Постанова № 22289787, 01.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2012 року 11:24 справа № 2а-14326/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі судового засідання Крушеніцькому В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СВОП»

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкове повідомлення рішення №0000122201 форми «Р»від 13.04.2011р.

за участю представників сторін:

від позивача: Вітко О.Ю.,

від відповідача: Борисов І.І., Перегуда Я.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальність «Компанія з управління активами «СВОП»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0000122201 форми «Р»від 13.04.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він надав для перевірки відповідачу усі належні первині документи, які підтверджують відображений в податковій звітності розмір валових витрат, і тому цілком правомірно зменшив розмір податкового зобовязання, однак відповідач неправомірно визнавши подані позивачем документи недостатніми для підтвердження валових витрат, виніс протиправне податкове повідомлення-рішення. Також позивач зазначає, що відповідач неправомірно не визнав відємний фінансовий результат минулих переодів сформований позивачем у звязку з придбанням корпоративних прав, через що безпідставно визначив дохід позивача та відповідно протиправно виніс податкове-повідомлення рішення, яким донарахував позивачу податкове зобовязання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення по суті спору.

Представниками відповідача позов не визнано, в судовому засіданні суду надано письмові заперечення по справі, в яких зазначено, що в періоді який перевірявся позивачем, включено до складу валових витрат інформаційно-консультаційні послуги, що не підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами. Крім того, в запереченнях зазначено, що позивачем було здійснено саме пряму інвестицію, а тому віднесення позивачем суми коштів, сплачених як внесок до статутного фонду товариств до складу витрат за операціями з цінними паперами, деривативами є неправомірним. З огляду на що, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення винесене правомірно.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. За результатами даної перевірки відповідачем складено акт №3071/22-1/32523934 від 21 березня 2011 року, у висновках якого зазначено про те, що в результаті порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.6.1, пп. 7.6.3, п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 68492 грн. Також в Акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем в результаті порушення пп. 7.6.1, пп. 7.6.3 п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено збитки від операцій з акціями та іншими корпоративними правами на загальну суму 3623300 грн.

На підставі вищезазначеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0000122201 від 13.04.2011р., яким визначено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 85615, 00 грн., в тому числі 68492, 00 грн. за основним платежем та 17123, 00 за штрафними санкціями.

Як вбачається з Акта перевірки, відповідач обґрунтовуючи свої висновки відносно порушень позивачем вказаних положень податкового законодавства, зазначає про те, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 встановлено їх завищення всього у сумі 282 400, 00 грн.

На обґрунтування даних тверджень відповідач зазначає, що позивач уклав з ФОП ОСОБА_4 договір №02-09/2007 від 17.09.2007р., договір №03-11/2007 від 20.11.2007р., договір №01-02/2008 від 06.02.2008р., договір №06/2008 від 01.06.2008р., договір №08/2008 від 01.08.2008р., договір №10/2008 від 14.10.2008р., договір №б/н від 20.02.2009р. Також відповідач стверджує про те, що надання послуг за цими договорами забезпечувалося лише оформленням актів приймання-передачі послуг, які у розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не є первинними документами, оскільки не містять обовязкових реквізитів, передбачених вище вказаною статтею. Крім того, відповідач в акті перевірки вказує, що тільки матеріальні носії та первинні документи засвідчують одержання, зберігання і поширення інформації, а отже є необхідною умовою для відображення витрат на її одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції. В звязку з чим, відповідач доходить висновку про те, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати на придбання інформаційно-консультаційних послуг, які не підтверджені відповідними первинними документами, наявність яких доводить зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку на суму 282 400, 00 грн., що призвело до завищення валових витрат на суму 282 400, 00 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідач в Акті перевірки зазначає про те, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. встановлено його заниження на загальну суму 14 565, 00 грн.

Як зясовано судом відповідач для обґрунтування даного висновку в Акті перевірки зазначає, що станом на 01.10.2007р. згідно даних додатку К3 до рядка 01.4 декларації з податку на прибуток підприємством задекларовано відємний фінансовий результат попереднього звітного року (рядок 1.3 додатку К3) у сумі 5 464 650, 00 грн. В складі відємного фінансового результату попереднього звітного року відображено витрати на придбання корпоративних прав (частка в статутному фонді) наступних підприємств: ТОВ «КУА «Ай К'ю Технолоджі»(код ЄДРПОУ 32658026) 3 317 400, 00 грн.; ТОВ «Брокер Хаус»- 300 000, грн. Крім цього, згідно даних додатку К3 до рядка 01.4 декларації з податку на прибуток за рік підприємством до складу витрат звітного періоду (рядок 1.2 додатку К3) відображено витрати на придбання корпоративних прав ТОВ «Джі Ес Сі»(код ЄДРПОУ 31565088) на суму 5 900, 00 грн. З іншої сторони, відповідач в Акті перевірки стверджує про те, що лише в момент здійснення продажу придбаних у емітента корпоративних прав, підприємство має право на відображення витрат, повязаних з придбанням корпоративних прав та доходів від їх продажу.

Тому, згідно вказаних доводів відповідач доходить висновку про те, що позивачем завищено відємний фінансовий результат попереднього звітного року, що призвело до завищення збитку від операцій з акціями та іншими корпоративними правами на загальну суму 3 617 400, 00 грн., та заниження прибутку від операцій з акціями та іншими корпоративними правами в другому кварталі 2010р. - на 14 565, 00 грн.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно зясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не погоджується з зазначеними вище висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на позицію викладену в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99 суд для вирішення спору повинен застосовувати законодавство в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2. вказаного вище Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених норм суд доходить до висновку про те, що для підтвердження платником податків суми валових витрат необхідна наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом на основі наявних в матеріалах доказів під час розгляду справи встановлено, що позивачем в період 2007-2008 роки укладено з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 низку договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг. Зокрема між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено: договір №02-09/2007 від 17.09.2007р.; договір №03-11/2007 від 20.11.2007р.; договір №01-02/2008 від 06.02.2008р.; договір №06/2008 від 01.06.2008р.; договір №08/2008 від 01.08.2008р.; договір №10/2008 від 14.10.2008р.; договір №б/н від 20.02.2009р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних договорів.

Пунктом 1 цих договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг передбачено, що позивач Замовник за договорами доручає, а ФОП ОСОБА_4 - Виконавець за договорами зобовязаний надати інформаційно-консультаційні послуги визначені договором. Також судом встановлено, що умовами вказаних договорів передбачено надання інформаційно-консультаційних послуг в усній формі, а факт виконання своїх обовязків сторонами за договором підтверджується складанням актів приймання-передачі послуг

Крім того, судом встановлено, що в період 2007-2008 роки за переліченими вище договорами ФОП ОСОБА_4 позивачу у повному обсязі було надано інформаційно-консультаційні послуги, що виражені в консультаціях з питань конюнктури ринку цінних паперів, питань розвитку та стану ринку цінних паперів, з питань розвитку сегменту ринку цінних паперів з управління активами, з питань застосування нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також фінансово-господарської діяльності позивача.

Надання даних консультаційних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі, які підписані між позивачем та ФОП ОСОБА_4, зокрема копіями: Акта від 07.11.2007р., за яким вартість послуг становить 10000, 00 грн.; Акта від 17.12.2007 року, за яким вартість послуг становить 13000, 00 грн.; Акта №1 від 03.03.2008р., вартість послуг за яким становить 12300,00 грн.; Акта №2 від 24.03.2008 року, за яким вартість послуг становить 12300, 00 грн.; Акта від 09.06.2008 року, вартість послуг 13500, 00 грн., Акта від 26.06.2008 року, вартість послуг 13500, 00 грн.; Акта від 02.09.2008р., за яким вартість послуг 15000, 00 грн.; Акта від 14.09.2008 року, вартість послуг за яким становить 17000, 00 грн.; Акта від 18.09.2008р., згідно якого вартість послуг складає 18000, 00 грн.; Акта від 01.11.2008р., згідно якого вартість послуг 35000, 00 грн.; Акта від 27.11.2008р., вартість послуг за яким складає 34000, 00 грн.; Акта від 01.12.2008 року, вартість послуг за яким складає 15000 грн.; Акта від 24.12.2008р. вартість послуг за яким складає 16800, 00 грн.; Акта від 04.03.2009р., за яким вартість послуг становить 35000, 00 грн.; Акта від 12.03.2009р., згідно з яким вартість послуг складає 22000, 00 грн.

На підставі наявних в матеріалах справи виписок з поточного рахунку позивача в АКБ «Інтеграл-Банк»від 25.12.2007р., від 06.03.2008р., від 29.04.2008р., від 02.09.2008р., від 31.10.2008р., від 26.12.2008р., від 19.02.2009р., від 03.06.2009р., судом встановлено, що позивач повністю оплатив ФОП ОСОБА_4 вказані вище послуги за згаданими договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Витрати на придбання даних послуг у загальній сумі 282 400, 00 грн. позивач відобразив у відповідних деклараціях з податку на прибуток, копії яких містяться в матеріалах справи.

Під час дослідження письмових доказів, що знаходяться в матеріалах справи, Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що перелічені вище договори про надання інформаційно-консультаційних послуг та вказані акти приймання-передачі містять усі необхідні і передбачені законодавством України, чинним на час виникнення спірних правовідносин, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та іншими підзаконними нормативними актами, реквізити.

Відповідно до довідки органів статистики з ЄДРПОУ №17198 від 09.11.2005р. щодо позивача, копія якої знаходиться в матеріалах справи, судом встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є контроль та регулювання портфеля активів, фінансові консультації, інші види допоміжної діяльності у сфері фінансів. Виходячи з чого, суд доходить до висновку, що позивач придбавав інформаційно-консультаційні послуги з питань, що виникають в сфері ринку цінних паперів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, суд виходячи із системного тлумачення норм права, доходить до висновку, що вказані вище виписки із поточного рахунку позивача є належними розрахунковими документами, що в розумінні положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підтверджують наявність валових витрат позивача на придбання інформаційно-консультаційних послуг з питань, що виникають в сфері ринку цінних паперів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тому, беручи до уваги те, що вказані послуги згідно умов зазначених вище договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг надавалися в усній формі, і що ці договори за своїм характером є договорами про надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певної дії чи здійснення певної діяльності, суд доходить до висновку про те, що первинними документами, які підтверджують факт надання таких послуг, є відповідні договори та акти приймання-передачі послуг. Більш того, суд вважає, що відповідні договори та акти приймання-передач послуг є належними матеріальними носіями, які засвідчують одержання позивачем вказаних послуг.

Виходячи з чого, судом критично оцінюються та не приймаються доводи Відповідача відносно того, що позивачем віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання інформаційно-консультаційних послуг, не підтверджених відповідними первинними документами, наявність яких доводить зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач у відповідних періодах цілком правомірно відобразив в деклараціях з податку на прибуток витрати на придбання згаданих послуг у сумі 282 400, 00 грн., оскільки вказані акти приймання-передачі та договори є належними первинними документами, що підтверджують ці витрати та містять усі необхідні реквізити. Виходячи з чого суд доходить до висновку, що відповідач незаконно визнав подані позивачем документи недостатніми для підтвердження таких валових витрат.

Крім того, суд вважає також помилковою позицію відповідача відносно того, що позивачем завищено відємний фінансовий результат попереднього звітного періоду, оскільки позивач придбавши частки у статутних капіталах товариств здійснив пряму інвестицію, і тому дана операція не повинна оподатковуватися за правилами передбаченими п. 7.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виходячи з наступного.

Відповідно до абз.1 пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон), платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

З огляду на вище зазначені норми суд доходить до висновку про те, що платник податку повинен вести окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами та корпоративними правами, та не зараховувати їх до загальних результатів діяльності підприємства, тому доходи та витрати за операціями з цінними паперами та корпоративними правами не враховуються при визначені загального прибутку підприємства та визначення розміру податкового зобовязання.

Абзацом 2 пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону, передбачено, що якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Відповідно до абз.3 пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 вказаного Закону, якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Згідно з абз.5 пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону, норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Відповідно до пп.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону, норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Виходячи із системного тлумачення викладених норм, суд доходить до висновку про те, що у тому випадку, коли протягом звітного періоду витрати платника податків на придбання корпоративних прав перевищували доходи від продажу акцій та/або корпоративних прав протягом звітного періоду, то такий платник податків мав право переносити відємний фінансовий результат на зменшення фінансових результатів за операціями з акціями та/або корпоративними правами майбутніх звітних періодів доти, поки доходи за операціями з акціями та/або корпоративними правами будуть перевищувати витрати на їх придбання.

Згідно з абз.2 пп.1.28.2. п.1.28. ст.1 Закону, пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

З огляду на вказані норми суд доходить висновку про те, що прямою інвестицією є випадки, коли особа набуває корпоративних прав або шляхом прямого внесення коштів чи майна до статутного капіталу юридичної особи під час утворення такої особи, або шляхом збільшення статутного капіталу юридичної особи її учасником, тобто особою, яка на момент внесення грошових коштів чи майна до статутного капіталу юридичної особи уже володіла корпоративними правами юридичної особи, які виражанні у певній частці у статутному капіталі цієї юридичної особи.

Однак, суд вважає, що під вказане визначення прямої інвестиції не підпадають випадки набуття корпоративних прав юридичної особи в наслідок придбання частки статутного капіталу юридичної особи в її учасника (учасників) за цивільно-правовими договорами, оскільки в випадку придбання частки у статутному капіталі юридичної особи не відбувається внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. Оскільки суд притримується позиції, що у випадку набуття корпоративних прав юридичної особи шляхом придбання (купівлі) особою (покупцем) частки у статутному капіталі юридичної особи, грошові кошти за придбану частку у статутному капіталі отримує продавець такої частки, який є попереднім учасником цієї юридичної особи, а не юридична особа частку якої придбано у попереднього учасника цієї юридичної особи.

Зазначеним вище пп.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону прямо передбачено, що до операцій з продажу та придбання корпоративних прав застосовуються правила оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами.

З іншої сторони, судом на підставі наявних в матеріалах справи Акта перевірки та податкових декларацій з податку на прибуток позивача встановлено, що позивач станом на третій квартал 2007 року задекларував відємний фінансовий результат попереднього звітного року за операціям з цінними паперами та деривативами (корпоративними правами) у сумі - 5 515 235 грн., у звязку з придбанням (купівлею) на суму 3 317 400,00 грн. корпоративних прав (частки у статутному капіталі) ТОВ «Компанія з управління активами «Ай Кю Технолоджі», придбанням корпоративних прав ТОВ «Брокер Хауз»на суму 300 000, 00 грн., а також у звязку з придбанням акцій на суму 1 897 835, 00 грн..

Судом також встановлено, що за результатами 2007р. у звязку з отриманням доходу від здійснення фінансових операцій з цінними паперами та деривативами у сумі 485315 грн., позивач задекларував відємний фінансовий результат у розмірі - 5 245 235, 00 грн.

Крім того, під час розгляду справи суд встановив, що протягом наступних періодів, аж до другого кварталу 2010р. позивач не отримував доходу від здійснення фінансових операцій з цінними паперами та деривативами.

На підставі матеріалів справи судом зясовано, що у другому кварталі 2010р. позивач отримав дохід від здійснення фінансових операцій з цінними паперами та деривативами у сумі 1 636 500, 00 грн., у звязку з чим позивач за другий квартал 2010р. задекларував відємний фінансовий результат від здійснення таких операцій у сумі 3608735, 00 грн.

З наведеного вище вбачається, що позивач віднявши від 5245235, 00 грн. відємного фінансового результату попередніх періодів 1636500, 00 грн. доходу отриманого в другому кварталі 2010р., правомірно відобразив в деклараціях з податку на прибуток підприємства за півріччя та третій квартал 2010 року відємний фінансовий результат від здійснення фінансових операцій з цінними паперами та деривативами у розмірі 3608735, 00 грн.

Тому, суд вважає неправомірними висновки відповідача про те, що лише в момент здійснення продажу придбаних у емітента корпоративних прав підприємство має право на відображення витрат, повязаних з придбанням корпоративних прав та доходів від їх продажу.

Внаслідок чого помилковою є позиція відповідача про те, що позивач отримав в другому кварталі 2010р. дохід від операцій з цінними паперами та деривативами у розмірі 14 565, 00 грн., з якого позивач повинний сплатити податок на прибуток підприємств, адже у позивача станом на другий і третій квартал 2010 року був відємний фінансовий результат від здійснення операцій з цінними паперами та деривативами у розмірі 3608735, 00 грн., а тому позивач не отримав в другому-третьому кварталі 2010 року дохід за фінансовими операціями з цінними паперами та деривативами, з якого необхідно сплатити податок на прибуток підприємства.

З огляду на вище зазначене, суд доходить до висновку про неправомірність вищезазначених висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки, а тому суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000122201 форми «Р»від 13.04.2011р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволені у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі ч. 3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 13 квітня 2011 року №0000122201 форми «Р»Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СВОП»за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Клименчук