Постанова № 22281817, 06.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2012 р.

об 11 годині 36 хвилин Справа №2а-12263/11/0170/11 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянувши за участі: представників позивача ОСОБА_1, довіреність від 13.10.2011р. за №1458/32, ОСОБА_2, довіреність від 14.08.2011р. за №1023/30юр;

спеціаліста ОСОБА_3,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною Феодосійського казенного оптичного заводу

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання необґрунтованим та скасування акту, скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Феодосійський казенний оптичний завод (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі відповідач) про визнання необґрунтованим та скасування акту перевірки Феодосійської МДПІ АР Крим №1521/23-4/14310649; скасування податкового повідомлення-рішення №0000472304 від 29.08.2011 року.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених ТОВ «ЄА-Пром», у звязку із встановленням під час проведення перевірки, що угода з таким постачальником є нікчемною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.10.2011 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у частині позовних вимог про визнання необґрунтованим та скасування акту перевірки №1521/23-4/14310649.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.11.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надані пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час дату та місце судового засідання повідомлен належним чином судовою повісткою.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача, заслухавши пояснення спеціаліста суд, -

ВСТАНОВИВ:

Феодосійський казенний оптичний завод є юридичною особою (ідентифікаційний код 14310649), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.65), знаходиться на обліку в ДПІ в м. Феодосії АР Крим. Є платником податку на додану вартість.

Посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Феодосійського казенного оптичного заводу щодо підтвердження правових взаємовідносин з ТОВ «ЄА-ПРОМ» за період з 01.04.11р. по 30.04.11р.

За результатами перевірки складено акт №1521/23-4/14310649 від 11.08.2011р. (а.с.7-12), в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено заниження податкового зобовязання з ПДВ за квітень 2011 року на суму 106542грн., внаслідок порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України.

В акті зазначено, що враховуючи відсутність у ТОВ «ЄА-Пром» необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходження підприємства за юридичною адресою, невиконання обовязку зі сплати податкових зобовязань, згідно до ст.203, п.1.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, угода ФКОЗ з вищеозначеним підприємством є нікчемною.

Позивачем надано заперечення до акту перевірки №1521/23-4/14310649 від 11.08.2011р. (а.с.13). Згідно відповіді на означені заперечення, висновки, викладені в акті перевірки №1521/23-4/14310649 від 11.08.2011р., залишені без змін (а.с.14-16).

За результатами перевірки, на підставі акту №1521/23-4/14310649 від 11.08.2011р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року №0000472304, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 106542,00грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 1,00грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеного пункту платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що єдиною підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Судом залучено до матеріалів справи податкову накладну №2 від 05.04.2011р., на підставі якої сформовано спірний податковий кредит та яка відповідає вищезазначеним нормам Податкового кодексу України (а.с.170-176).

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки також не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем саме цих норм, оскільки не зазначено жодного зауваження стосовно змісту і відповідності закону податкової накладної №2 від 05.04.2011р., виданої ТОВ «ЄА-Пром».

Виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угоди між позивачем та ТОВ «ЄА-Пром», оскільки останній не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходиться за юридичною адресою, не виконує обовязки зі сплати податкових зобовязань.

Як вбачається з матеріалів справи спірний податковий кредит сформовано на підставі податкової накладної №2 від 05.04.2011р., яка надана ТОВ «ЄА-Пром» на дату списання коштів з банківського рахунка платника податку (відповідно до платіжного доручення №158 від 05.04.2011 року) на оплату товарів/послуг, а саме передплати ФКОЗ товарів, які в подальшому отримані ним від ТОВ «ЄА-Пром».

Як зазначалося вище, пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, позивачем податковий кредит у квітні 2011 року, сформований на підставі податкової накладної №2 від 05.04.2011р., яка надана ТОВ «ЄА-Пром», сформовано відповідно до вимог вищезазначених норм.

Крім того, суд зазначає, що ПК України визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Висновки відповідача про нікчемність угоди між ТОВ «ЄА-Пром» та ФКОЗ суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що порушення вимог законодавства іншими субєктами господарської діяльності є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких субєктів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

28.05.2010 року між ТОВ «ЄА-Пром» (Продавець) та Феодосійським казенним оптичним заводом (Покупець) укладено договір №05/2010, предметом якого є поставка товару, номенклатура, кількість та ціна якого, зазначені в додатку, що є невідємною частиною договору (а.с.23).

Відповідно до п.4.2 зазначеного Договору загальна вартість виробів за Договором на момент його підписання складає 639251,71грн., в тому числі ПДВ 106541,95грн.

Відповідно до п.5.1 не пізніше 20 днів з моменту підписання Договору Покупець перераховує Продавцю 100 відсотків вартості товару.

Відповідно до п.3.2 Договору поставка виробів за цим договором здійснюється партіями. Сторони узгоджують графік поставки протягом 10 днів після оплати покупцем товару, відповідно до п.5.1 Договору.

Таким чином, Договором передбачена стовідсоткова передплата товару Покупцем.

До матеріалів справи залучено платіжне доручення від 05.04.2011 року на загальну суму 639251,71грн. (в тому числі ПДВ 106541,95), відповідно до якого сплачена вартість виробів по договору №05/2010 від 28.05.2010 року у повному обсязі (а.с.101).

Позивачем зазначені вироби отримані у квітні червні 2011 року, про що свідчать видаткові накладні №02 від 18.04.2011р., №03 від 20.04.2011р., №04 від 22.04.2011р., №05 від 26.04.2011р., №06 від 27.04.2011р., №07 від 28.04.2011р., №08 від 04.05.2011р., №09 від 06.05.2011р., №10 від 11.05.2011р., №11 від 16.05.2011р., №12 від 20.05.2011р., №13 від 30.05.2011р., №14 від 30.05.2011р., №15 від 14.06.2011р., №16 від 14.06.2011р., №16 від24.06.2011р. (а.с.31-52).

Крім того, ТОВ «ЄА-ПРОМ» та ФКОЗ 30.06.2011 року складено акт №1 прийому передачі виробів за Договором купівлі-продажу №05/2010 від 28.05.2011 року про те, що вироби згідно зазначеного договору були передані Продавцем та прийняті Покупцем в обсязі 645840,23грн. (в тому числі ПДВ 107640,04грн.) (а.с.27-30).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Також, судом до матеріалів справи залучено експертний висновок спеціалістів ФКОЗ (ліцензія АВ №419925 від 18.12.2008р., строк дії до 18.12.2013р.) про використання у виробництві комплектуючих, відповідно до специфікації до Договору №05/2010 від 28.05.2011 року.

Відповідно до даного висновку для виконання державного замовлення по випуску виробів «СУО «АРКАН» ФКОЗ отримав від ТОВ «ЄА-Пром» комплектуючи (далі ПКІ), відповідно до договору №05/2010 від 28.05.2011 року. Зазначені ПКІ були оприбутковані, занесені до карток бухгалтерського обліку та передані до цеху зборки для виготовлення виробів по державному замовленню. Таким чином, при виготовленні «СУО «АРКАН» ФКОЗ використовував комплектуючи вироби, отримані від ТОВ «ЄА-Пром». (а.с.136-145).

Вироби «СУО «АРКАН» відвантажені замовнику ХКМБ ім. Морозова, що підтверджується накладними №ФКОЗ-135 від 15.09.2011р., №ФКОЗ-122 від 08.09.2011р., №ФКОЗ-133 від 12.09.2011р. (а.с.146-148).

Крім того, у судовому засіданні в якості спеціаліста було допитано заступника директора з науки головного конструктора ОСОБА_3, який пояснив про те, що системи «СУО «АРКАН» є системами управління вогнем та всі комплектуючі, які отримані від ТОВ «ЄА-Пром» необхідні для виробництва зазначеного товару, були встановлені на вказані системи. Окрім того, спеціаліст зазначив про те, що отримані від

ТОВ «ЄА-Пром» комплектуючі є дуже невеликими у розмірі та задля їх перевезення немає необхідності окремо залучати перевізників або використовувати власний транспорт, а можливе їх пересилання поштою.

Посилання відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки анульована реєстрація платника податку ТОВ «ЄА-Пром» є необгрунтованим, оскільки рішення №70 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЄА-Пром» прийняте 23.06.2011 року (а.с.122), тоді як податкова накладна, на підставі якої сформовано спірний податковий кредит надана 05.04.2011року, тому ТОВ «ЄА-Пром» на дату виписки спірної податкової накладної було платником ПДВ та мало право їх виписувати.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладений між позивачем та ТОВ "ЄА-Пром" правочин є нікчемним в силу вимог ст.228 ЦК України, як такий що порушує публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочину між позивачем та ТОВ "ЄА-Пром") правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті було встановлено, о правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, який порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення позивачем правил оподаткування. Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, є необґрунтованим а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовній заяві позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000472304 від 29.08.2011 року.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.03.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 12.03.2012 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим№0000472304 від 29.08.2011 року.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.