Постанова № 22290174, 05.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2012 року 12:05 № 2а-19639/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Кліментьєвої І.Л., Липницької В.І.,

від відповідача: Кагарлика Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лєкутр»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000900701 від 21 грудня 2011 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєкутр»(далі позивач, ТОВ «Лєкутр») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва) № 0000900701 від 21 грудня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене в порушення вимог чинного законодавства та на підставі хибних висновків відповідача щодо завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування у розмірі 2074050, 00 грн. Як зазначав позивач, ним було здійснено правомірне формування податкового кредиту за операціями з придбання приміщення санаторію «Колос»та основних засобів через ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», оскільки в даному випадку має місце примусовий продаж майна, в результаті якого відбувся перехід права власності на майно, а отже відбулось постачання товару у розумінні пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про наявність обєкта оподаткування податком на додану вартість за такими операціями.

В судових засідання представники позивача позов підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні тим, що викладені у ньому, просили позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав своє рішення обґрунтованими і прийнятим без порушення чинного законодавства, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєкутр»зареєстроване Соломянською районною в м. Києві державною адміністрацією 19.04.2010 р. (код ЄДРПОУ 37063637) і є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100290396 від 29.06.2010 р.)

Згідно наявної в матеріалах справи Довідки ЄДРПОУ АБ № 334948 основним видом діяльності позивача, зокрема, є діяльність санаторно-курортних закладів (код КВЕД 85.11.3).

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєкутр»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2011 р., за наслідками якої складено Акт № 13902/07-012/1-37063637 від 09.12.2011 р. (далі - Акт перевірки).

Так, в Акті перевірки ДПІ у Соломянському районі м. Києва викладено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: ст. 185, 196, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1-200.4, п. 200.14 ст. 200, п. 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), яке полягало у завищенні ТОВ «Лєкутр»суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 р. на суму 2074050, 00 грн.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийшла до висновку про порушення позивачем зазначених положень ПК України з огляду на те, що, за висновками податкового органу, операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації не є обєктом оподаткування податком на додану вартість згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України. В Акті перевірки викладено висновки, що позивачем було включено до податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ПрАТ «Санаторій «Аквадар», яка не підтверджена фактом поставки товару та попередньою оплатою, в звязку з чим у контрагента позивача не було підстав для складання податкової накладної. Також відповідач вказує на ненарахування ПрАТ «Санаторій «Аквадар»податкового зобовязання з ПДВ за результатами продажу майна на прилюдних торгах та на те, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 р. було заборонено ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»проводити прилюдні торги з реалізації майна ПрАТ «Санаторій «Аквадар».

На підставі Акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2011 року № 0000900701, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2074050, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 518512,50 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно Протоколу №1-017/11 від 11.08.2011 р. про проведення прилюдних торгів і Протоколу № 1-018/11 від 1.08.2011 р. про проведення аукціону та на підставі Актів № 222/7 від 12.08.2011 р. про реалізацію предмета іпотеки та № 222/7 від 12.08.2011 р. про проведення прилюдних торгів (аукціону), затверджених начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ТОВ «Лєкутр»придбало на прилюдних торгах нерухоме майно, а саме: санаторій та дитячо-оздоровчий центр «Колос»з артезіанською свердловиною № 323-В та основні засоби згідно Додатка № 1, що є невідємною частиною іпотечного договору, які розташовані за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт. Маньківка, що належало на праві власності ПрАТ «Санаторій «Аквадар»на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії САА № 959407 від 23.03.2005 р. та серії ЯЯЯ № 115991 від 08.02.2006 р.

У відповідності з протоколами проведення прилюдних торгів ціна реалізації об'єкту нерухомості ПрАТ «Санаторій «Аквадар» склала 11901158,00 грн., вартість основних засобів 664500,00 грн., яка включала суми податку на додану вартість.

Позивач платіжним дорученням № 112 від 11.08.2011 р. здійснив перерахування грошових коштів за санаторій та дитячо-оздоровчий центр «Колос»на рахунок ДВС України на загальну суму 11785950, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1964325,00 грн.

Також платіжним дорученням № 115 від 11.08.2011 р. позивач здійснив перерахунок коштів за основні засоби на рахунок ДВС України на загальну суму 658350,00 грн., в т.ч. ПДВ 109725, 00 грн.

Отже, позивачем на виконання Протоколів від 11.08.2011 р. № 1-017/11 та № 1-018/11 сплачено кошти за придбане майно в повному обсязі.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно пп. «е»наведеного пункту постачанням товарів також вважаються передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Таким чином, ознакою постачання товарів у розумінні п. 185.1 ст. 185 ПК України є факт передачі права на розпорядження товарами як власник, а відповідно до пп. 14.1.191 «е»постачанням товарів також вважається передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Проведення прилюдних торгів урегульовано Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999 р. (далі - Положення).

Так, відповідно до п. 1.2 згаданого Положення прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.

Пунктом 3.1 Положення визначено, що орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Таким чином, спеціалізоване підприємство здійснює операції з продажу арештованого майна, у даному випадку майна ПрАТ «Санаторій «Аквадар», на комісійних засадах та виступає комісіонером, який здійснює реалізацію такого майна на користь продавця на підставі договору комісії.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2008 р. по справі № К-8088/06.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем, за результатами примусового продажу зазначеного вище майна, проведеного ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»за доручення ДВС України на підставі договорів № 017/11 від 18.04.2011 р. та № 018/11 від 18.04.2011 р. про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, що належало ПрАТ «Санаторій «Аквадар», отримано у власність комплекс «Колос», що підтверджується Свідоцтвом, виданим 23.08.2011 р. приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження»та на підставі Акта про реалізацію предмета іпотеки № 227/7, зареєстрованим в реєстрі за № 2189, яким посвідчено набуття права власності ТОВ «Лєкутр»на санаторій та дитячо-оздоровчого центру «Колос».

Аналогічним Свідоцтвом від 23.08.2011 р., зареєстрованим в реєстрі за № 2191, підтверджується набуття у власність позивачем і свердловини № 323-В.

Витягом про державну реєстрацію прав, копія якого наявна в матеріалах справи, також підтверджується проведення державної реєстрації прав позивача на зазначене нерухоме майно Маньківським виробничим відділком комунального підприємства «Черкаське обласне обєднання бюро технічної інвентаризації».

Наявними в матеріалах справи копіями балансів станом на 30.06.2011 р. та станом на 30.09.2011 р. підтверджується оприбуткування позивачем придбаного на прилюдних торгах нерухомого майна на балансі звітного кварталу та, відповідно, відображено в балансі станом на 30.09.2011 р.

Таким чином, за результати прилюдних торгів, проведених ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», відбувся перехід права власності на майно, що було примусово реалізоване спеціалізованим підприємством, яке в даному випадку виступало комісіонером ПрАТ «Санаторій «Аквадар», а отже відбулось і постачання товару в розумінні положень пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 та пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 «е»ПК України, що в свою чергу свідчить про наявність обєкта оподаткування податком на додану вартість та спростовує доводи відповідача в цій частині.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) та основних фондів сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг), основних фондів з метою їх використання у господарській діяльності.

При цьому згідно ч. 2 ст. 198.3 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 2.7 Положення визначено поняття продажної ціни фактична ціна реалізації лота на прилюдних торгах.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вже зазначалось судом вище, в даному випадку, перерахування коштів за придбане на прилюдних торгах майно відбулось у день їх проведення платіжними дорученнями від 11.08.2011 р. № 112 та № 115, в т.ч. ПДВ у розмірі 1964325,00 грн. та 109725,00 грн. відповідно.

Крім того, у Протоколі присутності на аукціоні від 11.08.2011 р., Протоколі № 1-017/11 від 11.08.2011 р. проведення прилюдних торгів, в Акті № 222/7 від 12.08.2011 р. стартова та продажна ціна майна, що реалізується, зазначена з урахуванням ПДВ.

Акти про проведення прилюдних торгів та про реалізацію предмету іпотеки складено державним виконавцем 12.08.2011 року.

Таким чином, зазначені документи свідчать, що відчуження майна від ПрАТ «Санаторій «Аквадар»до нового власника переможця торгів ТОВ «Лєкутр»відбулось з урахуванням податку на додану вартість, а у позивача відповідно до положень пп.. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198 ПК України виникло право на податковий кредит у серпні 2011 року за результатами придбання майна на прилюдних торгах, а факт використання позивачем придбаного майна у власній господарській діяльності, основним видом якої є діяльність санаторно-курортних закладів, підтверджується балансами ТОВ «Лєкутр»станом на 30.06.2011 р., на 30.09.2011 р. та на 31.12.2011 р., відповідно до яких придбане майно оприбутковано товариством та на нього здійснюється нарахування амортизації.

Враховуючи, що придбання вищеописаних основних фондів здійснено з метою їх використання у господарській діяльності позивача, а також надання позивачем доказів сплати сум податку на додану вартість у складі вартості придбаного майна, суд вважає правомірним включення до податкового кредиту відповідного податкового періоду сплачених у ціні таких основних фондів сум податку на додану вартість.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Разом з тим, п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом встановлено, що позивач 30.08.2011 р. листом № 1-30/08 звернувся до ПрАТ «Санаторій «Аквадар»з проханням надати підприємству належним чином оформлену податкову накладну на відчужене нерухоме майно.

Зазначений лист отриманий ПрАТ «Санаторій «Аквадар»01.09.2011 р. вх. № 415.

Не отримавши від ПрАТ «Санаторій «Аквадар»податкову накладну, ТОВ «Лєкутр»включило до складу податкового кредиту у податковій декларації за серпень 2011 р. суму ПДВ 2074050,00 грн., що була ним фактично сплачена згідно платіжних доручень від 11.08.2011 р. № 112, № 115.

При подачі податкової звітності з ПДВ за серпень 2011 р. ТОВ «Лєкутр»одночасно з декларацією подало скаргу вих. № 1-15/09 від 15.09.2011 р. на ПрАТ «Санаторій «Аквадар», яке не видало податкові накладні на придбаний позивачем комплекс «Колос»та основні засоби.

Таким чином, суд констатує, що позивачем виконані всі вимоги, передбачені п. 201.10 ст. 201 ПК України, які визначають підстави віднесення платником податків до податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними в разі відмови продавця у їх видачі.

Суд звертає увагу відповідача на те, що ненарахування попереднім власником майна ПрАТ «Санаторій «Аквадар»податкового зобовязання з ПДВ за результатами продажу, належного йому майна, на прилюдних торгах, не впливає на право позивача на формування податкового кредиту.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на віднесення до валових витрат, витрат понесених при здійсненні господарської діяльності та сформований на основі здійснених господарських операцій податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит та віднесення сплачених сум до валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд критично ставиться на посилання відповідача на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 р. у справі № 2а/2370/4814/2011, якою вжито заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»проводити прилюдні торги з реалізації майна ПрАТ «Санаторій «Аквадар», оскільки, як вбачається з резолютивної частини зазначеної ухвали суду, проводити такі торги заборонено 15 червня 2011 року, в той час як позивачем майно придбано на торгах, що відбулись 11 серпня 2011 року.

Крім того, Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 р. у зазначеній адміністративній справі № 2а/2370/4814/2011 заходи забезпечення адміністративного позову вжиті ухвалою від 14.06.2011 р. скасовані.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання нерухомого майна ПрАТ «Санаторій «Аквадар»на прилюдних торгах, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі міста Києва № 0000900701 від 21 грудня 2011 року є протиправним та, відповідно таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва № 000900701 від 21 грудня 2011 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєкутр»судові витрати у розмірі 50,00 грн. (пятдесят гривень).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 05.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 12 березня 2012 р.