Постанова № 22290988, 07.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2012 року 14:10 № 2а-13954/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аві-Маркет"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

проскасування податкового повідомлення - рішення № 0002132312 від 13.04.2011 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІ-МАРКЕТ», (далі по тексту позивач, ТОВ «АВІ-МАРКЕТ»), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, (далі по тексту відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13 квітня 2011 року №0002132312.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13954/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення № 0002232309 від 19 квітня 2011 року прийнято необгрунтовано, оскільки відповідач безпідставно прийшов до висновку про нікчемність правочинів між ТОВ «АВІ-МАРКЕТ»та ТОВ «Тітан С-2», в силу чого відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов"язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначив, що висновки акту перевірки є обгрунтованими, оскільки, видані від імені ТОВ «Тітан С-2»податкові накладні не мають юридичної сили, а правочини між ТОВ «АВІ-МАРКЕТ»та ТОВ «Тітан С-2»є нікчемними, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІ-МАРКЕТ» зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 19 грудня 2006 року, про що зроблено запис за №10741020000022001.

20 січня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІ-МАРКЕТ» було взято на облік платників податків Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

20 січня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІ-МАРКЕТ» зареєстроване як платник податку на додану вартість та отримало свідоцтво №100014455 від 20.01.2007р., індивідуальний податковий номер 347958426590.

На підставі направлення № 375/23-12 від 11.03.2011 року, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.03.2011 року № 450/23-12 та постанови СВ ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 13.12.2010 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тітан С-2»(код ЄДРПОУ 35554237) за період з 01.01.2010 року по 01.12.2010 року, за результатами якої складений акт від 30 березня 2011 року № 701/23-12/34795847.

Згідно висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки, Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІ-МАРКЕТ»порушено вимоги п.п. 7.2.4. п. 7.2, п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5 пункту 7.4, п.7.7.1. п. 7.7., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97, що призвело до завищення рядка 22.2 (відємне значення різниці поточного звітного періоду що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) за серпень 2010 року в розмірі 4674,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду розмірі 195450,00 грн., в т.ч. по періодах за серпень 2010 року на суму 190776,00 грн., за вересень 2010 року на суму 4674, 00 грн..

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва на підставі акту перевірки № 701/23-12/34795847 від 30.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002132312 від 13 квітня 2011 року, яким позивачу визначено суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 244313,00 грн., у тому числі за основним платежем 195450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48863,00 грн.

У вказаному Акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що податкові накладні №020806 від 02.08.2010р., №030814 від 03.08.2010р., №100814 від 10.08.2010р., №190812 від 19.08.2010р., складені ТОВ «Тітан С-2», не мають юридичної сили, не є первинним документом бухгалтерського обліку, складені з порушенням вимог п.п.1.2 п.1, п.п. 2.1, 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з пояснень представника позивача, господарські взаємовідносини між ТОВ «АВІ-МАРКЕТ»та ТОВ «Тітан С-2» виникли за ініціативою ТОВ «Тітан С-2», яке надало позивачу пропозицію придбати товар (електронні ваги, сканери штрихкодів, принтери, чекова термобумага, етикетки та ін.). Договори між позивачем та ТОВ «ТИТАН С-2» не укладались, правовідносини здійснювались, зокрема, на підставі рахунків-фактур.

Судом встановлено, що ТОВ «ТИТАН С-2»були виписані рахунки-фактури від 02.08.2010 р., на загальну суму 509393,30 грн., в тому числі ПДВ - 84898,93 грн., від 03.08.10 р.на загальну суму 301017,43грн., в тому числі ПДВ - 50169,57грн., від 19.08.10 р. на загальну суму 270543,12 грн., в тому числі ПДВ - 45090,52 грн., від 10.08.10 р. на загальну суму 91745,04 грн., в тому числі ПДВ - 15290,84 грн., та видаткові накладні: № 020814 від 02.08.10 р., № 030811 від 03.08.10 р., № 190814від 19.08.10 р., № 100811 від 10.08.10 р. Згідно вказаних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИТАН С-2»виступало постачальником позивачу товарів, а саме, етикет-лент, касових стрічок, чекового термопаперу, етикеток самоклеючих, факс-паперу, паперу, принтеру, сканерів штрихкодів, етикет-пістолетів, ваг електронних, запасних частин та аксесуарів до них, тощо.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування коштів на рахунки ТОВ «Тітан С-2»за отримання товару, вказаного у рахунках-фактурах, що підтверджується наступними банківськими виписками: № 1078 від 03 вересня 2010 року на суму 144000,00 грн., №1082 від 03 вересня 2010 року на суму 146220.00 грн., №1079 від 03 вересня 2010 року на суму 147960.00 грн., №1081 від 03 вересня 2010 року на суму148320,00 грн., № 1109 від 16 вересня 2010 року на суму 144000,00 грн., № 1110 від 16 вересня 2010 року на суму 144000,00 грн., № 41 від 16 вересня 2010 року на суму 130000,00 грн., № 1116 від 20 вересня 2010 року на суму 168199,19 грн.,

Відповідно до вищезазначених видаткових накладних, ТОВ «Тітан С-2» були виписані наступні податкові накладні: № 020806 від 02.08.2010р., №030814 від 03.08.2010р., №100814 від 10.08.2010р., №190812 від 19.08.2010р.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, в провадженні СВ ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську знаходиться кримінальна справа № 02/10/8037, порушена проти директора ТОВ «ТИТАН С-2», ОСОБА_1 за ч.3 ст.212 КК України.

В ході відпрацювання кримінальної справи, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську складено акт № 800/23-709/35554237 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Тітан С-2»щодо повноти нарахування та своєчасної сплати в бюджет податку на додану вартість за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Е-Восток Україна», яким встановлено порушення ТОВ «Тітан С-2»вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 2 339 589 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування в звязку з чим, позивачем порушено вимоги статті 228 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними згідно частини першої статті 216 Цивільного кодексу України.

Суд не погоджується з доводами, наведеними відповідачем, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, який був придбаний в серпні 2010 року ТОВ «АВІ-МАРКЕТ»у ТОВ «Тітан С-2»на загальну суму 1172699,00 грн. (в тому числі ПДВ 195450,00грн.) в подальшому був частково реалізований позивачем наступним контрагентам: ТОВ «РВС-Сервіс», ФОП ОСОБА_2, Дочірнє підприємство «Бест Альтернатива», ТОВ «Орієнтир-Сервіс», ТОВ «ІнтеграВест», ТОВ «Арго торгівельна мережа», ТОВ «НВО «РИФ», ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Гера-Сервіс», ДП «Фаберлік Україна, ТОВ «Альфа-Юсіель», ПП «Нічний Експрес», ПП «Торговий дім «Вест Лайн», ТОВ «ГеліосМастер», ТОВ «ЕЙ СІ ЕС», ТОВ «АЛЮТЕХ-К», ТОВ «Експотрейд-Сервіс», ТОВ «Альтинет», ТОВ «ВВС Сервіс», ТОВ «Торговий Дім Ойл Груп», ТОВ «Паритет, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Альфа-ЮСІЕЛЬ», ЗАТ «Менеджінгкомпані», ТОВ «ГОлден Мін», ТОВ «Еспотрейд-Сервіс», ТОВ «Тарлев», ПП «Бігсан», ТОВ «Альтинет», ТОВ «Спекл», ТОВ «ГлобалГлассКонстракшн», ТОВ «Галант», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Голден Мін», ТОВ «Технолоджик», ТОВ «Компанія «Ліберті Україна», ТОВ «РНТ-Юкрейн».

Доставка товару позивачу здійснювалася шляхом використання послуг компанії «ААЗ Трейдинг Ко»(Авто люкс).

Зазначені обставини підтверджуються доказами, наданими позивачем та залученими до матеріалів справи, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, банківськими виписками.

Таким чином, судом визнається наявність причинного звязку між придбанням позивачем товару у ТОВ «Тітан С-2»та його подальшого продажу з метою отримання прибутку.

Судом також встановлено, що на час здійснення позивачем правочинів із ТОВ «Тітан С-2», останнє було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, на час існування спірних правовідносин, регулювались, зокрема, статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 -5.8 цієї статті.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарських операціях, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Тітан С-2»,останній не був визнаний банкрутом, знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент здійснення господарських операцій, установчі документи ТОВ «Тітан С-2»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Тітан С-2», та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

Судом встановлено, що первинні документи, що складались на реалізацію правочинів між позивачем та ТОВ «Тітан С-2» містять всі обов"язкові реквізити та, що для позивача за результатами господарських правовідносин із ТОВ «Тітан С-2»мало місце реальне настання правових наслідків, ними обумовлених. Позивачем доведений зв'язок між укладеними правочинами та його господарською діяльністю, у позивача відбулися зміни в його майновому стані в звязку з виконанням зазначених правочинів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач вчиняв дії, направлені на отримання прибутку шляхом купівлі-продажу вказаного товару.

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог п.п. 7.2.4. п. 7.2, п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5 пункту 7.4, п.7.7.1. п. 7.7., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», при здійсненні господарських правовідносин із ТОВ «Тітан С-2»та доказів вчинення позивачем діяльності, направленої на ухилення від сплати податків.

Позивачем надано суду достатні докази в обгрунтування позовних вимог.

На відшкодуванні судових витрат позивач не наполягав, про що подав письмову заяву від 07.03.2012 р..

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аві-Маркет" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва № 0002132312 від 13.04.2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 07.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 16.03.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко