Постанова № 22286618, 28.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1332/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання: Легенченко О.А.,

за участю сторін:

представник позивача ОСОБА_1, за довіреністю

представник Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвест банк»»в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвест банк»»у м. Одесі до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (в особі старшого державного виконавця ОСОБА_2) про скасування постанови №В-8/779 від 30.12.2011 року про накладення арешту на грошові кошти на рахунку 2610330469980, які належать ПП «Людмила», код ЄДРПОУ 31292854, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Інвест банк»»в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвест банк»»у м. Одесі з позовом до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (в особі старшого державного виконавця ОСОБА_2) про скасування постанови №В-8/779 від 30.12.2011 року частині про накладення арешту на грошові кошти на рахунку 2610330469980, які належать ПП «Людмила», код ЄДРПОУ 31292854.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою №В-8/779 від 30.12.2011 року державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 при примусовому виконанні наказу №14/17-3680-2011, виданого 21.11.2011 року Господарським судом Одеської області про стягнення грошової суми з ПП «Людмила», код ЄДРПОУ 31292854 у розмірі 22315,32 грн. на користь СУБП «Техносинтез»у формі ТОВ, накладено арешт на грошові кошти, які належать ПП «Людмила»та знаходяться на р/р 2600630469980, 2610330469980 у ПАТ КБ «ІНВЕСТБАНК»у м. Одесі, МФО 328094. Позивач не згоден з прийнятою постановою та просить її скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунку 2610330469980, оскільки арештовані кошти, що знаходяться на рахунку №2610330469980 у філії ПАТ «КП «Інвест банк»у м. Одесі, є обєктом майнових прав, що передані у заставу банку, а через накладення вище зазначеного арешту Банк позбавлений можливості задовольнити своє право на реалізацію застави, що стало підставою звернення позивача до суду з дійсним позовом.

У відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції державний виконавець ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що державний виконавець у своїх діях керувався виключно положеннями чинного законодавства.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

23.02.2011 року між позивачем та ПП «Людмила»укладений договір №14/11-ов, згідно п.1.1 якого позивач надає ПП «Людмила»кредит на умовах овердрафту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування та граничним розміром заборгованості у сумі 15800,00 грн., а ПП «Людмила»зобовязується повернути банку кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі, на умовах і в строки визначені в даному договорі, договір №13/11 банківського вкладу (депозиту), відповідно до п.1.1 якого банк прийняв від ПП «Людмила»грошові кошти в загальній сумі 2000,00 грн. на зберігання на вкладницькому (депозитному) рахунку №2610330469980 у філії ПАТ «КБ «Інвестбанк»у м. Одесі, а також договір застави (майнових прав на грошові кошти) від 23.02.2011 року (договір застави), відповідно до п.1.1 якого ПП «Людмила»передає в заставу Банку у якості забезпечення повернення наданого ПП «Людмила»за кредитним договором №14/11-ов від 23.02.2011 року кредиту на умовах овердрафту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування та граничним розміром заборгованості у сумі 20000,00 грн. зі строком погашення 15 лютого 2012 року, а також відсотків за користування кредитом, включаючи відшкодування збитків, заподіяних простроченням платежу в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення, майнові права на грошові кошти в сумі 2000 грн., що будуть отримані за договором банківського вкладу (депозиту) №12/11 від 23.02.2011 року та усіх існуючих та можливих змін та доповнень до нього.

Судом встановлено, що вказана застава рухомого майна була внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 07 лютого 2012 року, що підтверджується відповідним витягом (а.с.9).

Одночасно, судом встановлено, що на підставі заяви СУБП «УКРТЕХНОСИНТЕЗ»у формі ТОВ від 30.11.2011 року (а.с.33) постановою державного виконавця ОСОБА_2 ВП №30271335 від 08.12.2011 року було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Одеської області №14/17-3680-2011 від 21.11.2011 року щодо стягнення з ПП «Людмила», код ЄДРПОУ 31292854 грошової суми у розмірі 22315,32 грн. на користь СУБП «УКРТЕХНОСИНТЕЗ»у формі ТОВ, в якій боржнику було запропоновано у семи денний термін з моменту винесення постанови самостійно виконати вимоги виконавчого документу. Крім того, постановою державного виконавця від 08.12.2011 року накладений арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, але у строки встановлені державним виконавцем заборгованість боржником самостійно не сплачена. Після отримання відомостей, щодо наявності у боржника відкритих розрахункових рахунків, постановою №В-8/779 від 30.12.2011 року державним виконавцем був накладений арешт на грошові кошти, що належать ПП «Людмила», код ЄДРПОУ 31292854 та знаходяться на р/р 2600630469980, 2610330469980 у ПАТ КБ «ІНВЕСТБАНК»у м. Одесі, МФО 328094.

Позивач не згоден з прийнятою постановою та просить її скасувати частково, оскільки арештовані кошти, що знаходяться на рахунку №2610330469980 у філії ПАТ «КП «Інвест банк»у м. Одесі, є обєктом майнових прав, що передані у заставу банку, а через накладення арешту на зазначений рахунок Банк позбавлений можливості задовольнити своє право на реалізацію застави, при цьому, позивач не наводить обставини порушення відповідачем порядку, способу та меж повноважень державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи та досліджені докази, які є в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну виконавчу службу»від 24 березня 1998 року (із змінами та доповненнями) та Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу»із змінами та доповненнями від 04 листопада 2010 року N 2677-VI, Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 3 вище зазначеного Закону передбачено, що органами державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Права та обовязки державних виконавців встановлені статтею 11 Закону України “Про виконавче провадження”, якою передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень, в тому числі, є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Стаття 52 вказаного Закону визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Одночасно, стаття 54 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок звернення стягнення на заставлене майно, відповідно до ч. 3 якої для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 вказаного Закону, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та розяснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, з правового аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження»випливає, що законодавством допускається накладення державним виконавцем арешту на майно, що перебуває під заставою, в тому числі для забезпечення задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

З матеріалів справи вбачається, що застава банку рухомого майна на грошові кошти на р/р 2610330469980 була внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна тільки 07 лютого 2012 року, що підтверджується відповідним витягом (а.с.9), тобто після винесення оскаржуваної постанови про накладення арешту на грошові кошти на цьому розрахунковому рахунку.

Отже, відповідачу не було відомо та й не повинно було бути відомо про те, що грошові кошти на цьому розрахунковому рахунку перебувають під заставою.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.

Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Таким чином, положення чинного законодавства передбачають можливість декількох одночасних обтяжень на одне й те ж саме рухоме майно, що має місце у даному випадку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при винесені оскаржуваної постанови державний виконавець діяв в порядку, спосіб та межах повноважень, наданих Законом України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з позову та пояснень представника позивача, позивач просить скасувати постанову в частині накладення арешту на грошові кошти на р/р 2610330469980 у ПАТ КБ «ІНВЕСТБАНК»у м. Одесі, МФО 328094 лише саме з того, що арештовані кошти, що знаходяться на рахунку №2610330469980 у філії ПАТ «КП «Інвест банк» у м. Одесі, є обєктом майнових прав, що передані у заставу банку, а через накладення арешту на зазначений рахунок Банк позбавлений можливості задовольнити своє право на реалізацію застави.

Однак, слід зазначити, що вказані обставини не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, на що посилається позивач, вирішуються іншим шляхом, а саме: шляхом предявлення ними позову про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, набуття заставодержателем права звернення на заставлене майно прямо кореспондується з правом заставодержателя звернутись до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту, оскільки в разі припинення права застави, майно що перебуває під арештом може бути використане для задоволення вимог інших кредиторів, а у випадку реалізації заставодержателем права звернення на заставлене майно виникає потреба у звільненні майна з-під арешту з необхідністю реалізації прав заставодержателя у відповідний спосіб.

За таких обставин, суд вважає, що накладення арешту на розрахунковий рахунок постановою державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 №В-8/779 від 30.12.2011 року узгоджується з вимогами чинного законодавства, є прямим обовязком органу державної виконавчої служби по вчиненню дій по виконанню судового рішення, крім того, прийнята постанова не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій та спрямованим на реалізацію заставленого майна.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат відповідача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, керуючись ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

З огляду на викладене, відповідно до положень Закону України «Про державну виконавчу службу»від 24 березня 1998 року (із змінами та доповненнями), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (із змінами та доповненнями), керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163, 181, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвест банк»»в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвест банк»»у м. Одесі до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (в особі старшого державного виконавця ОСОБА_2) про скасування постанови №В-8/779 від 30.12.2011 року про накладення арешту на грошові кошти на рахунку 2610330469980, які належать ПП «Людмила», код ЄДРПОУ 31292854 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 28 березня 2012 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р.Юхтенко

.