Ухвала суду № 22295693, 17.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року справа №2а-23072/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Юрченко В.П., Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.

за участю представника позивача: Сулімової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 11 листопада 2010 року

по адміністративній справі № 2а-23072/10/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс»

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000042330/0 від 24.09.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 30776,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000042330/0 від 24.09.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 30776 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме п. 1.8 ст.1, п.п.7.7.1, 7.7.3, 7.7.4 п.7.7 ст.7 обумовлено, що бюджетному відшкодуванню у звязку із зайвою сплатою податку на додану вартість підлягає сума, що зчислена, як різниця між сумою податкового зобовязання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, яка у свою чергу, залежить від правильності визначення цих сум. Оскільки, вказаний Закон не зобовязує покупця сплачувати до бюджету ПДВ у випадку, коли цей податок не сплачений продавцем товару, не передбачає відповідальності платника податку по зобовязаннях інших платників податків, у тому числі підприємств, з якими він не мав господарських правовідносин, не ставить у залежність право на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість від результатів проведених зустрічних перевірок, то податковим органом неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у звязку з непідтвердженням факту сплати податку на додану вартість кінцевим виробником.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-23072/10/0570 позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000042330/0 від 24.09.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 30776 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не правильно застосовані норми матеріального права, що призвело до необґрунтованого та не вірного рішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем в порушення п.п. 7.7.2 "а" п. 7.7 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту у травні 2010 р. включена сума податку на додану вартість, яка не підтверджена перевіркою до виробника, в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2010 р. та бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за червень 2010 р. у сумі 30776 грн.

Крім того, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. Під час проведення перевірки позивачем не доведений факт надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період у сумі 30776 грн.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Армлит - Донбасс” є юридичною особою, зареєстроване 19.09.2001 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 31649644, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Харцизьку.

Позивачем 20.07.2010 року до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року (вхідний номер 16566), відповідно до якої заявлено до відшкодування 117 177 грн.

Податковим органом проведена виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки складений акт від 17.09.2010 року за № 2368/23-3/31649644, яким встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7, п.п. 7.7.2 "а" п. 7.7 ст.7, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме: підприємством завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за червень 2010р. на суму 30776 грн.

В ході проведення даної перевірки податковою інспекцією були відпрацьовані наступні ланцюги постачання основних постачальників товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс»:

- у травні 2010 року позивачем придбано "чавун" у товариства з обмеженою відповідальністю "Поліметстрой". Згідно довідки зустрічної перевірки від 09.08.2010 р. за №13750/7/23-311-2 Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції встановлено, що підприємство не є виробником товару та ним не задекларовано податкове зобов'язання за травень 2010 р. Постачальником товару є товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтекс", перевірити діяльність якого у податкового органу не має можливості, у зв'язку з тим, що воно не знаходиться за юридичною адресою, що підтверджується актом Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про неможливість проведення перевірки від 27.08.2010 р. за №11723/23-411/36513228.

- у травні 2010 року позивачем придбано "феросиліцій, феромарганець" у товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сервіс-Комплект" перевірити діяльність якого у податкового органу не має можливості, у зв'язку з тим, що воно не знаходиться за юридичною адресою, що підтверджується актом про неможливість проведення перевірки від 11.08.2010р. за №2928/23-3/36102732.

- у травні 2010 року позивачем було отримано послуги з постачання природного газу у товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія". Постачальником природного газу є товариство з обмеженою відповідальністю "Алімар". Згідно бази даних податкового органу товариство з обмеженою відповідальністю "Алімар" має стан платника "Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням" та ним не задекларовано податкове зобов'язання за травень 2010 року.

Оскільки податкові зобовязання по контрагентам позивача за результатами зустрічних перевірок не підтверджені, факт надмірної сплати до Державного бюджету податку на додану вартість не встановлений, то відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000042330/0 від 24.09.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 30776,00грн., яке виникло на підставі податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні ”, у тому числі ст. 10 визначені функції державних податкових інспекцій щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування ”, платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду. Тобто цією нормою встановлений порядок формування податкового кредиту з сум, які складаються з нарахованого або сплаченого податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків (відповідає сплаті податку);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (відповідає нарахуванню податку).

Таким чином, податковий кредит складається з сум нарахованого податку (за першою подією отримання податкової накладної) або сплаченого податку (за першою подією списання коштів). При цьому для формування кредиту у другому випадку в силу п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 наведеного Закону також необхідним є отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Отже, право платника податку на податковий кредит по суті є дозволом зменшити податкові зобовязання з вказівкою на подію, з настанням якої цей дозвіл можливо реалізувати (перша з подій, що наведені у п.п. 7.5.1) та умов такої реалізації (наявність податкової накладної).

Відповідач посилається на неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість лише у зв'язку з тим, що контрагенти позивача не задекларували податкове зобов'язання за відповідні періоди.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, під час проведення перевірки відповідачем не було встановлено жодних порушень податкового законодавства з боку позивача, в тому числі правильності оформлення господарських операцій, товарність яких податківці також не оспорюють.

Отже, відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Однак, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з нормами Закону №168, право господарюючого суб'єкта-платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок за ланцюгом до кінцевого виробника.

Пунктом 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наявність фактичної сплати податку на додану вартість у складі ціни за отриманий товар (послуги) позивач довів наданими документами, які підтверджують розрахунки з постачальником.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження податкового органу про відсутність права у позивача на відшкодування бюджетного ПДВ за податковими деклараціями в сумі 30776 грн. є помилковим.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-23072/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-23072/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі з 17 грудня 2010 року.

ГоловуючийМ.І. Старосуд

СуддіВ.П. Юрченко

О.О. Чебанов