Ухвала суду № 22293561, 24.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р.справа № 2а-3118/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Добродняк І.Ю

          суддів:                     Семененка Я.В. Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання:          Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача          - ОСОБА_1 (дов. від 09.08.2010 р.)

відповідачів - ОСОБА_2 (дов. від 06.07.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року

у справі № 2а-3118/10/0870

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень –Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо самостійного розподілу коштів позивача, призначення яких було визначено у платіжному дорученні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що жодною нормою закону не передбачено право податкового органу змін,вати за власною ініціативою призначення платежу, який визначено платником податків при сплаті сум податкових зобов’язань та направляти суми на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2010 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо самостійного розподілу коштів позивача, призначення яких було визначено у платіжному дорученні №13214 від 11 листопада 2010 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.42), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та в позові відмовити повністю.

Відповідач зазначає, що на податковий орган покладено функцію контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів. Відповідач не змінював призначення платежу, а лише здійснив проведення операцій в особових рахунках платника податків в хронологічному порядку як того вимагає Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету. Суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачем платіжним дорученням від 11.11.09 № 13214 (а.с.9) перераховано до Державного бюджету суму 3001410,00 грн. з призначенням платежу –податок на прибуток за підсумками 9 місяців 2009 року.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету за період з 13.02.2010 по 15.03.2010, за результатами якої складено акт №190/08-05/00130926 від 07.05.2010.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пп.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 84168703,08 грн. (основний платіж –42084351,54 грн., штрафні (фінансові) санкції - 42084351,54 грн.), визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000180203/0 від 21.07.04, у зв’язку з прийняттям відповідного рішення Верховного Суду України від 02.02.2010, яким визнано на користь відповідача означену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідач при цьому виходив з того, що датою виникнення податкового боргу є 13.02.2010, сума податкового боргу - 42084351,54 грн., сума погашеного податкового боргу –2499633,00 грн., документ, на підставі якого погашено податковий борг, –декларація з податку на прибуток за 2009 рік № 13737 від 04.02.2010, термін сплати якої 19.02.2010, внаслідок чого кількість днів затримки сплати узгодженого податкового зобов’язання - 7 днів.

Відповідно до декларації підприємства з податку на прибуток за 2009 рік в рядку 14 податкової декларації «податкове зобов’язання звітного періоду»визначена сума 501777 грн., в рядку 15 «сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року»- 3001410 грн., відповідно, сума податку до сплати (рядок 17 декларації) – «-»(а.с.8).

Таким чином, сума 2499633,00 грн., сплачена платіжним дорученням №13214 від 11.11.09, фактично направлена відповідачем на погашення податкового боргу, який утворився відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000180203/0 від 21.07.04.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що зміна призначення платежу відповідачем є неправомірною, такою, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону, на який посилається відповідач в якості обґрунтування оскаржуваних дій, встановлена рівність бюджетних інтересів та зазначено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як визначено в пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведених правових норм в їх сукупності випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України належить виключно платнику.

Недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в будь-якому випадку не надає права податковому органу змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Такий висновок також підтверджується п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка визначаючи підстави для примусового стягнення активів платника податків, вказує, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Таким чином, позивач, перерахувавши платіжним дорученням від 11.11.09 № 13214 суму 3001410,00 грн. податку на прибуток за підсумками 9 місяців 2009 року, виконав своє зобов’язання зі сплати податку на прибуток виключно за відповідний, визначений платником податку у вказаному платіжному дорученні, період.

Самостійне розпорядження органами державної податкової служби коштами платника податків і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків, є протиправним та порушує також вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції з’ясовані усі суттєві обставини, необхідні для правильного вирішення справи, прийнято законне та обґрунтоване рішення. Визначені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі № 2а-3118/10/0870 –залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                            І.Ю. Добродняк

          Суддя:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська