Постанова № 22286583, 07.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3915/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фірми «Вілюс»сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення №0000112307 від 22.03.2011 року, яким на фірму «Вілюс»сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 126090,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фірма «Вілюс»сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення №0000112307 від 22.03.2011 року, яким на фірму «Вілюс»сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 126090,00 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є неправомірним оскільки позивачем у повній відповідності до чинного законодавства ведеться облік товарних запасів, зокрема наявні всі документи на виявлені під час перевірки 23350 кг. борошна. Крім цього, перевірка фірми «Вілюс» сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю проведена с численними порушеннями.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснивши, що співробітниками Роздільнянської МДПІ Одеської області Державної податкової служби проведена перевірка виробничих та складських приміщень, розташованих за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка, що належать фірмі «Вілюс»сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю. Перевіркою виявлено, що підприємством не ведеться у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складі за місцем реалізації, а саме: на момент перевірки відсутні накладні, товарно транспортні накладні та інші документи на товар (мука житня у кількості 22350 кг.) на загальну суму 63045,00 грн. що є порушенням позивачем п.12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У завязку з чим, податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення рішення №0000112307 від 22.03.2011 року, яким за виявлені порушення на фірму «Вілюс»сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 126090,00 грн., а тому підстави для скасування зазначеного повідомлення рішення відсутні.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. При цьому, згідно п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 75.1.3. фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону,ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Вимоги щодо порядку організації та проведення фактичних перевірок передбачені нормами ст. 80 Податкового кодексу України.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу.

Непредявлення платнику податків, його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції, направлення на проведення перевірки або предявлення направлення, оформленого з порушенням вимог, встановлених п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Тривалість фактичної перевірки не повинна перевищувати 10 діб з правом продовження на строк до 5 діб за підстав, визначених пунктами 82.3.1 та 82.3.2 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що фірма «Вілюс»сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю є власником виробничих та складських приміщень, розташованих за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка (а.с. 125 134).

Відповідно до наказу від 18.02.2011 року №186 «Про проведення фактичної перевірки»(а.с.167), на підставі направлення від 18.02.2011 року №1924-70 (а.с.168), співробітниками Роздільнянської МДПІ Одеської області Державної податкової служби з 25.02.2011 року по 04.03.2011 року проведена фактична перевірка виробничих та складських приміщень, розташованих за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка, що належать фірмі «Вілюс»сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 19201333) (далі - фірма «Вілюс»СТОВ) з метою здійснення контролю за дотриманням порядку щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Наказ від 18.02.2011 року №186 «Про проведення фактичної перевірки»та направлення від 18.02.2011 року №1924-70 на проведення фактичної перевірки отримані 25.02.2011 року директором фірми «Вілюс»СТОВ - Бондаренко А.О.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 21/15/24/23/19201333 від 04.03.2011 року (а.с. 169-170).

Перевірка була розпочата о 11 год. 00 хв. 25.02.2011 року та закінчена 14 год. 00 хв. 04.03.2011 року. Проведена в присутності директора фірми «Вілюс»СТОВ - Бондаренко А.О., який ознайомився з актом перевірки та отримав його примірник, про що свідчить його підпис про отримання на примірнику акту перевірки.

Під час проведення перевірки податковим органом виявлено, що в порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»підприємством не ведеться у порядку встановленому законодавством, облік товарних запасів на складі за місцем їх зберігання та реалізації, а саме: на складі виявлено 23350 кг. житньої муки на загальну суму 63045,00 грн. на яку відсутні накладні, товарно транспортні накладні, та будь які документи, які б підтверджували ведення обліку товарних запасів. Додаток №1 від 04.03.2011 року з підписом начальника виробництва додані до акту перевірки (а.с. 171).

Згідно зазначеного додатку до акту перевірки №1 від 04.03.2011 року щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно матеріальних цінностей) фірми «Вілюс»СТОВ встановлено не обліковані залишки товарно матеріальних цінностей -23350 кг. житньої муки на загальну суму 63045,00 грн.

Згідно розписки та пояснення начальника виробництва фірми «Вілюс»СТОВ - Сидоренко О.Г. від 04.03.2011 року, станом на 04.03.2011 року на складі підприємства знаходиться житня мука у загальній кількості 23350 кг., у тому числі: мука з м. Кременчук, Полтавської області. Накладні та товарно транспортні накладні на складі відсутні, так як вони зберігаються в бухгалтерії у м. Одеса (а.с. 80-81).

На підставі порушень, встановлених актом перевірки № 21/15/24/23/19201333 від 04.03.2011 року, Роздільнянською МДПІ Одеської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення рішення № 0000112307 від 22.03.2011 року, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фірмі «Вілюс»СТОВ визначено штрафні (фінансових) санкцій у сумі 126090,00 грн. (а.с.17).

Доказів того, що з дати складання акту № 21/15/24/23/19201333 від 04.03.2011 року до дати прийняття податковим органом податкового повідомлення рішення № 0000112307 від 22.03.2011 року, фірмою «Вілюс»СТОВ до Роздільнянської МДПІ Одеської області Державної податкової служби надавались будь які документи, які б підтверджували ведення обліку товарних запасів на виробничих та складських приміщеннях розташованих за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка, представником позивача до суду не надано.

Підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № 0000112307 від 22.03.2011 року став висновок податкового органу зазначений в акті перевірки № 21/15/24/23/19201333 від 04.03.2011 року про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»а саме: неведення у порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складі за місцем їх реалізації на загальну суму 63045,00 грн.

Відповідно до п.12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуги) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншими відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємства.

Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім цього згідно листа ДПА України №4364/7/23-7017/159 до документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товаро транспортні накладні.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що згідно приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»фірмою «Вілюс»СТОВ у звязку зі зберіганням та продажем товару, має вестись у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складі, а тому, позивачем порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які необліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що податковим органом за вказане порушення застосовано до позивача штрафна (фінансова) санкція у сумі 126090,00 грн. (63045,00 грн. Х 2).

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а саме, відповідачем - Роздільнянською МДПІ Одеської області Державної податкової служби за порушення фірмою «Вілюс»сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»а саме: неведення у порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складі за місцем їх зберігання та реалізації на загальну суму 63045,00 грн. правомірно винесено податкове повідомлення рішення №0000112307 від 22.03.2011 року, яким на фірму «Вілюс»сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 126090,00 грн., а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративого позову фірми «Вілюс» сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення №0000112307 від 22.03.2011 року, яким на фірму «Вілюс» сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 126090,00 грн. відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 07 березня 2012 року.

Суддя /підпис/ П.П.Марин

.