Постанова № 22256007, 19.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2012 року № 2а-12307/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Аблова Є.В., Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЕКСТІМ»

доДержавної податкової інспекції в м. Івано-Франківську,

Державної податкової адміністрації України

провизнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2011р., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЕКСТІМ»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі по тексту відповідач 1) та Державної податкової адміністрації України (далі по тексту відповідач 2) про визнання протиправними дії посадових осіб ДПІ в м. Івано-Франківську щодо встановлення порушень в Акті перевірки за №5361/23-1/22187849 від 13.07.2011 року та прийняття на підставі даного акту спірних податкових повідомлень-рішень; визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0001102301 від 9 серпня 2011р. та №0001112301 від 9 серпня 2011р., якими було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 4108668,00грн. та за штрафними санкціями на суму 2054334,00грн., та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3132906,00грн. та за штрафними санкціями на суму 1556453,00грн.; зобов'язання Державну податкову адміністрацію України провести перевірку стану організації роботи ДПІ в м. Івано-Франківську.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем 1 протиправно, оскільки неправомірно проведено перевірку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач -1 проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті правомірно, а перевірка проведена у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

В судовому засіданні 14.03.2012р. судом постало на обговорення питання щодо можливості переходу по справі в письмове провадження.

Представники сторін не заперечили.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЕКСТІМ»за результатами якої 13.07.2011р. складено акт №5361/23-1/22187849 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин із ТОВ «Будівельна компанія «Славутич 2005»(код ЄДРПОУ 33544248) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 11.2.1 п. 11.2 статті 11, п. 5.1 п.п.5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4108668,00грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 1064961,00грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 896636,00грн., та за 3 квартал 2009 року в сумі 2147071,00грн.; п.п. 7.2.1, п.п 7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3132906,00грн., в тому числі за лютий 2009 року 434878,00грн., за березень 2009 року в сумі 50398грн., за квітень 2009 року в сумі 414527,00грн., травень 2009 року 442395,00грн., червень 2009 року 7926,00грн., липень 2009 року 162975,00грн., серпень 2009 року 147767,00грн., вересень 2009 року 895144грн., жовтень 2009 року 205367,00грн., листопад 2009 року 371529,00грн.

На підставі встановлених порушень ДПІ в м. Івано-Франківську 09.08.2011р. винесені податкові повідомлення рішення №0001112301, яким за порушення п.п. 7.2.1, п.п 7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу збільшено суму грошового зобовязання усього в сумі 4699359,00грн., з яких за основним платежем 3132906грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1566453грн. та №0001102301, яким за порушення п.п. 11.2.1 п. 11.2 статті 11, п. 5.1 п.п.5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу збільшено суму грошового зобовязання усього в розмірі 6163002,00грн., з яких основний платіж 4108668грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2054334грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З Акту перевірки судом вбачається, що в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «БК «Славутич-2005»(код ЄДРПОУ 33544248), стан якого «8»- «внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», зокрема ТОВ «БК «Славутич-2005», відповідно договорів підряду та відповідно до виписаних (оформлених) накладних (актів виконаних робіт тощо), податкових накладних проведено фінансово господарських операцій на загальну суму 19721606,00грн., в тому числі ПДВ в сумі 3286934,33грн., де сума без ПДВ 16434671грн.

Відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності між позивачем та ТОВ «БК «Славутич-2005».

ТОВ «Фірма «ЕКСТІМ»включено до складу валових витрат у перевіряємому періоді, протягом лютого вересня 2009 року, суму вищевказаних послуг в розмірі 16434671грн. та до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3286935грн.

ДПІ у Вишгородському районі 05.01.2011р. повідомлено ДПІ в м. Івано-Франківську, що управлінням податкового контролю юридичних осіб проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «БК «Славутич-2005»(код ЄДРПОУ 33544248) з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.04.2007р. по 30.09.2010р., про що складено акт від 28.12.2010р. №2927/23-1/33544248.

Зазначеною перевіркою встановлено: неможливість реального здійснення фінансово господарських операцій ТОВ «БК «Славутич-2005»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення норм Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «БК «Славутич-2005»з постачальниками та покупцями.

В ході перевірки також встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), що свідчить про укладення договорів поставок без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до реєстру 1 ДФ кількість працюючих ТОВ «БК «Славутич-2005»становила: станом на 01.04.2007р. 12 осіб, 5 осіб за сумісництвом; станом на 30.09.2010р. 5 осіб, 2 особи за сумісництвом.

В період з 01.01.2008р. по 30.09.2010р. ТОВ «БК «Славутич-2005» не подавало до ДПІ у Вишгородському районі додаток К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток.

На підставі вищевикладеного, ДПІ в м. Івано-Франківську завищено ТОВ «Фірма «ЕКСТІМ» валові витрати за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. всього у сумі 16434671грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 4259842грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 3586546грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 8588283грн.

З вказаними висновками та доводами відповідача суд не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Так, судом встановлено, що відповідно до норм п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкові накладні складені у момент виникнення податкових зобовязань продавця та надані покупцю, складені без порушень п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підтвердження виконання умов договорів від 19.01.2009р. №19/01/09П, від 20.01.2009р. №20/01/09П, від 22.01.2009р. №22/01/09П , позивачем надано суду Довідки про вартість виконаних підрядних робіт/і витрат; Акти приймання виконаних підрядних робіт та Відомості матеріалів та конструкцій.

Таким чином, зобовязання сторонами за договорами виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

До того ж, слід зазначити, що чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання робіт (послуг). Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу виконаних робіт (наданих послуг), при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

За наслідками ретельного дослідження наявних у справі доказів, судом встановлено, що зазначені документи містять вичерпну інформацію щодо змісту, обсягу, характеру та вартості наданих позивачеві послуг за Договорами.

Відповідно до п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. На момент укладення договору контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ і позивач не може нести відповідальність за несплату податків останнім.

Позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності (п. 71 рішення Європейського Суду). В цьому ж рішенні Європейський Суд з прав людини зазначає, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідної суми до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника, могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Таким чином, право компанії-заявника на нарахування податкового кредиту прирівнюється щонайменше до «правомірного очікування»того, що їй буде надана можливість реалізувати своє право власності (в рішенні право податкового кредиту прирівнюється до власності).

В частині щодо визнання протиправними дії посадових осіб ДПІ в м. Івано-Франківську щодо встановлення порушень в Акті перевірки за №5361/23-1/22187849 від 13.07.2011р. та прийняття на підставі даного акту спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Згідно з нормами “Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3).

Отже, висновки акту перевірки є службовим документом, є носієм доказової інформації, проте акт не може бути визнаний рішенням чи дією субєкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

В частині щодо зобов'язання Державну податкову адміністрацію України провести перевірку стану організації роботи ДПІ в м. Івано-Франківську, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд відмовляє в даній частині, оскільки позивач фактично просить суд втрутитися в діяльність податкового органу, оскільки організація діяльності податкових органів не входить в сферу компетенції адміністративних суду, а отже, задовольняючи дану вимогу, суд вийде за межі своїх повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЕКСТІМ».

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 09.08.2011р. №0001102301 та №0001112301 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЕКСТІМ»підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЕКСТІМ»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001102301 від 09.08.2011р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001112301 від 09.08.2011р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови буде виготовлений 19.03.2012р.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді Є.В. Аблов

А.Б. Федорчук