Постанова № 22291021, 14.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2012 року 14:06 № 2а-1192/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Осінній Д.О. (керівник, діє на підставі статуту), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (довіреність № 45 від 12.03.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність від 12.03.2012 р. № 113/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Індбуд»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Києва

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Індбуд»з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2011 р. № 0000422302, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість на 320981 грн. за основним платежем та на 70403 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Моє житло»за період листопада 2010 року та січня 2011 року.

Позивач зазначає, що в рамках існуючої із зазначеним контрагентом угоди про постачання будматеріалів, позивачем здійснено попередню оплату за продукцію: у наведених розмірах: 1000000,00 грн. з ПДВ, 689650,12 грн. з ПДВ, 236237,52 грн. з ПДВ.

Відповідно до існуючих правил, а саме за правилом «першої події»проведенням попередньої оплати, позивачу було видано податкові накладні, що і є підставою для формування спірних сум податкового кредиту. У свою чергу контрагентом зазначені суми податкових зобовязань включені до податкових зобовязань, що підтверджується податковими деклараціями цієї особи. При цьому, як зазначає позивач, поставка продукції, яка здійснювалась на НСК «Олімпійський», була перевірена Головним контрольно-ревізійним управлінням у м. Києві в рамках перевірки взаємовідносин підрядних та субпідрядних організацій, які працювали на зазначеному обєкті.

У той же час, як зазначає позивач, ДПІ прийшла до помилкового висновку про відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту. Зокрема, як зазначає позивач, підставою для таких висновків стало те, що згідно з актом перевірки контрагента позивача підприємство відсутнє за місцезнаходженням і ДПІ у Залізничному районі м. Львова не має можливості перевірити це підприємство, що, на думку позивача не є підставою для позбавлення його права на спірні суми податкового кредиту.

Відтак, позивач вважає спірні суми податкового кредиту такими, що сформовані відповідно до законодавства, а спірне рішення необґрунтованим та протиправним у звязку з чим просить його скасувати.

Відповідач проти позову заперечує та виходячи з підстав, визначених в акті перевірки, зазначає, що спірне рішення прийнято на підставі в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України, а отже підстав для скасування спірного рішення не має.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Закрите акціонерне товариство «Індбуд»(код з ЄДР 18093516; 01013, м. Київ, вул. Промислова, 6-г) зареєстровано у статусі юридичної особи 01.06.1993 р. Взято на податковий облік 18.06.1997 р. та станом на 31.03.2011 р. позивач перебував на обліку у відповідача. З 04.07.1997 р. по день підписання акту перевірки позивач був платником ПДВ.

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»найменування позивача змінено на - Приватне акціонерне товариство «Індбуд».

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «ІНБУД»(на час розгляду справи ПАТ «Індбуд») з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 20.06.2011 р. № 3222/23-222-18093516 (далі Акт перевірки).

Згідно з п. 3.2.2. Акту перевірки встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 320981 грн., у т.ч. за листопад 2010 р. на 281608 грн., за січень 2011 р. 39373 грн.

У ході відпрацювання, як зазначено в Акті перевірки, декларацій позивача встановлено відносини у зазначені періоди з ПП «Моє житло», стан направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, зареєстровано в ДПІ у Залізничному районі м. Львова, Свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.04.2011 р., тобто ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не може провести зустрічну перевірку ПП «Моє житло»щодо взаємовідносин з ЗАТ «Індбуд». Згідно акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 11.04.2011 р. № 826/15-2/33533608 за зазначений вище період встановлено не формування податкових зобовязань та податкового кредиту ПП «Моє житло»та відсутність обєкту оподаткування. Тобто, як зазначено надалі в Акті перевірки, встановлено порушення статей 203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання зазначених вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ПП «Моє житло». Відповідно до акту перевірки контрагента, як зазначає в Акті перевірки відповідач, не відображено податкові зобовязання по відносинам з позивачем та за даними автоматизованого співставлення у звязку з цим має місце розбіжність, а саме завищення податкового кредиту.

Відтак, як зазначено в Акті перевірки, порушення вимог п/п. 7.2.3, 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.2., 198.3., 198.6., ст. 198, п. 201.4. ПК України, призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на 281608 грн., січень 2011 року 39373 грн., а всього 320981 грн., що складає суму донарахованих позивачу сум податкових зобовязань з ПДВ.

Інших підстав прийняття оскаржуваного рішення акт перевірки не містить.

Тобто, по суті, висновок ДПІ про нарахування податкових зобовязань позивачу ґрунтується на тому, що контрагент позивача, на думку ДПІ, не задекларував податкових зобовязань за відносинами з позивачем.

У взаємозвязку з вищенаведеним та в контексті аналізу операцій, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, під час розгляду справи встановлено наступне.

26 листопада 2010 року між позивачем та ПП «Моє житло»(продавець) укладено договір поставки № 04-26/11/2010 р.

Договором передбачено постачання «сендвіч-панелів»та комплектуючих до них. Оплата здійснюється шляхом передплати у розмірі 70% вартості партії товару, а інша частина у розмірі 30% - після повідомлення про готовність товару до відвантаження з заводу. Умови поставки DDP. Розвантаження здійснюється силами покупця.

На підставі рахунку від 25.11.2010 р. позивачем здійснено часткову попередню оплату за будівельні матеріали на користь ПП «Моє житло»у розмірі 1000000,00 грн. у т.ч. ПДВ 166666,67 грн. з приводу чого позивачем надано банківську виписку. Окрім того, згідно з банківською від 30.11.2010 р. позивачем здійснено оплату за будматеріали на користь ПП «Моє житло»у розмірі 689650,12 грн. у т.ч. ПДВ 114941 грн. Всього проведено попередньої оплати на суму 1 689 650,12 грн. з ПДВ.

На користь позивача видано податкові накладні № 14 від 25.11.2010 р. на суму попередньої оплати 1000000 грн. з ПДВ 166666,67 грн. та № 15 від 30.11.2010 р. по факту попередньої оплати у розмірі 689650,12 грн. у т.ч. ПДВ 114941,69 грн.

Всього за цими податковими накладними ПДВ складає 281608,4 грн., що складає спірну суму податкового кредиту за листопад 2010 року.

У взаємозвязку з наведеним слід додати, що на суму попередньої оплати згідно з видатковими накладними: від 10.12.2010 р. № 1-001012 р. поставлено будівельні матеріали на суму 1064746,96 грн. з ПДВ 171791,16 грн.; від 15.12.2010 р. № 2/1-001512 поставлено профіль на суму 106704 грн. у т.ч. ПДВ 17784 грн.; від 15.12.2010 р. № 2-001512 поставлено будівельні матеріали на суму 253357,26 грн. у т.ч. ПДВ 42226,21 грн. від 15.12.2010 р. № 1/2-001512 поставлено профіль на суму 119527,20 грн.; від 17.12.2010 р. поставлено профіль на суму 398619,00 грн. у т.ч. ПДВ 66436,50 грн., від 17.12.2010 р. № 3-001712 поставлено аксесуари на суму 151936,70 грн. у т.ч. ПДВ 25322,78 грн., від 17.12.2010 р. № 3/1-001712 поставлено начільники для RW панелей на суму 16808,40 грн. у т.ч. ПДВ 2801,40 грн.; від 20.12.2010 р. № 4-002012 поставлено профіль на суму 209172,60 грн. у т.ч. з ПДВ 34862,10 грн.; від 20.12.2010 р. № 4/1-002012 поставлено профіль на суму 175757,40 грн. у т.ч. ПДВ 29292,90 грн.; від 21.12.2010 р. № 5-002112 поставлено профіль на суму 39756,60 грн. у т.ч. ПДВ 6626,10 грн.; № 1-002701 від 27.01.2011 р. поставлено ущільнювач карнизний на суму 15847,92 грн. Всього за цей період поставлено продукції на 1 594 234,04 грн. з ПДВ.

Окрім того, згідно з банківською випискою від 31.01.2011 р. позивачем здійснено оплату на користь ПП «Моє житло»за профіль та інші буд.матеріали у розмірі 236237,52 грн. у т.ч. ПДВ 39372 грн. На суму попередньої оплати позивачу видано податкову накладну № 2 від 31.01.2011 року. Згідно з видатковими накладними після цієї дати позивачу було поставлено: за накладною від 03.02.2011 р. № 3-000302 профіль на суму 145665 грн. у т.ч. ПДВ 24277,50 грн.; за накладною від 03.02.2011 р. № 2-000302 профіль на суму 158347,80 грн.

Всього здійснено попередньої оплати 1 925 887,64 грн. з ПДВ та поставлено продукції на суму 1 898 246,84 грн. з ПДВ.

Відтак, виходячи з умов договору, якими передбачено проведення попередньої оплати, наведених вище відомостей щодо дат проведення оплати та дат оформлення видаткових накладних, слід дійти висновку, що в даному випадку позивачем спочатку здійснювалась попередня оплата продукції та надалі поставка продукції.

При цьому, під час розгляду справи надано податкові декларації з ПДВ ПП «Моє житло»за листопад 2010 р. та січень 2011 року, які зареєстровані в ДПІ, з яких вбачається формування податкових зобовязань, що спростовує доводи ДПІ відносно не формування цим підприємством податкових зобовязань (неподання декларацій).

До того ж, як вбачається з актів виконаних робіт за грудень 2010 року складених за участю замовника ДП «НСК «Олімпійський», Генпідрядника ТОВ «АК Інжиніринг»та субпідрядника позивача, а також видаткових накладних, придбані позивачем у ПП «Моє житло»профілі та інші будівельні матеріали були використані при виконанні робіт на НСК «Олімпійський».

Вирішуючи у взаємозвязку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Щодо відносин з формування податкового кредиту у 2010 році, слід зазначити наступне.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо відносин з формування податкового кредиту у 2011 році, слід зазначити наступне.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозвязку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення у встановлений строк розбіжностей між даними позивача з його контрагентом та повідомлення платників податків про ці розбіжності у встановлений строк.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Виходячи з вищенаведених положень законодавства, є правомірним формування податкового кредиту по факту оплати коштів (в якості попередньої оплати) за продукцію (по першій події), а відтак, в даному випадку формування позивачем у спірні періоди податкового кредиту по факту попередньої оплати відповідає наведеним вище вимогам законодавства.

Слід додати, що в даному випадку угода з придбання продукції вкладається в рамки звичайної господарської діяльності позивача та за своїм змістом спрямована на використання її результатів у власній господарській діяльності позивача, яка, як вбачається з матеріалів справи, була спрямована на реалізацію взаємовідносин між НСК «Олімпійський», ТОВ «АК Інжиніринг»та позивачем з метою отримання прибутку. Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних є правомірною. Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними банківських документів.

Суд у взаємозвязку з наведеним також зазначає, що вирішуючи спір по суті, виходить саме з тих обставин та підстав, які покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

В даному випадку обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог, визначених підпунктами 7.4.1, 7.4.5., 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.1. п. 198.6 п. 201.7. ПК України щодо підстав та обставин виникнення права на податковий кредит. Названі законодавчі акти виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставлять у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, як-то недекларування податкових зобовязань з ПДВ, документального підтвердження чого ДПІ не надало в даному випадку (в контексті наявності зареєстрованих декларацій контрагента позивача за спірні періоди), за загальним правилом самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на податковий кредит з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, сформований за операціями з цим контрагентом.

При цьому, хоча сам факт попередньої оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне також зазначити, що в даному випадку сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, а також сукупність первинних документів щодо подальшого руху продукції, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій з поставки, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій з поставки.

Відносно відсутності у ДПІ інформації про контрагента та неможливість проведення зустрічної перевірки суд зазначає, що в даному випадку, як зазначено вище, податковий кредит правомірно сформований за фактом попередньої оплати (за першою подією), а відсутність інформації у ДПІ відносно контрагента свідчить не про встановлення певних обставин, які виключають можливість формування позивачем податкового кредиту, а про відсутність, недоведеність обставин, на які посилається ДПІ в Акті перевірки в обґрунтування відсутності підстав для формування спірних сум податкового кредиту, які (наведені ДПІ обставини), як зазначено вище, взагалі знаходяться поза межами норм і правил, які регламентують правила формування податкового кредиту у разі здійснення попередньої оплати, а отже відсутність у ДПІ інформації відносно контрагента не може бути підставою для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

ДПІ не надала під час розгляду справи рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України, яким би встановлювалась реєстрація контрагента позивача на підроблені, втрачені документи або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину між позивачем та його контрагентом.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства, які б позбавляли позивача права на спірні суми податкового кредиту та, відповідно, не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваних рішень, у звязку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач у позові не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Індбуд»(код з ЄДР 18093516; адреса: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 6-г) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 р. № 0000422302 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2012 р.