Рішення № 22257607, 13.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5023/512/12

вх. № 512/12

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Лобов Р.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. №1688 від 02.06.12р.;

Представник відповідача - ОСОБА_2, дов.від 05.01.12р.

розглянувши справу за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" грошові кошти в сумі 1609385,15 грн., що включають в себе: - проценти за користування кредитом в сумі 1018584,46 грн., нараховані за період квітень 2011- січень 2012 року; - пеню за прострочені проценти в сумі 1660,93 грн. нараховану за період з 01.04.2011 р. по 01.06.2011 року; - пеню за простроченим кредитом в сумі 67397,26 грн. та пеню за простроченими процентами в сумі 134,06 грн., нараховані за період з 27.08.2009 р. по 10.09.2009 р.;

- пеню за простроченим кредитом у сумі 498739,72 грн. та простроченими процентами у сумі 22868,72 грн., нараховані за період з 11.12.09р. по 31.03.10р. Позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем умов кредитного договору №14, який було укладено між сторонами 06.11.08 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27 лютого 2012 року об 11:30 год.

Крім того, при подачі позовної заяви позивачем було заявлено клопотання про визнання причини пропуску, встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк на підставі п.5 ст.267 Цивільного кодексу України.

17 лютого 2012 року відповідач надав відзив на позову та документи в його обґрунтування (вх.. № 3452), в якому заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

23 лютого 2012 року відповідач через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 3894) додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

27 лютого 2012 року позивач, через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 4089) витребувані судом документи, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27 лютого 2012 року, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 13 березня 2012 року о 10:30 год.

У призначеному судовому засіданні 13 березня 2012 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 5292) витребувані судом документи, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.03.2012 року заперечує проти заявлених позовних вимог частково, в сумі нарахованої до стягнення пені за кредитним договором №14 від 06.11.2008 року на суму простроченого кредиту та прострочених процентів за періоди: з 31.08.2009 року по 10.09.2009 року у сумі 134,06 грн.; з 11.12.2009 р. по 31.03.2010 року у сумі 22868,72 грн. та на суму простроченого кредиту за періоди з 27.08.2009 р. по 10.09.2009 р. на суму 67397,26 грн. та з 11.12.09р. по 31.03.10р. на суму 498739,72 грн. та просить суд застосувати до цих вимог строк позовної давності на підставі ст.258 ЦК України, ст. 223 ГК України.

Присутні в судовому засіданні 13 березня 2012 року позивач та відповідач пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

06 листопада 2008 року між Національним банком України, в особі Управління Національного банку України в Харківській області (позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Інпромбанк” (Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк (відповідач) було укладено кредитний договір № 14. За умовами даного кредитного договору позивач надає Відповідачу кредит на суму 8000000,00 грн. (вісім мільйонів гривень 00 коп.) на термін з 06.11.2008 до 26.08.2009 з оплатою відсотків у розмірі 16,5 процентів річних.

Кредитором (позивачем) виконані зобовязання за кредитним договором щодо надання Позичальнику (відповідачу) передбаченого договором кредиту у сумі 8000000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позичальника та не заперечувалось представником відповідача у судових засіданнях.

Як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконував свої зобовязання за кредитним договором №14 від 06.11.08р., внаслідок чого, у відповідача перед позивачем склалась заборгованість щодо сплати відсотків за користування кредитом в сумі 1018584,46 грн., за період квітень 2011- січень 2012 року, а також заборгованість з пені, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За користування кредитом сторонами договору кредиту були встановлені проценти у розмірі 16,5 % річних.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами зобовязань.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується представником відповідача, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно здійснював виплату відсотків за користування кредитними коштами.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання по кредитному договору № 14 від 06 листопада 2008 року з додатковими угодами до нього.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору та визнав заявлену суму боргу за відсотками у судовому засіданні, приймаючи до уваги, що відповідач визнав суму заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 1018584,46 грн. процентів за користування кредитом, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно п.2.2.5 кредитного договору, сторони домовились, що у разі неможливості стягнення заборгованості за наданим кредитом і відсотків за його користування із кореспондентського рахунку відповідача через відсутність коштів Позивач має право віднести заборгованість на рахунки з обліку простроченої заборгованості за кредитом та прострочених нарахованих доходів та нарахувати пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день невиконання зобовязань, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення повернення відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а саме:

- пеня за простроченими процентами в сумі 1660,93 грн. за період з 01.04.2011 по 01.06.2011 р.;

- пеня за простроченим кредитом у сумі 67397,26 грн. та простроченими процентами у сумі 134,06 грн. за період з 27.08.2009 по 10.09.2009 року;

- пеня за простроченим кредитом у сумі 498739,72 грн. та простроченими процентами у сумі 22868,72 грн. за період з 11.12.2009 року по 31.03.2010 року;

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання повинно мало бути виконано.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

До прийняття судом рішення, відповідач надав відзив (вх.. № 3452), в якому заявив про застосування до спірних правовідносин, а саме в частині стягнення пені за кредитним договором № 14 від 06.11.2008 року за простроченим кредитом у сумі 67397,26 грн. та простроченими процентами у сумі 134,06 грн. за період з 27.08.2009 по 10.09.2009 року; та пені за простроченим кредитом у сумі 498739,72 грн. та простроченими процентами у сумі 22868,72 грн. за період з 11.12.2009 по 31.03.2010 року.

Виходячи з приписів ч.1 ст. 254 Цивільного кодексу України, та враховуючи, що позовна заява подана 03 лютого 2012 року, строк для захисту порушеного права з вимог щодо стягнення:- пені за простроченим кредитом у сумі 67397,26 грн. та простроченими процентами у сумі 134,06 грн. за період з 27.08.2009 по 10.09.2009 року сплив 10.09.2010 року; - пені за простроченим кредитом у сумі 498739,72 грн. та простроченими процентами у сумі 22868,72 грн. за період з 11.12.2009 по 31.03.2010 року сплив 31.03.2011 року.

З огляду на зазначене, враховуючи сплив строку позовної давності станом на дату подачі позовної заяви щодо нарахування пені за простроченим кредитом у сумі 67397,26 грн. та простроченими процентами у сумі 134,06 грн. за період з 27.08.2009 по 10.09.2009 року; та пені за простроченим кредитом у сумі 498739,72 грн. та простроченими процентами у сумі 22868,72 грн. за період з 11.12.2009 по 31.03.2010 року, враховуючи, приписи ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у позові.

При цьому суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання позивача про визнання причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновлення пропущеного строку на підставі п.5 ст.267 Цивільного кодексу України, з посиланням на фінансову кризу, у звязку із якої Національний банк України в особі Управління Нацбанку в Харківській області протягом 2009-2011 року не вживалися заходи по примусовому стягненню штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Укладення кредитного договору між сторонами відбувалося під час фінансової кризи (листопад 2008 року), а тому, обставини на які позивач посилається, ніяким чином не повязані з умовами виконання кредитного договору та тим, що позивач своєчасно не скористався своїм правом звернення до суду за захистом своїх порушених прав про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені). Окрім того, як вбачається із рішення господарського суду Харківської області від 13 липня 2011 року у справі № 5023/3487/11 за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків про зверення стягнення на предмет іпотеки, з відповідача звернуто стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечувалось виконання зобовязання, у тому числі і за кредитним договором № 14 від 06.11.2008 року в частині стягнення пені у розмірі 395877,85 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені за простроченими процентами в сумі 1660,93 грн. за період з 01.04.2011 по 01.06.2009 р. та враховуючи доведеність матеріалами справи вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті процентів за користуванням кредитними коштами у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені у загальній сумі 1660,93 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати по цій справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3, код 20021814) на користь Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (61057, м. Харків, Київський район, пл. Театральна, 1, код 09351445) - проценти за користування кредитом в сумі 1018584,46 грн., нараховані за період квітень 2011- січень 2012 року; - пеню за прострочені проценти в сумі 1660,93 грн. нараховану за період з 01.04.2011 р. по 01.06.2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3, код 20021814) на користь державного бюджету України (Управління державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова, код одержувача 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу: *; 101; код ЄДРПОУ платників 20021814; 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 20404,90 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 19 сберезня 2012 року

справа № 5023/512/12