Постанова № 22294946, 10.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року справа №2а-19809/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Радіонової О.О.

суддів:Нікуліна О.А., Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняОльховій О. В.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2, представник за дов. 04.10.2010р.

відповідача: ОСОБА_3, представник за дов. від 10.11.2010р.

розглянувши у відкритому судовомуДержавної податкової інспекції у Тельманівському районі

засіданні апеляційну скаргу Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від21 вересня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-19809/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Гранит Донбасу»

до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 06 липня 2010 року № 0001022300 про нарахування земельного податку у розмірі 2278 грн. 49 коп. і застосування штрафних санкцій з цього податку у розмірі 1479 грн. 25коп.,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит Донбасу»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень (арк. спр. 3-9).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року позовні вимоги по справі №2а-18051/10/0570 розєднані у самостійні провадження (арк. спр. 78).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року прийнято до провадження адміністративну справу №2а-19809/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит Донбасу»до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 06 липня 2010 року №0001022300/0 про нарахування земельного податку у розмірі 2278,49 грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку у сумі 1479,25грн. (арк. спр.80).

13 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит Донбасу»подало уточнення до адміністративного позову, в яких просило визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Тельманівському районі Донецької області від 06 липня 2010 року №0001022300/0 про нарахування земельного податку у розмірі 2278,49грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1479,25грн. (а.с.157-159).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року позовні вимоги задоволені повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Тельманівському районі від 06 липня 2010 року № 0001022300/0 про нарахування 2278 грн. 49 коп. земельного податку і застосування 1479 грн. 25 коп. штрафних санкцій з цього податку (арк. спр. 215-218).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що податковим органом безпідставно донараховано позивачу земельний податок, оскільки позивач фактично є орендарем, а договір оренди обумовлює сплату орендної плати, що сплачується в сумі, встановленій цим договором, а не земельного податку, який сплачується з розрахунку одного відсотку від грошової оцінки земельної ділянки.

Державна податкова інспекція у Тельманівському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (арк. спр. 220-221).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит Донбасу»утворене в результаті перейменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Тельманівська ремонтна база»і є правонаступником цього товариства по всіх правах і обовязках в повному обємі. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тельманівська ремонтна база»15 грудня 2003 року набуло право власності на нерухоме майно (ремонтна майстерня та гараж) внаслідок укладення з Відкритим акціонерним товариством «Тельманівський райагрохім»угоди купівлі-продажу будівель від 12 грудня 2003 року. 22 лютого 2008 року позивачу Тельманівською селищною Радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно загальною площею 2736,4 грн. (ремонтна майстерня, гараж, паркан, трансформатор).

Також, апелянт посилається на те, що статтею 15 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем в господарській діяльності крім земельних ділянок під власними будівлями використовувались прилеглі земельні ділянки площею 8404 кв. м., що зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області від 24 квітня 2009 року.

Апелянт у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Позивач заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит Донбасу»є юридичною особою, зареєстроване Тельманівською районною державною адміністрацією Донецької області 25 вересня 2007 року, включене до ЄДРПОУ за номером 32330314, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Тельманівському районі з 12 вересня 2003 року (арк. спр .62-65).

З матеріалів справи вбачається, що юридичною адресою позивача є вул. Леніна, 307, смт. Тельманове, Тельманівського району, Донецької області (арк. спр. 63).

На підставі направлень на перевірку № 53, 56 від 11 червня 2010 року (арк. спр. 70, 210), які вручені посадовій особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит Донбасу»- головному бухгалтеру, в період з 31 травня 2010 року по 18 червня 2010 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного законодавства за період з 1січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 541/23-011-1/32330314 від 23 червня 2010 року (арк. спр. 10- 36).

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем за порушення статті 141 Закону України «Про плату за землю», статті 18 Закону України «Про оренду землі»від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV, підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 6 липня 2010 року № 0001022300/0 за платежем: земельний податок, код 13050101, яким позивачу донараховано 2 278 грн. 49 коп. основного платежу та застосовані штрафні санкції в сумі 1 479 грн. 25 коп. (арк. спр. 39).

Зазначеним актом перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року позивач мав у користуванні земельну ділянку площею 2736,4 кв.м. за адресою смт. Тельманове, вул. Леніна, 307, на якій розташовані будівлі: ремонтна майстерня та гараж, що використовуються позивачем в його господарській діяльності та є його власністю.

Право власності посвідчується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2286272 від 15 грудня 2003 року. Згідно витягу, позивач є власником нежитлових приміщень (ремонтна майстерня, мойка, гаражі) на підставі договору купівлі-продажу № 10 від 12 грудня 2003 року, укладеного між ВАТ «Тельманівський райагрохім»та ТОВ «Тельманівська ремонтна база»(арк. спр. 177).

Позивач є правонаступником ТОВ «Тельманівська ремонтна база», про що свідчить пункт 1.1. статуту позивача (арк. спр. 61), внаслідок чого є власником зазначених будівель.

Рішенням Тельманівської селищної ради від 29 листопада 2007 року № 192 визнано право власності за позивачем на зазначені нежитлові будівлі та споруди. Право власності посвідчується витягом про реєстрацію право власності на нежитлових будівлі та споруди (ремонтна майстерня, гараж, паркан, трансформатор) загальною площею 2736,40 кв.м. № 17840062 від 22 лютого 2008 року (арк. справи 172, 173).

Податковим органом в ході перевірки встановлено, що позивач користується зазначеними будівлями шляхом перевірки розрахунків за активну електричну енергію, актів приймання-передачі товарної продукції та виписки банку, відповідно до яких підприємство здійснювало оплату використаної електроенергії (арк. справи 178 - 195), а також шляхом дослідження акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24 квітня 2009 року, складеного Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області, яким встановлено самовільне використання земельної ділянки площею 0,8404 га (арк. справи 167- 168).

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності донарахування земельного податку та застосування штрафних санкцій з цього податку.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(надалі Закон №509) та Законом України від 03 липня 1992 року №2535-ХІІ «Про плату за землю»(далі Закон № 2535) та Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Закону №2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів учасників угоди про розподіл продукції сплачують земельний податок.

Статтею 5 Закону №2535 визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої та другої статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об»єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача.

Площа земельної ділянки, на якій розташовані об»єкти власності ТОВ «Гранит Донбасу», що використовується в господарській діяльності складає 2736,4 кв.м, в тому числі під ремонтною майстернею 1461,10 кв.м та під гаражем 1275,30 кв.м. Перевіркою встановлено, що позивачем в господарській діяльності крім земельних ділянок під власними будівлями використовувались прилеглі земельні ділянки площею 8404 кв.м., що зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області від 24.04.2009р.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється апелянтом, що правовстановлюючі документи, які б надавали позивачеві право на користування земельними ділянками, площею 2736,4 кв.м. та 8404 кв.м. у перевіряє мий період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року та на момент здійснення перевірки з 31 травня 2010 року по 11 червня 2010 року були відсутні.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 20 серпня 2010 року позивач уклав договір оренди з Тельманівською селищною радою, відповідно до якого орендарю (позивачу) надана земельна ділянка загальною площею 1,0974га. Договір зареєстрований Державним підприємством «Центр державного кадастру»20 серпня 2010 року №041017500009 (арк. спр. 145-152, 203-206).

Отже, позивач саме з 20 серпня 2010 року зареєстрував договір про оренду землі в державному земельному кадастрі.

Згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

В порушення вказаної норми підприємство позивача не надавало до ДПІ у Тельманівському районі розрахунки земельного податку на 2008 та 2009 роки за землі, які знаходилися в його користуванні під власними будівлями площею 27346,4 кв. м., що стало підставою для винесення податковим органом 06.07.2010року податкового повідомлення-рішення №0001022300/0 про донарахування ТОВ «Гранит Донбасу»земельного податку у сумі 2278,499 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 147925 грн. відповідно до пп..17.1.1, 17.1.2 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач є фактично орендарем, а договір оренди обумовлює сплату орендної плати, що сплачується у сумі, встановленій цим договором, а не земельного податку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, орендарем позивач став лише 20 серпня 2010 року, коли уклав договір оренди та зареєстрував його в державному земельному кадастрі.

Фактично позивач до укладення договору оренди земельної ділянки був її користувачем, що підтверджено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24.04.2009р. Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області, який не було оскаржено у встановленому законом порядку, про що підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Отже, враховуючи, що позивач фактично є користувачем вказаної земельної ділянки, то він є платником земельного податку у розумінні статті 5 Закону №2535.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що податковим органом не доведено підстави нарахування позивачу земельного податку та застосування штрафних санкцій з цього податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, постанови прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування прийнятого рішення та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тельманівському районі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2а-19809/10/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2а-19809/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит Донбасу»до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 06 липня 2010 року № 0001022300 про нарахування 2278 грн. 49 коп. земельного податку і застосування 1479 грн. 25 коп. штрафних санкцій з цього податку скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит Донбасу»до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 06 липня 2010 року № 0001022300 про нарахування 2278 грн. 49 коп. земельного податку і застосування 1479 грн. 25 коп. штрафних санкцій з цього податку відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 10 листопада 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена та підписана колегією суддів 12 листопада 2010 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська