Постанова № 22295999, 20.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року справа №2а-23208/10/0570

<приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду

в складі: головуючого Василенко Л.А.,

суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

при секретареві судового засідання Солодько О.І.,

за участю представника позивача Кисльова В.С.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року у справі №2а-23208/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

5 жовтня 2010 року Закрите акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (далі за текстом Позивач або ЗАТ «ВО«Конті») звернулося з позовом до Східної митниці (далі Відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі Відповідач 2 або ГУ ДКУ в Донецькій області), в якому просило визнати протиправними дії Відповідача 1 щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020508 від 05.10.2009 року; визнати недійсною вищезазначену картку відмови; визнати недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000660/1 від 05.10.2009р.; стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «ВО«Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 23252,05 грн., шляхом зарахування зазначеної суми на поточний рахунок Позивача (код ЄДРПОУ 25112243 № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817) (арк.. справи 5 15).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року в задоволенні позову ЗАТ «ВО«Конті» відмовлено в повному обсязі (арк.. справи 179 181).

Позивач не погодився з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати через порушення норм матеріального і процесуального права, прийняти нову постанову про задоволення позову. Зокрема, вважає, що комерційна пропозиція та експортна декларація не віднесені до переліку документів, які є необхідними для здійснення декларування та відображення в графі 44 вантажної митної декларації. Запевняє, що хоча вищезазначені документи не є обовязковими, але вони подавалися до митного органу, при цьому представник Східної митниці підтвердив факт подання комерційної пропозиції, яка не була прийнята митницею у звязку з тим, що вона не була підписана офіційним представником Компанії, яка є виробником товару. Додаткові документи, які вимагалися у декларанта обєктивно не могли бути подані. Апелянт звертає увагу суду, що наказ, прийнятий Державною митною службою 19.10.2010 р. № 1242 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» підтверджує неможливість митного органу вимагати у декларанта надання калькуляції, висновків про якісні характеристики товарів тощо. Вважає, що витяг з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не містіть жодних обовязкових для документа реквізитів, а тому не може бути розглянутий як доказ в розмінні ст. ст. 70, 71 КАС України. Вважає, що митний орган не може корегувати митну вартість з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ, оскільки це не відповідає ст. 267 Митного кодексу України (арк. справи 183 188).

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, просив судове рішення першої інстанції скасувати та задовольнити позов ЗАТ «ВО«Конті» в повному обсязі.

Представник відповідача Східної митниці в судовому засіданні доводи апеляційної скарги вважала необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а судове рішення першої інстанції ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просила залишити його без змін.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засіданні не зявився про час, дату та місце розгляду справи Відповідач 2 повідомлений належним чином, подав клопотання про апеляційний перегляд справи у відсутність свого представника.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.09.2009р. між позивачем та компанією «Danisco A/S» Данія укладений зовнішньоекономічний контракт № DK-2009, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує та сплачує сировину кондитерського виробництва (товар); якість, кількість строки, умови поставки, ціна за одиницю товару та вартість кожної партії поставки визначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту (арк. справи 56-64).

9 вересня 2009 року між сторонами контракту від 2 березня 2009 року підписана Специфікація № 6, відповідно до якої позивачу поставляється товар, зокрема Гриндстед Пектин LA 210 у кількості 3750 кг за ціною 13,84 дол. США за кг на суму 51900 доларів США (арк. справи 65).

1 жовтня 2009 року декларантом позивача подана першому відповідачу вантажна митна декларація, якою задекларована митна вартість товару Пектин Гриндстед кількості 750 кг за ціною 13,84 долари США за 1 кг на загальну суму 10380 доларів США або 83081, 52 грн.; загальна митна вартість товару з урахуванням транспортних послуг складає 86815,15 грн.

До декларації декларантом додані наступні документи: контракт від 2 березня 2009 року, специфікація від 9 вересня 2009 року № 6, інвойс від 11 вересня 2009 року №90086375.

Інспектором митниці складена та вручена декларанту позивача картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 5 жовтня 2009 року №700000024/2009/020508, з визначенням того, що товари не підлягають митному оформленню з причин: неподання додаткових документів згідно вимог пункту 1 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджене: постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (арк. справи 76). У картці зазначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товарів згідно митної оцінки митного органу у рішенні про визначення митної вартості.

Рішення про визначення митної вартості товару прийняте митним органом від 5 жовтня 2009 року № 700000024/2009/000660/1 (арк. справи 75).

Східною митницею витребувано від позивача за декларацією митної вартості від 01.10.2009р. додаткові документи, а саме: висновок спеціалізованої установи про вартість товару, експортну ВМД, відповідну бухгалтерську документацію, прайс-лист виробника, калькуляцію виробника товару, інформацію мережі Інтернет щодо вартості товару, з чим представник позивача ознайомлений під розписку 01.10.2009р. (арк. справи 71-72, 236).

05.10.2009р. декларантом позивача на вищезазначеній митній декларації (арк. справи 71, 236 - зворотній бік) здійснений запис, з якого вбачається, що декларант вважає надання додаткових документів, згідно переліку недоцільними, оскільки ним надані документи в повному обсязі, достатньому для проведення процедури митного оформлення та визначення митної вартості товарів за ціною договору за першим методом відповідно до ст. ст. 266-267 Митного кодексу України. Декларантом зазначено, що для застосування першого методу визначення митної вартості забезпечено дотримання всіх умов, правил та вимог, що встановлені законом для її визначення; надані відомості є обєктивними, піддаються обчисленню, підтверджені документально, та є необхідними і достатніми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Під час митного контролю товару за контрактом від 2 березня 2009 року митним органом встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару (пектин гриндстед) на рівні 13,84 дол. США за кг. є нижчою у порівнянні з рівнем цін на аналогічний товар, ввезений на митну територію України також позивачем за цим же контрактом, а саме 16,9 дол. США., та митне оформлення якого здійснене за першим методом. Саме зазначені обставини стали підставою для сумніву митного органу в заявленій декларантом митній вартості товару.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач за неможливістю обґрунтувати заявлену митну вартість, у встановлений пунктом 13 Порядку десятиденний термін, не скористувався своїм правом просити здійснити випуск товарів у вільний обіг під гарантію з подальшою можливістю підтвердити (в тому числі шляхом надання необхідних підтверджуючих документів) протягом 90 днів заявлену митну вартість.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача 1, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» зареєстроване як юридична особа 22.10.1997 року, ідентифікаційний код юридичної особи 25112243 (арк. справи 102).

2 березня 2009 року між Компанією «Danisco A/S» Данія (Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Виробниче обєднання «Конті» - Україна (Покупець) укладений контракт № DK-2009, згідно якого Продавець прийняв на себе зобовязання продати сировину для кондитерського виробництва, кількість, якість, строки поставки, ціна за одиницю товару та вартість кожної партії поставки визначаються у Специфікаціях, як після підписання та скріплення печатками, є невідємною. Частиною. Контракту, товар поставляється у відповідності з вимогами, вказаними Покупцем в Спеціфікаціях до даного контракту (арк. справи 56-64). Строк дії контракту встановлений до 31.08.2010 року.

За вищенаведеним контрактом та Спеціфікації до нього № 6 (арк. справи 65) Компанією «Danisco A/S» Данія здійснено поставку на адресу позивача гринсдстеду Пектін LA 210 у кількості 3750 кг за ціною 13,84 доларів США за один кілограм товару, що підтверджено Рахунком-фактурою (інвойсом) № 90086375 від 11.09.2010 р. (арк. справи 66).

Як вбачається з вантажно-митної декларації (далі ВМД) № 700000005/9/010954 від 06.10.2009 року, наданою позивачем при митному оформлені в Україні товару за вищезазначеним імпортним контрактом, задекларована митна вартість товару за кодом 1302201000 становила 16,9 доларів США за 1 кг. товару (вартість партії 831143,8 грн.; валютний курс 8,01; вага нетто 750 кг.). Вказана митна вартість позивачем визначена за 3-м методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (арк. справи 79-80).

Відповідно до Декларації митної вартості (форма ДМВ-1) (арк. справи 71,72, 236), для підтвердження заявленої митної вартості товару за ВМД № № 700000005/9/0010823, що надійшов за рахунком-фактурою № 90086375 від 11.09.2009 року (графа 4), Східною митницею витребувано від позивача додаткові документи. Декларант ОСОБА_6 05.10.2009 р. на зворотному боці Декларації митної вартості зазначив, що надання перелічених відповідачем документів вважає недоцільним, оскільки їм надані документи в повному обсязі достатні для проведення процедури митного оформлення та визначення митної вартості товарів за ціною договору за першим методом відповідно до ст. ст. 266-267 Митного кодексу України. Декларантом зазначено, що для застосування першого методу визначення митної вартості забезпечено дотримання всіх умов, правил та вимог, що встановлені законом для її визначення; надані відомості є обєктивними, піддаються обчисленню, підтверджені документально, та є необхідними і достатніми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару (арк. справи 71, 236 - зворотній бік).

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобовязує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, витребувавши практично весь перелік документів, передбачених п. 11 Порядку, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

У звязку з тим, що позивачем не були надані додаткові документи, які витребувала посадова особа Відповідача 1, митницею використаний третій метод встановлення митної вартості товару, про що було прийнято рішення №700000024/2009/000660/1 від 05.10.2010року про визначення митної вартості товару, згідно з яким для товару, що позивач декларував за ВМД № 700000005/2009/0010823, визначена митна вартість з розрахунку 16,9 доларів США за один кг товару (арк. справи 75).

Крім того, Східною митницею прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020508 від 05.10.2009 року (арк.справи 76). В ній зазначено, що підставою відмови є неподання на вимогу митного органу додаткових документів у відповідності до вимог п.11 Порядку декларування, затвердженого постановою КМУ № 1766 від 20.12.06 р. Умовою пропуску товарів через митний кордон України є подання нової ВМД з урахуванням Рішення про визначення митної вартості товару №700000024/2009/000660/1 від 05.10.2010 року.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, у звязку з прийняттям відповідачем вищенаведених рішень та з метою митного оформлення іншої частини товару, позивачем складено ВМД, в якій декларантом було задекларовано вартість партії товару, виходячи з ціни 16,9 доларів США за 1 кг товару, яку визначив відповідач.

Ці пояснення підтверджені ВМД №700000005/9/010954 від 06.10.2010 р. (арк. справи 79), в графі 44 якої, як підстави для митного оформлення 750 кг товару за кодом 13022010 зазначене рішення митного органу № 700000024/2009/000660/1 від 05.10.2009, а вартість цієї партії товару з 83143,8 грн. (графа 42) скоригована до 101526,75грн. (графа 45).

Як вбачається із розрахунку різниці митних платежів, наданих позивачем (арк. справи 17), у звязку з коригуванням митної вартості партії товару за ВМД №700000005/9/010954 від 06.10.2010 р., що було здійснене у звязку з застосуванням відповідачем третього методу визначення митної вартості товару позивач надмірно сплатив до бюджету податок на додану вартість на 2929,86 грн., зазначений розрахунок сторонами не оспорювався.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в подальшому при митному оформленні іншої частини товару, що надійшов за тим самим імпортним контрактом № DK-2009 від 02.03.2009р. та специфікації № 6 до нього, складені ВМД (форма МД-2) № 700000005/9/012529 від 04.11.2009р. та № 7000000112/2010/001136 від 02.02.2010р. (арк. справи 86, 100), відповідно до яких, з урахуванням рішення відповідача про визначення митної вартості товару № 700000024/2009/000660/1 від 05.10.2009 року (графа 44), митна вартість одиниці товару задекларована в розмірі 16,9 доларів США за один кг товару з коригуванням вартості відповідної митної партії товару в сторону збільшення (графа 45 ВМД) (арк. справи 86, 98).

Відповідно до розрахунку різниці митних платежів між першим та третім методами на день реєстрації вантажних митних декларацій № 700000005/9/012529 від 04.11.2009р. та № 7000000112/2010/001136 від 02.02.2010р., по яких митна вартість товару була визначена з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000660/1 від 05.10.2009 року прийнятого митним органом сума надмірно сплаченого ПДВ склала відповідно 11722,39 грн. та 8599,79 грн. (арк. справи 17). Зазначений розрахунок сторонами не оспорювався.

Сплата вищенаведених сум до Державного бюджету України підтверджується платіжними дорученнями, довідками, відмітками про сплату на ВМД, довідками підприємства та ЗАТ «УКРСЕРВІС» (арк. справи 158-162, 79, 86, 98).

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Митний орган вправі упевнитись в достовірності документів та декларацій, а декларант зобовязаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур, тому відмова декларанта у наданні додаткових документів, які вимагав митний орган, є достатньою підставою для прийняття посадовою особою митного органу рішення про коригування митної вартості товару на підставі наявної у неї інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ та рішення щодо можливості застосування шостого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з наступних підстав.

Суть спору у даній справі полягає у правомірності визначення митним органом шляхом прийняття рішення митної вартості за третім методом та наявності надмірної сплати податку на додану вартість, як підстави для його повернення.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266 - 273 Митного кодексу України, статтею 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Крім того, згадані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року N 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження".

Так, зі змісту частин 1 - 5 статті 266 Митного кодексу України вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Визначення митним органом митної вартості є способом реалізації його владних управлінських функцій, внаслідок чого митниця як субєкт владних повноважень повинна діяти виключно за правилами, встановленими частиною 2 статті 19 Конституції України. На наявність дозвільних функцій даного органу вказував Верховний Суд України у наведеній постанові.

Постановою Верховного суду України від 20.04.2010 року № 10/58, прийнятою за результатами перегляду скарги Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" на постанову Вищого адміністративного суду України від 24.11.2009 року, зазначено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

В порушення вищенаведених норм, в рішенні суду першої інстанції, в запереченнях і поясненнях Відповідача 1, не міститься доводів та переконливих мотивів, якими б обґрунтовувалась неможливість застосування відповідачем перших двох попередніх методів визначення митної вартості товару та не проведення консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до третього) визначення митної вартості товарів. Так під час апеляційного розгляду справи представник Відповідача 1 не зміг надати пояснень щодо застосування митним органом саме третього методу оцінки за ціною угоди аналогічних товарів, а не застосований другий метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів. Тобто колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у митного органу правових підстав для застосування третього методу оцінки товару та внаслідок порушення методології його застосування.

Крім того, судова колегія вважає неналежним доказом правомірності визначення ціни товару за даними витягу з Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ за період, що безпосередньо передував часу митного оформлення товару позивачем, оскільки представник Відповідача 1 не зміг довести суду, що цінова інформація, яка береться митним органом за певний проміжок часу є повною, без будь-яких вилучень, тощо. Колегія погоджується з доводами апелянта, що витяг з ЄАІС Держмитслужби України не містить обовязкових реквізитів для документу (підпису посадової особи, витяг не засвідчений печаткою тощо) і не може бути належним доказом відповідно до приписів статей 70, 71 КАС України.

Висновки суду першої інстанції про те, що декларант відмовився від надання додаткових документів на вимогу митного органу, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки запис декларанта на декларації митної вартості (арк. справи 71, 236 - зворотній бік) свідчить не про відмову, а про недоцільність їх надання, оскільки декларантом надані в повному обсязі документи, що підтверджують заявлену митну вартість за ціною контракту. А митний орган не привів переконливих доказів неможливості застосування першого методу оцінки товару та необхідності надання додаткових доказів.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що Відповідачем 1 - як субєктом владних повноважень в судовому засіданні не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та неможливості застосування другого, а не третього методу оцінки імпортованого товару, а також правомірності прийняття рішення про визначення митної вартості товару та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що є підставою для визнання вищенаведених рішень недійсними.

Вирішуючи справу в частині повернення податку на додану вартість, колегія судів виходить з того, що питання повернення надміру сплачених сум податків здійснюється за правилами бюджетного та податкового законодавства.

Мито та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-12.

Пунктом 13 статті 1 Бюджетного кодексу України до видатків бюджету віднесені кошти, що спрямовуються зокрема на повернення надміру сплачених сум до бюджету.

Згідно з п. 15.3.1. п.15.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Колегією суддів встановлено, що визначення позивачем підвищеної митної вартості товарів за ВМД № 700000005/9/010954 від 06.10.2009 року, №700000005/9/012529 від 04.11.2009р. та № 7000000112/2010/001136 від 02.02.2010р. безпосередньо повязано і стало наслідком протиправного рішення відповідача про визначення митної вартості товару № 700000024/2009/000660/1 від 05.10.2009 року, яке підлягає визнанню недійсним, а надмірно сплачені позивачем до бюджету суми ПДВ на загальну суму 23252,05 грн. підлягають поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при винесені рішення була допущена невідповідність висновків обставинам справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Оскільки позов задоволений в повному обсязі, керуючись приписами ч.1 ст. 94 КАС України колегія суддів присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати зі сплата судового збору при подачі позову на суму 235,92 грн. ( арк. справи 4) та при подачі апеляційної скарги на суму 119,66 грн. (арк. справи 189) з Державного бюджету України на загальну суму 355,58 грн.

Постанова в повному обсязі виготовлена 24 грудня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст.207, ст.212, ст.254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість скасувати.

Позов Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість задовольнити.

Визнати недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості № 700000024/2009/000660/1 від 5 жовтня 2009 року.

Визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020508 від 05.10.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» надмірно сплачений до бюджету податок на додану вартість у розмірі 23252,05 грн. (двадцять три тисячі двісті пятдесят дві гривні пять копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» витрати по сплаті судового збору в сумі 355,58 грн. (триста пятдесят пять грн. пятдесят вісім копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

ГоловуючийЛ.А.Василенко

СуддіМ.М. Гімон

О.В. Карпушова