Постанова № 22283475, 13.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2011 року           2а-4577/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Старової Н.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа»

доПереяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

прооскарження дій та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа»звернулось до суду з позовною заявою до Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області в якому просить визнати протиправними дії відповідача, що відображені в Акт перевірки від 10.08.2009 № 653 і розрахунку до нього, якими змінено призначення платежу позивача з ПДВ за червень 2009 року на лютий 2009 року, дії, що відображені в повідомленні від 22.07.2009 №110320006379416, якими розподілено сплачені позивачем платіжним дорученням від 22.07.2009 № 1000 кошти в сумі 55936,00 грн. на суму, що спрямована на погашення неіснуючого податкового боргу і на сумі, що спрямована на погашення неіснуючої пені в сумі 2013,11 грн., скасувати, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.08.2009 № 0003011600/0, зобов’язати відповідача обліковувати в картці особового рахунку підприємства з обліку сплати ПДВ за 2009 рік кошти сплачені до бюджету платіжними дорученнями від 22.07.2009 № 1000 в сумі 55936,00 грн. за призначенням зазначеним в платіжному дорученні –як ПДВ за червень 2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем вчасно та в повній мірі сплачувались суми податку, а тому оскаржувані податкове повідомлення-рішення та дії відповідача є протиправними.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частин 4 статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки представники сторін звернулись до суду з письмовими клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності, суд прийняв рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню.

КП Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа»зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області 05.04.1994, ідентифікаційний код: 20598264, місцезнаходження: 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Івана Мазепи, 33.

Як платник податків позивач знаходиться на обліку в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ Київської області з 05.04.1994.

Відповідно до свідоцтва № 100120681, виданого 09.06.2008, позивач є платником податку на додану вартість з 05.08.1997.

15.07.2009 позивачем було подано до Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області декларацію з податку на додану вартість № 900354345 за червень 2009 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 55936,00 грн.

Платіжним дорученням від 22.07.2009 № 1000 позивачем було перераховано до Державного бюджету вказану суму податкового зобов’язання.

13.08.2009 позивачем було отримано від Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області повідомлення від 22.07.2009 № 110320006379416 про розподіл сплачених коштів на суму, що спрямована на погашення податкового боргу –53922,89 грн. та суму, що спрямована на погашення пені – 2013,11 грн.

Відповідачем було здійснено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати до Державного бюджету податку на додану вартість за лютий 2009 року та січень 2010 року, якою встановлено порушення відповідачем п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181-III). Вказані порушення виявились у несвоєчасній сплаті підприємством податку на додану вартість за лютий 2009 року.

За наслідками перевірки було складено Акт від 10.08.2009 № 653.

На підставі даного Акту перевірки, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Київської області було винесено податкове повідомлення-рішення 10.08.2009 № 0003011600/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 26961,45 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування та оскарження дій по його винесенню.

Як зазначалось вище, податковим повідомленням від 22.07.2009 № 110320006379416 відповідачем самостійно розподілено сплачену платіжним дорученням від 22.07.2009 № 1000 суму податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість за червень 2009 року в розмірі 55936,00 грн.

Дану суму відповідачем розподілено на погашення податкового боргу позивача по податку на додану вартість за лютий 2009 року та пені за несвоєчасне його погашення відповідно до підпункту 7.7 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181-III), де вказано, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76 встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону № 2181-III, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов’язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

Також, суд звертає увагу відповідача не те, що відповідно до пункту 16.3.3 статті 16 Закону № 2181-III, пункту 3.7 Інструкції «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (чи його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням з порушенням визначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу та суму, що спрямовується на погашення пені. При цьому, податковий орган протягом трьох робочих днів складає та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів (порядок надіслання такого повідомлення регулюється Порядком органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків).

Оскільки податкове повідомлення від 22.07.2009 № 110320006379416 було отримане позивачем лише 13.08.2009, то відповідачем, також, порушено порядок його надіслання.

19.03.2009 позивачем було подано до Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року № 1937, якою самостійно визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 116314,00 грн.

Відповідно до копії платіжного доручення № 351 від 24.03.2009, яка міститься в матеріалах справи, позивачем сплачено дану суму в повному обсязі.

Отже, у відповідача не було правових підстав направляти в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів сплачену платіжним дорученням від 22.07.2009 №1000 суму податкового зобов’язання за спірний період, оскільки за лютий 2009 року у позивача заборгованості зі сплати податку на додану вартість не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність дій при прийнятті оскаржуваного рішення, при одночасному повному доведенню протилежного позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України(або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем надано докази сплати судового збору (платіжне доручення від 04.08.2011 № 869) в сумі 3 грн. 40 коп., які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача. Інших доказів понесення ним судових витрат суду не надано.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа»–задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області зі зміни призначення платежу Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа»з податку на додану вартість за липень 2010 року на грудень 2009 року та січень 2010 року.

Визнати протиправними дії Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області якими розподілені сплачені платіжним дорученням від 22.07.2009 № 1000 кошти.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 10.08.2009 № 0003011600/0.

Зобов’язати Переяслав-Хмельницьку об’єднану державну податкову інспекцію Київської області облікувати в картці особового рахунку Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа»з обліку сплати податку на додану вартість за 2009 рік кошти сплачені Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа»до Державного бюджету платіжним дорученням від 22.07.2009 № 1000 в сумі 55 936 (п’ятдесят п’ять тисяч дев’ятсот тридцять шість) грн. 00 коп. як податок на додану вартість за червень 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа»(08400, Київська обл., м. Переслав-Хмельницький, вул. Івана Мазепи, 33, ідентифікаційний код: 20598264) суму сплаченого судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Якщо апеляційну скаргу було подано не у встановлений сорок, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 186, 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                     Старова Н.Е.