Постанова № 22259654, 10.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року справа №2а/0570/8635/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Гайдара А.В. , Васильєва І. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод «Перспектива»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року по адміністративній справі № 2-а/0570/8635/2011 за позовом Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя до Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод «Перспектива» про стягнення заборгованості перед бюджетом зі сплати податків в розмірі 150609,48грн., з якої податок на додану вартість у розмірі 64697,61грн. та податок на доходи фізичних осіб у сумі 85911,87грн,-

ВСТАНОВИЛА:

26 травня 2011 року позивач прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод «Перспектива» про стягнення заборгованості перед бюджетом в сумі 190236,1 грн.

30 червня 2011 року позивач зменшив позовні вимоги, та просив стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом зі сплати податків в розмірі 150609,48грн., з якої податок на додану вартість у розмірі 64697,61грн. та податок на доходи фізичних осіб у сумі 85911,87грн

В обґрунтуванні позивач зазначив, що відповідач має заборгованість в загальній сумі 150609,48грн., з якої податок на додану вартість у розмірі 64697,61грн. та податок на доходи фізичних осіб в сумі 85911,87грн., яка виникла внаслідок несплати поточних платежів по податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб відповідно до поданих податкових декларацій, які є узгодженими з дати їх подання та відповідно до податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафної санкції. Просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод «Перспектива» на користь Державного бюджету України заборгованість перед бюджетом зі сплати податків в розмірі 150609,48грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року позовні вимоги задоволені повністю. Суд першої інстанції стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод «Перспектива» на користь Державного бюджету України заборгованість перед бюджетом зі сплати податків в розмірі 150609,48грн. (у тому числі 64697,61грн. зі сплати податку на додану вартість, 85911,87грн. зі сплати податку на доходи фізичних осіб).

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову в частині стягнення заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість в сумі 64697,61грн. відмовити. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки зазначені правовідносини виникли на протязі 2010-2011 року та враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, колегія суддів зазначає, що в даному випадку слід застосовувати нормативно - правові акти України, які діяли в період виникнення правовідносин.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Цегельний завод «Перспектива» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 27.06.1997 року за №4754, присвоєно ідентифікаційний код ЄДРПО №13479857, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, довідкою №13479857 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статутом підприємства (а.с.8,10, 13,49) Відповідач є платником податку та перебуває на податковому обліку у ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя з 29.04.1992 року за №0066, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 29.07.2010 року №160 (а.с. 11).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість у розмірі 64697,61грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем самостійно обчислене податкове зобов'язання за деклараціями не сплачено, у зв'язку з чим виник податковий борг по податку на додану вартість у розмірі 60167,00грн., колегія суддів з зазначеним твердженням суду першої інстанції частково не погоджується з наступних підстав.

Згідно п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (який діяв на час здійснення сплати зазначених податків і зборів до 1 січня 2011 р.), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181, зазначене податкове зобов'язання є узгодженим з дня подання податкової декларації.

Згідно п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до матеріалів справи та не заперечувалось сторонами при розгляді справи в суді першої інстанції, відповідачем було подано до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя податкові декларації з податку на додану вартість: №13620 від 20.07.2010 року за 6 місяців 2010 року, якою нарахував суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43835,00грн. (а.с.25), термін сплати суми податку 30.07.2010 року; №15550 від 13.08.2010 року за 7 місяців 2010 року, якою нарахував суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3480,00грн. (а.с.27), термін сплати суми податку 30.08.2010 року; №16451 від 17.09.2010 року за 8 місяців 2010 року, якою нарахував суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6677,00грн. (а.с.29), термін сплати суми податку 30.09.2010 року; №20202 від 19.10.2010 року за 9 місяців 2010 року, якою нарахував суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3862,00грн. (а.с.31), термін сплати суми податку 30.10.2010 року; №22249 від 15.11.2010 року за 10 місяців 2010 року, якою нарахував суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 802,00грн. (а.с.33), термін сплати суми податку 30.11.2010 року; №26623 від 19.01.2011 року за 2010 рік, якою нарахував суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1003,00грн. (а.с.35), термін сплати суми податку 30.01.2011 року; №9000357297 від 16.02.2011 року за 1 місяць 2011 року, якою нарахував суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 508,00грн. (а.с.37), термін сплати суми податку 02.03.2011 року.

Всього платником податків самостійно нараховано за вказаними податковими деклараціями в сумі 60167,00грн. (а.с.89), що відображено на зворотному боці облікової картки (а.с.65,69), таким чином зазначений податковий борг є узгодженим з дати подання декларацій.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується податковим органом, відповідачем сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначених у вищезазначених податкових деклараціях, а саме: сплата податкового зобовязання з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 3480, 00 гривень підтверджується квитанцією №7230100021 від 30 серпня 2010 року (а.с.111); сплата податкового зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 6677, 00 гривень підтверджується квитанцією №721510078 від 15 вересня 2010 року, квитанцією №722020148 від 20 вересня 2010 року, квитанцією №722710106 від 27 вересня 2010 року (а.с.112-114); сплата податкового зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 3862,00 гривень підтверджується - квитанцією №207 від 29 жовтня 2010 року (а.с.115); сплата податкового зобовязання з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 802, 00 гривень підтверджується - квитанцією №102 від 30 листопада 2010 року (а.с.116); сплата податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1003,00 гривень підтверджується - платіжним дорученням №24 від 28 січня 2011 року (а.с.117); сплата податкового зобовязання з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 510,00 гривень підтверджується - квитанцією №313 від 2 березня 2011 року (а.с.118).

Відповідно до зазначених платіжних документів, підприємством у кожному платіжному документі визначено призначення платежу.

Відповідно до письмових пояснень ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, щодо надходження коштів до бюджету згідно відповідних платіжних документів наданих на запит апеляційного суду: №7230100021 від 30 серпня 2010 року на суму 3480 грн., №721510078 від 15 вересня 2010 року на суму 1500 грн., №722020148 від 20 вересня 2010 року на суму 1400 грн., №722710106 від 27 вересня 2010 року на суму 3777 грн., №207 від 29 жовтня 2010 року на суму 3862 грн., №102 від 30 листопада 2010 року на суму 802 грн., №24 від 28 січня 2011 року на суму 1003 грн. - було зараховано сплата по декларації №22653 від 13.10.2009 року по ПДВ за вересень 2009 року; №313 від 2 березня 2011 року на суму 510 грн. було зараховано сплата по декларації №26735 від 16.11.2009 року по ПДВ за жовтень 2009 року.

Зазначені обставини підтверджуються при апеляційному розгляді матеріалами справи.

Тобто, відповідно до вищенаведеного відповідачем фактично виконанні податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень-жовтень 2010 року, в строки встановлені п.4.1.4. п.4.1. ст.4 та іі.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону №2181 та ст.203 ПК України.

Колегією суддів апеляційного суду приходить до висновку, щодо неправомірності дій позивача в частині зміни призначення платежу вказаного у платіжних документах відповідача, з наступних підстав.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного вбачається, що відповідно до законодавства України яке діяло до 1 січня 2011 р. відповідно до якого здійснювалась сплата зазначених податкових зобовязань, право визначати призначення платежу належить виключно платнику.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Із аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Отже, законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до наведеного пункту 7.7 статті 7 Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Отже, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Вказана норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання (призначення платежу), в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Колегія суддів приходить до висновку по відсутність у позивача законних підстав для зміни призначення платежу, зарахування сплачених позивачем сум в погашення попереднього податкового боргу, що є підставою для відмови в задоволені позовних вимог в частині стягнення заборгованості перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість за липень-жовтень 2010 року в сумі 14821,00 грн..

З саме цих підстав колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми фінансових санкцій в розмірі 4530,61 грн., які застосовані за порушення граничного строку сплати податкового зобовязання за вересень 2009 року по декларації від 13.10.2009 року №23552(податкове повідомлення-рішення №0000201500/0 від 11.02.2011 року(а.с.39)

Щодо сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1003,00 гривень за платіжним дорученням №24 від 28 січня 2011 року, яке було зараховано податковим органом в рахунок сплати по декларації №22653 від 13.10.2009 року по ПДВ за вересень 2009 року, та податкового зобовязання з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 510,00 гривень за квитанцією №313 від 2 березня 2011 року, яке було зараховано податковим органом в рахунок сплати по декларації №26735 від 16.11.2009 року по ПДВ за жовтень 2009 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України(який є чинним з 01.01.2011 року та регулює вищезазначені правовідносини), у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З вищевикладеної норми вбачається, що податковим органом правомірно було спрямовано кошти в рахунок сплати по декларації №22653 від 13.10.2009 року по ПДВ за вересень 2009 року та по декларації №26735 від 16.11.2009 року по ПДВ за жовтень 2009 року. Таким чином відповідачем податкове зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2010 та січень 2011 року у розмірі 1513, 00 гривень не погашена.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі, щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом в частині стягнення податкового боргу за червень 2010 року у розмірі 43835,00 гривень за податковою декларацією №13620 від 20.07.2010 року, з наступних підстав.

Відповідно до припису п.п. 15.1.1 п. 15.1 та п.п. 15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону №2181(який був чинний на момент виникнення правовідносин), за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Колегія суддів зазначає, що зміст зазначених норм кореспондується на норми Податкового кодексу України.

З припису зазначених норм вбачається, що законом в даному випадку передбачено інший термін, відповідно до якого позивач може стягнути податковий борг та який дорівнює термін, який дорівнює 1095 календарних днів, таким чином зазначений термін не сплив.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 та ст.59 Податкового кодексу України, у випадку, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.

Позивачем була направлено відповідачу перша податкова вимога від 09.06.2009 року №1/163 та друга податкова вимога від 17.07.2009 року №2/181, які були отримані відповідачем, що підтверджується відповідними відмітками на корінцях вимог, (а.с.45.46).

Тобто підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що фактично відповідачем не виконанні податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 45346,00 грн.

Окрім того колегія суддів зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі не оскаржує, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості перед бюджетом зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 85911,87грн., та не заперечує проти задоволення позову в зазначеній частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не повно зясовані обставини справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції, та прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 197, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод «Перспектива»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року по адміністративній справі № 2-а/0570/8635/2011 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року по адміністративній справі № 2-а/0570/8635/2011 скасувати.

Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод «Перспектива» (875100, Донецька області, м. Маріуполь, вул. Лепорського, б.1, код ЄДРПОУ 13479857) на користь Державного бюджету України заборгованість перед бюджетом зі сплати податків в розмірі 131257,87 грн. (сто тридцять одна тисяча двісті пятдесят сім гривень вісімдесят сім копійок), у тому числі 45346,00 грн. (сорок пять тисяч триста сорок шість гривень) зі сплати податку на додану вартість, 85911,87грн. (вісімдесят пять тисяч девятсот одинадцять гривень вісімдесят сім копійок) зі сплати податку на доходи фізичних осіб.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: А.В. Гайдар

І.А.Васильєва