Ухвала суду № 22293565, 12.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р.справа № 2а-4932/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Добродняк І.Ю

          суддів:                     Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання:          Ліпіній О.О.

за участю представників:

позивача:                    - ОСОБА_1, дов. від 23.06.10

відповідача:                    - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року

у справі № 2а-4932/10/0870

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем у платіжних дорученнях:

-платіжне доручення № 6499 від 25.05.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за квітень 2010 р." на суму 2 300 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 6711 від 26.05.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за квітень 2010 р." на суму 700 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 6870 від 28.05.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за квітень 2010 р." на суму 2 435 746,00 грн.;

-платіжне доручення № 6818 від 27.05.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за квітень 2010 р." на суму 2 100 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 7307 від 10.06.2010 р. з призначенням платежу - "штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень" на суму 21,00 грн.;

-платіжне доручення № 7464 від 11.06.2010 р. з призначенням платежу - "авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010 р." на суму 1 000 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 7912 від 17.06.2010 р. з призначенням платежу - "авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010 р." на суму 1 000 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 8200 від 23.06.2010 р. з призначенням платежу - "штрафна санкція з 11ДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень" на суму 44,00 грн.;

-платіжне доручення № 8393 від 24.06.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за травень 2010 р." на суму 500 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 8265 від 24.06.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за травень 2010 р." на суму 800 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 8399 від 25.06.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за травень 2010 р." на суму 1 100 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 8432 від 29.06.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за травень 2010 р." на суму 850 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 8433 від 29.06.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за травень 2010 р." на суму 1 650 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 8435 від 29.06.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за травень 2010 р." на суму 1 300 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 8436 від 29.06.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за травень 2010 р." на суму 1 000 000,00 гри.;

-платіжне доручення № 8444 від 30.06.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за травень 2010 р." на суму 574 000,00 грн.;

-платіжне доручення № 8437 від 30.06.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за травень 2010 р." на суму 300 135,26 грн.;

-платіжне доручення № 8438 від 30.06.2010 р. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за травень 2010 р." на суму 469 974,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що жодною нормою закону не передбачено право податкового органу змін,вати за власною ініціативою призначення платежу, який визначено платником податків при сплаті сум податкових зобов’язань та направляти суми на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.10 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.60), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та в позові відмовити повністю.

Відповідач зазначає, що на податковий орган покладено функцію контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів. Відповідач не змінював призначення платежу, а лише здійснив проведення операцій в особових рахунках платника податків в хронологічному порядку як того вимагає Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету. Суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносин виникли з приводу можливості податкового органу змінювати призначення платежу, визначене позивачем в платіжних дорученнях на сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, постановою від 01.09.09 у справі № 5/325-5/329 Верховний Суд України скасував судові рішення попередніх судових інстанцій, які були прийняті на користь позивача, і залишив в силі податкове повідомлення-рішення № 0000210203/2 від 07.10.04, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 37809687,50 грн. (25206458,33 грн. - основний платіж, 12603229,17 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Позивачем в травні-червні 2010 року перераховані грошові кошти до Державного бюджету відповідними, переліченими вище платіжними дорученнями, із визначенням в них призначення платежу –податок на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010 року, штрафна санкція з податку на додану вартість, нарахована самостійно у зв’язку з проведенням уточнень.

Проте відповідач самостійно здійснив розподіл грошових коштів, сплачених вищевказаними платіжними дорученнями, і пропорційно зменшив суму податкового боргу позивача, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000210203/2 від 07.10.04, про що на адресу позивача направив відповідні податкові повідомлення.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що зміна призначення платежу відповідачем є неправомірною, такою, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону, на який посилається відповідач в якості обґрунтування оскаржуваних дій, встановлена рівність бюджетних інтересів та зазначено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як визначено в пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведених правових норм в їх сукупності випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України належить виключно платнику.

Недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в будь-якому випадку не надає права податковому органу змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Такий висновок також підтверджується п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка визначаючи підстави для примусового стягнення активів платника податків, вказує, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Таким чином, позивач, перерахувавши вказаними вище платіжними дорученнями суми податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, штрафні санкції з податку на додану вартість, нараховані у зв’язку з проведенням уточнень, виконав свої зобов’язання зі сплати податку за відповідні, визначені платником податку у платіжних дорученнях, періоди.

Самостійне розпорядження органами державної податкової служби коштами платника податків і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків, є протиправним та порушує також вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції з’ясовані усі суттєві обставини, необхідні для правильного вирішення справи, прийнято законне та обґрунтоване рішення. Визначені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запоріжжя окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у справі № 2а-4932/10/0870 – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                            І.Ю. Добродняк

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            Я.В. Семененко