскільки господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно без порушень норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування постанови відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 27 грудня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року в адміністративній справі №2а-8833/09/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Горлівське» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000022334/0 від 19 травня 2009 року залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко