Постанова № 22295123, 11.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 року справа №2а-13234/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Горбенко К.П.

суддів Лях О.П., Попова В.В.,

при секретарі Турко І.Б.,

представника відповідача Бєломєстнової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, стягнення надмірно сплачених коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, стягнення надмірно сплачених коштів. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі вимог чинного законодавства, для здійснення митного оформлення декларантом позивача 29 серпня 2008 року було заявлено для митного оформлення декларацію на вантаж Екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м., фактурна вартість якого складає 950217 грн 54 коп. за курсом НБУ на момент подання до митного. Разом з вантажною митною декларацією декларантом позивача була надана супровідна документація, по якій можна визначити митну вартість по першому методу.

Справа переглядалась в апеляційному та касаційному порядку та була повернута на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги, просив суд скасувати рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару до ВМД №700020009/8/006840 від 29 серпня 2008 року у сумі 1 127 812 грн 45 коп. за курсом НБУ на момент прийняття рішення 4 8457 грн з 1 дол. США на вантаж : Екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м.; скасувати рішення Східної митниці, щодо неможливості застосування митної вартості , заявленої декларантом товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» у вантажній митній декларації № 700020009/8/006911 від 1 вересня 2008 року на вантаж: Екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м.; зобовязати відповідача Державну митну службу України в особі Східної митниці прийняти рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» у вантажній митній декларації № 700020009/8/006911 від 1 вересня 2008 року на вантаж: Екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м.; зобовязати відповідача - Державну митну службу України в особі Східної митниці прийняти рішення про визначення митної вартості товару , заявленої декларантом товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» у вантажній митній декларації № 700020009/8/006911 від 1 вересня 2008 року на вантаж: Екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м.; зобовязати відповідача - Державну митну службу України в особі Східної митниці повернути позивачу товариству з обмеженою відповідальністю «ЕТС», надмірно сплачені до державного бюджету обовязкові платежі згідно з митною вартістю товарів, визначених митним органом ПДВ згідно ВМД № 700020009/8/006911 за курсом НБУ, станом на 1 вересня 2008 року у сумі 35 522 грн. 64 коп.; стягнення з Головного управління Державного казначейства у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» зайво сплачені платежі на загальну суму 35 522 грн. 64 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач не погодився з даною постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду скасувати, постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовували тим, що судом при винесенні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: суд помилково дійшов до висновку що позивач не скористався правом надання митному органу вмотивованої заяви про продовження строку для надання документів відповідно до п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України; судом не враховано ч.2,3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріалами справи за доводами апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути скасована.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Дружківської міської ради, включено до ЄДРПОУ.

6 червня 2008 року між позивачем та АТ Вольво Констракшн Іквіпмент Інтернешнл був укладений прямий зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №2008-06-06 на умовах поставки відповідно до умов поставки Інкотермс-2000.

Для здійснення митного оформлення декларантом позивача 29 серпня 2008 року було заявлено для митного оформлення декларацію на вантаж Екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м., фактурна вартість якого складає 950217 грн. 54 коп. за курсом НБУ на момент подання до митного оформлення. При цьому позивачем було надано вищевказаний контракт з додатками та доповненнями до нього, CMR б/н від 5 серпня 2008 року, рахунок №0001506486 від 31 липня 2008 року, довідка ДПІ №408 від 21 липня 2008 року. Таким чином, на думку позивача, у відповідача були всі підстави для визначення митної вартості товару у відповідності до першого методу статті 266 Митного Кодексу України, згідно якої митна вартість товару, що імпортується визначається за ціною договору, враховуючи положення статті 259 Митного Кодексу України, згідно якої, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідач зробив напис про необхідність подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 р. № 1766 (далі Порядок 1766), а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару, копії ВМД країни відправника, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають повноваження, комерційні пропозиції.

29 серпня 2008 року позивач повідомив відповідача про неможливість надання додаткових документів для підтвердження митної вартості.

В цей же день, 29 серпня 2008 року митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості в сумі 1127812,45 грн. замість заявленої позивачем вартості 950217,54 грн. та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон згідно якої визначено, що товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості.

ТОВ «ЕТС» 1 вересня 2008 року було подано вантажну митну декларацію №7700020009/8/006911 з новою митною вартістю, за якою і були сплачені передбачені чинним законодавством платежі до бюджету.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що протягом 10-денного строку з дня ознайомлення із записом декларант мав надати витребувані документи, а у разі неможливості надання їх у 10- денний строк, то мав надати митному органу вмотивовану заяву про продовження строку, проте позивач не скористався цим правом. Крім того, суд зазначив, що у звязку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості митницею обґрунтовано був застосований шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено ст. 259 Митного кодексу України.

Відповідно до вказаної статті митна вартість товарів, які переміщуються через кордон України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. У відповідності до вимог частини 4 статті 260 цього Кодексу методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. На підставі статті 262 Кодексу митна вартість товару та метод її визначення заявляються митному органу декларантом шляхом подання митної декларації.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затверджений постановою КМУ від 20.12.2009 року № 1766, який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Відповідно до абзацу другого даного пункту посадова особа митного органу у графі 2 “для відміток митниці” декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі “для відміток митного органу”.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Статтею 261 Митного кодексу України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом першої інстанції було встановлено, що декларантом та позивачем ТОВ «ЕТС» були надані митному органу документи для підтвердження заявленої митної вартості у підтвердження декларації митної вартості.

Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Судовою колегією взято до уваги, що відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Проте колегія суддів зазначає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано той факт, що декларантом було подано до митного органу весь пакет документів та додаткові документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів, а також Східною митницею порушено строк прийняття рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом та строк повідомлення декларанта про неможливість застосування митної вартості, заявленої останнім.

Крім того, судом першої інстанції не враховано той факт, що ввезення товарів на митну територію України відбулось на підставі ВМД №700020009/8/006911 від 01 вересня 2008 року згідно з положеннями норм матеріального права, а саме: статті 264 Митного кодексу України та «Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 року за №259/14950.

Вищевказане призвело до помилково висновку про те, що позивач погодився з вимогами викладеними в Картці відмові та відкоригував митну вартість товару згідно митної оцінки, подавши до митниці нову вантажну митну декларацію зі скоригованою митною вартістю та добровільно сплативши всі нараховані митні платежі.

Суд першої інстанції посилається на те, що позивачем добровільно сплачені нараховані митні платежі, проте колегія суддів зауважує, що сплата митних платежів є не що інше, як гарантійне зобов'язання для митного оформлення і випуску товарів у вільний обіг шляхом сплати до державного бюджету обов'язкових платежів згідно з митною вартістю товарів, визначених митним органом.

Відповідно до п. 7 Порядку 1766, до пакету товаросупровідних документів не входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) чи калькуляція виробника, яка для переважної частини постачальників, є комерційною таємницею та не підлягає розголошенню.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до п. 2. зазначеного Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України - випуск у вільний обіг товарів у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості таких товарів або незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, може бути здійснений на підставі письмового звернення декларанта до митного органу з відповідним проханням, що і було зроблене позивачем.

Одже, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що позивач не скористався правом надання митному органу вмотивованої заяви про продовження строку для надання документів відповідно до п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідач, як у суді першої інстанції та у суді апеляційної інстанції, не надав суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі.

Оскільки судом визнані неправомірними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів.

Внаслідок порушення посадовими особами відповідача Східної митниці порядку визначення митної вартості позивач вимушений був сплатити більшу суму митних платежів, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом. Отже, сума надмірно сплачених митних платежів складає 35522,64 грн. Саме ця сума підлягає повернення позивачу.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь с яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду

У звязку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює скасування постанови суду першої інстанції, а у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-13234/10/0570 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-13234/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, стягнення надмірно сплачених коштів - скасувати.

Прийняти нову постанову:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, стягнення надмірно сплачених коштів задовольнити.

Скасувати рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару по ВМД №700020009/8/006840 від 29.08.2008р. у сумі 1127812,45 грн. (один мільйон сто двадцять сім тисяч вісімсот дванадцять грн.. 45 коп.) за курсом НБУ на момент прийняття рішення 4.8457 грн. за 1 долар США на вантаж екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 м?.

Скасувати рішення Східної митниці щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» у вантажній митній декларації №700020009/8/006911 від 01 вересня 2008 року на вантаж екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 м?.

Зобовязати Державну митну службу в особі Східної митниці прийняти рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» у вантажній митній декларації №700020009/8/006911 від 01 вересня 2008 року на вантаж екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 м?.

Зобовязати Державну митну службу України в особі Східної митниці прийняти рішення про визначення митної вартості товару, заявленої декларантом Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» у вантажній митній декларації №700020009/8/006911 від 01 вересня 2008 року на вантаж екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 м?.

Зобовязати Державну митну службу України в особі Східної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕТС» надмірно сплачені до державного бюджету обовязкові платежі згідно з митною вартістю товарів, визначених митним органом ПДВ згідно ВМД №700020009/8/006911 за курсом НБУ станом на 01 вересня 2008 року у сумі 35522 грн. 64 коп. (Тридцять пять тисяч пятсот двадцять дві грн.. 64 коп.)

Стягнути з Головного Управління Державного казначейства у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» зайво сплачені платежі на загальну суму 35522 грн. 64 коп. (Тридцять пять тисяч пятсот двадцять дві грн.. 64 коп.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (Три грн.. 40 коп.)

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11.11.2010р. Повний текст постанови складено 16.11.2010р.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: