Постанова № 22271270, 02.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року справа №2а/0570/14576/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В., Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Растон» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року в адміністративній справі № 2а/0570/14576/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Растон» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2011 року № 0000622341 про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 56250 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14062 гривні та № 0000632341 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 45 тисяч гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11249 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року в задоволені позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що продаж позивачем товарів за ціною, яка нижче ціни придбання, за відсутності факту уцінки товарів є доказом того, що останні не купувались позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, а тому у нього не виникло права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з мотивів, зазначених в позові, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково за наступними підставами.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 11 квітня 2011 року № 853/23-2/32637053. (т. 1 а.с. 23-53).

Згідно висновків даного акту позивачем порушені п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі Закон № 334) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 56250 гривень, та пп. 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ( далі Закон № 168), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 45 тисяч гривень.

На підставі висновків вказаного акту перевірки 22 квітня 2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № № 0000622341 про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 70312 гривень, з яких за основним платежем 56250 гривень та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14062 гривні, і № 0000632341 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість в загальній сумі 56249 гривень, в тому числі зпа основним платежем 45 тисяч гривень та штрафні (фінансові) санкції в сумі 11249 гривень. \ т. № 1 а.с. 97-98\.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону № 334 господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, у п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. Оскільки у п. 5.10 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у звязку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг для їх використання у власній господарській діяльності).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) відповідно до пп. 11.2.1 статті 11 Закону № 334 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон № 168, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна згідно пп. 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, ще використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1. п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою дія бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з матеріалів справи 20.11.2009р. між ЗАО «Донецький комбінат хлібопродуктів №1» (Продавець) та ТОВ «Растон» (Покупець) укладено договір ( т. № 1 а.с. 114-115 ) згідно якого продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар. За змістом договору (пункт 3.1) продавець поставляє товар на умовах ЕХW (за адресою м. Донецьк, вул. Боржомна, 6.1). Датою поставки товару вважається дата, зазначена в накладній на передачу товару (пункт 3.4).

30.10.2009р. між ВАТ «Донецький ХК» (Продавець) та ТОВ «Растон» (Покупець) укладено договір (а.с. 119-120) згідно якого продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар. За змістом договору (пункт 3.1) продавець поставляє товар на умовах ЕХW (за адресою м. Донецьк, вул. Боржомна, 6.1). Датою поставки товару вважається дата, зазначена в накладній на передачу товарно-матеріальних цінностей. (пункт 3.4).

30.09.2009р. між ВАТ «Маріупольський хлібокомбінат» (Продавець) та ТОВ «Растон» (Покупець) укладено договір, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар. За змістом договору (пункт 3.1) продавець поставляє товар на умовах ЕХW (за адресою м. Донецьк, вул. Боржомна, 6.1). Датою поставки товару вважається дата, зазначена в накладній на передачу товарно-матеріальних цінностей. (пункт 3.3).

На виконання зазначених договорів' та за наслідками здійснення господарських операцій Продавці ЗАО «Донецький комбінат хлібопродуктів №1», ВАТ «Донецький ХК», ВАТ «Маріупольський хлібокомбінат» склали і видали наступні видаткові та податкові накладні на отримання товару на загальну суму 2 111 470,03 грн., у тому числі ПДВ 351911,67грн.:

- видаткова накладна (тестоділитель) № 164 від 30.10.2009р., податкова накладна № 5345 від 30.09.2009р. на суму 520 000грн., у тому числі ПДВ 86666,67 грн. (а.с. 108-109);

- видаткова накладна (шкаф расстойки) № 053 від 23.11.2009р., податкова накладна № 12857 від 23.11.2009р. на суму 375000грн. у тому числі ПДВ 62500 грн. (а.с. 110-111);

- видаткова накладна (пакувальні автомати у кількості 6 шт) № 685 від 24.11.2009р., податкова накладна № 83 від 24.11.2009р. на суму 1 216 470,03грн. у тому числі ПДВ 202745,01 грн. ( т № 1 а.с. 112-113)

Товари придбані ТОВ «Растон» у ЗАО «Донецький комбінат хлібопродуктів №1», ВАТ «Донецький ХК», ВАТ «Маріупольський хлібокомбінат» були реалізовані позивачем у період з вересня по листопад 2009 року підприємствам:

- згідно договору від 07.10.2009р., видаткової та податкової накладних №1264 від 07.10.2009р. тестоділитель реалізовано ТОВ «Донецкпищепром» за ціною без ПДВ 368500грн. (а.с. 102,103,116);

- згідно договору від 30.11.2009р., видаткової та податкової накладних №1384 від 30.11.2009р. шкаф расстойки, реалізовано ТОВ «Нікос» за ціною без ПДВ 267500грн. (а.с. 104, 105);

- згідно договору від 30.11.2009р., видаткових та податкової накладних №1392, №1383 від 30.11.2009р. пакувальні автомати у кількості - 6 штук, реалізовано ТОВ «Нікос» за ціною без ПДВ 149759,66грн. за 1 шт., загальною вартістю 898558,00 грн. без ПДВ. (а.с. 100, 101)

Розрахунки за придбання обладнання у ТОВ «Растон» покупець ТОВ «Нікос» здійснив шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, а ТОВ «Донецкпищепром» векселем.

Згідно даних акту перевірки (дод. №11) позивач у 4 кварталі 2009 року придбав обладнання (тестоділитель, шкаф расстойки, пакувальні автомати) за ціною 1759558,36грн. (вартість без ПДВ) та реалізувало його протягом зазначеного періоду за 1534558,00грн. (вартість без ПДВ). Відхилення між сумою придбання та сумою реалізації склали 225000,36 грн. (без урахування ПДВ - 45000,06грн.) ( т. № 1 а.с. 99).

З аналізу пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість та підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість та валових витрат є використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно статті 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на вказані положення законодавства колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що підприємницька діяльність спрямовується на отримання прибутку, проте отримання останнього не є обовязковою ознакою для кваліфікування діяльності як господарської, оскільки така діяльність повязана з певними ризиками і не завжди закінчується досягненням результату у виді прибутку.

За наслідком виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань за укладеними договорами поставки позивачем було сформовано суму валових доходів та податковий кредит відповідних звітних податкових періодів.

Придбання та реалізація позивачем вищевказаних товарів відповідачем не заперечується, єдиною підставою для невизнання цих господарських операцій є лише їх збитковість для позивача.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що результати економічної діяльності субєкта господарювання не можуть оцінюватись за наслідками окремо взятого правочину.

Позивачем в якості причин збитковості здійснених господарських операцій, які не визнаються відповідачем, зазначено укладення попередніх договорів, за якими позивач повинен був продати певний товар саме за певну ціну, яка в подальшому виявилась нижчою ніж ціна придбання у звязку із зміною ціни та попиту на ринку такої продукції.

Зазначені попередні договори позивачем надані суду і містяться в матеріалах справи. \ т. № 1 а.с. 197-208\.

Відповідно до умов даних договорів сторонами були узгоджені вартість обладнання, строки укладення основних договорів, строки поставки товару та відповідальність сторін. Так сторона, яка ухиляється від укладення основного договору, зобовязується сплатити іншій стороні штраф в розмірі 50% вартості товару. ( п. 6.2).

Таким чином, продаж позивачем товару за ціною нижче ніж ціна придбання, було більш вигідним, ніж відмова від укладення основного договору.

Зважаючи на вимоги частини 2 статті 71 КАС України в цьому випадку саме відповідач, як субєкт владних повноважень, який заперечував проти позову, повинен був доказувати правомірність своїх дій та прийнятих податкових повідомлень-рішень, але вищевказані доводи позивача про причини укладення економічно невигідних договорів відповідачем не спростовані.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку позивача по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за спірними договорами, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме ці договори не повинні зараховуватись до господарської діяльності позивача і за їх наслідками у позивача не виникає права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Висновки суду першої інстанції, що придбаний товар не був використаний позивачем у власній господарській діяльності, суперечать обставинам справи та поняттям господарської діяльності ті підприємництва, які визначені в Господарському кодексі України, оскільки подальша реалізація товару за господарськими договорами і є господарською діяльністю в розумінні статті 3 ГК України.

Крім того, як правильно зазначив в позові та апеляційній скарзі позивач, пункт 5.3 статті 5 Закону № 334 не містить у переліку витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових, витрати, що повязані із здійсненням збиткових операцій. Вказаний перелік є вичерпним, як зазначалось вище, а тому позиція відповідача з цього приводу суперечить вимогам діючого законодавства.

З огляду на наведене вище вбачається, що відображення в податковому обліку позивача наслідків зазначених господарських операцій, які не визнаються відповідачем, відповідає вимогам чинного законодавства України, порушення вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість відсутні, а відповідно у відповідача були відсутні підстави для донарахування суми податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, у звязку з чим колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року № 0000622341 та № 0000632341 прийняті відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства і підлягають визнанню протиправними та скасуванню..

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача від 22 квітня 2011 року необхідно задовольнити.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у звязку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог ТОВ «Растон».

Повний текст виготовлено 8 лютого 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Растон» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року в адміністративній справі № 2а/0570/14576/2011 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Растон» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Донецька від 22 квітня 2011 року № 0000622341 та № 0000632341.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Растон» сплачені судові витрати в сумі 18 гривень 18 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова