Рішення № 22257601, 13.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5023/554/12

вх. № 554/12

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 66 від 16.02.2012 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 15.02.2012 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рогань", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр юридичних та бухгалтерських послуг Професіонал", м. Харків

про стягнення 32 066,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 32 066,76 грн., у тому числі 15 000,00 грн. боргу, 15 000,00 грн. суми подвоєння боргу, 506,76 грн. 3% річних, 1 560,00 грн. інфляційних витрат, а також розірвати договір про надання юридичних послуг №118 від 30.06.2010 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині виконання умов договору про надання юридичних послуг №118 від 30.06.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.13 березня 2012 року надав до суду пояснення по справі (вхідний № 5365), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №3279) та письмові пояснення (вхідний № 5184), в яких зазначає, що ТОВ фірма "ЦЮБП Професіонал" не згодна з даним позовом та вважає, що він є необґрунтованим, незаконним, а тому не підлягає задоволенню з підстав, викладених у відзиві та поясненнях.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Рогань" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр юридичних та бухгалтерських послуг Професіонал" (Виконавець) укладений договір про надання юридичних послуг № 118.

У відповідності до п. 1.1 договору відповідач зобов"язався надати юридичні послуги, що передбачають проведення юридичної перевірки та аналізу наданих позивачем договорів і угод з питань, що пов"язані з фінансуванням позивача, а також складання та надання позивачу відповідного письмового висновку.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, послуги Відповідач зобов'язувався надати протягом 15 календарних днів з моменту передплати Позивачем вартості послуг у розмірі 100%, що складає 15 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2010 року юридичні послуги Позивачем були оплачені у повному обсязі на поточний рахунок Виконавця №26008000033528 в ПуАТ «СЕБ Банк», МФО 300175, що підтверджується платіжним дорученням № 62 від 05.07.2010 року, засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи. Проте, як стверджує позивач, протягом 15 календарних днів Виконавець так і не приступив до виконання своїх зобов'язань, та до цього часу його не виконав. Оскільки попередня оплата була здійснена 05.07.2010, днем порушення Відповідачем зобов'язання є 20.07.2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд вважає, що Замовник у повному обсязі виконав зобов'язання, передбачені Договором та нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а Виконавець порушив свої зобов'язання, тому Замовник вимагає повернення грошових коштів, сплачених як передплата.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була направлена Претензія за №315 від 29.06.2011, в якій ТОВ «ФІРМА «РОГАНЬ» зазначило про готовність відмовитись від вимоги про відшкодування збитків, завданих у результаті прострочення Відповідачем, у випадку повернення останнім суми передплати у розмірі 15 000,00 грн.

Однак, Відповідач листом-відповіддю за №25 від 04.08.2011 відмовився визнавати порушення своїх обов'язків та повернути передплату у розмірі 15 000,00 грн., посилаючись на те, що послуги були надані і Позивачем було підписано Акт здачі-приймання юридичних послуг.

У своїх запереченнях на позов відповідач також посилається на Акт здачі-приймання юридичних послуг.

Вказаний Акт здачі-приймання, засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи, підписаний заступником директора з економіки та фінансів - Успенською В.В., проте не завірений печаткою.

Слід зазначити, що цей Акт здачі-приймання за своєю правовою природою є превинним бухгалтерським документом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документ - є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пунктів 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської опера тії (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис скріплений печаткою.

Відповідно до пункту 6.8. Статуту ТОВ «ФІРМА «РОГАНЬ», що діяв на момент підписання Договору, єдиною особою, що має право без довіреності вчиняти дії від імені Товариства є директор.

Проте, наданий Відповідачем Акт, підписаний не керівником, а особою, що не мала права підпису та не була уповноважена довіреністю чи іншим документом, на підпис Акту.

Частиною 2 статті 4-3 ГПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд не приймає в якості доказу виконання робіт за спірним договором вищевказаний Акт здачі-приймання юридичних послуг.

Крім того, суд критично ставиться до Відповіді Успенської В.В. на запит № 1/03/2012 від 29.02.2012 року, ксерокопія якої надана відповідачем в обгрунтування своїх заперечень, та не приймає її в якості доказу у справі.

Слід зазначити, що відповідачем будь-яких доказів стосовно надання Виконавцем Замовнику юридичних послуг за зобов'язанням до суду не надано.

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 15000 грн. боргу в якості передплати обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 15000,00 грн. суми подвоєння боргу, нарахованої позивачем у відповідності до ст. 571 Цивільного кодексу України, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За умовами договору про надання юридичних послуг сума у розмірі 15000,00 грн., внесена позивачем на рахунок відповідача згідно платіжного доручення №62 від 05.07.2010 року, є передплатою.

Твердження позивача, що ці грошові кошти є завдатком в розумінні ст. 571 ЦК України, суд вважає безпідставними та необгрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення 15 000,00 грн. суми подвоєння боргу.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та річних. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 1560,00 грн. інфляційних та 506,76 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про розірвання договору про надання юридичних послуг № 118 від 30.06.2010 року, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Враховуючи, що матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов"язань, суд вважає позовну вимогу позивача про розірвання договору про надання юридичних послуг № 118 від 30.06.2010 року, обгрунтованою, законною та підлягаючою задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр юридичних та бухгалтерських послуг Професіонал" (61000, м. Харків, вул. Римарська, 20, оф.4, Код ЄДРПОУ 33118378, п/р 26008000033528 в ПуАТ «СЕБ Банк» м. Київ, МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «РОГАНЬ» (61172, м. Харків, вул. Роганська, 159, Код ЄДРПОУ 14082786, п/р 26008301731913 в філії Комінтернівського від. ПІБ м. Харкова, МФО 351362) 15 000,00 грн. боргу, 506,76 грн. 3% річних, 1 560,00 грн. інфляційних витрат, 1929,61 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 15 000,00 грн. суми подвоєння боргу відмовити у задоволенні позову.

Розірвати договір про надання юридичних послуг №118 від 30.06.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр юридичних та бухгалтерських послуг Професіонал" (61000, м. Харків, вул. Римарська, 20, оф.4, Код ЄДРПОУ 33118378, п/р 26008000033528 в ПуАТ «СЕБ Банк»м. Київ, МФО 300175) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «РОГАНЬ»(61172, м. Харків, вул. Роганська, 159, Код ЄДРПОУ 14082786, п/р 26008301731913 в філії Комінтернівського від. ПІБ м. Харкова, МФО 351362).

Суддя Присяжнюк О.О.