Постанова № 22283498, 20.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 року 2а-4751/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старової Н.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доУправління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспількому районі Київської області

пропро зобовязання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою в якій просить зобовязати Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області повернути позивачу 4234,43 грн. безпідставно сплаченого 3% збору на обовязкове державне пенсійне страхування при реєстрації придбаного легкового автомобіля.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч свого волевиявлення та Закону України «Про збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування»після придбання автомобіля він змушений був сплатити на користь відповідача 4 234,43 грн. в якості 3% збору на обовязкове державне пенсійне страхування для його реєстрації.

До судового засідання позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не зявився, із клопотанням про відкладення засідання до суду не звертався, натомість звернувся до суду із письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника до судового засідання не забезпечив, звернувся до суду із письмовою заявою про розгляд справи за відсутності його представника, в якій заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Частиною 4 статті 122 КАС України визначено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі вищезазначеного, суд прийняв рішення про розгляд даної адміністративної справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В жовтні 2008 року позивачем було придбано у ТОВ «Автосаміт ЛТД»новий автомобіль, що підтверджується Довідкою-рахунком № 693537, вартістю 169377,00 гривень.

Згідно пунктів 6, 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби в підрозділах Державтоінспекції протягом десяти діб після їх придбання.

При цьому, реєстрація легкових автомобілів, за правилами п.14 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740. здійснюється органами Державтоінспекції лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Так, пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, зокрема, купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість (п.13 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій).

Водночас, згідно пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Дефініція поняття: «відчуження»у юридичній літературі розглядається як передача майна у власність іншій особі, що є одним із способів здійснення власником повноважень щодо розпорядження.

Тобто Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»не містить положень, що при відчуженні легкових автомобілів платником збору є фізична особа. що набуває право власності на автомобіль, так як згідно з Цивільним кодексом України, відчужувачем майна за договором купівлі-продажу є його продавець, а не покупець. Таким чином, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з трансакцій легкових автомобілів на відміну від Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, покладається на осіб, що здійснюють їх відчуження, а не тих хто набуває право власності.

Аналогічний висновок містить і роз'яснення Вищого адміністративного суду України, вкладене у листі № 1071/11/13-10 від 14 липня 2010 року та ухвала Вищого адміністративного суду України № К-22354/07 від 23 березня 2010 року, у відповідності до яких платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій по відчуженню легкових автомобілів є продавці даних транспортних засобів.

З метою реєстрації в органах Державтоінспекції належного позивачу Автомобіля, він ним було сплачено на користь Відповідача 4 234,43 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюється, система оподаткування, податки і збори.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами України, крім законів про оподаткування (ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»).

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За змістом п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Позивач звертався до Відповідача з заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації легкового автомобіля на яку 29 вересня 2011 року отримав лист № 6132/02 від 19.09.2011р., яким клопотання позивача щодо повернення безпідставно сплаченого збору залишено без задоволення.

Дане рішення відповідача є протиправним та необґрунтованим, оскільки при реєстрації Автомобіля, повинні застосуватись правила п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»у відповідності до яких, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації Автомобіля, як це передбачено п.12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Крім того, термін «відчуження майна»передбачено нормою Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 14.1.31 ПК України, відчуження майна будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Як вбачається з матеріалів справи, операція відчуження легкового автомобіля закінчилася на підставі Довідки-рахунку № 693537 від 28.10.2008 року.

При сплаті збору до пенсійного фонду з відчуження автомобіля в сумі 4234,43 грн. 2.10.2008 позивач вже набув права власності на автомобіль, а операція відчуження вже була завершена.

Оскільки, примусово сплачений збір перерахований до державного бюджету, а контролюючим органом є Пенсійний фонд України, то слід стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспількому районі Київської області через Головне управління Державного казначейства у Київській області на користь позивача примусово сплачений збір з операцій відчуження легкових автомобілів у сумі 4234,43 грн.

Щодо порядку стягнення такого збору суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

-заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового звязку, якщо зазначений рахунок відсутній;

-оригінал виконавчого документа;

-судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (платіжні доручення, квитанції про перерахування коштів до відповідного бюджету, довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів дізнання, досудового слідства та прокуратури тощо).

Відповідно до частин 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, будь-яких письмових заперечень чи пояснень щодо даного позову не надав з одночасним повним та належним обґрунтуванням позивачем позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем надано докази сплати судового збору (квитанція від 15.10.2011 № 140) в сумі 3 грн. 40 коп., які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача. Інших доказів понесення ним судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспількому районі Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 4, ідентифікаційний код: 37838060) повернути в установленому законом порядку ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) безпідставно сплачені 3% збору на обовязкове державне пенсійне страхування при реєстрації автомобіля в сумі 4234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) грн. 43 коп.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспількому районі Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 4, ідентифікаційний код: 37838060) в установленому законом порядку на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) безпідставно сплачені 3% збору на обовязкове державне пенсійне страхування при реєстрації автомобіля в сумі 4234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) грн. 43 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяСтарова Н.Е.