Постанова № 22282502, 12.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/4984/11

категорія 8.2.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Центроліс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

встановив:

Приватне підприємство "Центроліс" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, в якому просить скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 18.04.2011 року №0000370700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року на 193903,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зазначеній сумі та відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України "Про податок на додану вартість", який не ставив у залежність право на виникнення податкового кредиту субєкта господарювання та отримання ним бюджетного відшкодування від факту формування податкових зобов'язань за наслідками господарської операції щодо реалізації того ж товару, податок на додану вартість в ціні придбання якого був включений до складу податкового кредиту та взяв участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Представники позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач - ДПІ у Святошинському районі м. Києва - адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення проти нього, за змістом яких вважає своє рішення таким, що відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", які у системному звязку передбачають, що однією з обовязкових підстав включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та їх бюджетного відшкодування є належне формування платником податку і своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Оскільки таких обставин контролюючим органом встановлено не було, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Головне управління Державного казначейства України в. Києві також надало письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог та здійснювати розгляд справи без участі його представника. Зазначило, що прав позивача Головне управління Державного казначейства України в. Києві не порушувало.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва було здійснено позапланову невиїзну перевірку ПП "Центроліс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлену на рахунок платника в установі банку, за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2008 року, за наслідками якої складено акт від 24.03.2011 року №21/07-207/30432861.

Проведеною перевіркою зроблено висновок про порушення підприємством пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на 193903,00 грн.

Зазначений висновок пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких згідно з поданою ПП "Центроліс" декларацією з ПДВ за листопад 2008 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в установі банку, складає 193903,00 грн. Причиною виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2008 року та декларування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у листопаді 2008 року, є імпорт пресу пакетировочного для металевого лома.

Постачальником пресу пакетировочного є COLMAR S.P.A., Італія. Згідно контракту від 22.04.2008 року №UKR-COL 04/08 COLMAR S.P.A. (Продавець) продає, а ПП "Центроліс" (Покупець) купує 1 одиницю COLMAR В5000 стандартної конфігурації з дизельним двигуном та встановленим краном. Загальна сума контракту складає 173000,00 євро. Протягом жовтня 2008 року ПП "Центроліс" було імпортовано прес пакетировочний для металевого лома. Операція з поставки цього преса підтверджується вантажно-митною декларацією від 22.10.2008 року №101000001/8/011955 з відміткою Житомирської митниці. Сума ПДВ, сплаченого при розмитненні товару, складає 240880,25 грн.

Заперечуючи проти права позивача на отримання належної йому суми бюджетного відшкодування, відповідач посилається на порушення підприємством при подальшій реалізації цього ж пресу ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Зокрема, згідно даних додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток ПП "Центроліс" вбачається факт реалізації пресу пакетировочного і за ІІІ квартали 2010 року у підприємства рахуються основні фонди на суму 6270,00 грн. Як вважає відповідач, оскільки позивач неправильно визначив свої податкові зобов'язання за наслідками операції з реалізації пресу, він не має права на отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2008 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва 18.04.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000370700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року на 193903,00 грн.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом враховується, що правовідносини, повязані з формуванням податкового кредиту та отриманням бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на час виникнення спору були врегульовані Законом України "Про податок на додану вартість" (з відповідними змінами та доповненнями).

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, імперативні приписи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону обумовлюють право на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту наявністю податкових накладних або митних декларацій.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на законодавче регулювання підстав формування податкового кредиту та розрахунку сум бюджетного відшкодування суд вважає, що визначальною умовою для висновку про протиправність або законність оскаржуваного податкового повідомлення є встановлення факту наявності у позивача митної декларації та документів, які б підтверджували факт сплати сум податку, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, в силу ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Між тим, надані позивачем документи дають суду підстави для висновку про сплату позивачем сум податку при розмитненні товару, підтвердженням чого є вантажно-митна декларація від 22.10.2008 року №101000001/8/011955, яка в силу приписів Закону України "Про податок на додану вартість" є належним доказом формування податкового кредиту.

Що ж стосується бюджетного відшкодування, то відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобовязань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при відємному враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наведене правове регулювання спірних правовідносин свідчить на користь того, що сума податкового зобов'язання платника податку дійсно є однією зі складових для розрахунку суми бюджетного відшкодування. Але при здійсненні такого розрахунку врахуванню підлягає значення податкового зобов'язання звітного періоду, тобто у даному випадку значення листопада 2008 року.

У той же час, ДПІ у Святошинському районі м. Києва не надала жодних доказів в підтвердження того, що у листопаді 2008 року позивачем було неправильно визначено суму податкового зобов'язання підприємства.

Натомість, обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування правомірності свого рішення, щодо неправильного визначення суми податкового зобов'язання за наслідками операції з реалізації позивачем пресу ПП "Надра-М", мали місце у травні 2009 року, що підтверджується змістом довідки Володарсько-Волинської МДПІ Житомирської області від 02.12.2011 року №24/5/23-07/32187849 про результати зустрічної звірки ПП "Надра-М" щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів з ПП "Центроліс". Крім того, станом на день вирішення спору податкові зобов'язання позивачу за наслідками цієї операції ПП "Центроліс" визначені не були.

Таким чином, за умови донарахування позивачу суми податку на додану вартість з операції по реалізації пресу, вона вплине на суму розрахунків держави з підприємством з бюджетного відшкодування, але така сума до її визначення не може впливати на право підприємства щодо формування суми бюджетного відшкодування та подання заяви про повернення 193903,00 грн. податку на додану вартість за листопад 2008 року.

При цьому, перевіряючи наявність заборгованості бюджету перед позивачем з відшкодування податку на додану вартість, судом досліджено дані особової картки ПП "Центроліс" за платежем "податок на додану вартість". Зі змісту цієї картки вбачається, що станом на 13.01.2012 року за підприємством рахується переплата у сумі 1179139,45 грн., тобто навіть у випадку визначення контролюючим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість з операції по реалізації пресу у підприємства буде рахуватись переплата з цього податку, з огляду на що суд робить висновок про наявність заборгованості держави перед підприємством з бюджетного відшкодування у межах тієї суми, яку просить стягнути ПП "Центроліс".

Судом також враховується, що пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2005 року №213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982), встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 5.12.2 пункту 5.12 Порядку).

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року різниця між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту мала відємне значення, у зв'язку з чим позивачем до ДПІ у Святошинському районі м. Києва був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 193903,00 грн.

У той же час, як було зазначено, відповідачем не заперечується, що при розмитненні товару ПП "Центроліс" у жовтні 2008 року було фактично сплачено податок на додану вартість у сумі 193903,00 грн., яка станом на день вирішення спору не відшкодована підприємству.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку у попередньому податковому періоді, то розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року з врахуванням суми податкового кредиту у розмірі 193903,00 грн., фактично сплаченої у попередньому періоді при розмитненні товару, відповідає положенням пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, а тому суд вважає такими, що не ґрунтуються на наведених правових нормах, доводи ДПІ про відсутність у позивача права на врахування названої суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за листопад 2008 року.

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 року за №263/2067 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

При цьому, встановлений пп. 7.7.4 - 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП "Центроліс" про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за листопад 2008 року у сумі 193903,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Центроліс" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 18.04.2011 року №0000370700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року на 193903,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Центроліс" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 193903,00 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 1703,40 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 19 березня 2012 р.