Рішення № 22257982, 27.03.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 рокуСправа № 09/5026/429/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 19.09.2011 року, представника відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №1530 від 22.09.2011 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трак" м.Черкаси про стягнення 49470,74 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 49470,74 грн., у тому числі: 31077,26 грн. основного боргу з оплати за товар, поставлений згідно договору поставки №1533/2009 від 20.10.2009 року, 3169,88 грн. інфляційного збільшення боргу та 15223,60 грн. договірних 24% річних, нарахованих, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору позивач поставляв відповідачу товар (автозапчастини та інше), який останній прийняв, але порушував договірні строки та порядок оплати за прийнятий товар, внаслідок чого станом на дату подання позову - 09.03.2012 року утворився борг з оплати за поставлений товар в сумі 31077,26 грн., також відповідно до умов договору, у зв'язку з простроченням оплати, від простроченої суми нараховані договірні проценти та інфляційні втрати.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті.

На підставі ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтвердила сплату відповідачем після подання позову 3000,00 грн. основного боргу, просила стягнути з відповідача залишок основного боргу в сумі 28077,26 грн., а також наполягала на стягненні інфляційних нарахувань і договірних процентів річних у заявлених сумах;

- представник відповідача вказала, що не підготувала письмовий відзив, оскільки проти позову відповідач не заперечує, подала заяву про те, що борг частково сплачений і він становить 28077,26 грн., керівництво гарантує його оплату протягом двох тижнів, тому просила не стягувати штрафні санкції (інфляційні та проценти).

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між АТ "Українська автомобільна корпорація" в особі генерального директора автосервісної філії "ЗІП-АВТО" (постачальник, позивач у справі) та ТОВ "Спецторг Трак" (покупець, відповідач у справі) 20 жовтня 2009 року укладено договір поставки №1553/2009 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити автозапчастини, обладнання, мастильні матеріали, автохімію та автоаксесуари (далі - товар), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити такий товар (п.1.1 Договору).

У Договорі сторони, зокрема, домовились про наступне:

- одиниця виміру товару, що є предметом поставки за цим Договором, вказується у відповідних накладних на товар (п.1.2 Договору);

- постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у специфікації (прайс-листі) постачальника (п.2.1 Договору);

- асортимент товару, що є предметом поставки за цим Договором, зазначений у специфікації (прайс-листі) постачальника (п.3.1 Договору);

- поставка товару здійснюється партіями. Кількість, асортимент та строки поставки товару відповідної партії визначається за погодженням сторін в порядку передбаченому цим Договором (п.6.3 Договору);

- датою поставки є дата вказана у видатковій накладній постачальника (п.6.5 Договору);

- перехід до покупця права власності на товар, а також ризиків випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, що поставляється за Договором, відбувається в момент його поставки, відповідно до умов цього Договору. Момент поставки визначається, як проміжок в часі на протязі якого здійснюється передача товару покупцеві (п.7.1 Договору);

- покупець зобов'язується кожного понеділка надавати постачальнику звіт про кількість реалізованого товару та здійснювати платежі за реалізований за попередній тиждень товар. Остаточним терміном реалізації продукції за даним договором є 90 діб з моменту поставки продукції. Після цього покупець має або сплатити не реалізовану частку товару, або повернути її постачальнику, якщо інше не буде погоджено сторонами (п.9.1, пп.9.1.1 Договору);

- за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 24% річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу (п.11.2 Договору);

- даний договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому, але не пізніше 2 грудня 2010 року. Якщо одна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить другу сторону у письмовій формі про розірвання договору, строк його дії щоразу автоматично продовжується на один календарний рік (п.п. 14.1, 14.2 Договору).

На виконання умов Договору, у період його дії, філія позивача поставляла, а відповідач приймав товар, у тому числі по видаткових накладних: №Н34_00088736 від 25.11.2009 року на суму 8400,84 грн. зі строком оплати 23.02.2010 року та №34_00088733 від 25.11.2009 року на суму 214857,84 грн. зі строком оплати 23.02.2010 року, а всього по вказаних видаткових накладних на суму 223258,68 грн. Товар від імені відповідача отримав ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності №128-С від 26.11.2009 року.

В порушення умов Договору відповідач вартість товару, отриманого по вказаних накладних, у встановлені строки (протягом 90 діб з моменту продажу) не оплатив, згідно доданих до позовної заяви банківських виписок про рух коштів на рахунку у період з 09.04.2010 року по 26.05.2011 року відповідач перерахував філії позивача лише 149426,74 грн.

31 серпня 2011 року та 01 жовтня 2011 року між філією позивача та відповідачем підписано акти звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача становить 73831,94 грн.

13 жовтня 2011 року відповідач повернув філії позивача частину товару на загальну суму 42754,68 грн., що підтверджується накладними на повернення товару.

Таким чином, станом на дату подання позову (09 березня 2012 року) заборгованість становила 31077,26 грн. (223258,68 грн., поставлено товару - 149426,74 грн., оплачено - 42754,68 грн., повернуто товару).

Після звернення позивача із позовом до господарського суду, відповідач сплатив позивачу 3000,00 грн. основного боргу, залишок боргу становить 28077,26 грн., що підтверджується поясненнями представників сторін у судовому засіданні та актом звірки від 26.03.2012 року, який підписаний відповідачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення боргу з оплати за поставлений товар та сум інфляційних нарахувань і договірних процентів річних, нарахованих за порушення виконання грошового зобов'язання.

Сторони спірних правовідносин є субєктами господарювання, зобовязання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Договір, на підставі якого виникли зобов'язання сторін та подано позов, за правовою природою є господарським договором поставки.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обовязок продавця передати товар вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві.

З матеріалів справи вбачається, що зобовязання позивача щодо передачі товару є виконаними з дати вручення товару відповідачу, строк оплати по договору визначений 90 діб з моменту отримання товару, конкретна дата оплата - 23.02.2010 року, зазначена у видаткових накладних.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що на виконання умов Договору, позивач поставляв відповідачу товар, який відповідач отримав без зауважень, однак в порушення умов Договору оплату вартості товару здійснював з порушенням встановлених строків (останній день оплати товару - 23 лютого 2010 року) та не у повному обсязі, в наслідок утворилась заборгованість в сумі 31077,26 грн., яка станом на дату подання позову до суду - 09.03.2012 року не погашена.

Після звернення позивача до господарського суду із позовною заявою, відповідач сплатив 3000,00 грн. основного боргу, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Несплачений залишок основного боргу в сумі 28077,26 грн. підлягає стягненню з відповідача. Отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем інфляційні нарахування в сумі 3169,88 грн. розраховані за період з 24.02.2010 року (початок прострочення) по 09.03.2012 року (день подання позовної заяви) від суми заборгованості 31077,26 грн.

Сторони у Договорі визначили інший розмір процентів річних, а саме - 24% річних за весь час прострочення (п.11.2 Договору).

Проценти річних в сумі 15223,60 грн. позивачем нараховані по за період з 24.02.2010 року (початок прострочення) по 09.03.2012 року (день подання позовної заяви) від сумі заборгованості 31077,26 грн.

Здійснення позивачем розрахунку інфляційних нарахувань та процентів річних від кінцевої суми заборгованості 31077,26 грн., а не від фактичної суми боргу 223258,68 грн., яка існувала станом на 24.02.2010 року, є його правом і не порушує права відповідача. Тому суд вважає дані вимоги також обґрунтованими, підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо прострочення оплати за товар та утворення заборгованості.

Клопотання представника відповідача не стягувати штрафні санкції не підлягає задоволенню, оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже вказані суми не є штрафними санкціями в розумінні норм ЦК України.

З огляду на викладені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 28077,26 грн. основного боргу, 3169,88 грн. інфляційних нарахувань, 15223,60 грн. договірних процентів річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1609,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трак" (м. Черкаси, вул. Смілянська,163, ідентифікаційний код 36701368) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" (м.Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, ідентифікаційний код 03121566) - 28077,26 грн. основного боргу, 3169,88 грн. інфляційних нарахувань, 15223,60 грн. договірних процентів річних та 1609,50 грн. судових витрат.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СУДДЯН.М. Курченко

Повне рішення складено 30 березня 2012 року.