Постанова № 22283252, 10.10.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2011 року 2а-3040/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Старової Н.Е.,

при секретарі судового засідання Пшику Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Васильківського міськрайонного центру зайнятості Київської області до ОСОБА_1, третя особа: ТОВ «Комора-С», про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

Васильківський МРЦЗ звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі відповідач) незаконно одержаної допомоги по безробіттю в сумі 3592,27 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.06.2010 року відповідача було зареєстровано як особу, що шукає роботу, 15.06.2010 надано статус безробітного та встановлено допомогу по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на обліку відповідач перебувала по 15.10.2010.

Згідно п.п. є п. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 6 п.п. 1.3.4 ст. 22 та п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року №307, зареєстровано в Міністерстві юстиції України відповідачу, на підставі поданих нею відомостей та документів, призначено допомогу по безробіттю.

Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яке здійснювалось відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» було встановлено, що з 21.07.2011 відповідач перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Комора-С».

Отже, в період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач відносилась до зайнятого населення, а тому відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»не мала права перебувати на обліку, як безробітна та отримувати допомогу по безробіттю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач частково визнала позовні вимоги та пояснила, що 15.06.2010 їй було надано статус безробітної, в липні 2010 року направлено на громадські роботи до ТОВ «Комора-С», з яким вона уклала Договір підряду № 380/508 від 21 липня 2010 року, по якому працювала на даному підприємстві протягом з 21 по 27 липня 2010 року пакувальником. За виконану роботу нею було отримано кошти в сумі 174,06 грн. Також відповідач пояснила, що з 28 липня 2010 року більше не отримувала коштів від даного підприємства, а тому визнає позовні вимоги в частині стягнення з неї коштів в сумі 133,71 грн., які було виплачено їй як безробітній в липні 2010 року. В іншій частині позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

15.06.2010 відповідач звернувся до позивача із заявою про вирішення питання щодо його працевлаштування, надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Такий статус їй був наданий, що підтверджено персональною карткою № 105700410060800001 від 8.06.2010. З вказаного часу відповідач виконував усі вимоги позивача, своєчасно відмічався, пішов на громадські роботи по направленню позивача до ТОВ «Комора-С».

Вказане підприємство, замість прийняття відповідача на громадські роботи, уклало з відповідачем трудову угоду від 21 липня 2010 року договір підряду № 380/508, за яким відповідач працювала на підприємстві до 27 липня 2010 року та отримала по видатковому касовому ордеру № 2418 заробітну плату в сумі 174,06 грн., після чого на даному підприємстві більше не працювала, заробітної плати не отримувала.

В судовому засіданні відповідач визнала позовні вимоги в частині стягнення з неї коштів у сумі 133, 71 грн., оскільки саме цю суму їй було виплачено позивачем у період тимчасового працевлаштування на ТОВ «Комора-С»у липні 2010 року як допомогу по безробіттю.

Відповідно до частини третьої статті 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки відповідач визнала позовні вимоги в частині стягнення з неї на користь позивача незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 133,71 грн., протиправність отримання відповідачем допомоги по безробіттю в цій частині встановлена судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, в даній частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

В судовому засіданні представник позивача утверджував, що згідно пп. а п. 3 ст. 1 ЗУ «Про зайнятість населення», з 21.07.2010 відповідач працювала по найму, тому не мала права знаходитися на обліку як безробітна.

Разом з тим, представник позивача не заперечував, що Васильківський МРЦЗ направляв відповідача на громадські роботи до ТОВ «Комора-С»та шукав для неї місце постійного працевлаштування, яке знайшов з 12.10.2010 року відповідач була працевлаштована оператором котельні в смт. Калинівка Васильківського району Київської області.

Оскільки позивач на вимогу п. 1 ст. 20 Постанови КМ України № 219 від 14.02.2007 «Про затвердження Порядку Реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних»не зняв відповідача з обліку, це свідчить, що позивачу своєчасно було відомо про те, що відповідач не працює на підприємстві ТОВ «Камора-С», згідно направлення. Крім того, пп. 4 п. 5 ст. 31 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачає, що у випадку встановлення приховування відомостей про працевлаштування робітнику припиняється виплата матеріального забезпечення на випадок безробіття, а така допомога виплачувалась відповідачу до жовтня 2010 року.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачу не були належним чином розяснені її права і обовязки у звязку з отримання нею статусу безробітної, вона на протязі тижня намагалася приступити до виконання громадських робіт у ТОВ «Камора-С», куди була направлена позивачем, постійно зверталася за підтримкою до Васильківського МРЦЗ, але Товариство відмовилось підписати необхідні документи для позивача, у звязку з чим відповідач прийшов до висновку, що на роботу її до ТОВ «Камора-С»не прийняли.

Оскільки позивач не зняв відповідача своєчасно з обліку у липні 2010 року, суд дійшов висновку, що позивачу було відомо про те, що відповідач дійсно не відноситься до зайнятого населення та являлась безробітною до працевлаштування 12.10.2010р.

Суд наполягає на тому, що підписана відповідачем цивільно-правова угода про роботу у ТОВ «Камора-С»від 21.07.2010р, де вона тимчасово працювала до 27.07.2010р., що безспірно доказано у судовому засіданні, хоч за недбалістю сторін, дія договору була припинена його розірванням лише 01.06.2011р., має наслідком стягнення з відповідача лише незаконно одержаної суми виплати по безробіттю за липень 2010 року у сумі 133,71 грн., в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами протиправність дій відповідача, умисне приховування відповідачем підписання цивільно-правової угоди на тимчасову роботу з 21.07.2010р, оскільки представник позивача не заперечував, що Васильківський МРЦЗ повторно надавав відповідачу направлення до ТОВ «Камора-С»на працевлаштування і, не зважаючи на це, через деякий час працевлаштував відповідача. Із зазначеного суд приходить до висновку, що на виниклі правовідносини між позивачем та відповідачем розповсюджують положення пп. 4 п. 5 ст. 31 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто припинення сплати суми по безробіттю на час тимчасової роботи, а не ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Васильківського міськрайонного центру зайнятості Київської області до ОСОБА_1, третя особа: ТОВ «Комора-С», про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Васильківського міськрайонного центру зайнятості Київської області (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського, 17) на розрахунковий рахунок № 37173001002215 в Васильківському ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, код 22208617 суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 71 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Якщо апеляційну скаргу було подано не у встановлений сорок, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 186, 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 жовтня 2011 року.