Постанова № 22290239, 30.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2012 року 14:05 № 2а-15587/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 21.09.2011р. б/н),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 20.09.2011р. № 115),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий центр реклами»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 червня 2011 року № 0002382311/0, № 0002392311/0, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий центр реклами»(далі ТОВ «ВЦР», Позивач) заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (далі - ДПІ у Соломянському р-ні м. Києва, Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 червня 2011 року № 0002382311/0, № 0002392311/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за результатами укладення та виконання реальних правочинів з ТОВ «Альседо» (код ЄДРПОУ 37256749) і ТОВ «Лемпрон»(код ЄДРПОУ 37256712), а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачу правомірно було донараховано суму податкових зобовязань з податку на додану вартість та відповідно зменшено відємне значення з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки позивачем було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних контрагентів, діяльність яких не спрямована була на реальне настання правових наслідків.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ТОВ «Видавничий центр реклами»(ідентифікаційний код 34879916) було зареєстровано як юридичну особу 30 січня 2007 року Соломянською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 1073102 0000 012361).

ТОВ «ВЦР»перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Соломянському р-ні м. Києва з 31 січня 2007 року згідно даних Довідки про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 31.01.2007 року за № 19622/29-004.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 14 лютого 2007 року № 100022281 ТОВ «ВЦР»зареєстровано в якості платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 348799126584).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 1707/07 від 31 січня 2007 року, даних Акту від 09.06.2011 року за № 6911/23-11/34879916 до видів діяльності ТОВ «ВЦР»за КВЕД відносяться: 22.22.0 Інша поліграфічна діяльність, 22.11.0 Видання книг, 22.15.0 Інші види видавничої діяльності, 22.23.0 Брошурувально-палітурна та оздоблювальна діяльність, 22.25.0 Надання інших послуг у поліграфічній діяльності, 74.40.0 Рекламна діяльність.

ДПІ у Соломянському р-ні м. Києва провела документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Видавничий центр реклами»(код за ЄДРПОУ 34879916) з питань правильності визначення розміру податкових зобовязань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Лемпрон»(код за ЄДРПОУ 37256712) та ТОВ «Альседо»(код за ЄДРПОУ 37256749) за лютий 2011 року, за результатами якої було складено Акт від 09 червня 2011 року № 6911/23-11/34879916.

Перевіркою повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість (далі ПДВ) ТОВ «ВЦР»було встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ «Лемпрон»в сумі 126016,64 грн. (а саме, податкові накладні від 01.02.2011 року за № 2, від 04.02.2011 року за № 9, від 09.02.2011 року за № 12, від 17.02.2011 року за № 25, від 22.02.2011 року за № 30, від 25.02.2011 року за № 51) і від ТОВ «Альседо»в сумі 123967,04 грн. (а саме, податкові накладні від 10.02.2011 року за № 43, від 18.02.2011 року за № 74, від 24.02.2011 року за № 98, від 25.02.2011 року за № 106), та відображено їх в Додатку 5 до Податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року (вх. № 48241 від 17.03.2011 року).

Перевіркою було також встановлено, що Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Альседо»(код за ЄДРПОУ 37256749) та ТОВ «Лемпрон»(код за ЄДРПОУ 37256712) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобовязання та податковий кредит за лютий 2011 року (акти від 12.04.2011 року за № 218/23-1/37256749, від 12.04.2011 року за № 219/23-1/37256712).

При цьому в Акті від 12.04.2011 року за № 218/23-1/37256749 зазначено наступне: ТОВ «Альседо»зареєстровано 09 вересня 2010 року Вишгородською районною державною адміністрацією як юридичну особу (Свідоцтво про державну реєстрацію від 09.09.2010 року за № 13341020000003365); посади керівника та головного бухгалтера з моменту реєстрації обіймає Романенко В.М.; підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10.09.2010 року, станом на дату складання цього акту перебуває на обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області; Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 20.09.2010 року за № 100302083 анульоване в звязку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про відсутність за місцезнаходженням; ТОВ «Альседо»була подана до податкової інспекції останню податкову звітність податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року (вх. № 19396 від 11.04.2011 року), розрахунок комунального податку за ІV-ий квартал 2010 року (вх. № 59304 від 20.01.2011 року), декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік (вх. № 9006949662 від 09.02.2011 року); за даними податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року (вх. № 9001224109 від 18.03.2011 року) обсяг поставки (без ПДВ) склав 15928,7 тис. грн.; за даними декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 рік склала 45 782,0 тис. грн. При цьому Додаток К1/1 до декларації не подавався, значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»і 07 «Суми амортизаційних відрахувань»відсутні; відповідно до довідки за формою № 1-ДФ кількість працівників на підприємстві в 2010 році складала 2 особи.

В Акті від 12.04.2011 року за № 219/23-1/37256712 зазначено наступне: ТОВ «Лемпрон»зареєстровано 09 вересня 2010 року Вишгородською районною державною адміністрацією як юридичну особу (Свідоцтво про державну реєстрацію від 09.09.2010 року за № 13341020000003364); посади керівника та головного бухгалтера з моменту реєстрації обіймає Черепанова Т.В.; підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10.09.2010 року, станом на дату складання цього акту перебуває на обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області; Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 20.09.2010 року за № 100302098 анульоване в звязку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про відсутність за місцезнаходженням (м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69); ТОВ «Лемпрон»була подана до податкової інспекції останню податкову звітність податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року (вх. № 19392 від 11.04.2011 року), розрахунок комунального податку за ІV-ий квартал 2010 року (вх. № 59287 від 20.01.2011 року), декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік (вх. № 9006945817 від 09.02.2011 року); за даними податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року (вх. № 9001149050 від 17.03.2011 року) обсяг поставки (без ПДВ) склав 14610,2 тис. грн.; за даними декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 рік склала 37027,0 тис. грн. При цьому Додаток К1/1 до декларації не подавався, значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»і 07 «Суми амортизаційних відрахувань»відсутні; відповідно до довідки за формою № 1-ДФ кількість працівників на підприємстві в 2010 році складала 2 особи.

На підставі вище викладеного працівники ДПІ у Вишгородському районі Київської області в Актах від 12.04.2011 року за № 218/23-1/37256749, від 12.04.2011 року за № 219/23-1/37256712 прийшли до висновків про те, що, оскільки у ТОВ «Лемпрон»і ТОВ «Альседо»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то згідно ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами-покупцями, -постачальниками мають ознаки нікчемності.

Аналогічно, працівники ДПІ у Соломянському р-ні м. Києва за результатами дослідження документів наданих Позивачем до податкової інспекції листом від 28.04.2011 року за № 148-04/2011 та на підставі висновків Актів перевірок ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 12.04.2011 року за № 218/23-1/37256749, від 12.04.2011 року за № 219/23-1/37256712, зробили наступні висновки в своєму Акті перевірки від 09.06.2011 року № 6911/23-11/34879916:

-ДПІ у Вишгородському районі Київської області встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «Лемпрон»і ТОВ «Альседо». Отже, договори відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю;

-ТОВ «ВЦР»порушено п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року за № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого підприємством занижено за лютий 2011 року ПДВ на суму 231717, 00 грн. та завищено відємне значення з ПДВ на суму 18268, 00 грн.

29 червня 2011 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 09.06.2011 року № 6911/23-11/34879916 прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (далі ППР):

-№ 0002382311/0, яким згідно п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України та відповідно до ст.ст. 198, 201, п. 7 підрозділу 10 розділу 10 «Перехідних положень» ПК України за порушення вимог п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України зменшено розмір відємного значення суми ПДВ в розмірі 18268, 00 грн. за лютий 2011 року і застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 1, 00 грн.;

-№ 0002392311/0, яким згідно п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України та відповідно до ст.ст. 198, 201, п. 7 підрозділу 10 розділу 10 «Перехідних положень» ПК України за порушення вимог п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, визначило суму грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 231718,00 грн., в т.ч.: 231 717, 00 грн. основний платіж, 1, 00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Згідно рішень ДПА у м. Києві від 01.09.2011 року № 8758/10/25-114 та ДПА України від 07.10.2011 року за № 3229/6/10-2115 за результатами розгляду скарг ТОВ «ВЦР»ППР № 0002382311/0, № 0002392311/0 від 29.06.2011 року залишено без змін, а скарги підприємства без задоволення.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обовязкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної від 01 лютого 2011 року № 1 контрагентом позивача)(далі Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобовязань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Закон № 996 ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду було встановлено, що 01 лютого 2011 року між ТОВ «Альседо»(Постачальник) та ТОВ «ВЦР»(Покупець) було укладено договір поставки № 01-02/2011 (далі Договір), в силу якого Постачальник зобовязується поставити (передати у власність) Покупцю товар і надати поліграфічні послуги на визначених цим Договором умовах, а Покупець зобовязується прийняти товар і поліграфічні послуги та своєчасно оплатити їх вартість. Товар і поліграфічні послуги поставляються в асортименті, кількості, комплектності і по цінах у відповідності з специфікою або видатковими накладними (актами), які в якості додатків є складовими частинами цього Договору. (п. 1.1 Договору).

Покупець зобовязаний надати заявку на поставку товару і поліграфічних послуг. Заявка повинна містити бажані для Покупця дату поставки, виконання послуг, асортимент, кількість, комплектність та ціну товару, поліграфічних послуг. Заявка повинна бути підтверджена Постачальником (п. 1.2 Договору).

Загальна сума Договору з урахуванням ПДВ протягом його дії визначається на підставі видаткових накладних, актів виконаних робіт, які є складовою частиною цього Договору (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 цього Договору якість і комплектність товару, що поставляється, послуг, що надаються, повинні відповідати стандартам і технічним умовам виробника. Комплектність товару, послуг визначається у видаткових накладних, актах виконаних робіт.

Згідно п. 3.1 цього Договору товар поставляється Покупцю до місця, визначеного сторонами Договору, протягом 30 днів з моменту підтвердження заявки відповідно до умов даного Договору згідно з видатковими накладними, актами виконаних робіт на кожну партію товару.

Пунктом 4.1 даного Договору передбачено, що ціна на товар та поліграфічні послуги зафіксована в видаткових накладних, актах виконаних робіт, які підписуються Сторонами під час виконання Договору на підставі ціни, узгодженої Сторонами під час узгодження заявки згідно умов даного Договору.

Пунктами 5.1 5.3 цього Договору визначені умови розрахунків за отримані товари і послуги, а саме: Покупець має право на відстрочку платежу по кожній отриманій партії товару, поліграфічних послуг строком до 50-ти днів з дати поставки товару, поліграфічних послуг. Протягом вказаного строку Покупець зобовязаний повністю оплатити вартість отриманого товару, поліграфічних послуг в українських гривнях на рахунок Постачальника. Заборгованість може бути погашена за рахунок виписаних простих векселів. Моментом оплати за товар, поліграфічні послуги є дата надходження грошових коштів на рахунок Покупця або дата виписки простого векселя.

Поставка (здавання-приймання) товару, поліграфічних послуг від Постачальника Покупцю здійснюється згідно умов відповідного базису, вказаного в п. 3.1 даного Договору. Покупець (його представник) перевіряє товар, поліграфічні послуги за кількістю і комплектністю та передає Постачальнику відповідні видаткові накладні, акти виконаних робіт та довіреності на отримання матеріальних цінностей, підписані з боку Покупця та належним чином оформлені (п. 6.1 Договору).

Товар поставляється в тарі (упаковці) згідно з вимогами відповідних стандартів, технічних умов. Вартість тари входить в ціну товару і не підлягає поверненню, якщо інше додатково не обумовлено Сторонами. Постачальник здійснює маркування Товару з урахуванням наступних вимог: найменування виробника, найменування товару, кількість товару в упаковці, дата виготовлення та термін придатності товару, номер партії товару (п. 7.1 7.3 Договору).

Даний Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому разі до моменту виконання Сторонами обовязків за цим Договором.

Також, 01 лютого 2011 року між ТОВ «Лемпрон»(Постачальник) та ТОВ «ВЦК»(Покупець) було укладено аналогічний договір поставки № ЛЕ-0102, відповідно до якого Постачальник зобовязується поставити (передати у власність) Покупцю товар і надати поліграфічні послуги на визначених цим Договором умовах, а Покупець зобовязується прийняти товар і поліграфічні послуги та своєчасно оплатити їх вартість (всі умови даного Договору ідентичні умовам в Договорі поставки № 01-02/2011).

Даний Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому разі до моменту виконання Сторонами обовязків за цим Договором.

Фактичну поставку товарів та надання послуг за Договорами поставки № 01-02/2011 та № ЛЕ-0102 підтверджується наступними первинними документами, що містять усі обовязкові реквізити первинних документів, а саме:

- замовленнями на поставку товару та надання послуг від 01.02.20.11 року, від 07.02.2011 року, від 15.02.2011 року, від 08.02.2011 року, від 14.02.2011 року;

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.02.2011 року за № АЛ-21001 на суму 110400,00 грн. (з ПДВ), від 18.02.2011 року за № АЛ-21802 на суму 179760,00 грн. (з ПДВ), від 24.02.2011 року за № АЛ-22405 на суму 92400,00 грн. (з ПДВ), від 25.02.2011 року за № АЛ-22503 на суму 361 242,00 грн. (з ПДВ) щодо відносин з ТОВ «Альседо;

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.02.2011 року за № ЛЕ-20102 на суму 93 734,00 грн. (з ПДВ), від 04.02.2011 року за № ЛЕ-20401 на суму 47 957,52 грн. (з ПДВ), від 09.02.2011 року за № ЛЕ-20901 на суму 108 120,00 грн. (з ПДВ), від 17.02.2011 року за № ЛЕ-21701 на суму 116 407,92 грн. (з ПДВ), від 22.02.2011 року за № ЛЕ-22202 на суму 358 680,00 грн. (з ПДВ), від 25.02.2011 року за № ЛЕ-22504 на суму 31 200,00 грн. (з ПДВ) щодо відносин з ТОВ «Лемпрон», згідно яких Постачальники надали товари та послуги, а Покупець отримав та оплатив товари і послуги.

На підставі вищевказаних первинних документів контрагентами Позивача виписано на його адресу наступні податкові накладні: № 43 від 10.02.2011 року на суму 110 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 18 400,00 грн.), № 74 від 18.02.2011 року на суму 179 760,00 грн. (в т.ч. ПДВ 29 960,00 грн.), № 98 від 24.02.2011 року на суму 92 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15 400,00 грн.), № 106 від 25.02.2011 року на суму 361 242,00 грн. (в т.ч. ПДВ 60 207,00 грн.) від ТОВ «Альседо», та № 2 від 01.02.2011 року на суму 93 734,40 грн. (в т.ч. ПДВ 15 622,40 грн.), № 9 від 04.02.2011 року на суму 47 957,52 грн. (в т.ч. ПДВ 7 992,92 грн.), № 12 від 09.02.2011 року на суму 108 120,00 грн. (в т.ч. ПДВ 18 020,00 грн.), № 25 від 17.02.2011 року на суму 116 407,92 грн. (в т.ч. ПДВ 19 401,32 грн.), № 30 від 22.02.2011 року на суму 358 680,00 грн. (в т.ч. ПДВ 59 780,00 грн.), № 51 від 25.02.2011 року на суму 31 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5 200,00 грн.) від ТОВ «Лемпрон», що містять усі обовязкові законодавчо встановлені реквізити, передбачені ст. 201 ПК України.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що контрагенти Позивача - ТОВ «Альседо»і ТОВ «Лемпрон»на момент виписки податкових накладних не були зареєстровані в якості платників ПДВ або їх реєстрацію було анульовано в цей період (зокрема, відповідно до відомостей електронної бази даних «Анульовані свідоцтва платників податків»розміщеної на офіційному веб-сайті Держаної податкової служби України (www.sta.gov.ua) свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Альседо» № 100302083 від 20.09.2010 року було анульовано лише 18.03.2011 року, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Лемпрон»№ 100302098 від 20.09.2010 року анульовано 18.03.2011 року), а тому контрагенти Позивача мали право нараховувати податок на додану вартість та відповідно складати податкові накладні.

Згідно наданої відповідачем до суду детальної інформації по платникам податків ТОВ «Альседо»і ТОВ «Лемпрон»щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відхилень між сумами податкових зобовязань та сумами податкового кредиту з контрагентом ТОВ «ВЦР»не встановлено.

Оплата за отримані товари та послуги за Договорами поставки № 01-02/2011 та № ЛЕ-0102 здійснювалася Позивачем на підставі виставлених контрагентами рахунків-фактур від 10.02.2011 року за № АЛ-21001, від 18.02.2011 року за № АЛ-21802, від 24.02.2011 року за № АЛ-22405, від 25.02.2011 року за № АЛ-22503, від 01.02.2011 року за № ЛЕ-20102, від 04.02.2011 року за № ЛЕ-20401, від 09.02.2011 року за № ЛЕ-20901, від 17.02.2011 року за № ЛЕ-21701, від 22.02.2011 року за № ЛЕ-22202, від 25.02.2011 року за № ЛЕ-22504 шляхом перерахування безготівкових коштів з банківського рахунку Позивача в ПАТ Альфа-банк»у м. Києві, МФО 300346, за предявленими простими векселями серії АА № 2412273 від 21.04.2011 року на суму 100000,00 грн., серії АА № 2412278 від 27.05.2011 року на суму 200000,00 грн., серії АА № 2412276 від 20.05.2011 року на суму 143802,24 грн., серії АА № 2412277 від 20.05.2011 року на суму 100000,00 грн., серії АА № 2412275 від 20.05.2011 року на суму 221107,84 грн., серії АА № 2412274 від 04.05.2011 року на суму 200000,00 грн., серії АА № 2412271 від 20.04.2011 року на суму 200000,00 грн., серії АА № 2412272 від 20.04.2011 року на суму 200 00,00 грн., що підтверджується наданими позивачем до суду копіями вище перелічених простих векселів та інших документів, в тому числі: платіжних доручень від 26.04.2011 року за № 3830, від 27.04.2011 року за № 3849, від 17.05.2011 року за № 3894, від 24.05.2011 року за № 3918, від 24.05.2011 року за № 3917, від 25.05.2011 року за № 3922, від 07.06.2011 року за № 3952; актів предявлення векселя від 21.04.2011 року, від 27.04.2011 року, від 16.05.2011 року, від 23.05.2011 року, від 06.06.2011 року; актів приймання-передачі векселя від 20.04.2011 року, від 27.04.2011 року, від 28.04.2011 року, від 04.05.2011 року, від 20.05.2011 року; актами повернення сплаченого векселя від 18.05.2011 року, від 25.05.2011 року, від 26.05.2011 року, від 08.06.2011 року. Факт оплати Позивачем виконаних робіт Відповідачем не заперечується.

В подальшому товари та послуги, отримані від ТОВ «Альседо»і ТОВ «Лемпрон», були використані Позивачем у подальшій господарській діяльності, а саме реалізовані ТОВ «Сандора», ТОВ Ріглі Україна», ТОВ «Плам», ТОВ «НВФ «Кіт-Консалтінг», ТОВ «Айлін», ТОВ «Савсервіс-центр», ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич», ТОВ «Дизайн-Принт Україна», ТОВ «Аси-стент», ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», ТОВ «Лантеруж»та ТОВ «Ренесанс Траст»(підтверджується наданими позивачем копіями договору купівлі-продажу продукції від 23.04.2008 року за № 2305, договору підряду від 04.01.2011 року за № 02/2011, договору поставки від 07.02.2011 року за № 1102-0034, договору поставки від 07.02.2011 року за № 3МД, договору поставки від 10.02.2011 року за № 1101-0035, договору поставки від 19.01.2011 року за № 28, договору поставки від 13.01.2011 року за № 01-1301-2011, договору поставки від 13.01.2010 року за № МС 0911-0975/АК 1001-0004, договору підряду від 31.10.2008 року за № 31/10/08-1, договору поставки від 11.01.2011 року за № ПДК 1101-0019, договору поставки від 28.01.2011 року за № ПДК 1101-0028, договору поставки від 13.01.2010 року за № МС 0911-0975/АК 1001-0004; податковими і видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, технологічними картами, складених за результатами виконання таких Договорів; виписками з банківських рахунків Позивача за період з 08.02.2011 року по 15.04.2011 року, які підтверджують надходження коштів за реалізовану продукцію та виконані роботи).

Крім того, судом були досліджені надані ТОВ «ВЦР»копії первинних та інших документів (а саме: договір купівлі-продажу устаткування від 02.03.2007 року за № MPUV 02/03-07 з фірмою UV Ltd»(Польща); договір поставки устаткування від 21.03.2007 року за № 2103/1 з ТОВ «Селфі»(Російська Федерація); вантажні митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти виконання транспортних послуг, платіжні доручення на оплату транспортних послуг та виписки з банківського рахунку Позивача, що підтверджують ввезення на територію України та подальшу доставку на адресу ТОВ «ВЦР»устаткування за вказаними вище договорами, оплату Позивачем вартості такого устаткування і транспортних послуг; штатний розпис затверджений 01.01.2010 року наказом підприємства за № 01-к-шт; договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2008 року за № 216 та додаткова угода за № 1 від 01.01.2011 року до нього; платіжні доручення від 23.12.2010 року за № 3458, від 10.01.2011 року за № 3503, від 26.01.2011 року за № 3556, від 09.02.2011 року за № 3587, від 09.03.2011 року за № 3656, від 25.03.2011 року за № 3728 на оплату позивачем орендних платежів, тощо), які підтверджують фактичне здійснення фінансово-господарської діяльності Позивачем (зокрема, наявність складських і офісних приміщень, виробничих потужностей), в тому числі протягом перевіряємого періоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Посилання ДПІ у Соломянському р-ні м. Києва в обґрунтування своєї позиції на Акти ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 12.04.2011 року за № 218/23-1/37256749, від 12.04.2011 року за № 219/23-1/37256712 не беруться судом до уваги, оскільки вони не мають для суду наперед встановленої сили та не може визнаватись доказом правомірності донарахування податків іншому платнику податку позивачу, оскільки він не звільняє податковий орган від обовязку доведення факту невідповідності задекларованих наслідків конкретної господарської операції платника податків позивача у податковому обліку фактичним обставинам.

Судом не беруться до уваги посилання Відповідача на відсутність у контрагентів Позивача трудових ресурсів та матеріальних ресурсів (складських приміщень, виробничих потужностей), так, як вказані обставини не мають відношення до правомірності формування Позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій Позивача з ТОВ «Альседо»і ТОВ «Лемпрон». При цьому, Відповідач не довів, що для поставки товарів і надання послуг недостатньо 2-х осіб. Під час розгляду справи Відповідач не довів обовязкові показники кількості працівників, необхідної для виконання договірних зобовязань, не довів необхідності наявності у цьому випадку складських та виробничих ресурсів. Докази відсутності у ТОВ «Альседо»і ТОВ «Лемпрон»можливостей залучення до виконання договірних зобовязань третіх осіб Відповідачем надані не були.

Крім того, частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому суд виходить з того, що в силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обовязок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідачем не заперечувався факт того, що позивач задекларував і сплатив податок на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій, а також відповідачем не надано доказів несплати ТОВ «Альседо»і ТОВ «Лемпрон»податку на додану вартість за результатами цієї ж операції, а в силу принципів персональної податкової відповідальності та добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, що викладено в Листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10.

Крім цього, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить, зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобовязання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Альседо», ТОВ «Лемпрон», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обовязків.

Згідно з вимогами п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідачем не надано доказів нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Альседо», ТОВ «Лемпрон», в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будьякі інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не було доведено правомірність свого рішення, не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «Альседо», ТОВ «Лемпрон», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутність звязку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача та існування інших обставин, які б свідчили про безпідставність формування позивачем валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарської операції та її звязок з господарською діяльністю позивача, зокрема з його видами діяльності за КВЕД, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданими зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та відповідно відємного значення з податку на додану вартість та про протиправність донарахування позивачу податку на додану вартість, зменшення відємного значення з цього податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення № 0002382311/0, № 0002392311/0 від 29.06.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача усі здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий центр реклами»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 29 червня 2011 року № 0002382311/0 та № 0002392311/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий центр реклами»(ідентифікаційний код 34879916, місцезнаходження: 03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова