Постанова № 22262162, 17.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року справа №2а/0570/14197/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Лях О.П.,

суддів Горбенко К.П., Попова В.В.

при секретарі Турко І.Б.

за участю

представників позивача Беро А.Л., Папакіної К.М.

представників відповідача Полякової О.Г., Кузнецової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Інком» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/14197/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Інком» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсною податкової консультації від 14.06.2011р. № 26808/10/31-113 ,-

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Вега» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсною податкової консультації від 14.06.2011р. № 26808/10/31-113.

Ухвалою суду від 25.10.2011р. здійснено процесуальну заміну первинного позивача - ЗАТ «Вега» на належного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега Інком».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 06.02.2008 року укладено договір позики між ЗАТ «ВЕГА» та UNIGLOW LIMITED , Кіпр № UV-25, згідно з яким ЗАТ «ВЕГА» отримувало грошові кошти (позику) в іноземній валюті.

У відповідності з вимогами п.п.7.3.3. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ЗАТ «ВЕГА» здійснювало перерахунок заборгованості валюти за вищезазначеним кредитом (позикою), визначаючи при цьому прибуток або збиток залежно від валютного курсу.

В період з 12.08.2009 року по 23.09.2009 року працівниками ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька згідно направлень № 533 від 11.08.2009р. та № 590 від 10.09.2009р. проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «ВЕГА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки складено Акт № 1632/23-2/20356822 від 30.09.2009р. про результати планової виїзної перевірки ЗАТ «ВЕГА», у якому зроблений висновок, що вищезазначена позика від UNIGLOW LIMITED за договором № ІІУ-25 від 06.02.2008р. використана не у господарський діяльності, а відповідно платнику не потрібно здійснювати перерахунок «курсової різниці», яка виникла у зв'язку із користуванням позикою.

Даний висновок не був спростований Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду (справа № 2а-18729/09/0570) від 17 червня 2010 року, після чого ЗАТ «ВЕГА» відкоригувало валові доходи та валові витрати на суми «курсових різниць», які виникли у зв'язку із користуванням позикою.

Згідно відповіді ІДД ДПС, у випадку використання коштів, отриманих у кредит, не у господарській діяльності, витрати платника податку по сплаті процентів за таким кредитом до складу валових витрат не включаються. При цьому, якщо такий кредит отримано в іноземній валюті, перерахунок балансової вартості іноземної валюти не здійснюється.

Із зазначених підстав позивачем не здійснювався перерахунок балансової вартості заборгованості за позикою в іноземній валюті у розумінні податкового обліку для визначення податку на прибуток та станом на 31.03.2011р. балансова вартість заборгованості за позикою за договором № UV-25 від 06.02.2008р. дорівнювалась сумі отриманих траншів по офіційному курсу НБУ, який діяв на кожну дату отримання траншу.

У звязку з набранням чинності Податкового кодексу України, позивач звернувся до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з проханням надати податкову консультацію у відповідності до ст.ст. 52, 53 Податкового кодексу України.

Відповідач у спірній податковій консультації пропонує особливе відображення обліку курсових різниць, а саме ураховувати лише прибуток (позитивне значення курсових різниць) у складі доходів платника податку, ігноруючи від'ємну різницю у складі витрат платника податку, у зв'язку з чим, на думку позивача, податкова консультація суперечить Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку і, відповідно Податковому кодексу України, оскільки податкова консультація позбавлена всієї економічної сутності відображення заборгованості в іноземній валюті з використанням валютного курсу на дату балансу та відповідного розрахунку курсової різниці.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/14197/2011 у задоволенні адміністративного позову позивачеві відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, а під час апеляційного розгляду справи представники позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивачу.

Представники відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Предметом спору є правомірність податкової консультації Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька за № 26808/10/31-113 від 14.06.2011р.)

Відповідно до приписів п. 52.1. Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи 26.05.2011р. позивач звернувся з листом (вих. № 101) до відповідача з проханням надати роз'яснення з приводу податкового обліку курсових різниць від перерахунку заборгованості по валютному кредиту, отриманому до 01.04.2011р.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька листом № 26808/10/31-113 від 14.06.2011р.) надала позивачеві податкову консультацію, в якій зазначила, що процентна позика від нерезидента кваліфікується як фінансовий кредит. Суми отриманого кредиту та відсотків в іноземній валюті, будучи монетарними статтями балансу, підлягають перерахунку з використання валютного курсу на дату отримання кредиту (погашення відсотків) та на дату балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі доходів/витрат платника податку. Таким чином, сума заборгованості в іноземній валюті за кредитом, який не має відношення до господарської діяльності підприємства, її балансова вартість, отриманому до 01.04.2011р., підлягає перерахунку відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові позивачу, погодився з висновком відповідача про те, що якщо за результатами перерахунку виникає додатна різниця, а саме балансова вартість інвалютної заборгованості на момент перерахунку менше її балансової вартості на початок звітного періоду (на дату виникнення), тобто обмінний курс НБУ на дату перерахунку зменшився, - вона включається до валового доходу позичальника (прибуток). Якщо за результатами перерахунку виникає від'ємна різниця, а саме балансова вартість інвалютної заборгованості на момент перерахунку перевищує її балансову вартість на початок звітного періоду (на дату виникнення), тобто обмінний курс НБУ на дату перерахунку збільшився, - вона не включається до валових витрат позичальника (збиток) у зв'язку з тим, що отриманий інвалютний кредит не пов'язаний з господарською діяльністю підприємства у відповідності з підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу.

Однак колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим із наступних підстав.

З 01.04.2011 року, відповідно до пп. 153.1.3. п. 153.1. ст. 153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Пункт 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. №996-ХІУ також визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів». Відповідно до п. 4 П(с)БО 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Відповідно до п. 7 П(с)БО 21 монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кожну дату балансу. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на дату балансу (п.8 П(с)БО 21). Таким чином, суми отриманого кредиту та відсотків в іноземній валюті, будучи монетарними статтями балансу, підлягають перерахунку з використання валютного курсу на дату отримання кредиту (погашення відсотків) та на дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються у складі доходів/ витрат платника податку.

Відповідач у спірній податковій консультації пропонує особливе відображення обліку курсових різниць, а саме ураховувати лише прибуток (позитивне значення курсових різниць) у складі доходів платника податку, ігноруючи від'ємну різницю у складі витрат платника податку, а тому суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що оскаржувана податкова консультація суперечить Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку і, відповідно, Податковому кодексу України, оскільки податкова консультація позбавлена всієї економічної сутності відображення заборгованості в іноземній валюті з використанням валютного курсу на дату балансу та відповідного розрахунку курсової різниці.

Операції з розрахунками в іноземній валюті є операціями особливого виду (ст. 153 Податкового кодексу України) та їх оподаткування проводиться за особливими правилами, тобто, облік курсових різниць здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які не містять яких-небудь обмежень щодо включення від'ємного значення курсових різниць до складу витрат.

Пункт 153.1. ст. 153 Податкового кодексу України, який регулює оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті, також не містить ніяких обмежень щодо включення від'ємного значення курсових різниць до складу витрат підприємства.

Стаття 139 Податкового кодексу України передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу витрат, що не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами п.п. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 цього Кодексу). Крім того, п. 140.5 статті 140 Податкового кодексу України не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в розділі III цього кодексу.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував норми п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, які стосуються особливостей визначення складу витрат платником податку у разі сплати процентів за борговими зобовязаннями, не стосуються обліку курсових різниць, та не прийняв до уваги, що отримана позивачем позика використана не в господарській діяльності, проти чого сторони не заперечували як під час розгляду справи судом першої інстанції так і під час апеляційного розгляду.

Доводи позивача про те, що оскаржувана податкова консультація суперечить Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку та відповідно, Податковому кодексу України, підтверджується також інформацією з Єдиної бази податкових знань Інформаційно-довідкового департаменту Державної податкової служби від 29 грудня 2011 року, відповідно до якої визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку (пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПКУ).

Якщо залучені за кредитом кошти, виражені в іноземній валюті, не призначені для використання у межах господарської діяльності платника податку, то витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за таким кредитом, не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, і відповідно перерахунок курсових різниць щодо такого кредиту (його непогашеної частини) та відсотків за таким кредитом не проводиться.

З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Оскільки постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості та висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Інком» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/14197/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Інком» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсною податкової консультації від 14.06.2011р. № 26808/10/31-113 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/14197/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Інком» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсною податкової консультації від 14.06.2011р. № 26808/10/31-113 скасувати. Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Інком» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсною податкової консультації від 14.06.2011р. № 26808/10/31-113 задовольнити. Визнати недійсною податкову консультацію від 14.06.2011р. № 26808/10/31-113.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 20.01.2012 року.

Колегія суддів : О.П. Лях

К.П. Горбенко

В.В. Попов