Ухвала суду № 22295946, 21.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року справа №2а-19875/10/0570 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

при секретареві Солодько О.І.,

з участю представника позивача Пахоменкова В.І.,

представників відповідача Шестакова М.А., Тіняєвої В.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі №2а-19875/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010року позов Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (далі ВАТ «Енергомашспецсталь») до державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області (далі ДПІ у м.Краматорську) про скасування податкового повідомлення-рішення задоволений в повному обсязі: скасоване податкове повідомлення-рішення №0000132303/0/25201 від 18 червня 2010 року; присуджено з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,4 грн. (том 2 арк.справи 17-21).

Відповідач з таким судовим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема, судом не враховано, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична сплата цих сум до Державного бюджету України (тобто, не підтверджений факт надмірної сплати податку за ланцюгами постачання до Державного бюджету (том 2 арк.справи 22-24).

Позивачем подані письмові заперечення на апеляційну скаргу, яку вважає необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вважає, що при розгляді справи в суді першої інстанції доведено подію надмірної сплати податку покупцем та товарний характер здійснення господарських операцій позивачем, підтверджено перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Крамп» та ТОВ «КС Парадиз».

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та дали пояснення, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, просили судове рішення першої інстанції скасувати та в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги вважав необґрунтованими та неспроможними, підтримав в повному обсязі письмові заперечення на апеляційну скаргу, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а судове рішення першої інстанції залишити без змін.

Прокурор в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» є юридичною особою, ідентифікаційний код 00210602, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 289620 (арк. справи 8, том 1). Згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 06292253 позивач є платником податку на додану вартість (арк. справи 9, том 1).

Позивачем подана до податкового органу декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року з додатками (арк. справи 55-65, том 1), згідно з якою сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 12736302 грн.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податків за березень 2010 року, за результатами якої складений акт від 3 червня 2010 року № 1183/23-3-00210602 (арк. справи 11-36, том 1).

Вказаним актом підтверджується відображене позивачем у декларації за березень 2010 року бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 12736302 грн.

Відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка, за результатами якої складений акт від 18 червня 2010 року № 1340/23-3-00210602 (арк. справи 44-51, том 1).

В ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Крамп» за декларацією з податку на додану вартість за січень 2010 року суму в розмірі 1576248,36 грн., за декларацією за лютий 2010 року 1152472,8 грн. Від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька отримано акт про неможливість проведення перевірки від 11 червня 2010 року № 513/23-3/36443702, згідно з яким ТОВ «Крамп» має стан «9» місцезнаходження не встановлено. Розрахунки з цим постачальником не підтверджені, факт відображення господарських операцій не встановлено.

Також виявлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «КС Парадиз» за декларацією з податку на додану вартість за січень 2010 року суму в розмірі 1061673 грн., за декларацією за лютий 2010 року 2857346,84 грн. Від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька отримано акт про неможливість проведення перевірки від 14 червня 2010 року № 3233/23-3/36443702, згідно з яким ТОВ «КС Парадиз» має стан «0», але місцезнаходження не встановлено. Розрахунки з цим постачальником не підтверджені, факт відображення господарських операцій не встановлено.

ДПІ у м.Краматорську дійшла висновку про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 «а» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2010 року розмірі 6647741,0 грн.

На підставі акту перевірки від 18 червня 2010 року № 1340/23-3-00210602 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2010 року № 0000132303/0/25201, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за березень 2010 року в розмірі 6647741,0 грн. (арк. справи 54, том 1). Згідно з корінцем вказаного податкового повідомлення-рішення воно вручено 18 червня 2010 року головному бухгалтеру позивача Рудь Т.І. (арк. справи 97, том 1).

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 18 червня 2010 року № 0000132303/0/25201, подав скаргу в порядку адміністративного оскарження від 25 червня 2010 року № 13/2974 (арк. справи 66-68, том 1). Згідно з рішенням про результати розгляду скарги від 14 липня 2010 року № 28354/10/25-012-3 скарга позивача залишена без задоволення (арк. справи 69-72, том 1).

14 липня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132303/1/28268/10/23-3 (арк. справи 107, том 1), яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за березень 2010 року в розмірі 664774,0 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення не вручено позивачу.

Також судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Крамп» укладений договір поставки № 15/55893.0 від 02.09.2009 р., додаткова угода № 1 від 30.10.2009 р. та специфікації до нього (арк. справи 133-136, том 1). За вказаним договором постачальник (ТОВ «Крамп») зобовязався передати у встановлений строк товар у власність покупця (позивач), а покупець зобовзався згідно з умовами договору прийняти товар та оплатити його.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Крамп» під час укладення договору поставки 15/55893.0 від 2 вересня 2009 року, його виконання мало статус юридичної особи, записи щодо припинення юридичної особи відсутні (арк. справи 173-175, том 1).

Обставина оплати позивачем за договором підтверджується платіжним дорученням № 60 від 17 лютого 2010 року, згідно з яким позивачем здійснена оплата в сумі 9702208,8 грн., у тому числі податок на додану вартість 1617034,8 грн. (арк. справи 131, том 1).

Обставина поставки товару позивачу за договором підтверджується видатковою накладною № 2354 від 13 листопада 2009 року (арк. справи 137, том 1), прибутковим ордером № 163 від 13 листопада 2009 року (арк. справи 140-143, том 1).

Використання товару в господарській діяльності підтверджується вимогами, що підтверджують видачу товару в цеха (арк. справи 144-151, том 1).

ТОВ «Крамп» як продавцем виписана податкова накладна від 13 листопада 2009 року, за якою загальна сума коштів, що підлягає оплаті разом з податком на додану вартість, складає 9702208,8 грн., у тому числі податок на додану вартість 1617034,8 грн. (арк. справи 138, том 1).

ТОВ «Крамп» є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 364427005666, що підтверджується інформацією, отриманою від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, відображеною в акті від 29 червня 2010 року № 630/23-2/36442702 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Крамп» з питань підтвердження отриманих від платника податків ВАТ «ЕМСС» відомостей (арк. справи 112-113, том 1). Дані про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість відсутні.

З листа ТОВ «Крамп» № 0029 від 9 вересня 2010 року вбачається, що посадові особи податкового органу для проведення зустрічних перевірок щодо взаємовідносин з позивачем не зверталися та перевірки не проводилися (арк. справи 177, том 1).

Постачальник позивача ТОВ «Крамп» на час здійснення господарської операції був юридичною особою та платником податку на додану вартість, а як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність та складати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит.

25 грудня 2009 року позивачем та ТОВ «Комерційний союз «Парадиз» укладений договір № 15/55990.0, за яким постачальник (ТОВ «Комерційний союз «Парадиз») зобовязався передати у встановлений строк товар у власність покупця (позивач), а покупець зобовязаний згідно з умовами договору прийняти товар та оплатити його (арк. справи 222-223, том 1). 1 лютого 2010 року позивачем та ТОВ «Комерційний союз «Парадиз» укладена додаткова угода № 1 до наведеного договору (арк. справи 224, том 1). Позивачем та ТОВ «Комерційний союз «Парадиз» складена специфікації за № 1 від 25 грудня 2009 року, № 2 від 1 лютого 2010 року до договору № 15/55990.0 від 25 грудня 2009 року (арк. справи 225-226, том 1).

Обставина поставки товару позивачу за договором № 15/55990.О від 25 грудня 2009 року підтверджені видатковими накладними № 301 від 22 січня 2010 року (арк. справи 246, том 1), № 562 від 12 лютого 2010 року, (арк. справи 232), прибутковими ордерами № 17 від 22 січня 2010 року (арк. справи 244-245, том 1), № 41 від 12 лютого 2010 р. (арк. справи 230-231, том 1),

ТОВ «Комерційний союз «Парадиз», як продавцем, виписані наступні податкові накладні: від 22 січня 2010 року, за якою загальна сума коштів, що підлягає оплаті разом з податком на додану вартість, складає 6370038 грн., у тому числі податок на додану вартість 1061673 грн. (арк. справи 221, том 1), від 12 лютого 2010 року за якою загальна сума коштів, що підлягає оплаті разом з податком на додану вартість, складає 7980720 грн., у тому числі податок на додану вартість 1330120 грн. (арк. справи 220, том 1).

29 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Комерційний союз «Парадиз» укладений договір поставки № 15/342, за яким постачальник (ТОВ «Комерційний союз «Парадиз») зобовязаний передати у встановлений строк товар у власність покупця (позивач), а покупець зобовязаний згідно з умовами договору прийняти товар та оплатити його (арк. справи 213-216, том 1). Позивачем та ТОВ «Комерційний союз «Парадиз» складені специфікації №№ 1,2,3 до вказаного договору поставки (арк. справи 217-219, том 1).

Обставини поставки товару позивачу за договором № 15/342 від 29 січня 2010 року підтверджені видатковими накладними № 393 від 1 лютого 2010 року (арк. справи 243, том 1), № 413 від 2 лютого 2010 року (арк. справи 235, том 1), № 459 від 5 лютого 2010 року (арк. справи 238, том 1), № 599 від 15 лютого 2010 року (арк. справи 229, том 1), прибутковими ордерами № 49 від 1 лютого 2010 року (арк. справи 239-242, том 1), № 50 від 2 лютого 2010 (арк. справи 233-234, том 1), № 51 від 5 лютого 2010 року (арк. справи 236-237, том 1), № 52 від 15 лютого 2010 року (арк. справи 227-228, том 1).

ТОВ «Комерційний союз «Парадиз» як продавцем виписані наступні податкові накладні: від 1 січня 2010 року, за якою загальна сума коштів, що підлягає оплаті разом з податком на додану вартість, складає 7689511,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 1281585,20 грн. (арк. справи 212, том 1), від 2 лютого 2010 року, за якою загальна сума коштів, що підлягає оплаті разом з податком на додану вартість, складає 186600 грн., у тому числі податок на додану вартість 311000 грн. (арк. справи 209, том 1); від 5 лютого 2010 року, за якою загальна сума коштів, що підлягає оплаті разом з податком на додану вартість, складає 722650,32 грн., у тому числі податок на додану вартість 120441,72 грн. (арк. справи 211, том 1); від 15 лютого 2010 року за якою загальна сума коштів, що підлягає оплаті разом з податком на додану вартість, складає 564599,52 грн., у тому числі податок на додану вартість 94099,92 грн. (арк. справи 210, том 1).

Товар, отриманий від ТОВ «Комерційний союз «Парадиз», був використаний у господарській діяльності позивача, що підтверджується відповідними вимогами та накладними на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей (арк. справи 247-250, том 1, арк. справи 1-10, том 2).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Комерційний союз «Парадиз» під час укладення договорів від 25 грудня 2009 року № 15/55990.О, від 29 січня 2010 року № 15/342 їх виконання мало статус юридичної особи, записи щодо припинення юридичної особи відсутні (арк. справи 171-172, том 1).

ТОВ «Комерційний союз «Парадиз» є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 361028805662, що підтверджується інформацією, отриманою від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, відображеною в акті від 14 червня 2010 року № 3233/23-2/36442702 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Комерційний союз «Парадиз» з питань підтвердження отриманих від платника податків ВАТ «ЕМСС» відомостей (арк. справи 109-110, том 1). Дані про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість відсутні.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції вищезазначені обставини справи знайшли своє повне підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки за результатами зустрічних перевірок не підтверджений факт надмірної сплати за ланцюгами постачання до Державного бюджету.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Приписами пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, та строки проведення розрахунків, яка розраховується як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону), що у даному випадку дотримано позивачем у повному обсязі.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України ”Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України ”Про податок на додану вартість” платники податку, визначені у пунктах ”а”, ”в”, ”г”, ”д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” позивач по справі виконав обовязкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування:

- податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар (отримані послуги) з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

- відповідач в акті перевірки підтвердив, що позивач сплачував на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування;

- позивач належним чином відповідно до закону мав оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

Аналіз діючого законодавства України, зокрема, норм Закону України ”Про податок на додану вартість” свідчить про те, що він не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. Несплата податку контрагентом не впливає на формування податкового кредиту позивачем та не впливає на суму бюджетного відшкодування. А лише факт незнаходження за юридичною адресою субєкта господарювання не може бути належним доказом фіктивності такого підприємства.

Крім того, суд зазначає, що позивач у справі не може відповідати за дії третіх осіб, не може і не повинен нести відповідальність за несплату податку іншими продавцями по ланцюгу поставок.

Пунктом 4.1. статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що базою оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна, яка видана продавцем покупцю є підставою для нарахування сум податкового кредиту.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, яка розраховується як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Цією ж нормою встановлено, що податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно підпункту 7.7.10. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України та встановлює, що забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач має у наявності усі визначені податкові накладні, що оформлені у встановленому законодавством порядку, які не визнані недійсними. Здійснення господарських операцій також підтверджено документально з ТОВ «Комерційний союз «Парадиз» та ТОВ «Крамп», що не спростовано податковим органом як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Таких доказів податковим органом не надано.

Тобто, у даному випадку порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" постачальниками (контрагентами, виробниками) позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про наявність підстав для проведення повторної перевірки з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року, яка проведена 18 червня 2010 року, оскільки проведення повторної документальної перевірки податкових декларацій з ПДВ Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових чи позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 327 від 10 серпня 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 не передбачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Відповідач, як субєкт владних управлінських функцій, не довів, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2010 року № 0000132303/0/25201, діяв у спосіб та на підставі законів, оскільки порушив встановлений порядок проведення перевірки та не довів порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» щодо не доведення надмірної сплати податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив спір, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування постанови суду не встановлено.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 24 грудня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст.212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2010 року № 0000132303/0/25201 залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: М.М. Гімон

О.В.Карпушова