Постанова № 22282190, 21.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 р. справа № 2а/0570/2882/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофоров А.Б.

при секретаріМірошниченко А.О.

за участю

представника позивача - Звездіної І.Б.,

представника відповідача - Рябцев І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до Державної податкової інспекції у Будьоновському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення № 0000082304 від 23.02.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Будьоновському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення № 0000082304 від 23.02.2012 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 15.12.2011 року Державною податковою інспекцією Будьоновському районі м. Донецька, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з МП ТОВ «Фірма «Лія», ТОВ «Винфорт», ТОВ «Главпотребсоюз» за травень, липень, серпень 2011 року, встановлені порушення та складено акт № 3792/23-311/34604386.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000082304 від 23.02.2012 року, що оскаржується.

Позивач не погоджується із спірним податковим повідомленням рішенням та вважає його безпідставним, оскільки висновки акту перевірки щодо порушень встановлених з боку відповідача є необґрунтованими.

Вважає рішення податкового органу таким, що порушує його права та інтереси, тому просить задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представники позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував, пояснив суду, що доводи адміністративного позову не спростовують порушень вставлених податковим органом з боку позивача.

Вважає висновки акта перевірки такими, що відповідають дійсним обставинам справи, податкове повідомлення рішення, таким, що прийнято правомірно, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», є фізичною особою підприємцем (Далі, - ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»), -є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьоновському районі м. Донецька.

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Будьоновському районі м. Донецька (Далі - ДПІ у Будьоновському районі м. Донецька), у розумінні КАС України, - є субєктом владних повноважень.

ДПІ у Будьоновському районі м. Донецька, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з МП ТОВ «Фірма «Лія», ТОВ «Винфорт», ТОВ «Главпотребсоюз» за травень, липень, серпень 2011 року, встановлені порушення та складено акт № 3792/23-311/34604386 (Далі за текстом, - акт перевірки) (а.с. 5-30).

Згідно висновків акта перевірки з боку позивача встановлені порушення п. 198.1, п.198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України (Далі,- ПК України), Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затв. ПКМУ від 29.12.2010 року № 1246, Порядок заповнення податкової накладної, затв. Наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, що призвело до заниження суми, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 750398,00 гривень, у тому числі по періодам : травень 2011 року 315849,00 гривень, липень 2011 року 285030,00 гривень, серпень 2011 року 149519,00 гривень (а.с.29).

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000022304 від 06.01.2012 року, за наслідками адміністративного оскарження якого, прийнято податкове повідомлення рішення № 0000082304 від 23.02.2012 року, що оскаржується у даній справі. (Далі за текстом,- спірне рішення) (а.с.33).

Спірним рішенням, за порушення п. 198.1, п.198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 201.15 ст. 201 ПК України, на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.п. «б» п. 123.1 ст. 123 ПК України, ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 29499,00 гривень, з якої основний платіж 19666,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція 9833,00 гривень.

Податковим органом в обґрунтування висновків акту перевірки покладено обставини неправомірного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість не підтверджених податковими накладними :

від 05.07.2011 року № 4330 на суму ПДВ 39796,17 гривень, від 05.07.2011 № 4343 на суму ПДВ 95207,17 гривень (МП ТОВ «Фірма «Лія» код ЄДРПОУ 20336647), згідно яких до складу податкового кредиту віднесено суму в розмірі 142943,34 гривень;

від 01.07.2011 року № 48 на суму ПДВ 105013,98 гривень (ТОВ «Винфорт» код ЄДРПОУ 30704028), згідно якої до складу податкового кредиту віднесено суму в розмірі 105013,98 гривень.

Проте, суд не погоджується із висновками акту перевірки, з наступних підстав.

Як вбачається з описової частини акту перевірки, обставини, покладені податковим органом в обґрунтування висновків акту перевірки, ґрунтуються на реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ».

Однак обставини, встановлені податковим органом не відповідають відомостям зазначеним підприємством у розділі ІІ додатка 5 «податковий кредит» до декларації з податку на додану вартість від 20.08.2011 року за липень 2011 року.

Судом встановлено, що 17.11.2011 року ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до ДПІ у Будьоновському районі м. Донецька було подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за липень 2007 року, відповідно до якого позивачем у розділі ІІ додатка 5 до зазначеної декларації «податковий кредит» по взаємовідносинам з МП ТОВ «Фірма «Лія» (код ЄДРПОУ 20336647) згідно податкових накладних від 05.07.2011 року № 4343

№ 4330 відображено внесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 135003,34 гривень, а також виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 142943,34 гривень.

Згідно вказаного уточнюючого розрахунку по взаємовідносинам з (ТОВ «Винфорт» код ЄДРПОУ 30704028) згідно податкової накладної від 01.07.2011 року № 48 відображено внесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 93287,52 гривень та виключення зі складу податкового кредиту було суму ПДВ у розмірі 105013,98 гривень.

Податковий орган не врахувавши зазначені обставини прийшов помилкового висновку про порушення з боку платника п. 198.6 ст. 198 ПК України, згідно якого,- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України,- У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п. 50.2. ст. 50 ПК України,- платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Суд звертає увагу на ту обставину, що перевірки проводилась податковим органом у період з 02.12.2011 року по 08.12.2011 року, тоді як уточнюючий розрахунок було подано платником 17.11.2011 року.

Сторонами не оспорюється тих обставин, що податковим органом вказану звітність було прийнято.

При цьому оригінали податкових накладних, від 01.07.2011 року № 48 на суму 93287,52 гривень, від 05.07.2011 року № 4343 на суму 95207,17 гривень, від 05.07.2011 року № 4330 на суму 39796,17 гривень, що містяться в матеріалах справи, відповідають позиції уточненого розрахунку наданого платником до податкового органу 17.11.2011 року.

До того ж платником податку під час перевірки надавались зазначені податкові накладні у якості підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Зазначені обставини були також підтверджені представниками сторін у судовому засіданні.

Згідно п. 198.1-п. 198.2 ст. 198 ПК України,- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 3, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зар. в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772,- акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що факти виявлених порушень, викладені відповідачем у акті перевірки субєктивно та не у повній мірі, - всупереч зазначеному Порядку.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки на підставі яких прийнято спірне рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності свого рішення.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Оскільки відповідач не довів суду правомірність підстав нарахування позивачу податкового зобовязання, суд приходить до висновку про скасування спірного рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 295,00 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до Державної податкової інспекції у Будьоновському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення № 0000082304 від 23.02.2012 року, задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Будьоновському районі м. Донецька № 0000082304 від 23.02.2012 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» , витрати по сплаті судового збору у розмірі 295,00 грн. (двісті девяносто пять) гривень.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 21 березня 2012 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 26 березня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.