Постанова № 22255921, 28.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2012 року 11:56 № 2а-18517/11/2670

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компютерний світ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Колесник І.Ю.

представники :

від позивача : ОСОБА_2 п/к (дов.від 05.12.11р. № б/н)

від відповідача : ОСОБА_3 п/к (дов.від 20.01.12р. № 214/9/10-114)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.02.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 15.12.11р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 29.12.11р.

В судових засіданнях 29.12.11р. та 02.02.12р. оголошувалось перерви у звязку із необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 28.02.12р. зявились сторони, представником позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав, додаткових доказів на вимогу суду не надав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов та в акті перевірки.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компютерний світ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.10.08р. по 30.06.11р. За результатами перевірки складено акт від 02.10.11р. за №2/22/23-04/36176778 (надалі акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1. п. 7.3 , п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ,.198.2,198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п.1 Наказу ДПА України від 21.12.10р. №969 «Про затвердження форми Податкової накладеної та Порядку її заповнення»затвердженого в Міністерстві юстиції України 29.12.10р. за № 1401/18696, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1660460,33грн. в тому числі за серпень 2010 року на суму 1340274,80грн., за грудень 2010року на суму 121469,12грн. та за березень 2011 року в сумі 198716,41грн.

Крім того встановлено допущення позивачем порушення пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»що призвело до заниження позивачем зобовязань по податку з доходів фізичних осіб за 2010рік в сумі 782,11грн.

У звязку із встановленням допущення позивачем вказаних порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 0007222304 від 24.10.11р. яким позивачу донараховано суму зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 2025897,00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 1660460,00 грн. та штрафні фінансові санкції в розмірі 365437,00грн. ;

№0006641705 від 21.10.11р. яким позивачу донараховано суму зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 977,64грн. в тому числі 782,11грн. за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 195,53грн.

Позивач з такими рішеннями податкового органу не погоджується у звязку із чим звернувся до суду щодо їх скасування.

Як вбачається з акту перевірки висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2010 року обумовлено встановленням віднесення позивачем у даному періоді до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Конвер»на загальну суму 1340274,48грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Конвер»02.08.10р. укладено договір за № 020810 поставки компютерних комплектуючих.

В підтвердження виконання сторонами даного договору позивачем як до перевірки так і суду надано податкові накладні, а саме: №385 від 26.08.10р. на загальну суму 160956,84грн. в тому числі ПДВ на суму 26826,14грн.; №359 від 16.08.10р. на загальну суму 293530,08грн. в тому числі ПДВ на суму 48921,67грн.; №355 від 12.08.10р. на загальну суму 4 079922,00грн. в тому числі ПДВ на суму 679987,00грн.; №342 від 09.08.10р. на загальну суму 2 840718,84грн. в тому числі ПДВ на суму 473453,14грн.; №324 від 02.08.10р. на загальну суму 473903,10грн. в тому числі ПДВ на суму 78983,85грн.; №323 від 02.08.10р. на загальну суму 192618,00грн. в тому числі ПДВ на суму 32103,00грн.

Крім того позивачем в підтвердження реальності настання наслідків за вказаним договором позивачем надано ряд копій податкових накладних, в підтвердження подальшого збуту товару, а саме компютерних комплектуючих.

Будь якої іншої документації в підтвердження товарності угоди укладеної з ТОВ «Конверт»позивачем до суду не надавалось.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновки щодо нікчемності такого правочину та неможливості настання за ним реальних наслідків.

Суд в повній мірі дослідивши усі наявні матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та з урахуванням норм чинного на час правовідносин законодавства не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині виходячи з наступних міркувань.

Враховуючи норми чинного на час правовідносин законодавства, зокрема п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, субєкт господарювання зобовязаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Водночас статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

З наявної в матеріалах справи копії договору укладеного між позивачем та ТОВ «Конвер»вбачається, що однією з умов такого є здійснення поставки товару на умовах EXW, CPT, DDP відповідно правилам Інкотермс-2000.

Відповідно до правил Інкотермс-2000 визначені умови поставок передбачають можливість як поставки товару продавцем так і покупцем, зокрема у відповідності до умов терміну EXW обовязки покладені на продавця вважаються виконаними в разі надання товару покупцеві на своєму підприємстві, при цьому відповідальність за погрузну та транспортування покладено на покупця, натомість умовами поставок видів DDP та CPT максимальні обовязки щодо поставки такого покладено саме на продавця товарів.

Представником позивача в судових засіданнях не зважаючи на вимоги суду не надано пояснень з приводу способу поставки товарів по договору ТОВ «Конвер», не зазначено ким такі поставки здійснювали, а також не надано жодного документального підтвердження здійснення транспортування товару позивачу саме від ТОВ «Конвер» особисто чи за допомогою перевізників.

Натомість проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до поданої ТОВ «Конвер»податкової звітності чисельність працівників даного субєкта господарювання становить 1-ну особу та відсутні технічні можливості здійснення перевезення вантажів, при цьому в результаті дослідження визначних контрагентом позивача зобовязань з податку на додану вартість за серпень 2010року, таким в зазначеному періоді не отримувалось послуг з перевезення вантажів. Наведені обставини на переконання суду свідчать, що товар (компютерні комплектуючі) у кількості та асортименті встановленій податковими накладними, не міг бути поставлений (привезений) позивачу.

Як зазначалось судом вище перевезення товару отриманого від ТОВ «Конвер»власними силами чи за допомогою перевізників позивачем, не зважаючи на вимоги суду, не надано.

Наведене свідчить, що товар по договору № 020810 від 02.08.10р. від ТОВ «Конверт»позивачу не поставлявся, при цьому слід зауважити, що подальша реалізація аналогічного виду товару не свідчить, що такий отримано саме на виконання цього договору від ТОВ «Конвер».

Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання, що надана позивачем документація, а саме договір № 020810 від 02.08.10р. та виписані ТОВ «Конверт»податкові накладні не відображають фактичного здійснення господарської операції, а тому не є первинними документами в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Таким чином позивачем у серпні 2010року віднесено до податкового кредиту кошти в сумі 1340274,80грн. не підтверджені належними первинними документами.

Крім того слід зазначити, що в результаті дослідження поданої ТОВ «Конверт»податкової звітності за серпень 2010року, останнім у розшифровці контрагентів по зобовязанням за вказаний період не зазначено здійснення будь яких господарських операцій з позивачем та відповідно не визначено встановлену позивачем суму податкового кредиту на зобовязання.

Також податковим органом визнано неправомірним формування податкового кредиту в грудні 2010року в сумі 121469,12грн. на підставі податкової накладної отриманої від ТОВ «Грейд Плюс Груп». При цьому перевіркою встановлено, що така податкова накладна не відповідає вимогам Наказу ДПА України від 21.12.10р. №969 «Про затвердження форми Податкової накладеної та Порядку її заповнення», а саме містить виправлення.

Позивач не погоджується з такими висновки податкового органу, у звязку з чим зазначає що така виконана поліграфічним методом, не містить рукописного тексту та ним жодних виправлень до такої накладної не вносилось.

Так зокрема судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту включено суму сплаченого ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Грейд Плюс Груп»на підставі податкової накладної № 120111 на загальну суму 728814,72 грн. в тому числі ПДВ в сумі 121469,12грн.

Копія вказаної накладеної наявна в матеріалах справи (т. 2 а.с. 106) при цьому така дійсно виконана поліграфічним методом, однак в графах «Дата виписки податкової накладної»та «Дата відвантаження товарів»містить виправлення, зокрема встановлену дату «01.11.2010»виправлено на «01.12.2010».

Таким чином доводи позивача з цього приводу не відповідають дійсності, а податковим органом вірно встановлено неправомірність формування податкового кредиту на підставі податкової накладної що не відповідає вимогам поставленим до такого документу, а тому не є первинними документами в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Крім того податковим органом зроблено висновки щодо заниження позивачем зобовязань з податку на додану вартість у березні 2011року на суму 198716,41 грн. що виникло в результаті віднесення позивачем до податкового кредиту даного періоду сум сплаченого ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Бріз України».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Бріз України»01.02.11р. укладено договір за № 0102 поставки компютерних комплектуючих.

В підтвердження виконання сторонами даного договору позивачем як до перевірки так і суду надано податкові накладні, а саме: № 71 від 01.03.11р. на загальну суму 193420,76грн. в тому числі ПДВ на суму 32236,79грн.; № 72 від 01.03.11р. на загальну суму 167715,41грн. в тому числі ПДВ на суму 27952,57грн.; № 73 від 03.03.11р. на загальну суму 185798,64грн. в тому числі ПДВ на суму 30966,44грн.; №74 від 10.03.11р. на загальну суму 168523,38грн. в тому числі ПДВ на суму 28087,23грн.; № 75 від 14.03.11р. на загальну суму 242440,20грн. в тому числі ПДВ на суму 40406,70грн.; № 76 від 17.03.11р. на загальну суму 175976,28грн. в тому числі ПДВ на суму 29329,38грн.; № 77 від 17.03.11р. на загальну суму 58423,80грн. в тому числі ПДВ на суму 9737,30грн.. Копії вказаних податкових накладних наявні в матеріалах справи та в повній мірі досліджені у судових засіданнях.

Крім того позивачем в підтвердження реальності настання наслідків за вказаним договором позивачем надано ряд копій податкових накладних, в підтвердження подальшого збуту товару, а саме компютерних комплектуючих.

Будь якої іншої документації в підтвердження товарності угоди укладеної з ТОВ «Компанія Бріз України»позивачем до суду не надавалось.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновки щодо нікчемності такого правочину та неможливості настання за ним реальних наслідків.

Суд в повній мірі дослідивши усі наявні матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та з урахуванням норм чинного на с правовідносин законодавства не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині виходячи з наступних міркувань.

Порядок та підстави формування податкового кредиту вже досліджувався судом на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», при цьому враховуючи що правовідносини що розглядаються у даному епізоді мали місце після прийняття Податкового кодексу України, суд вважає за доцільне зазначити, що оскільки такі у вказаних нормативних актах є тотожними, тому немає необхідності повторно встановлювати вимоги законодавства щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, достатнім є зазначити, що при вирішенні формування позивачем податкового кредиту суд керується в тому числі вимогами Податкового кодексу України, та враховуючи вимоги та рекомендації вищих спеціалізованих щодо порядку розгляду даної категорії спорів одразу перейти до встановлення реальності настання наслідків за укладеним між позивачем та ТОВ «Компанія Бріз України»договором.

Так зокрема акт перевірки при встановленні наявності у ТОВ «Компанія Бріз України»реальних можливостей виконання взятих на себе по договору зобовязань містить посилання на результати проведеної Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Бріз України»оформлені відповідним актом від 25.06.11р. за № 2750/182/33478914. Копія вказаного акту перевірки наявна в матеріалах справи та в повній мірі досліджена під час розгляду справи по суті. (т.2 а.с. 111-121).

Вказаною перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Компанія Бріз України»трудових ресурсів, складських чи будь-яких інших приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, також встановлено відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів та транспортних засобів.

Враховуючи відсутність у ТОВ «Компанія Бріз України»необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності та обсяги поставок, що нібито були здійснені позивачу, наявність самих лише податкових накладних, на думку суду, не може підтвердити реальність настання наслідків за таким договором.

З метою встановлення істини по справі судом неодноразово зобовязувалось позивача надати докази перевезення отриманих від ТОВ «Компанія Бріз України»товарів, однак такі у позивача відсутні.

Наведене, на переконання суду, свідчить, що товар по договору № 0102 від 01.02.11р. ТОВ «Компанія Бріз України» позивачу не поставлявся.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання, що надана позивачем документація, а саме договір № 0102 від 01.02.11р. та виписані ТОВ «Компанія Бріз України»податкові накладні не відображають фактичного здійснення господарської операції, а тому не є первинними документами в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Таким чином позивачем у березні 2011року віднесено до податкового кредиту кошти в сумі 198716,41грн. не підтверджені належними первинними документами.

Крім того слід зазначити, що надана позивачем як доказ здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія Бріз України»в правовому полі податкова накладна виписана останнім 01.02.11р. в рамках цього ж договору, на загальну суму 367633,92грн. в тому числі ПДВ на суму 61272,32грн. хоча і містить печатку ТОВ «Компанія Бріз України»однак взагалі не підписана.

Також Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва донараховано позивачу зобовязань з податку на доходи з фізичних осіб у звязку із порушенням останнім пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»що призвело до заниження позивачем вказаних зобовязань за 2010рік в сумі 782,11грн.

Відповідно акту перевірки порушення позивача полягало у наданні податкової пільги своїм працівникам у 2010році без підтверджуючих документів, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_4 ОСОБА_15, ОСОБА_16

Відповідно до вимог п.п. 8.1.1 п. 8.1. статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до вимог п. 19.2. ст. 19 вказаного Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Так зокрема податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати) (п.п.6.3.1 п.6.3 ст.6 від 22.05.2003 року № 889-IV).

Згідно п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 вказаного Закону, платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Як вбачається з акту перевірко підставою для донарахування позивачу даного зобовязання послужила відсутність у такого заяв працівників для надання податкової соціальної пільги.

При цьому слід зауважити, що хоча у позовній заяві позивач і вказує на наявність таких заяв, однак як до перевірки так і до суду такі заяви надані не були.

Враховуючи наведене суд приходить до переконання щодо правомірності дій податного органу з приводу донарахування позивачу даного зобовязання.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.