Ухвала суду № 22295369, 24.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мєлєшак О.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року справа №2а-1886/10/0501 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді : Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання Ковальчук Г.Л.

за участю представників:

від відповідачів: ОСОБА_2 за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Авдіївського міської ради Донецької області на постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 05 жовтня 2010 року по адміністративній справі № 2а-1886/10/0501 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Авдіївської міської ради, міського голови Черкасова Юрія Олександровича про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання незаконним рішення, зобовязання вчинити певні дії, відшкодування витрат на будівництво, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до Авдіївського міського суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії та бездіяльність відповідачів, визнати незаконним рішення Авдіївської міської ради №5/55-213 від 15 лютого 2005 року з мотивів дискримінаційності та скасувати його, зобовязати відповідача прийняти рішення яким прийняти у комунальну власність газопровід низького тиску для газифікації жилих будинків АДРЕСА_1, відшкодувавши витрати на його будівництво сума якого складається з прямих витрат в розмірі 60000 грн. згідно акту від 05 серпня 2005 року та додатковим відшкодуванням 3% річних і інфляції за весь час користування грошима позивача починаючи з 26 жовтня 2005 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначає, що 26 жовтня 2005 року рішенням Авдіївської міськради № 383 був затверджений державний акт від 19 жовтня 2005 року «Про прийняття до використання завершеного будівництва газопроводу низького тиску до жилих будинків № 119-145 по вул..Степова в м.Авдіївка», замовником якого є позивач. До закінчення будівництва, а саме 05 серпня 2005 року під час підписання акту про витрати на будівництво відповідач-міський голова Черкасов Ю.О. був попереджений про необхідність прийняття газопровід у комунальну власність, який було дозволено побудувати згідно рішення Авдіївської міськради №188 від 25 травня 2005 року.

Позивач в листопаді 2005 року усно зверталась до міського голови Черкасова Ю.О. та повідомляла, що передача газопроводу у комунальну власність на виконання пункту 6 рішення Авдіївської міськради № 383, можливо за умови повернення витрат на будівництво даного газопроводу.

Крім того, 31 липня 2006 року позивач зверталась з листом № 573 до Ясинуватського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ «Донецькоблгаз» для передачі газопроводу не у комунальну власність, а у державну.

Листом від 10 квітня 2007 року за № 422 Ясинуватське управління вона була повідомлена, що вона не виконує пункт 6 рішення Авдіївської міськради № 383 та було рекомендовано передати у комунальну власність цей газопровід.

10 липня 2007 року вона звернулась з заявою до відповідача з пропозицією прийняти у комунальну власність газопровід та здійснити їй виплату з міського бюджету, як компенсацію витрат на його будівництво. Відповіді на звернення не отримала. 25 січня 2010 року знову звертається з заявою до відповідача та нагадує про існування газопроводу, який не прийнятий у комунальну власність.

Листом від 10 лютого 2010 року за № 01-24/088 позивача повідомлено, що її заява від 25 січня 2010 року буде розглянута на депутатській комісії, а вже разом з листом від 24 лютого 2010 року за №01-24/088 їй було надіслане рішення Авдіївської міської ради №5/55-1213 від 15 лютого 2010 року з якого вбачається відмова у прийнятті у комунальну власність газопроводу низького тиску та відмова у відшкодуванні витрат на його будівництво в розмірі 76000 грн. та збитків від знецінення коштів у розмірі 54000 грн.

На думку позивача таке рішення є незаконним та відповідач діє за дискримінаційним принципом, щодо осіб, які побудували газопровід. Іншими рішеннями Авдіївської міськради №5/58-1235 від 08 квітня 2010 року, відповідач приймає у державну власність аналогічні газопроводи. Крім того, питання повернення позивачу коштів не виносилось на сесію, а розглядалось та приймалось рішення лише депутатською комісією 30 листопада 2006 року.

Відповідач допустив бездіяльність та порушив Постанову КМ України № 245 від 06 березня 2006 року «Порядок надання у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво газопроводів-відводів та газифікацію населених пунктів, у першу чергу сільських». Порушені вимоги Закону України «Про трубопровідний транспорт», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядження голови облдержадміністрації від 07 жовтня 2002 року № 467 «Про забезпечення безпечної експлуатації газових мереж», відповідні Закони України про державний бюджет на 2007, 2008, 2009 роки, якими були передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на заходи з енергозбереження, будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів за кодом бюджетної класифікації 41034900.

Постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 05 жовтня 2010 року у справі № 2а-1886/10/0501 позовні вимоги задоволені частково. Рішення Авдіївської міської ради №5/55-1213 від 15 лютого 2010 року, щодо відмови ОСОБА_3 у прийнятті у комунальну власність газопроводу низького тиску по АДРЕСА_1 з відшкодуванням витрат на будівництво та збитків скасовано. Зобовязано Авдіївську міську раду включити до порядку денного на наступний розгляд чергової сесії заяву ОСОБА_3 щодо прийняття до комунальної власності газопровід низького тиску для газифікації жилих будинків АДРЕСА_1 з відшкодуванням витрат на будівництво та винести рішення у відповідності до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про трубопровідний транспорт». В задоволені позовних вимог до голови міста Авдіївка Черкасова Ю.О. та в іншій частині позову до Авдіївської міської ради відмовлено. Стягнуто за рахунок коштів місцевого бюджету м.Авдіївка на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3, 40 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Авдіївською міською радою була подана апеляційна скарга, пославшись, що висновки суду не відповідають обставинам справи і прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просили скасувати постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 05 жовтня 2010 року по адміністративній справі № 2а-1886/10/0501 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають приписам Закону України «Про трубопровідний транспорт». Авдіївська міська рада, як представницький орган місцевого самоврядування, не має повноважень приймати обєкти трубопровідного транспорту у державну власність та не має у комунальній власності підприємств трубопровідного транспорту, на баланс яких можливо було б передати обєкти трубопровідного транспорту, до яких відноситься газопровід низького тиску. Спірний газопровід низького тиску по вул. Степова м. Авдіївка знаходиться у власності приватних осіб-мешканців будинків № 119-145.

Повноваження позивача щодо представництва інтересів мешканців будинку №119-145 по АДРЕСА_1 щодо розпорядження їх майном не підтверджені ані при звернені до Авдіївської міськради з клопотанням про прийняття газопроводу в комунальну власність, ані в суді.

Роботи повязані з проектуванням, будівництвом та експлуатацією газопроводу, відповідно до Правил безпеки систем газопостачання України (Наказ Держнаглядохоронпраці від 01 жовтня 1997 року № 254), можуть здійснювати тільки спеціалізовані організації, тому власники газопроводу, мають право передати його відповідній спеціалізованій організації.

Представник позивача до суду не зявився, надав через канцелярію Донецького апеляційного адміністративного суду заперечення, в яких просив справу розглянути без участі позивача та його представника, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Звертає увагу на те, що доводи відповідача щодо відсутності у ради повноважень приймати у державну власність газопровід не заслуговує до уваги, тому як суд першої інстанції не приймав такого рішення, тому апеляційний суд не може скасувати рішення суду першої інстанції, якого не існує. Доводи того, що позивачка не мала повноважень на звернення до суду, вважає не обґрунтованими, тому як позивачка була замовником від імені співмешканців будинків будівництва газопроводу та на її імя приймалось оскаржуване рішення ради.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Пояснив, що у них немає доказів того, що саме мешканці будинків АДРЕСА_1 є безпосередніми власниками газопроводу низького тиску з підтверджуючими документами. Оплату за проведення газопроводу здійснювали мешканці цих будинків. Відповідні рішення ради про прийняття у комунальну власність інших газопроводів, які були також проведені за рахунок інших співмешканців будинку, приймались радою у комунальну власність, з послідуючою передачею у державну власність з передачею відповідній організації, яка її обслуговує, в звязку з тим, що ці особи відмовлялись від компенсації їх витрат. Вони не можуть прийняти у комунальну власність газопровід низького тиску співмешканців будинків 119-145 з компенсацією таких затрат, тому як у ради відсутні кошти на це.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Рішенням виконкому Авдіївської міської ради від 25 травня 2005 року № 188 було надано дозвіл ОСОБА_3 на будівництво газопроводу до житлових будинків АДРЕСА_1, при чому відповідно до представленого акту від 05.08.2005 року був затверджений кошторис витрат на його будівництво (а.с.15-16). При чому на підставі Протоколу №1 від 19.04.2005 року зборами співмешканцями по вул..Степова було вирішено про проведення газопроводу, головуючим була вибрана ОСОБА_3

26 жовтня 2005 року рішенням Авдіївського виконкому №383 (а.с.69) був затверджений Акт державної приймальної комісії спільно з інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, до складу комісії також входила ОСОБА_3, про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту газопроводу низького тиску до житлових будинків АДРЕСА_1. Пунктом 6 цього Рішення передбачалось замовникам, зокрема ОСОБА_5 здати побудовані газопроводи у комунальну власність з наступною передачею експлуатуючій організації Ясинуватському управлінню з газопостачання та газифікації.

10.04.2007 року НАК «Нафтогаз України» ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звертався до ОСОБА_3 з заявою про необхідність виконання п.6 Рішення ради №383 від 26.10.2005 року (а.с.68)

10 липня 2007 року представник позивача ОСОБА_3- ОСОБА_6 письмово звернувся до Авдіївської міської ради з вимогою про прийняття до комунальної власності газопроводу та компенсування витрат на його будівництво у розмірі 76 000 грн. (а.с.18).

У наступному рішенні виконкому Авдіївської міської ради № 575 від 24 грудня 2008 року, пункт 6 Рішення №383 від 26.10.2005 року був скасований з мотивів приведення його у відповідність до діючого законодавства (а.с.22).

У січні 2010 року позивачка звертається з заявою до відповідача про прийняття у комунальну власність газопроводу з виплатою компенсації, а вже 15 лютого 2010 року Авдіївською міською радою було постановлене рішення №5/55-1213, яким ОСОБА_3 відмовлено в прийнятті у комунальну власність територіальної громади м.Авдіївка газопроводу низького тиску по вул.Степна у м.Авдіївка побудованого за її рахунок та рахунок інших осіб. Також відмовлено у відшкодуванні витрат на будівництво у розмірі 76000 грн. та збитків у розмірі 54 000 грн. В мотивувальній частині Рішення зазначено, що міська рада в установленому законом порядку право власності на вказаний газопровід не набув, у комунальну власність обєкт не прийнятий, власник ОСОБА_3 має право передати газопровід спеціалізірованній установі у власність, користування або в оренду (а.с.6)

Зазначене Рішення ради позивач вважає незаконним, оскільки прийняте у порушенням Закону України "Про трубопровідний транспорт", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядку надання у 2006 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво газопроводів-відводів та газифікацію населених пунктів, у першу чергу сільських»-ПКМ України №245 від 06.03.2006 року, таким, що містить дискримінаційні ознаки, з тих підстав, що аналогічні газопроводи, які побудовані мешканцями вул. Первомайська та пер.Котовського були прийняті у комунальну власність.

Судом першої та апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням Авдіївської міської ради № 5/58-1235 від 08 квітня 2010 року були прийняті до міської комунальної власності газопроводи низького тиску, введенні в експлуатацію закінчені будівництвом, від фізичних осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 загальною вартістю 19939, 50 грн. та по вул.. Первомайська, буд. 150-158 «а» відповідно вартістю 5104, 80 грн. Цим же рішенням було прийняте про створення комісії для приймання передачі цих обєктів, передачу їх із комунальної в державну власність на баланс Ясиноватського управління по газифікації та газопостачання для експлуатації, як обєкти, які не підлягають приватизації. Метою такого рішення було забезпечення безпечної експлуатації систем газопостачання на підставі заяв цих осіб. Керувались при цьому Законом України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності», розпорядженням голови облдержадміністрації від 07.10.2002 року №467, Законом України «Про місцеве самоврядування» (а.с.66).

Колегія суддів звертає увагу на те, що таке рішення ради прийняте, в звязку з поданими заявами від цих осіб, про безоплатну передачу таких обєктів у комунальну власність. А як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, то міська рада не може задовольнити заяву позивачки про прийняття у комунальну власність спірного обєкту газопроводу, тому як вона вимагає компенсації за його будівництво.

Розглядаючи апеляційну скаргу в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідно зазначити, що:

Ст.19 ч.2 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21.05.1997, № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (Закон №280) із змінами та доповненнями встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Розділом 2 цього Закону №280 визначена організаційно-правова основа місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону №280 визначено, виключну компетенцію органів місцевої ради з питань які вони можуть розглядати на пленарних засіданнях, безпосередньо міська рада має право приймати рішення, щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації (п.30); п.51 надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності;

Статтею 46 Закону №280 встановлено, що міська рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Закріплення своїх повноважень, прийняття відповідних рішень органами місцевого самоврядування здійснюється шляхом прийняття нормативних та інших актів у формі рішень.

Розділом 3 Закону №280 визначена матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування. Так ст..60 визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Ради у містах мають право вносити пропозиції про передачу у комунальну власність відповідних територіальних громад об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад.

Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 03 березня 1998 року147/98-ВР (надалі Закон №147) встановлено, що цей Закон визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну. Сфера дії цього Закону №147 встановлена статтею першої. Виходячи з правового змісту даного Закону №147, він може застосовуватися до виниклих спірних між сторонами правовідносин.

Статтею 2 цього Закону №147 визначені обєкти, які можуть передаватися у комунальну або державну власність, безпосередньо такими є нерухоме майно; житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, до таких обєктів відноситься і спірний газопровід, який за своєю правовою природою є обєктом нерухомого майна.

Цим Законом №147 встановлюється, хто може ініціювати щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності, встановленні особливості передачі об'єктів соціальної інфраструктури, фінансування видатків, пов'язаних з передачею об'єктів соціальної інфраструктури, прийняття рішень про передачу об'єктів комунальної власності у державну власність, умови та порядок передачі таких об'єктів.

Виходячи із змісту цього Закону №147, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада наділена повноваженнями прийняття таких рішень, щодо прийняття у комунальну власність спірного газопроводу з послідуючою передачею його у державну власність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, відносно того що Авдіївською міською радою був порушений принцип рівності перед законом, та що рішення Авдіївської міської ради № 5/55-1213 від 15 лютого 2010 року, яким ОСОБА_3 відмовлено в прийнятті у комунальну власність територіальної громади м. Авдіївка газопроводу низького тиску по вул. Степна у м. Авдіївка є незаконним. Дозволяючи позивачці здійснювати будівництво газопроводу, виконком Авдіївської міської ради, мав діяти з врахуванням положення зазначеного закону, тому Авдіївська міська рада, відмовляючи позивачу у прийнятті до комунальної власності газопроводу низького тиску, не мала для цього правових підстав.

Відповідно до пункту 2 статті 325 Цивільного кодексу України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Підпунктом "г" пункту 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04 березня 1992 року з наступними змінами та доповненнями встановлено, що приватизації не підлягають обєкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До обєктів, що мають загальнодержавне значення відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, обєкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які повязані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведення і очищення стічних вод.

Колегія суддів вважає доводи відповідача про належність на праві власності спірного газопроводу мешканцям будинків №119-145 по вул..Степова є безпідставними та не обґрунтованими, будь-яких доказів з цього приводу не представлено та як пояснив представник відповідача, таких доказів у них немає, не заперечуючи при цьому, що обєкт газопроводу належить до нерухомого майна.

Колегія суддів не погоджується з доводами сторони відповідача, що позивачка ОСОБА_3 не мала права звертатися як міської ради так і до суду з відповідними вимогами, тому як позивачка звертається у даному випадку від свого імені у власних інтересах, як особа яка входила до складу членів комісії при затвердженні акту приймання в експлуатацію газопроводу, яка вважає, що оскаржуване рішення ради стосується і її інтересів.

Судом першої інстанції правомірно зобовязано Авдіївську міську раду включити до порядку денного на наступний розгляд чергової сесії заяву ОСОБА_3 щодо прийняття до комунальної власності газопровід низького тиску для газифікації жилих будинків АДРЕСА_1 з відшкодуванням витрат на будівництво та винести рішення у відповідності до вимог Закону України місцеве самоврядування", статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" № 15 ВР від 15 травня 1996 року з наступними змінами та доповненнями, якою передбачено, що магістральний трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що рішення міської ради повинно ґрунтуватися на принципі рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, та не повинно надавати перевагу однім особам перед іншими, з тих самих питань, за рівних умов виникнення права у прийняття у комунальну власність газопроводу низького типу, яке залежить від того, що одна особа не ставить питання перед радою про прийняття у комунальну власність обєкта безоплатно, а інша особа вимагає цього з компенсаційною виплатою. Вирішення питання щодо компенсації, виплати можливо вирішити і у інший спосіб передбачений законодавством України.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції є таким, що не суперечить діючому законодавству, є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови не має.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 169, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Авдіївського міської ради Донецької області на постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 05 жовтня 2010 року по адміністративній справі № 2а-1886/10/0501 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Авдіївської міської ради, міського голови Черкасова Юрія Олександровича про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання незаконним рішення, зобовязання вчинити певні дії, відшкодування витрат на будівництво залишити без задоволення.

Постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 05 жовтня 2010 року по адміністративній справі № 2а-1886/10/0501 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 листопада 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена 29 листопада 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова А.В.Гайдар