Ухвала суду № 22295806, 22.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозговая Н.А.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року справа №2а-18050/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 довір. від 12.07.2010 року № 246, ОСОБА_3 довір. від 25.08.2010 року № 335

від відповідачів - ОСОБА_4 довір. від 31.12.2009 року № 34258/10/10-113

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 14.10.2010 року

у справі № 2а-18050/10/0570

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод метизних виробів”

до відповідачів:

1. Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

2. Головного управління Дерджавного казначейства України в Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод метизних виробів” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 19.01.2010 року № 0000011530/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3600000 грн. та стягнення заборгованості по податку на додану вартість в сумі 3600000 грн.

Ухвалою від 09.08.2010 року вимога щодо стягнення суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість виділена в самостійне провадження.

Ухвалою від 20.08.2010 року провадження у справі зупинене та призначена судова економічна експертиза.

Ухвалою від 13.09.2010 року провадження у справі поновлене.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2010 року у справі № 2а-18050/10/0570 (суддя Мозговая Н.А.) позовна заява задоволена.

Ухвалюючи рішення, окружний адміністративний суд виходив з того, що відповідач 1 неправомірно не прийняв до уваги попередню декларацію позивача, що встановлено під час розгляду справи, тому підстав для прийняття податкового повідомлення рішення, яке оскаржувалось, не було.Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що позивачем неправомірно включені суми ПДВ до складу податкового кредиту червня, серпня, вересня, жовтня 2009 року та відповідно до рядка 23 декларації за листопад 2009 року суми податку на додану вартість, сплачену в жовтні 2009 року.

Зазначає, що позивачем не наданий документ, який підтверджує надходження податкової накладної від 31.10.2008 року № 369 та інших податкових накладних від ТОВ “Україна “Промресурс”, на підставі яких суми ПДВ включені до складу податкового кредиту.

Вважає невірним та необґрунтованим висновок судової експертизи, оскільки, як зазначає заявник апеляційної скарги, експертом не досліджені усі необхідні документи, експертиза проведена з порушенням вимог ст. 66 КАС України, у зв'язку з чим податковий орган дійшов до висновку про неправомірність застосування висновку експерта при ухвалені судом першої інстанції рішення про задоволення позовної заяви.

Ухвалою від 17.11.2010 року провадження у справі зупинене для надання до 15.12.2010 року додаткових доказів у справі за переліком, визначеним Макіївською ОДПІ.

Ухвалою від 17.12.2010 року провадження у справі поновлене.

Ухвалою від 17.12.2010 року провадження у справі зупинене у зв'язку з неможливістю надати додаткові докази за переліком Макіївської ОДПІ до зазначеної судом дати.

Ухвалою від 22.12.2010 року провадження у справі поновлене.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 23.12.2009 року ТОВ “Завод метизних виробів” надало до Макіївської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 3600000 грн. на рахунок платника податків в установі банку.

28.12.2009 року відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Завод метизних виробів” надало до органу державного казначейства копію декларації з додатками та відміткою податкового органу про її прийняття.

15.01.2010 року відносно ТОВ “Завод метизних виробів” прийняте податкове повідомлення - рішення №0000011530/0 від 19.01.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму ПДВ 3600000 грн.

В основу повідомлення рішення покладений акт від 15.01.2010 року № 101/15/31313921 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод метисних виробів” з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року.

За результатами перевірки ТОВ “Завод метизних виробів” інкримінувалось порушення вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині безпідставного заявлення бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в сумі 3600000 грн. (т. І а.с. 21 23).

В акті перевірки зазначено, що протягом попередніх дванадцяти місяців товариство здійснювало господарську діяльність та надавало податкову звітність з порушенням граничних строків її надання.

Так, декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року надана податковому органу 26.11.2009 року за № 9002045790, прийнята податковим органом до відома, внаслідок порушення Наказу Державної податкової інспекції України від 30.05.1997 року № 166 “Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення” товариству направлене повідомлення та запропоновано надати нову декларацію з виправленими помилками. На час початку перевірки декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року до податкового органу не надана. З викладеного податковим органом зроблений висновок, що сума від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2009 року в розмірі 4206471 грн. фактично ТОВ “Завод метизних виробів” у податковій звітності не заявлена та не може бути використана у податковій звітності наступного звітного періоду.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року у справі № 2а-1063/10/0570, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 року, визнані неправомірними дії Макіївської ОДПІ щодо невизнання та неприйняття декларації ТОВ “Завод метизних виробів” по податку на додану вартість за жовтень 2009 року, податкова інспекція зобов'язана прийняти декларацію за жовтень 2009 року як документ податкової звітності з усіма зазначеними в декларації показниками (т. І а.с. 55 58).

Ухвалою від 20.08.2010 року судом призначена судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлене питання про підтвердження первинними документами висновків акту перевірки Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.01.2010 року № 101/15/31313921 з урахуванням судового рішення у справі № 2а-1063/10/0570.

Згідно висновку судово - економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-18050/10/0570 від 10.09.2010 року № 256/24, висновки, викладені в акті перевірки Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.01.2010 року № 101/15/31313921 з урахуванням судового рішення у справі № 2а-1063/10/0570 не підтверджуються.

Експертом зазначено, що з наданих первинних документів ТОВ “Завод метизних виробів” вбачається, що згідно п.п.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” максимальна сума бюджетного відшкодування, на яку має право товариство у листопаді 2009 року та яка встановлюється як сума платежів податку на додану вартість, що здійснені у попередньому податковому періоді - жовтні 2009 року, складає 4203416 грн. 04 коп.

Фактично, згідно наданих експерту документів - податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року, сума ПДВ, яка заявлена товариством до відшкодування, складає суму ПДВ в розмірі 3600000 грн. (т.І а.с. 234 243).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм процесуального та матеріального права, як вважає заявник апеляційної скарги, оскільки позивач не надав до податкового органу декларацію за попередній період з виправленими помилками, така декларація вважається не поданою та її данні не можуть бути використані при складанні декларації за наступний період.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 якого визначені функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо контролю достовірності нарахування сум податків, в тому числі ПДВ.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення і сплати податку врегульований ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць.

Згідно п.1.7. Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних - дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З аналізу вище перелічених норм Закону вбачається, що суми податку на додану вартість (позитивне значення декларацій - податкове зобовязання) зараховуються до Державного бюджету України та використовуються державою у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом та право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом повязане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначене поняття "бюджетного відшкодування" як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Як зазначалось раніше, сума платежів податку на додану вартість, що здійснені у попередньому податковому періоді - жовтні 2009 року, складає 4203416 грн. 04 коп.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника апеляційної скарги стосовно того, що декларація за жовтень 2009 року позивачем до податкового органу не надавалась, з наступних підстав.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільний або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначалось раніше, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року у справі № 2а-1063/10/0570, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 року, визнані неправомірними дії Макіївської ОДПІ щодо невизнання та неприйняття декларації ТОВ “Завод метизних виробів” по податку на додану вартість за жовтень 2009 року, податкова інспекція зобов'язана прийняти декларацію за жовтень 2009 року.

В розумінні статті 124 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду є обов'язковими для виконання на всій території України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає декларацію позивача за жовтень 2009 року поданою до податкового органу у встановлений чинним законодавством спосіб та порядок.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника апеляційної скарги про неправомірність висновку судової економічної експертизи, оскільки такий довід не підтверджений належними доказами та спростований матеріалами справи.

Таким чином, визначення позивачем сум бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в сумі 3600000 грн. правомірно та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника апеляційної скарги стосовно того, що судова експертиза проведена поверхово без використання усіх необхідних документів, оскільки на вимогу суду позивачем надані документи, визначені відповідачем, та з їх аналізу вбачається, що вони не спростовують висновки експерта.

Крім зазначеного, колегія суддів враховує наступне.

З податкового повідомлення рішення, яке оспорювалось, вбачається, що сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість визначена згідно з п.п. “б”, “в” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно зазначених норм Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Податкова інспекція не надала доказів визначення суми податкових зобовязань у податковому повідомленні рішенні, яке оспорювалось, в розумінні зазначених норм спеціального Закону з питань оподаткування, в акті ненормативного характеру йдеться про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України “Про податок на додану вартість”, ст. 2, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суд від 14.10.2010 року у справі № 2а-18050/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суд від 14.10.2010 року у справі № 2а-18050/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод метизних виробів” до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

У судовому засіданні 22.12.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 24.12.2010 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська