Постанова № 22273614, 14.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року справа №2а/0570/6810/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., Ястребової Л.В., за участі секретаря Копиці С.В., представників позивача Грушевського А.С., Безуєвського Ю.М., відповідача Лукащук Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Азов-Ліспроммаш”, Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011р. по справі № 2а/0570/6810/2011, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Азов-Ліспроммаш” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

28.04.2011 р. ТОВ "Азов-Ліспроммаш" звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними та скасування винесених Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя: податкових повідомлень-рішень № 0002192342/0 від 11.10.2010р., № 0002192342/1 від 08.12.2010р., № 0002192342/2 від 11.01.2011р. про стягнення з ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на прибуток підприємства в сумі 85 780,00 грн. (у т.ч. основний платіж 58 649,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 27 131,00 грн. у повному обсязі; податкового повідомлення-рішення № 0002432342/1 від 08.12.2010р. про стягнення з ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на прибуток підприємства в сумі 2 193,50 грн. (у т.ч. основний платіж 0,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2 193,50 грн.) у повному обсязі; податкового повідомлення-рішення № 0000232342 від 15.02.2011р. про стягнення з ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на прибуток підприємства в сумі 69 686,50 грн. (у т.ч. основний платіж 47 920,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 21 766,50 грн.) у повному обсязі; податкового повідомлення-рішення № 0002202342/0 від 11.10.2010р. про стягнення з ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на додану вартість в сумі 66 736,50 грн. (у т.ч. основний платіж 44 491,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 22 245,50 грн.) - в частині стягнення податку на додану вартість в сумі 33 810,00 грн. (у т.ч. основний платіж 22 540,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 11 270,00 грн.); податкових повідомлень-рішень № 0002202342/1 від 08.12.2010р., № 0002202342/2 від 11.01.2011р. про стягнення з ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на додану вартість в сумі 66 736,50 грн. (у т.ч. основний платіж 44 491,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 22 245,50 грн.) у повному обсязі; податкового повідомлення-рішення № 0000242342 від 15.02.2011р. про стягнення з ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на додану вартість в сумі 51 085,50 грн. (у т.ч. основний платіж 34 057,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 17 028,50 грн.) у повному обсязі; податкових повідомлень-рішень № 0002191742/0 від 11.10.2010р., № 0002191742/1 від 09.12.2010р., № 0002191742/2 від 12.01.2011р. про стягнення з ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку з доходів фізичних осіб в сумі 25 995,69 грн. (у т.ч. основний платіж 8 665,23 грн. та штрафні (фінансові) санкції 17 330,46 грн.) у повному обсязі.

В обгрунтування позовних вимог товариство зазначило наступне.

Щодо податкових повідомлень - рішень № 0002192342/0 від 11.10.2010р., № 0002192342/1 від 08.12.2010р., № 0002192342/2 від 11.01.2011р. про нарахування податку на прибуток в сумі 85 780,00 грн., податкового повідомлення - рішення 0002432342/1 від 08.12.2010р. про нарахування податку на прибуток в сумі 2 193,50 грн. та податкового повідомлення - рішення № 0000232342 від 15.02.2011р. про нарахування податку на прибуток в сумі 69 686,50 грн., позивач вважав безпідставним висновок податкового органу про заниження податку на прибуток у 4-му кварталі 2008р. за рахунок заниження валових доходів внаслідок не відображення їх у складі поворотної фінансової допомоги в сумі 142 800,00 грн. Фактично перевіркою було встановлено, що станом на 30.09.2008р. на підприємстві рахується заборгованість по безповоротній фінансовій допомозі у розмірі 305 300,00 грн., станом на 31.12.2008р. ця заборгованість відсутня, що свідчить про повернення у 4-му кварталі 2008р. поворотної фінансової допомоги, отриманої у попередніх податкових періодах. Разом з тим, згідно акту перевірки, у декларації з податку на прибуток за 2008р. у рядку 01.6 "Інші доходи, крім вказаних у 01.1. - 01.5" зазначена сума безповоротної фінансової допомоги у розмірі 162 500,00 грн. Позивач вважав цей висновок таким, що суперечить нормі пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно із якою до валового доходу включається сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Разом з тим, фактично в рядку 01.6. декларації з прибутку за 2008р. зазначена сума 162 500,00 грн. і одночасно з цим у рядку 04.13.деклараці також зазначена сума 162 500,00 грн., в той час як згідно із первинними документами в цих рядка повинна бути зазначена суму 305 300,00 грн., оскільки саме ця сума була отримана у якості безпроцентної фінансової допомоги та повернута у 2008р. Тобто, в даному випадку має місце арифметична помилка при складанні декларації, яка полягає у помилковому заниженні показника валових доходів по рядку 01.6. та помилковому заниженні показника валових витрат по рядку 04.13 та таку ж суму - 142 800,00 грн., що в решті решт не впливає на формування бази оподаткування та розмір податкових зобов'язань по податку на прибуток. Таким чином висновок про заниження у 4-му кварталі 2008р. податку на прибуток в сумі 12 080,25 грн. внаслідок заниження валових доходів в сумі 142 800,00 грн. суперечить фактичним обставинам.

Є необґрунтованими висновки податкового органу щодо завищення валових витрат внаслідок укладення нікчемних правочинів оренди легкового автотранспорту, які не засвідчені нотаріусом та понесення витрат на їх утримання на загальну суму 38 459,39 грн.

У разі повернення отриманого по угоді відповідно до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України, позивач не зобов'язаний відкоригувати валові витрати, що були понесені ним у зв'язку із оплатою вартості отриманих послуг.

Є також безпідставними висновки податкового органу щодо завищення валових витрат внаслідок укладення нікчемних правочинів по наданню транспортних послуг ПП "Максіма" в сумі 52 166,00 грн. Рішенням ДПА в Донецькій області від 28.01.2011р. № 1598/10/25-113-1 визнано необгрунтованим нарахування податкових зобов'язань по зазначеній операції. Разом з тим, позивач вважав, що рішення ДПА в Донецькій області не містить розрахунку суми скасованих донарахувань, у зв'язку з чим, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не були скасовані у належному обсязі по операціям з ПП "Максіма".

Так, рішенням ДПА в Донецькій області скасовані повідомлення-рішення № 0002192342/0 від 11.10.2010р., № 0002192342/1 від 08.12.2010р., № 0002192342/0 від 11.01.2011р. в частині 10 729,00 грн. основного платежу та 5 364,50 грн. штрафних санкцій. Однак, загальна сума правочину з ПП "Максіма" складає 62 600,00 грн. Таким чином, донарахування податку на прибуток в результаті перевірки склало 13 041,67 грн. (52 166,67*0,25), фінансові санкції нараховані за ставкою 50% в сумі 6 522,0 грн. Тобто, на думку позивача, скасуванню підлягала б сума 13 041,67 грн. основного платежу та 6 522,00 грн. штрафних санкцій.

Щодо висновку податкового органу про завищенню валових витрат у зв'язку з безпідставним віднесення до їх складу суми 12 500,00 грн. по придбанню маркетингових послуг у ТОВ "Дорадо-Н", не пов'язаних із господарською діяльністю, позивач зазначив що дане підприємство надавало послуги по пошуку перспективних ринків реалізації оцинкованої сталі на території південного та західного регіонів України, які полягали у наданні відомостей про потенційних покупців. Виконання послуг підтверджується актом приймання виконаних робіт та податковою накладною. На підставі відомостей ТОВ "Дорадо-Н" позивачем в подальшому був укладений договір з ВАТ "ИПКФ "Істр" № 317/КП-77 від 31.10.2008р. на постачання оцинкованої сталі. Позивач вважав, що на підставі п.п. 5.2.1., 5.2.6., 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 та пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у нього є всі підстави для включення цих витрат до складу валових.

Стосовно висновку податкового органу про завищенню валових витрат у зв'язку з необгрунтованим віднесенням до їх складу транспортних витрат, не підтверджених розрахунковими документами на суму 38 775,00 грн., позивач зазначив, що у перевіряємому періоді він отримував транспортні послуги у фізичних осіб - підприємців. Факт виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт. Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, обов'язковість якої для розрахунків та обліку виконаних робіт передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за N 128/2568.

Однак, відповідачем не враховані норми п. 14.4. Правил, рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів. Таким чином, рахунки за виконання транспортних послуг виставляються тільки на підставі дорожніх листів, які замовнику не надаються.

До того ж, вищевказаний наказ не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Крім того, позивач фактично надавав перевізникам накладні на відпуск вантажу на адресу покупця, які не дивлячись на невідповідність форми 1-ТН, відповідають поняттю "товарно-транспортна накладна". Факт надання послуг підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем занижений податок на прибуток внаслідок завищення валових витрат у зв'язку із безпідставним віднесенням до їх складу витрат в сумі 61 195,00 грн., не врахованих у минулих податкових періодах. При цьому, у підтвердження чого перевіряючи зазначили, що факт заниження валових витрат у минулих податкових періодах не підтверджується актом планової виїзної перевірки позивача від 02.02.2009р. № 246/23-2/31738220 за період з 01.07.2005р. по 30.09.2008р. та доданим до акту реєстром кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат, що на думку позивача не є належним обгрунтуванням завищення валових витрат за результати 1-го кварталу 2009р. на суму 61 195,00 грн.

Обґрунтованість віднесення за результатами 1-го кварталу 2009р. та у наступних періодах 2009р. до складу валових витрат, не включених до складу валових витрат минулих податкових періодах, підтверджується первинними документами за 2007 - 2008р.р., які під час перевірки не були прийняті до уваги.

Відповідно до пп. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Позивач також посилався на помилковість розрахунку штрафних фінансових санкцій спірними податковим повідомленнями рішеннями, а також на те, що відповідач посилається на норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 -III, який на момент їх винесення втратив чинність, у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України.

Стосовно податкових повідомлень - рішень № 0002202342/0 від 11.10.2010р., яким донарахований ПДВ в сумі 33 810,00 грн., № 0002202342/1 від 08.12.2010р., № 0002202342/2 від 11.01.2011р., яким донарахований ПДВ в сумі 66 763,50 грн. та податкового повідомлення - рішення № 0000242342 від 15.02.2011р., яким донарахований ПДВ в сумі 51 085,50 грн., позивач не погоджував з висновком податкового органу щодо завищення податкового кредиту в загальній сумі 22 540,00 грн. внаслідок укладення нікчемних правочинів з ПП "Максіма" та фізичними особами на утримання легкового авто та здійсненню витрат по операціям з ТОВ "Дорадо-Н", які не мають відношення до господарської діяльності позивача. Зазначив, що ці твердження не відповідають фактичним обставинам.

Крім того, описова частина акту не відповідає його резолютивній частині, що призвело до необгрунтованого завищення суми донарахування ПДВ спірними рішеннями. Дане питання також не було враховано при оскарженні податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку.

Після винесення податкового повідомлення-рішення № 0002202342/0 від 11.10.2010р. позивач, погодившись частково з нарахуваннями та сплатив 32 926,50 грн. Однак, відповідачем, при прийнятті податкових повідомлень-рішень за результатами оскарження в адміністративному порядку не врахований цей факт і рішення винесені без урахування цієї сплати.

Також в спірному податковому повідомленні-рішенні № 0000242342 від 15.02.2011р. є посилання на норми статей 4 та 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІИ (далі - Закон № 2181), в той час, як цей Закон на момент винесення податкового повідомлення-рішення - 01.01.2011р. втратив чинність у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0002191742/0 від 11.10.2010р., № 0002191742/1 від 09.12.2010р. та № 0002191742/2 від 12.01.2011р., якими нарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 25 995,69 грн., позивач зазначив, що відповідачем помилково зроблений висновок про неутримання податку з доходів фізичних осіб з орендодавців легкових авто, отриманих ними у вигляді додаткового блага - палива, що придбавалося за рахунок позивача.

Такий висновок зроблений відповідачем у зв'язку із укладенням, на його думку, нікчемних правочинів по оренді автомобілів, у зв'язку з чим паливо, яке отримували орендодавці є їх додатковим благом у розумінні норми п. 1.1. ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 21.02.1992р. № 2146-ХП і підлягає оподаткуванню згідно із нормами п. "г" пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4 цього Закону. Фактично, бензин придбавався саме позивачем, а не орендодавцями, тому підстави для віднесення вартості отриманого бензину до додаткових благ орендодавців відсутні.

Крім того, вартість заправленого бензину в автомобілі орендодавців, визначена перевіряючими як об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб, була виключена перевіркою зі складу валових витрат підприємства, у зв'язку із чим, всупереч чинному законодавству, допущено необгрунтоване подвійне оподаткування однієї і тієї ж господарської операції.

Позивач вважав, що відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства, оскільки, нараховані податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб не узгоджуються з виявленими перевіркою порушеннями.

Постановою суду 1 інстанції позов задоволений частково.

Судом визнані частково недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002192342/0 від 11.10.2010р., № 0002192342/1 від 08.12.2010р., № 0002192342/2 від 11.01.2011р. в частині нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на прибуток підприємства в сумі 43 587,25 грн. у т.ч. за основним платежем в сумі 29 801,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13 786,00 грн., визнане частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002432342/1 від 08.12.2010р. про нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" штрафних санкцій по податку на прибуток підприємства в сумі 1 114,58 грн., визнане частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000232342 від 15.02.2011р. в частині нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на прибуток підприємства в сумі 44 701,87 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 29 801,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14 900,62 грн., визнане частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002202342/0 від 11.10.2010р. в частині нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на додану вартість в сумі 18 157,50 грн., у т.ч. за основним платежем 12 105,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6 052,50 грн., визнане частково недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002202342/1 від 08.12.2010р. та № 0002202342/2 від 11.01.2011р. в частині нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на додану вартість в сумі 18 157,50 грн., у т.ч. за основним платежем 12 105,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6 052,50 грн., визнане частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000242342 від 15.02.2011р. в частині нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на додану вартість в сумі 18157,50 грн., у т.ч. за основним платежем 12105,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6 052,50 грн., визнані повністю недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002191742/0 від 11.10.2010р., № 0002191742/1 від 09.12.2010р., № 0002191742/2 від 12.01.2011р про нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку з доходів фізичних осіб в сумі 25 995,69 грн., у т.ч. за основним платежем 8 665,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 17 330,46 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просили постанову в частині вирішення вимог не на їх користь скасувати та постановити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники сторін свої скарги підтримали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає що скарга ДПІ задоволенню не підлягає, а скарга товариства підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У період з 16.08.2010р. по 21.09.2010р. Жовтневою МДШ м. Маріуполя здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008р. по 30.06.2010р., наслідки якої викладені в акті перевірки від 28.09.2010р. № 2413/23-2/31738220 (арк. справи 24 - 89, том 1).

За результатами перевірки керівником податкового органу 11.10.2010р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 11.10.2010р. № 0002192342/0, яким за порушення пп. 4.1.1., 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР нараховані податкові зобов'язання по податку на прибуток на суму 58 649,00 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції на суму 27 131,00 грн. на підставі пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181; від 11.10.2010р. № 0002202342/0, яким за порушення п. 4.7. ст. 4, пп. 7.4.1., 7.4.3., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР нараховані податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 44 491,00 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції на суму 22 245,50 грн. на підставі пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону №'2181; від 11.10.2010р. № 0002191742/0, яким за порушення п. 1.9. ст. 1, п. 7.1. ст. 7, пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 21.02.1992р. № 2146-ХП нараховані податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 8 665,23 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції на суму 17 330,46 грн. на підставі пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181 (арк. справи 143, 148, 152, том 1).

Рішенням Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 08.12.2010р. № 52828/10/25-012, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, податкові повідомлення рішення від 11.10.2010р. № 0002202342/0 та від 11.10.2010р. № 0002191742/0 залишені без змін та збільшена сума штрафних (фінансових) санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 11.10.2010р. № 0002192342/0 (податок на прибуток) на 2 193,50 грн., у зв'язку з чим позивачу були направлені податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010р. № 0002192342/1 (податок на прибуток), від 08.12.2010р. № 0002432342/1 (донарахована штрафна санкція з податку на прибуток в сумі 2 193,50 грн.), від 08.12.2010р. № 0002202342/1 (податок на додану вартість) та від 09.12.2010р. № 0002191742/1 (податок з доходів фізичних осіб) (арк. справи 144, 146, 149,153, томі).

Рішенням Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 24.12.2010р. № 25536/10/25-013-3 (арк. справи 190 - 195, том 4), прийнятим за результатами розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення від 11.10.2010р. № 0002192342/0 (від 08.12.2010р. № 0002192342/1), від 11.10.2010р. № 0002202342/0 (від 08.12.2010р. № 0002202342/1) та від 11.10.2010р. № 0002191742/0 (від 09.12.2010р. № 0002191742/1) залишені без змін.

Рішенням ДПА у Донецькій області від 10.01.2011р. № 418/10/25-113-1 (арк. справи 196, 197, том 4) скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010р. № 0002432342/1, яким донарахована штрафна санкція з податку на прибуток в сумі 2 193,50 грн. - залишена без розгляду у зв'язку із пропущенням строку на її подання.

Позивачу були направлені податкові повідомлення-рішення рішення від 11.01.2011р. № 0002192342/2, від 11.01.2011р. № 0002202342/2, від 12.01.2011р. № 0002191742/2 (арк. справи 145,150, 154, том 1).

Рішенням ДПА у Донецькій області від 28.01.2011р. № 1598/10/25-113-1 (арк. справи 155 - 169, том 1) податкові повідомлення-рішення від 11.10.2010р. № 0002191742/0, від 09.12.2010р. № 0002191742/1 та від 12.01.2011р. № 0002191742/2 про визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб залишені без змін. Разом з тим, скасовані податкові повідомлення-рішення від 11.10.2010р. № 0002192342/0, від 08.12.2010р. № 0002192342/1, від 11.01.2011р. № 0002192342/2 в частині 10 729,00 грн. податку на прибуток та 5 364,50 грн. штрафних санкцій, скасовані податкові повідомлення-рішення від 11.10.2010р. № 0002202342/0, від 08.12.2010р. № 0002202342/1 та від 11.01.2011р. № 0002202342/2 в частині 10 434,00 грн. податку на додану вартість та 5 217,00 грн. - штрафних санкцій. В іншій частині податкові повідомлення рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Рішенням ДПА України від 12.04.2011р. № 7013/6/25-0115 (арк. справи 170 - 179, том 1) залишені без змін податкові повідомлення - рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 11.10.2010р. №0002192342/0, № 0002202342/0, № 0002191742/0 (від 08.12.2010р. № 0002192342/1, № 0002202342/1, від 09.12.2010р. № 0002191742/1),(від 11.01.2011р. № 0002192342/2, № 0002202342/2, від 12.01.2011р. № 0002191742/2).

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181 -III (далі - Закон № 2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено заниження валового доходу за 4-й квартал 2008р. в сумі 142 867 грн., з яких 67,00 грн. - дохід від отримання банківський відсотків та 142 800,00 грн. - доходи від отриманої поворотної фінансової допомоги.

Згідно банківської виписки підприємства за грудень 2008р. та даних книги журнал-головна по дебету № 703 «Дохід від реалізації послуг» позивачем отриманий доход від банківських відсотків в сумі 67,16 грн.

Судом встановлено, що позивачем був укладений договір банківського рахунку від 18.12.2006р. № 246/09 з Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) (арк. справи 214 - 219, том 4). Відповідно до п. 5.1.9. цього договору, банк зобов'язується кожного останнього робочого дня звітного місяця проводити нарахування і оплату відсотків згідно Тарифів, вказаних в додатках до договору, за тимчасове користуванням залишком коштів на рахунку за період з останнього робочого місяця, що передує звітному по передостанній робочий день звітного місяця.

Відповідно до умов цього пункту позивачу були нараховані банком відсотки в сумі 33,72 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку станом на 30.12.2008р. (арк. справи 213, том 4).

Крім того, позивачем був укладений договір банківського рахунку від 17.10.2008р. № 63/08 з ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (арк. справи 221, 222, том 4). Відповідно до п. 1.4.5. цього договору, банк зобов'язаний нараховувати відсотки на рахунку клієнта у розмірах та у строки, що визначаються наказами банку та умовами договору.

Відповідно до умов цього пункту позивачу були нараховані банком відсотки в сумі 33,44 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку станом на 15.12.2008р. (арк. справи 220, том 4).

Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно д ст. 1070 цього Кодексу, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Валовим доходом у розумінні п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Виходячи із сутності терміна «проценти», наведеного для цілей справляння податків у п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зокрема - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна), плата за користування залишками коштів на поточних рахунках фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності підпадає під визначення цього терміна.

Цей дохід не відноситься до категорії «процентів», що нараховується податковим агентом на користь платника податку як процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків), а також не відноситься і до процентного або дисконтного доходу за ощадним (депозитним) сертифікатом. Тому до зазначеного доходу (платежу) не можна застосувати ставку податку 5 відсотків відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону.

Отже, на проценти, що нараховуються відповідно до статті 1070 ЦК України, як плата за користування грошовими коштами (залишками коштів), що знаходяться на поточному рахунку, поширюються норми пп. 9.2.3. п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно із яким, оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону, тобто, за ставкою 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

За таких обставин, суд правильно вирішив, що відповідачем цілком обґрунтовано зроблено висновок про заниження позивачем валового доходу на суму 67,00 грн. від отримання банківський відсотків за договором банківського вкладу.

Також відповідно до висновку експерта № 2/114/2011 від 28.10.2011р. (арк. справи 59 - 128, том 5) документально підтверджується порушення пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині не включення до валових доходів за 4-й кв. 2008р. суми 67,00 грн. від отримання банківський відсотків (арк. справи 88, том 5).

Як вбачається з акту перевірки, у 4-му кварталі 2008р. позивачем занижено валові доходи на 142 800,00 грн. за рахунок заниження суми поворотної фінансової допомоги відображеної по рядку 01.6 декларації з податку на прибуток за 2008 рік «інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.52».

Судом встановлено, що позивачем був укладений договір з ОСОБА_6 про надання поворотної фінансової допомоги (займу) від 31.03.2008р. № 317/ВФП-5 на загальну суму 500 000,00 грн. (арк. справи 87, том 3).

Як встановлено перевіркою, у 2008р. по кредиту рахунку №685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахувалась заборгованість 305 300,00 грн., що відповідає даним задекларованим підприємством у Декларацій з прибутку по рядку 01.6. за 9 місяців 2008 року.

Станом на 31.12.2008р. заборгованість по вказаному договору дорівнює 0,00 грн. В декларації за рік 2008р. у рядку 01.6. позивач відобразив інші доходи в сумі 162 500,00 грн.

На думку податкового органу, позивач повинен був збільшити валові витрати на суму повернутої поворотної фінансової допомоги станом на 31.12.2008р., тоді як підприємство відобразило по рядку 01.6. Декларації з податку прибутку за 2008 рік суму -162 500,00 грн., що призвело до зменшення валових доходів підприємства на суму 142 800,00 грн.

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України, «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Фактично, перевіркою підтверджений факт повернення безповоротної фінансової допомоги у 4-му кварталі 2008р., що також не заперечується позивачем. Таке повернення впливає на збільшення валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками 4-го кварталу 2008р., в якому відбулося таке повернення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Фактично сума поворотної фінансової допомоги не обкладається податком на прибуток, так як після її повернення суб'єктом оподаткування особі, яка її надала, вона відноситься до валових витрат такого суб'єкта оподаткування.

За таких обставин, податковим органом безпідставно збільшено позивачу суму валових доходів на 142 800,00 грн., визначено оподаткований прибуток в сумі 48 321,00 грн. та донараховано податок на прибуток в сумі 12 080,00 грн.

Крім того, згідно висновку експерта (арк. справи 90 - 92, том 5) в декларації з податку на прибуток позивач за період 2008р. повинен був відобразити: в рядку 01.6 «Інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5» - суму 305 300 ,00 грн., тобто, суму на 142 800,00 грн. більше, ніж була відображено фактично., а в рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених в 04.1-04.12» повинна бути відображена сума 438 612,00 грн., тобто, сума на 142 800,00 грн. більше, ніж була відображена фактично.

Як наслідок, заниження в декларації з податку на прибуток за 2008р. суми доходів в рядку 01.6 «інші доходи, крім визначених в 01.1 -01.5» на 142 800,00 грн. та відображення суми витрат в рідку 04.13 «інші витрати, крім визначених в 04.1-04.12» на 142 800,00 грн. не призвело до заниження чи завищення оподаткованого прибутку, і як наслідок, не призвело до недоплати чи переплати в бюджет податку на прибуток за 2008р.

Висновки податкового органу щодо порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження валових доходів в сумі 142 800 грн. за рахунок заниження суми поворотної фінансової допомоги, відображеної в рядку 01.6 декларації, документально не підтверджуються.

В цій частині суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Позивачем був укладений договір з ТОВ «Дорадо-Н» № 317/У-1 від 15.10.2008р. (арк. справи 73-75, том 4), предметом якого є пошук ринку реалізації металопрокату. Згідно додатку № 1 до договору, завданням на виконання послуг по договору є: пошук перспективних ринків реалізації металопрокату (оцинкованої сталі) на території Південного та Західного регіонів України та відомості про потенційних споживачів. Виконання завдання оформлюється звітом про виконання послуг, на підставі якого оформлюється акт -передання-приймання виконаних робіт.

Відповідно до акту перевірки листом №25-10-08 від 25.10.08 ТОВ «Дорадо-Н» надало звіт щодо потенційного споживача ВАТ «ІПКФ «Істр» на споживання до 70 тон на місяць на умовах передплати (арк. справи 76, том 4), листом №15-12-08 від 15.12.08 ТОВ «Дорадо-Н» надало звіт, щодо потенційних споживачів: ТОВ «Авіста» - на споживання до 60 тон на місяць на умовах 50% передплати, ВАТ «Завод механік» - на споживання до 20 тон на місяць (арк. справи 77, том 4).

Судом встановлено, що одним із зазначених підприємств - ВАТ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр» з позивачем був укладений договір № 317/КП-77 від 31.10.2008р. (арк. справи 223, том 4) на закупівлю металопрокату в асортименті, якістю кількістю, ціною та строкам поставки, зазначених у специфікаціях (арк. справи 226 - 229, том 4).

Постачання металопрокату підтверджується відповідними первинними документами - накладними, довіреностями, податковими накладними (арк. справи 230 - 240, том 4). Випискою з банківського рахунку посвідчується сплата покупцем коштів за отриману продукцію (арк. справи 241 - 247, том 4).

Висновок щодо безпідставності збільшення валових витрат за договором з ТОВ «Дорадо-Н» податковим органом мотивований тим, що позивач діє на ринку оцинкованого металу продовж багатьох років, має у штаті підприємства трьох заступників директора, у тому числі з фінансів та збуту, має повну інформацію про підприємства які знаходяться на цьому ринку. Договір з ТОВ «Дорадо-Н» не містить у собі обумовлену суму винагороди за надані послуги. Крім того, 11.05.2010р. ТОВ «Дорадо-Н» знято з державної реєстрації.

Відповідно до даних декларацій ТОВ «Дорадо-Н», кількісний склад підприємства складає 2 особи, основні засоби відсутні, інформація про наявність орендованих приміщень відсутня.

Згідно наданого до перевірки актів виконаних робіт, проведену роботу не можливо віднести до маркетингових послуг, тому що в цьому акті відсутні результати дослідження конкурентного середовища; моніторинг цін, що склалися на ринках України та на світовому ринку; аналіз темпів, динаміки та напрямів розвитку конкретних ринків; визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; характеристика обігу аналогічної об'єкту маркетингових досліджень продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки тощо); прогноз стану кон'юнктури ринку продукції на певний термін.

До того ж, акт виконаних робіт з ТОВ «Дорадо-Н» підписаний у січні 2009р., а договір з ВАТ «ІПКФ «Істр» укладений у жовтні 2008р. Тому не можливо встановити зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства.

Але зазначені доводи є безпідставними.

Про виконання послуг, як то передбачено договором, ТОВ «Дорадо-Н» був складений звіт від 25.10.2008р. (арк. справи 76, том 4). У даному звіті ТОВ «Дорадо-Н» зазначено адресу потенційного покупця - ВАТ «ІПКФ «Істр» та повідомлено, що дане підприємство здійснює виробництво продукції із оцинкованої сталі. Потреба в оцинкованому металопрокаті (рулон оцинкований товщ. 0,4 - 0,55 мм) до 70 тонн на місяць. Умови оплати: 100% передплата. Умови постачання: СРТ - м. Ізмаіл.

Тобто, відомості про зазначеного потенційного споживача були отримані позивачем на п'ять днів раніше, аніж укладено договір з ВАТ «ІПКФ «Істр» (31.10.2008р.).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Під терміном «маркетингові дослідження», наведеним в Методичних рекомендаціях з комерціалізації розробок, створених в результаті науково-технічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації від 13.09.2010р. №18, розуміється систематизований процес визначення, збирання, накопичування, оброблення та аналізу інформації щодо поточного стану та прогнозу ринку товарів і послуг, попиту та пропозиції, поведінки споживачів, ринкової кон'юнктури, динаміки цін з метою кращого просування товарів на ринок, збільшення їх збуту, продажів.

Пунктом 19 ПБО-16 "Витрати", затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999р. № 318, встановлено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Господарською діяльністю у розумінні п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як встановлено судом, послуги, передбачені договором про надання послуг від 15.10.2008р. № 317/У-1 з ТОВ «Дорадо-Н», пов'язаний з продажем продукції позивача та стосуються продукції - металопрокату, постачання якої є господарською діяльністю позивача. Зазначені обставини підтверджуються видом діяльності по КВЕД 27.52.0. «Лиття сталі», та іншими документами, зокрема, випискою із банківського рахунку, з якого вбачається сплата коштів іншими контрагентами позивача за поставлену оцинковану сталь (арк. справи 241 -247, том 4). Позивачем отримана матеріальна вигода від здійснення господарських операцій.

За таких обставин є усі передбачені Законом підстави для віднесення цих витрат до складу валових витрат.

Висновком експерта підтверджується укладення з ВАТ «ІПКФ «Істр» договору № 317/КП-77 від 31.10.2008р. на постачання металопрокату на орієнтовану суму 1 000 000,00 грн. (арк. справи 100, том 5). В період з 06.11.2008р. по 03.12.2008р. на адресу ВАТ «ІПКФ «Істр» позивачем був відвантажений товар на загальну суму 834 548,80 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідними накладними. За відвантажено продукцію ВАТ «ІПКФ «Істр» сплатило позивачу кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Азов-Ліспроммаш» в період з 04.11.2008р. по 03.12.2008р.

Ані цей Закон, ані правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Дослідження конкурентного середовища; моніторинг цін; аналіз темпів, динаміки та напрямів розвитку конкретних ринків тощо, не входили до предмету договору відповідно до якого контрагент позивача лише здійснював пошук потенційних споживачів, а тому акти виконаних робіт не містили зазначених відомостей.

Інформація щодо результатів виконання послуг, які є предметом договору міститься у відповідних звітах ТОВ «Дорадо-Н», наданих на виконання п. 2.1. договору.

На момент здійснення господарських операцій (до 11.05.2010р.) ТОВ «Дорадо-Н» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до Спеціального витягу з ЄДР станом на 05.07.2011р. (арк. справи 216 - 219, том 1), основними видами діяльності ТОВ «Дорадо-Н» є діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, видовищно-розважальна, рекламна діяльність, оптова торгівля, консультування з питань комерційної діяльності та управління, надання інших комерційних послуг. Тобто, надання послуг нематеріального характеру є одним із основних видів діяльності ТОВ «Дорадо-Н».

Згідно із ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з п. 3.1. договору з ТОВ «Дорадо-Н» сторони домовилися про те, що при поставці послуг, змовник сплачує виконавцю їх вартість, згідно виставленим рахункам та актам.

Отже, сторони погодили спосіб визначення ціни - за фактично виконану роботу, тому, вважається, що вони досягли угоди що зазначеної істотної умови договору.

Той факт, що акт виконаних робіт від 14.01.2009р. №1 на суму 15 000,00 грн. (арк. справи 80, том 4) був підписаний в січні 2009р. свідчить про належне виконання умов договору, а саме - п. 3.2., відповідно до якого прийняття послуг оформлюється актом передання - приймання виконаних робіт, який підписується сторонами протягом 90 робочих днів після надання звіту про надання послуг, тобто майже після спливу 3-х місяців після фактичного надання послуг.

Відповідачем за результатами перевірки у акті зазначено, що господарська операція з ТОВ «Дорадо-Н» відображена у січні 2009р. (Дт рахунку №84 «Інші операційні витрати» - Кт рахунку №68571 «Розрахунки з іншими кредиторами» в сумі 12500грн.), як того вимагають норми ч. 1 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ.

Таким чином враховуючи викладене судова колегія вважає правильними висновки суду 1 інстанції про обґрунтованість вимог позивача і в цій частині.

Перевіркою також встановлено, що позивачем в порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено о складу валових витрат витрати, не підтверджені первинними документами на суму 38 775,00 грн. за договорами про надання транспортних послуг фізичними особами ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 оскільки транспортних послуг не підтверджується товарно-транспортними накладними, наявність яких передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за № 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

Так як факт виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт, за наслідками виконання яких позивачем було сформовано валові витрати, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права формування валових витрат, оскільки наявність цих документів не пов'язано з датою збільшення валових витрат, яка визначається пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Про порушення позивачем даної норми в акті перевірки не йдеться.

Крім того, висновком експерта (арк. справи 102 - 109, том 5) встановлено, що первинними документами повністю підтверджується здійснення витрат в сумі 38 775,00 грн. за послуги по перевезенню.

Судова колегія вважає правильними висновки суду 1 інстанції про безпідставність визначення позивачу за цими угодами податкового зобов”язання з податку на прибуток.

Під час розгляду справи також встановлено, що позивачем було укладено договори оренди легкових авто з ОСОБА_7 № 317/А-Ю від 01.02.2008р., № 317/А-15 від 31.12.2008р., № 317/А-23 від 31.12.2009р., із ОСОБА_10 № 317/А-12 від 05.03.2008р., № 317/А-16 від 31.12.2008р., № 317/А-24 від 31.12.2009р., з ОСОБА_11 № 317/А-17 від 02.02.2008р., № 317/А-22 від 31.12.2009р. (арк. справи 103 - 136, том 3).

Договори нотаріально не посвідчені.

Витрати по нарахуванню орендної плати та 50 % від розміру фактичних витрат на ПММ позивачем віднесено до валових витрат.

Посилаючись на норми п. 1 ст. 799, ст. 215, 220 Цивільного кодексу України, якими встановлена обов'язкова нотаріальна форма договорів оренди транспортного засобу, відповідач вважав, що позивач безпідставно включив до складу валових витрат витрати по оренді автомобілів а також витрати на пальне, використане для цих автомобілів на загальну суму 38 459, 39 грн., у т.ч. 13 619, 64 грн. - орендна плата та 24 839, 75 грн. - витрати на придбання пального (том 5).

Суд перевіряє обґрунтованість позовних вимог з урахуванням встановлених фактичних обставин і виходячи із приписів податкового законодавства, так як частиною 2 статті 1 Цивільного кодексу передбачено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Приписи ст. ст. 216 та 236 ЦК України ЦК України стосуються лише наслідків недійсності право чину.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Виконання договорів підтверджується первинними документами (актами приймання-передачі виконаних послуг) (арк. справи 103-136, том 3).

Виконання договорів підтверджується також і висновком експерта згідно якого витрати позивача по оренді легкових автомобілів та витрати на пальне повністю підтверджуються первинними документами і позивачем не порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат на оренду легкових автомобілів та на пальне.

Тобто обов”язок корегування позивачем своїх зобов”язань з податку на прибуток та податку на додану вартість може виникнути у нього у разі фактичного виконання позивачем та його контрагентом зазначених приписів про повернення майна або відшкодування витрат.

Недійсність правочину без виконання вимог ст. 216 ЦК України не може безпосередньо впливати на порядок ведення податкового обліку платником податку.

Відповідачем згідно ст. 71 ч.2 КАС України доказів настання наслідків недійсності правочинів не надано, а тому є безпідставним донарахування податку на прибуток на визначення в цій частині штрафних санкцій.

Крім того до предмету договорів оренди авто не входить компенсація витрат на пальне. Позивач отримував від фізичних осіб лише послуги з користування автомобілями, що також підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт. 50% витрат на паливно-мастильні матеріали в сумі 19 676,00 грн. здійснені позивачем самостійно (тобто, поза умовами договорів оренди і не на користь орендодавців).

Тобто висновки ДПІ про порушення позивачем і в цій частині вимог податкового законодавства не є достатньо обґрунтованими, а суд помилково вважав вказані вимоги позивача безпідставними.

Також перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05.1 Декларацій «зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)» в сумі 61 195,00 грн. за 9 місяців 2009р. та відповідно - за 2009 рік в сумі 61 195,00 грн., що фактично є завищенням валових витрат, оскільки ці витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами, що є порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач посилається на те, що актом планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Азов-Ліспроммаш» № 246/23-2/31738220 від 02.02.2009р. за період з 01.07.2005р. по 30.09.2008р. (арк. справи 168 - 181, том 4) не встановлено заниження валових витрат підприємства. У додатках до акту перевірки наведено реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ «Азов-Ліспроммаш», який не підтверджує заниження валових витрат у вказаних періодах (арк. справи 104 - 110, том 1).

Сума 61 195,00 грн. вказана у рядку 05.2 Декларації за 1 квартал 2009р. та 1 півріччя 2009р., була перенесена до рядку 05.1 за 9 місяців 2009р. та 2009 рік у зв'язку із встановленням заниження валових витрат за 1 півріччя 2009р. та відображення цього у наступних податкових періодах.

Первинні документи які б підтверджували заниження валових витрат у вказаних періодах та пояснення ОСОБА_6 до перевірки не надано.

Згідно пояснень директора ТОВ «Азов-Ліспроммаш» ОСОБА_6 до рядку 05.1 (за 9 місяців 2009р. та 2009 рік) та 05.2 Декларації (за 1 квартал 2009р. та 1 півріччя 2009р.) були включені валові витрати не враховані у минулих податкових періодах, а саме: за 2007 рік в сумі 46 195,00 грн. та за 2008 рік в сумі 15 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що фактично документи ним були надані до перевірки, проте перевіряючи їх не прийняли до уваги, посилаючись на те, що предметом перевірки не є формування валових витрат за 2007, 2008 роки.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181, встановлено, що у разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Відповідно до пп. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно із пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем були надані в ході проведення експертизи відомості валових доходів та валових витрат за 2007р. на суму 26 179 256,00 грн., бухгалтерська довідка від 25.01.2008р. про зменшення в декларації з податку на прибуток за 2007р. витрат на 90 000,00 грн. з наступним включенням у наступних податкових періодах, платіжна вимога-доручення № 766481 від 27.12.2007р. на суму 362 080,24 грн. бухгалтерська довідка від 22.01.2010р. і експертом зроблений висновок про те, що висновки ДПІ про завищення валових витрат за 9 місяців 2009р. в сумі 61 196 грн. документально не підтверджуються.

З урахуванням висновків експертизи, так як проведеною перевіркою доводи позивача щодо допущення помилки у минулих податкових періодах не перевірені і як наслідок не спростовані, судова колегія зазначає що висновки ДПІ про порушення позивачем вимог ст. 5 п. 5.5. п.п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтуються на припущеннях і відповідачем не доведено відсутності у позивача права на включення вказаних витрат до валових у перевіряємому періоді.

Таким чином суд 1 інстанції аналізуючи зазначені підстави для прийняття ДПІ оскаржуваних податкових повідомленьрішень частково дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог позивача.

Вказані обставини щодо зменшення витрат по нікчемним договорам оренди легкових автомобілів з ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 стали також підставою виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої на вартість бензину, який було використано позивачем для заправки автомобілів.

Обставини щодо зменшення валових витрат по договору з ТОВ «Дорадо-Н» є також підставою виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «Дорадо-Н» (арк. справи 61, 62 том 1).

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацами 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що бензин придбавався позивачем у ТОВ «Параллель-МЛТД», яким, як продавцем бензину були складені та видані позивачу податкові накладні (арк. справи 198-212, том 4).

ТОВ «Дорадо-Н» також була видана позивачу податкова накладна від 14.01.2009р. № 747 на суму ПДВ - 15 000,00 грн. (арк. справи 82).

Податкові накладні отримані позивачем, тобто у відповідності до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач набув право на формування податкового кредиту.

До складу податкових зобов'язань, нарахованих спірними рішеннями з податку на додану вартість є зобов'язання, нараховані за операціями з ПП «Максіма» по податковим деклараціям з ПДВ № 2906 від 30.12.2009р. на суму ПДВ - 10 266,67 грн. та № 124 від 27.01.2010р. на суму ПДВ - 166,67 грн. (арк. справи 61, том 1). Всього - 10 433,34 грн. До складу податкових зобов'язань, нарахованих спірними рішеннями з податку на прибуток входять ці ж операції з ПП «Максіма» на суму 10 729,00 грн., за якими сформовані валові витрати позивача.

Перевіркою формування валових витрат встановлено, що за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р. встановлено їх завищення на 91 732,00 грн. (арк. справи 31 - 50, том 1) внаслідок укладення нікчемного правочину з ПП «Максіма» від 10.01.2008р. № 10/01/08 та понесення витрат за нікчемними угодами по оренді легкового автотранспорту та витрат на його експлуатацію.

Разом з тим, рішенням ДПА у Донецькій області від 28.01.2011р. № 1598/10/25-113-1 (арк. справи 155 - 169, том 1) за результатами розгляду повторної скарги позивача, встановлено, що в акті перевірки відсутні посилання на докази, первинні або інші документи, які зафіксовані у бухгалтерському та податковому обліку, що свідчать про нікчемність правочину з ПП «Максіма» від 10.01.2008р. № 10/01/08.

У зв'язку з чим, цим рішенням скасовані надлишково визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 11.10.2010р. № 0002192342/0 (від 08.12.2010р. № 0002192342/1, від 11.01.2011р. № 0002192342/2) в частині 10 729,00 грн. податку на прибуток та 5 364,50 гр. та від 11.10.2010р. № 0002202342/0 (від 08.12.2010р. № 0002202342/1 та від 11.01.2011р. № 0002202342/2) в частині 10 434,00 грн. з податку на додану вартість та 5 217,00 - штрафних санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення рішенням ДПА України від 12.04.2011р. № 7013/6/25-0115 були залишені без змін.

Згідно із п.п. 5.2.1., 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІП (далі - Закон № 2181), податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Підпунктом 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 наведеного Закону, процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Як вбачається з матеріалів справі, за результатами оскарження в адміністративному порядку, позивачу були направлені остаточні податкові повідомлення-рішення від 15.02.2011р. № 0000232342 з податку на прибуток та № 0000242342 з податку на додану вартість (арк. справи 147, 151, том 1), якими фактично зменшено суми податкових зобов'язань, нарахованих попередніми податковими повідомленнями-рішеннями, відповідно: на суму 10 434,00 грн. основного платежу та 5 217,00 штрафних санкцій (ПДВ) та на 10 729,00 основного платежу та 5 364,50 грн. - штрафних санкцій (податок на прибуток). Зазначені рішення також є предметом оскарження в даній справі.

У відповідності до частин 4, 5, 6 п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996р., № 29, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за № 723/1748, у разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про скасування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.

У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена платником податків або може бути оскаржена у строки, визначені цим Положенням.

Таким чином предметом оскарження в судовому порядку може бути рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання. Разом з тим, таке рішення може бути оскаржено з урахуванням результатів його оскарження в адміністративному порядку. Правовим наслідком задоволення скарги платника податків є звільнення його від обов'язку сплачувати податкові зобов'язання, нараховані контролюючим органом, оскільки є відкликаними.

Тобто рішення, які були скасовані податковим органом вищого рівня не створюють для платника податків будь-яких обов'язків щодо сплати податкових зобов'язань, тому жодним чином не порушують права платника податків.

Отже, податкові повідомлення-рішення в частині, скасованій в адміністративному порядку не можуть бути предметом розгляду в судовому порядку.

Позивач просив визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010р. № 0002202342/0 про нарахування податку на додану вартість на суму 66 736,50 грн. (у т.ч. 44 491,00 грн. основного платежу та 22 245,50 грн. - штрафних санкцій) - в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 33 810,00 грн., у т.ч. 22 540,00 грн. основного платежу та 11 270,00 грн. штрафних санкцій, оскільки позивач погодився з порушенням ним п. 4.7. ст. 4 та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до податкового кредиту суми 21 951,00 грн. без наявності податкової накладної внаслідок чого йому нараховані податкові зобов'язаннями в сумі 21 951,00 грн. та штрафній санкції в сумі 10 975,50 грн. по операції з ТОВ «МетПромМаш» та добровільно сплатив до бюджету 32 926,50 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (арк. справи 224, том 1).

Крім того, позивач просив визнати повністю недійсним податкові повідомлення-рішення від 08.12.2010р. № 0002202342/1 та від 11.01.2011р. № 0002202342/2 на суму 66 736,50 грн. (у т.ч. 44 491,00 грн. основного платежу та 22 245,50 грн. - штрафних санкцій), які прийняті за результатом оскарження вищевказаного рішення в адміністративному порядку.

Спір стосовно правових підстав нарахування податкових зобов'язань та обставин перевірки при визначенні податкових зобов'язань в сумі 32 926,50 грн. між сторонами відсутній. Крім того, висновки щодо завищення податкового кредиту суми 21 951,00 грн. підтверджуються висновком експерта (арк. справи 117 - 120, том 5).

Позивач мотивував свої вимоги про визнання недійсними повторно прийнятих податкових повідомлень-рішень повністю тим, що після прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.10.2010р. № 0002202342/0 позивач добровільно сплатив донараховані податкові зобов'язання в сумі 32 926,50 грн., проте відповідачем це не було враховано при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 08.12.2010р. № 0002202342/1 та від 11.01.2011р. № 0002202342/2.

Підставою подання скарги платником податків є незгода з визначенням суми податкового зобов'язання або прийняття рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом (пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181).

Відповідно до п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996р. № 29, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за № 723/1748, Державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обгрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується, і може прийняти рішення, зокрема, про скасування в певній частині рішення податкового повідомлення-рішення.

Отже, підставою скасування податкового повідомлення-рішення є його незаконність і необґрунтованість.

Добровільна сплата скаржником нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань не може свідчити про протиправність прийнятого рішення, а навпаки сплата визначеного податкового зобов”язання свідчить про визнання платником податку податкового боргу.

Позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані протиправністю визначення боргу, а тому є безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином суд 1 інстанції частково помилково вирішив позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток і дійшов правильного висновку про необхідність частково визнати недійсними податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість.

Відповідач донарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб виходячи з того, що, оскільки договори оренди транспортних засобів, укладені з фізичними особами є нікчемним, то відсутній предмет договору, а як наслідок паливо, яке отримано водіями - орендодавцями на суму 57 768,20 грн. є їх додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб в сумі 8 665,23 грн.

Як встановлено судом, водії автомобілів отримували від позивача талони на заправку автомобілів на АЗС ТОВ «Параллель-МЛТД», якими водії в подальшому розраховувалися на АЗС за заправлений бензин, що підтверджується касовими чеками ТОВ «Параллель-МЛТД» (арк. справи 1 - 36, том 5).

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІУ, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Пунктом «г» пп. 7.2.9. п. 4.2. ст. 4 наведеного Закону встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Отже об'єктом оподаткування є дохід, отриманий з метою відшкодування будь-яких витрат або втрат особи, яка отримує матеріальні цінності від працедавця.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, витрати на бензин понесені за рахунок позивача, а саме - 50 % віднесено до валових витрат, інші 50% витрат, як пояснив представник позивача, здійснено за рахунок отриманого прибутку.

Тобто ці витрати спрямовані на здійснення господарський потреб саме працедавця, а не на відшкодування витрат чи втрат водіїв автомобілів. Отже, отримані талони на бензин не є додатковим благом у розумінні п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Висновком експерта підтверджено, що витрати на бензин згідно касових чеків включені до складу валових витрат позивача в період з 1-го кв. 2009р. по 1-ше півріччя 2010р. (арк. справи 124, том 5).

Крім того витрати на заправку пальним та на ПММ не відносяться до предмету договорів оренди автомобілів.

Враховуючи викладене судова колегія зазначає, що постанова суду 1 інстанції підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195-196, ст.ст. 200, 202, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011р. по справі № 2а/0570/6810/2011- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Азов-Ліспроммаш на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011р. по справі № 2а/0570/6810/2011- задовольнити частково і постанову суду 1 інстанції в частині визнання недійсними податкових повідомленнь-рішень № 0002192342/0 від 11.10.2010р., № 0002192342/1 від 08.12.2010р., № 0002192342/2 від 11.01.2011р. в частині нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на прибуток підприємства в сумі 43 587,25 грн. у т.ч. за основним платежем в сумі 29 801,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13 786,00 грн., визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002432342/1 від 08.12.2010р. про нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" штрафних санкцій по податку на прибуток підприємства в сумі 1 114,58 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000232342 від 15.02.2011р. в частині нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на прибуток підприємства в сумі 44 701,87 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 29 801,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14 900,62 грн.- скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Азов-Ліспроммаш” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області задовольнити частково і визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002192342/0 від 11.10.2010р., № 0002192342/1 від 08.12.2010р., № 0002192342/2 від 11.01.2011р. в частині нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на прибуток підприємства в сумі 69 499, 75 грн. у т.ч. за основним платежем в сумі 47 903, 25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21 596, 5 грн., визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002432342/1 від 08.12.2010р. про нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" штрафних санкцій по податку на прибуток підприємства в сумі 2 193,50 грн. та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000232342 від 15.02.2011р. в частині нарахування ТОВ "Азов-Ліспроммаш" податку на прибуток підприємства в сумі 69 499, 75 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 47 903, 25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 21 596, 5 грн.

В іншій частині постанову суду 1 інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.