Ухвала суду № 22267036, 03.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2012 року справа №2а-9477/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участі представника відповідача Гавриша М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року по справі № 2а-9477/11/1270 за позовом Закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, третя особа спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податківу м. Луганську, про визнання нечинним податкового повідомленнярішення від 31.12.2009 р. № 0001142360/0,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 20.01.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, третя особа спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податківу м. Луганську, про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 31.12.2009 № 0001142360/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення від 31.12.2009 року № 0001142360/0, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську у відношенні Закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод» про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) у розмірі 105643,00 грн.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не зявились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаних осіб не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Закрите акціонерне товариство «Луганський патронний завод», зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.10.2002 року, запис №13821050001004352, що підтверджується свідоцтвом серії АОО № 486025 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.41 т. 1), та довідкою АА № 139689 з ЄДРПОУ (а.с.40 т.1).

Позивач Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

20.06.2008 року позивачем була подана до Ленінської МДПІ у м.Луганську податкова декларація з податку на додану вартість № 49580 за травень 2008 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню 312397 грн. (а.с.35-36 т.1).

Ленінською МДПІ у м.Луганську була проведена невиїзна перевірка ЗАТ «Луганський патронний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2008 року, які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 1166/23-616/32201889 від 24.12.2009 року, за висновками якого встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2008 року на суму 105643,00 грн. (а.с.7-10 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 31.12.2009 року винесено податкове повідомлення рішення № 0001142360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 105643 грн. (а.с.14 т.1).

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена, як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

П.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пяти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п.7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону).

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з

використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем надано податковому органу всі необхідні документи, в тому числі:

- договори № 162 від 17.03.2008 року, № 164 від 21.03.2008 року, № 213 від 24.04.2008 року, № 365 від 20.05.2008 року, укладені між ТОВ «Євробуд» та ЗАТ «Луганський патронний завод» та специфікації до них (а.с.16-26 т.1),

- платіжні доручення № 35 від 31.03.2008 року та № 36 від 31.03.2008 року (а.с. 27-28 т.1),

- видаткові накладні № РН 190901 від 19.09.2008 року, № РН 090401 від 09.04.2008 року, № РН 180401 від 18.04.2008 року (а.с.29-31 т.1), видані позивачеві ТОВ «Євробуд»,

- податкові накладні № 310302 від 31.03.2008 року, № 310304 від 31.03.2008 року, № 310303 від 31.03.2008 року (а.с.32-34 т.1).

Крім того, позивачем надавались відповідачу та долучені до матеріалів справи документи, що підтверджують факт отримання продукції від ТОВ «Євробуд», а саме відомості витрат матеріалів на виробництво (а.с.61-69 т.1).

Проти наявності вищевказаних первинних документів не заперечував представник відповідача ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних на здійснення транспортування придбаних комплектуючих для автоматичної роторної лінії по виробництву патронів судом першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Пунктом 4.1 договору № 162 від 17.05.2008 року ( а.с.16 т.1) та договору № 164 від 21.05.2008 року (а.с.18 т.1) передбачено, що доставку продукції покупець проводить своїм автотранспортом та за свій рахунок на умовах FCA м. Луганськ (склад постачальника) згідно ІНКОТЕРМС 2000 р.». Відповідно до п. 8.1 вказаних договорів всі зміни та доповнення до договору мають силу тільки, якщо вони узгоджені сторонами договору в письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Листом № 309/1 від 04.04.2008 року ( а.с. 193 т. 1) за підписом голови правління ЗАТ «Луганський патронний завод» просило здійснювати доставку за договором № 162 від 17.05.2008 року (а.с.16 т.1) та договором № 164 від 21.05.2008 року (а.с.18 т.1) транспортом ТОВ «Євробуд». Згідно листа №304 від 08.04.2008 року (а.с.1 т.2) ТОВ «Євробуд» погодилось здійснювати доставку за вказаними договорами своїми силами за власний рахунок.

Колегія судді погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриману від ТОВ «Євробуд» продукції, свідчить про безтоварність проведених операцій за вказаними договорами, з огляду на те, що враховуючи умови договорів і закріплений за продавцем обовязок поставки продукції покупцю ЗАТ «Луганський патронний завод», усі товарно - транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця продукції, а відтак відсутність у ЗАТ «Луганський патронний завод» товарно транспортних документів не може бути доказом безтоварності проведених господарських операцій з ТОВ «Євробуд».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2008 року на суму 105643,00 грн. з посиланням на те, що неможливе проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання, а тому не можливе підтвердження факту надмірної сплати податку, суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», яким, як зазначено вище, право господарюючого субєкта платника ПДВ, на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або непроведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод, з чим погоджується колегія суддів.

Колегія судів вважає, що не було підстав для прийняття податковим органом оскаржуваного повідомлення - рішення, оскільки сам по собі факт відсутності результатів звірки податкових органів з контрагентом позивача, у якого придбавалися товари по вищезазначеним договорам постачання, не є підставою для висновків про необґрунтоване завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008 року.

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, або за наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Щодо посилання апелянта на те, що за даними ДПІ у Артемівському районі м. Луганська неможливо перевірити відомості, отримані від ТОВ «Євробуд» стосовно його господарських операцій з ПП «Донбасєвросервіс-ХХ1», у звязку з тим, що відносно останнього в провадженні Луганського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ДПІ в Артемівському районі м. Луганська про припинення (ліквідацію) юридичної особи, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ПП «Донбасєвросервіс-ХХ1», колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно якої ПП «Донбасєвросервіс ХХ1» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності 09.10.2007 року, № запису 13821020000013990, інформацію щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням внесено 16.01.2009 року, № запису 13821430002013990 (а.с.71-72 т. 1).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДРПОУ, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Тобто на час здійснення господарських операцій у квітні 2008 року, ПП «Донбасєвросервіс-ХХ1» було включене до ЄДРПОУ (код 35487061). За таких обставин покупець через посередника ТОВ «Євробуд» ЗАТ «Луганський патронний завод» не може нести відповідальність ні за несплату податків постачальником та продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Посилання відповідача на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено звязок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, що ці етапи нерозривно повязані між собою, і тому право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, на увагу не заслуговують, оскільки у даному випадку має місце помилкове тлумачення відповідачем норм вказаного Закону.

Посилання апелянта на порушення прокуратурою Артемівського району м.Луганська кримінальної справи за фактом створення ПП «Донбасевросервіс-ХХІ», яке є постачальником ТОВ «Євробуд», на думку колегії не може буди доказом безтоварності розглядаємих операцій між ЗАТ «Луганський патронний завод» та ТОВ «Євробуд».

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську по даній справі не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року по справі № 2а-9477/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року по справі № 2а-9477/11/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 06 лютого 2012 року.

Головуючий суддяІ.В. Юрко

СуддіГ.М.Міронова

А.А. Блохін