Постанова № 22283441, 05.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 року 2а-4551/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Старової Н.Е.,

при секретарі судового засідання Пономаренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Каміа»

додержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

провизнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМІА" (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі (далі відповідач) в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішеннявід 28.04.2011 року № 0000392301/417.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення (далі ППР) прийняте відповідачем у наслідок неправильного застосування норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги мотивовано підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

04 травня 2011 року позивач отримав податкове повідомлення рішення від 28.04.2011 № 0000392301/417 на загальну суму 18 077 грн. 50 коп., з них 14 462 грн. 00 коп. сума донарахованого податку на додану вартість та 3 615 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Підставою для винесення оскаржуваного ППР стали результати документальної невиїзної перевірки позивача з питання повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої було складено акт № 736/231/31605151 від 13.04.2011 р.

Згідно акту, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон про ПДВ), а саме податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року позивача завищено на суму ПДВ у розмірі 14 462 грн.

В ході опрацювання податкової звітності з податку на додану вартість за перевіряємий період, відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відповідачем встановлені розбіжності по задекларованій сумі податкового кредиту позивача та сумами податкових зобов'язань постачальників, тобто відповідач в акті перевірки вказав, що суми податкових зобов'язану постачальників не дорівнюють сумі податкового кредиту покупця, розбіжність становить 14462 грн.: TOB "Автопромкомплект" (30238316) - 13220 грн., ПП "Лазурит-А (36243765) - 960 грн., TOB "АТЛ" (32312185) -230грн., ПАТ "Київстар" (21673832) - 31 грн., ДП "Райське джерело" (30858101) - 21 грн.

Тобто сума ПДВ в розмірі 14462 грн., включена позивачем до складу податкового кредиту за вказаний період, не зарахована його контрагентами до податкових зобовязань та не сплачена до бюджету.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих позивачем, у грудні 2010 року позивач, в межах відповідних господарських операцій, отримував товари та послуги, оплатив їх та отримав податкові накладні, а суми ПДВ визначені в накладних за операціями, які надають право на податковий кредит, включив до податкового кредиту, що відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, а саме 1560,00 грн. ПП «Лазурит-А»(36243765), 14 550,00 грн. ТОВ «Автопромкомплект»(30238316), 71 08,97 грн. ПАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»(21673832) з урахуванням розрахунків коригувань. Суми ПДВ згідно податкової декларації та відповідні суми ПДВ згідно податкових накладних наданих позивачеві вказаними контрагентами, співпадають.

Операції з наступними контрагентами із відповідними сумами ПДВ: ДП «Райське джерело» (30858101) 106,65 грн., ТОВ «АТЛ»(32312185) 229,75 грн. належать до операцій, які не надають право формування податкового кредиту, що також відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Тобто ці суми не включені до податкового кредиту, відповідно на ці суми податковий кредит не може бути завищений позивачем.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 3 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Частиною 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 цього Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги) їх отримувачу надає йому законне право нарахувати податковий кредит, законодавець чітко передбачив порядок визначення суми податкового кредиту.

Отже, позивач сформував податковий кредит відповідно до чинного законодавства, що було встановлено судом на підставі наданих позивачем доказів.

В свої письмових запереченнях проти позовних вимог відповідач посилався на те, що право на податковий кредит у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права виникнення об'єкту оподаткування, факт не відображення обсягів поставок в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість у грудні 2010р. контрагентами позивача свідчить про відсутність об'єкту оподаткування в них.

З такими доводами відповідача суд не може погодитись, оскільки законодавством не передбачена відповідальність особи за несвоєчасне, не в повній мірі або неналежне виконання контрагентами такої особи своїх зобовязань перед податковими органами, зокрема із утримання та внесення до бюджету сум податку, що сплачується покупцем.

Крім того, пункт 7.3 статті 7 Закону про ПДВ містить вичерпний перелік дат виникнення податкових зобов'язань та не містить такої події як порушення контрагентом порядку сплати ПДВ до державного бюджету чи втрата ним статусу платника ПДВ.

Відповідно до змісту статті 9 Закону про ПДВ реєстрація платника ПДВ діє до моменту скасування такої реєстрації.

Судом встановлено у судовому засіданні, що на час господарських взаємовідносин із позивачем у контрагентів позивача було право видавати податкові накладні на підставі чинних свідоцтв платників ПДВ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності донарахованого податку на додану вартість та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в оскаржуваному ППР.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову і не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011 року№ 0000392301/417 з одночасним повним та належним обґрунтування позивачем свої позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Каміа» - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 28.04.2011 № 0000392301/417.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Каміа»(Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 127, ідентифікаційний код: 31605151) суму сплаченого судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Якщо апеляційну скаргу було подано не у встановлений сорок, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 186, 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Старова Н.Е.

Постанова у повному обсязі виготовлена 09 грудня 2011 року.