Ухвала суду № 22295832, 22.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року справа №2а-1543/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_4 за дов. від 4 січня 2010 року

від відповідача: ОСОБА_5 за дов. від 29.10.2010 року

ОСОБА_6 за дов. від30.09.2010 року

ОСОБА_7 за дов. від 21.12.2010 року

прокурор: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 21 вересня 2010 року (повний текст складено та підписано 27 вересня 2010 року)

по адміністративній справі№ 2а-1543/10/1270 (суддя Пляшкова К.О.)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»

до Луганської митниці

про часткове скасування податкових повідомлень форми «Р» № 22 та № 23 від 17.02.2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у задоволенні уточненого адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Луганської митниці про часткове скасування податкових повідомлень форми «Р» № 22 та № 23 від 17 лютого 2010року в частині донарахування податкових зобовязань на суму 46118 грн. 60 коп., у тому числі митних зборів - 117,01 грн., ввізного мита 1170,08 грн., податку на додану вартість 44831,51 грн., відмовлено повністю (арк. справи 3-6,123-124,138-140, 208-212), з мотивів правомірності їх прийняття та безпідставності заявлених позовних вимог.

Мотивуючи відмову у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем витрати за використання приватних вагонів закритого акціонерного товариства «Индустрине вагону компания» належить включати до митної вартості товару, що імпортується на територію України за період з 11 лютого 2008 року по 31 липня 2009 року, всього за 7 ВМД. За висновком суду використання вагонів безпосередньо повязане з перевезенням вантажу, витрати за користування вагонами є складовою вартості перевезення (транспортування) цих вантажів.

Судом першої інстанції погоджено також визначення митницею митної вартості товарів за другим методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) при ввезені на територію України товару за трьома вантажно-митними деклараціями.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводить, що судом безпідставно не застосовані правила конфлікту інтересів, які є наявними у спірних правовідносинах, та оцінюючи які необхідно виходити з приписів підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2001 року №2181-3. Підставою застосування правил конфлікту інтересів на думку позивача є приписи пункту 8 Порядку декларування митної вартості товарів.

Заявник апеляційної скарги вважає, що судом невірно застосовані норми пункту 5 частини 2 статті 267 Митного кодексу України, за яким витрати з користування вагонами безпідставно віднесені до витрат на транспортування, з огляду як на вид, так і документальне підтвердження даних витрат.

Позивач також спростовує наявність підстав та правильність застосування другого методу посиланням на норми пунктів 5-7 частини 2 статті 267 та частини 6 статті 268 Митного кодексу України. Поклавши в основу визначення митної вартості по ввезенню товарів 11 та 15 лютого 2008 року вартість товару ввезеного раніше 9 листопада 2007 року, митний орган додав до визначеної митної вартості витрати позивача щодо використання приватних вагонів, і таким чином визначив ціну угоди щодо ідентичних товарів.

Прокурор у судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заперечення на апеляційну скаргу через канцелярію суду, у яких просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 05441447 (далі по справі позивач, комбінат, підприємство).

З жовтня 2009 року по січень 2010 року працівниками Луганської митниці (далі по справі відповідач, митниця, митний орган) здійснена перевірка стану дотримання законодавства України з питань митної справи на підприємстві, наслідки якої викладені в акті перевірки від 22 січня 2010 року №0001/10/702000000/НОМЕР_1 (далі акт перевірки, арк. справи 8-23).

На підставі висновків акту перевірки керівником митного органу 17 лютого 2010 року прийняті податкові повідомлення форми «Р», за номером 22 та 23 (арк. справи 78-79).

Предметом податкового повідомлення-рішення № 22 визначенні податкові зобовязання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності загальною сумою 2279 грн. 07 коп., у тому числі за основним платежем 1519 грн. 38 коп., за штрафними санкціями 759 грн. 69 коп.

Правовою підставою донарахування мита на товари визначені норми статей 262, 264, 267, 268, 273 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-4. Штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-3.

Предметом податкового повідомлення-рішення № 23 визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість загальною сумою 93286 грн. 92 коп., у тому числі 62191 грн. 28 коп. податку за основним платежем, застосовано штрафних санкцій у сумі 31095 грн. 64 коп.

Правовими підставами донарахування податку на додану вартість визначені норми статей 262, 264, 267, 268, 273 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-4. Штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-3.

За результатами планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевський металургійний комбінат» Луганською митницею встановлено порушення вимог законодавства з питань митної справи за напрямком перевірки повноти та достовірності декларування відомостей про митну вартість ввезених на митну територію України товарів, а саме статей 262, 264, 267, 268, 273 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, Закону України «Про митний тариф України» від 5 квітня 2001 року № 2371-ІІІ, Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, постанови Кабінету Міністрів «Про ставки митних зборів» України від 27 січня 1997 року № 65, що призвело до виникнення несвоєчасно сплачених податкових зобовязань на загальну суму 63925,94 грн. (митні збори 215,28 грн., ввізне мито 1519,38 грн., податок на додану вартість 62191, 28 грн.).

Позивач звернувся до суду з позовом про часткове скасування податкових повідомлень форми «Р» від 17 лютого 2010 року № 22 та № 23 в частині донарахування податкових зобовязань на суму 46118 грн. 60 коп., у тому числі митних зборів-117,01 грн., ввізне мито 1170,08 грн., податок на додану вартість 44831 грн. 51 коп. Під час апеляційного провадження встановлено, що донарахування митних зборів спірними податковими повідомленнями-рішеннями не визначено, спірними є ввізне мито та податок на додану вартість.

Стосовно ввізного мита.

Митним органом прийняті рішення про визначення митної вартості товарів, яка відкоригована з урахуванням транспортних витрат (арк. справи 28-42, 45-59) жодне з наведених рішень позивачем не оскаржено.

За договором укладеним позивачем з підприємством з литовським контрагентом, сторони предметом договору визначили послуги по наданню (отриманню) 962 приватних вагона для організації перевезення вантажів (арк. справи 85-92). Надання зазначених послуг підтверджується актами виконаних робіт (арк. справи 131-135).

Витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України додаються до ціни оцінюваних товарів при визначені митної вартості відповідно до пункту 5 частини другої статті 267 Митного Кодексу України, який відповідно до його преамбули серед іншого спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів субєктів підприємницької діяльності.

Зазначена норма права має імперативний характер, включення будь-яких витрат на транспортування до митної вартості товару, що імпортований позивачем за спірними операціями, позивач не надав. З огляду на зазначене, колегія суддів позбавлена можливості прийняти доводи заявника апеляційної скарги, що транспортні витрати понесені ним окремо і витрати по оренді вагонів для перевезення не є транспортними витратами.

Колегія суддів зазначає, що позивач безпідставно ототожнює витрати на транспортування з транспортними витратами у вигляді залізничного тарифу, останній є одним із складових таких витрат, при цьому доказів сплати власне тарифу та включення його до митної вартості імпортованого товару позивач не надав.

З огляду на зазначене митий орган правильно прийняв податкове повідомлення яким визначив до сплати ввізне мито, виходячи з митної вартості, визначеної рішеннями митниці які не оскарженні. Розбіжностей обєктом визначення мита, ставкою, та сумою у сторін не існує.

Стосовно податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням правильності визначення митної вартості імпортованого товару, донарахована вартість правомірно покладена митним органом в основу обєкта оподаткування відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 наведеного закону, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів з урахуванням витрат на транспортування, та ввізного мита. З огляду на зазначене, митним органом правомірно в основу обчислення податку покладена донарахована сума митної вартості та визначений податок на додану вартість.

Враховуючи правомірність визначення податків, підстави для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на наявність у межах спірних відносин конфлікту інтересів, що обумовлює неможливість застосування приписів підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3, з огляду на відсутність неоднозначного множеного трактування прав та обовязків платників податків нормами закону чи іншого нормативно-правового акту.

Приписи пункту 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766, визначають умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження, про що зазначено у пункті першому Порядку, і не впливають на види витрат, а тільки на порядок їх підтвердження.

Колегія суддів вважає, що приписи Порядку не передбачають, та не можуть передбачати інших відмінних норм від приписів Митного Кодексу України.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що суддя суду першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись статтями 18, 41, 100, 185, 195, 199, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року по справі № 2а-1543/10/1270 залишити без задоволення

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року по справі № 2а-1543/10/1270 залишити без змін.

Постанова складена та проголошена у судовому засіданні 22 грудня 2010 року.

Рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко