Ухвала суду № 22293545, 29.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р.справа № 2а-8025/09/1170 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

          суддів:                     Мельника В.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання:          Мачихін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки" Відкритого акціонерного товариства "Завод Сегмент"

на постанову : Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 р. у справі №2а-8025/09/1170

за позовом: Дочірнього підприємства "Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки" Відкритого акціонерного товариства "Завод Сегмент"

до: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про: визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ,

Встановила:

14.10.2008 року Дочірнє підприємство «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002391520/0 від 11.05.2007 р., яким позивачу за наслідками попередньої перевірки дотримання Дочірнім підприємством «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент»граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, оформленої актом №226/15-20/13444765 від 11.05.2007 року, визначені штрафні санкції з податку на додану вартість на суму 6071грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 року в позові відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 01.12.2009 р. №1624/13/13-09.

Суд також дійшов висновку, що оспорюване рішення не суперечить діючому законодавству та визнав безпідставними посиланнями позивача на ст..250 Господарського кодексу України, оскільки застосовані до позивача штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податку на додану вартість не є адміністративно –господарськими в розумінні Господарського –кодексу України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким позов Дочірнього підприємства «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент»задовольнити.

Позивач вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято внаслідок неповного з’ясування обставин справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права.

Так, апелянт зазначає, що підстав для нарахування штрафних санкцій Відповідач не мав, оскільки Позивачем систематично погашалась сума основного боргу, при цьому Відповідачем неправомірно відносились вказані суми в рахунок штрафних санкцій, а не в рахунок основного податкового боргу.

Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано, що підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення №0002391520/0 є Акт попередньої перевірки дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання Дочірнім підприємством «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»ВАТ «Завод Сегмент»№ 226/15-20/13744765 від 11.05.2007.

Підпункт 17.1.7 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання. Механізм застосування штрафних санкцій визначено Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби N 110 від 17.03.2001 в п. 10 якої передбачено, що факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства.

Акт попередньої перевірки дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання Дочірнім підприємством «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»ВАТ «Завод Сегмент», 226/15-20/13744765 від 11.05.2007 НЕ відповідає вказаним вимогам, так в Акті не зазначено, яка сума податку на додану вартість була фактично сплачена Позивачем, на яку суму податкового зобов'язання нараховано штрафні санкції, зміст вчиненого Відповідачем порушення.

Крім того, із Акту № 226/15-20/13744765 від 11.05.2007 не вбачається за який період здійснювалась попередня перевірка дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, за результатами якої складено вказаний Акт, на підставі якого прийнято оскаржуване повідомлення - рішення .

Крім того, апелянт зазначив, що згідно із ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки, у Акті № 226/15-20/13744765 від 11.05.2007 не зазначено за який період здійснювалась попередня перевірка, відповідно у Позивача є всі підстави вважати, що штрафні санкції нараховані згідно із оскаржуваним податковим повідомленням -рішенням з порушення строків передбачених у ст. 250 ГК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»ВАТ «Завод Сегмент»22.05.2006 р. та 20.06.2006 р. подало до ДПІ у м. Кіровограді декларації з ПДВ відповідно №38384 та №42859.

11 травня 2007 року Державною податковою інспекцією в м. Кіровограді проведено попередню перевірку дотримання Дочірнім підприємством «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент»граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, за наслідками якої складено акт №226/15-20/13444765 від 11.05.2007 року.

Під час проведення перевірки встановлено, що ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки»ВАТ «Завод Сегмент»порушено граничні терміни сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що також вбачається із зворотного боку облікової картки платника.

Конкретний розрахунок штрафних санкцій із зазначенням платежів, декларацій, періодів затримки міститься у додатку до акту «Розрахунок ШС».

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Кіровограді винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002391520/0 від 11.05.2007 р., яким до ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент»застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 6 071,00 грн.

Відповідно до п.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-111, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-111 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-111 платник податків зобов'язаний подавати податкову декларацію до органів державної податкової служби щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.

Згідно п. 5.1 зазначеного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

У відповідності до п. п. 5.4.1 лт. 5.4 ст. 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до вимог п.п. 17.1.7 вказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 N 2181-III, є податковим зобов'язанням і при визначенні цих штрафних декларації, дикцій податковим органом мають дотримуватись строки, передбачені підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вищевказаного Закону.

В силу п.п. 15.1.1. ст. 15 зазначеного Закону за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова платником декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Як свідчить розрахунок штрафних санкцій, що є додатком до акту перевірки, оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідає зазначеним вище нормам Закону 2181 та є наслідком несвоєчасної сплати зобов’язань, визначений у податкових деклараціях № 38384 від 22.05.06р. та № 42859 від 30.06.2006 року.

Посилання відповідача на те, що суб’єктом владних повноважень при застосуванні адміністративного-господарської відповідальності порушено строки, визначені ст.. 250 ГК України не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до ст.250 ГК України адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом. Твердження позивача є помилковим, а саме положення статті 250 ГК України не розповсюджуються на строки стягнення штрафних санкцій, прямо встановлених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон № 2181-ПІ). У преамбулі Закону № 2181-III вказано, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Статтею 1 Закону № 2181-ПІ визначено, що штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платників податків у зв'язку з порушенням ними правил оподаткування, визначених відповідними законами. Зокрема, згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у вище зазначених розмірах.

Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

З огляду на зазначене, рішення, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, обґрунтовано прийнято податковим органом у строк передбачений ст..15 Закону 2181.

Доводи позивача стосовно недоліків акту перевірки не приймаються судом апеляційної інстанції, як такі, що суперечать змісту розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до акту перевірки.

Посилання позивача на платежі, що здійснювались 28.04.07р., 25.05.2007 року також не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки згідно розрахунку штрафних санкцій останні нараховано за період з 30.05.06 по 22.01.2007р.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення, яке відповідає фактичним обставинам та діючому законодавству, що виключає підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки" Відкритого акціонерного товариства "Завод Сегмент" залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

У повному обсязі 30.12.2011р.

Головуючий:                                                            Л.П. Туркіна

          Суддя:                                                            В.В. Мельник

          Суддя:                                                            О.А. Проценко